Хто ви — “Юний знавець” чи “Магістр конституційного права”? Вільногірці можуть перевірити свої знання з Конституції України

Команда Вільногірськ IN.UA долучилась до благодійної ініціативи національного фестивалю “Код нації”. За результатами тестування наша випускова редакторка Анастасія Гришкова набрала 84 бали, що відповідає рівню “Магістр конституційного права”.

У цьому матеріалі ми пояснюємо, як пройти тест на знання Конституції України і чому це може бути цікаво.

Редакція Вільногірськ IN.UA долучилася до тестування

“Коли побачила інформацію про це онлайн-тестування — не вагалась ані хвилини. Це чудова можливість перевірити свої знання. Адже ми, журналісти, постійно працюємо з непростими темами — законодавчими, політичними, суспільними. Ми маємо доносити їх до людей простою мовою. У своїй щоденній роботі я постійно маю справу з правовими нормами: відстежую зміни, пояснюю нововведення, тлумачу закони, щоб читачі могли зрозуміти, як це впливає на їхнє життя. Для мене це тестування стало не просто черговою формальністю — а свого роду викликом. І водночас — підтвердженням: я розуміюся на процесах, про які пишу щодня”, — пояснює Анастасія Гришкова випускова редакторка Вільногірськ IN.UA.

Анастасія додає, що загалом тестування не було складним, однак деякі завдання викликали труднощі. Зокрема, ті, де потрібно було встановити зв’язок між дією та її наслідком — такі запитання вимагали більш глибокого розуміння Конституції України.

За словами Анастасії, ще зі шкільних років їй подобався предмет правознавство і вона знала його “відмінно”. А перше офіційне тестування на знання Конституції для Анастасії пройшло ще у 2018 році — під час участі у відборі до Національної поліції.

Тоді вона успішно склала всі тести: Конституція, Закон “Про Національну поліцію”, Закон “Про запобігання корупції” — усе це не стало перешкодою. Єдиною перепоною стала фізична підготовка, яку, на жаль, не вдалося здати. Але правова база вже тоді стала сильною стороною, пояснює Анастасія.

Як пройти тестування

Для участі у тестуванні потрібно зареєструватися за посиланням. Це можна до 18 липня, а скласти тест — до 28 липня включно.

З моменту реєстрації протягом 36 годин учасник отримує доступ до особистого кабінету, де проходить онлайн-тестування. На виконання завдань надається 1 година. Тестування можна пройти з 10 години ранку до півночі.

Тест складається з 30 запитань з кількома варіантами відповідей. У тесті є не лише прості запитання, наприклад, коли ухвалили Конституцію України. Також є завдання, де треба встановити відповідність між датою та ухваленням закону або розібратися в ситуаціях, які потребують кращого розуміння Конституції України. Водночас кожне завдання містить варіанти відповідей.

Відповіді зберігаються автоматично, а сертифікат надсилається на електронну пошту, вказану під час реєстрації.

Також журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з мешканцями міста, щоб дізнатися, чи знають вони про можливість пройти тестування на знання Конституції України та як часто звертаються до Основного Закону у повсякденному житті.

Мешканка Вільногірська Марина розповідає: “ Про тестування я дізналася з соцмереж, вирішила спробувати — стало цікаво перевірити, наскільки добре я знаю Конституцію. Планую пройти тест найближчим часом.

”Ще одна жителька міста, пані Надія, зазначила, що раніше не чула про тест, але зацікавилась ініціативою й має намір перевірити свої знання. За її словами, вона знайома з основними правами, однак визнає, що не знає всіх, тому за потреби звертається по допомогу до юристів.

Додамо, що після проходження тестування учасники отримують електронний іменний сертифікат, у якому зазначено рівень знань:

• 100 балів – рівень “Суддя Конституційного суду України”,
• 90 – 99 балів – “Конституційний експерт”,
• 80 – 89 балів – “Магістр Конституційного права”,
• 70 – 79 балів – “Студент юридичного факультету”,
• 60 – 69 балів – “Юний знавець Конституції”,
• 0 – 59 балів – “Початківець в юриспруденції”.

Тестування має благодійний характер — участь є платною у формі благодійного внеску 50 гривень, а зібрані кошти будуть спрямовані на підтримку Збройних Сил України.

Читайте також:

• Відтепер — у вільному доступі: Вільногірська міськрада додала на сайт перелік назв вулиць громади
• Українські родини отримають по 5 000 грн на першокласників: в Уряді анонсували допомогу

Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа @Lviv Media Forum. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.

12 вересня в Україні відзначають День українського кіно. Це нагода згадати, як за понад століття кінематограф пройшов шлях від перших експериментів із рухомими зображеннями до міжнародного визнання. 

Від класичних стрічок Олександра Довженка та Сергія Параджанова до сучасних документальних фільмів – розповідаємо про історію українського кіно та знакові стрічки, які варто побачити, на Вільногірськ IN.UA.

Від перших кінокадрів до світового визнання: як розвивався український кінематограф

Історія українського кінематографу бере початок наприкінці XIX століття. У 1893 році механік Одеського університету Йосип Тимченко створив апарат, здатний знімати та відтворювати рухомі зображення. Це сталося за два роки до появи відомого винаходу братів Люм’єр. У ті часи кінематограф називали “рухомою фотографією”.

Перший публічний кінопоказ в Україні відбувся 2 грудня 1896 року в Харківському оперному театрі, де нині розташована обласна філармонія. Глядачам продемонстрували кілька короткометражних стрічок, знятих у Харкові фотографом Альфредом Федецьким – одним із перших українських кінооператорів документальної хроніки.

Після цього кінематограф почав розвиватися й в інших українських містах. У Дніпрі, Києві та Одесі з’являлися невеликі кіностудії, де створювали перші водевілі, комедії та драматичні стрічки.

Важливою подією став 1930 рік, коли відбулася прем’єра першого звукового фільму “Ентузіазм: Симфонія Донбасу” режисера Дзиги Вертова.

Новий етап розвитку українського кіно пов’язують із творчістю Олександра Довженка. Його фільми “Звенигора”, “Арсенал” та “Земля”, створені у 1928-1930 роках, стали знаковими для українського кінематографу.

У 1930-х роках звук з’явився і в роботах режисера Івана Кавалерідзе – “Коліївщина”, “Прометей” та “Наталка Полтавка”.

Після Другої світової війни українське кіно продовжили розвивати режисери Сергій Параджанов, Кіра Муратова та Леонід Осика. Саме в цей період на екранах яскраво проявилися таланти Івана Миколайчука, Леоніда Бикова, Ади Роговцевої та Богдана Ступки, які згодом стали одними з найвідоміших постатей українського кінематографу.

Від класики до сучасності: видатні українські фільми

“Тіні забутих предків” (1965, Сергій Параджанов)

Протягом десятиліть між двома гуцульськими родинами триває запекла ворожнеча. Проте на тлі ненависті та помсти зароджується щире кохання між молодими представниками ворогуючих родів – Іваном і Марічкою. Їм доведеться пройти через численні випробування, перш ніж їхні долі зможуть поєднатися.

Сюжет фільму є своєрідним українським переосмисленням історії Ромео та Джульєтти, створеним за мотивами твору Михайла Коцюбинського. Саме ця стрічка принесла режисеру Сергію Параджанову міжнародне визнання та стала однією з найвідоміших робіт українського кінематографу.

“Камінний хрест” (1968, Леонід Осика)

Фільм створений за мотивами двох новел класика української літератури Василя Стефаника. У центрі сюжету – трагічна історія селянина Івана Дідуха, який прагне кращого життя для своєї родини та вирішує емігрувати до Канади.

Стрічка поєднує галицьку поетичність, мальовничі пейзажі та традиційні вірування з моральними питаннями, актуальними й сьогодні. Доля Дідуха символізує болісний розрив людини з рідною землею та необхідність самостійно відповідати за власний вибір.

Фільм вирізняється глибоким психологізмом і реалістичністю, водночас зберігаючи особливу атмосферу українського поетичного кіно. Саме тому ця історія залишається близькою сучасному глядачеві.

“Білий птах з чорною ознакою” (1971, Юрій Іллєнко) 

“Білий птах з чорною ознакою” – сміливий і новаторський для свого часу фільм Юрія Іллєнка, у якому режисер через поетичну кіномову звертається до складних подій історії Західної України.

У центрі сюжету – родина, яка опиняється в умовах крайньої бідності. Щоб прогодувати сім’ю та врятувати її від злиднів, батько змушений віддати своїх синів у найми. На цьому тлі розгортаються драматичні події, пов’язані з боротьбою за встановлення радянської влади на західноукраїнських землях до та після Другої світової війни.

Стрічка поєднує історичну драму з мотивами народного епосу. Особливої атмосфери їй надають образи дитинства в гірському селі, перші життєві та любовні переживання героїв, які розгортаються на тлі трагічних історичних подій.

“20 днів у Маріуполі” (2023, Мстислав Чернов)

“20 днів у Маріуполі” – документальна стрічка українського журналіста та режисера Мстислава Чернова, яка розповідає про перші тижні повномасштабного вторгнення Росії в Україну та облогу Маріуполя.

У центрі фільму – робота журналістської команди, яка залишалася в місті під час активних бойових дій і фіксувала наслідки російських атак, життя цивільних, евакуацію та гуманітарну катастрофу. Камера показує події безпосередньо з місця, дозволяючи побачити реальність війни очима людей, які опинилися в оточеному місті.

Стрічка стала важливим документальним свідченням російської агресії проти України та отримала міжнародне визнання. У 2024 році “20 днів у Маріуполі” став першим українським фільмом, який отримав премію “Оскар” у категорії “Найкращий документальний фільм”.

Читайте також:

Осінь прийшла: час для родинних кіно-вечорів

Фото зі сторінки “Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради” соцмережі Facebook

Вільногірська громада отримала вже другий новий шкільний автобус. Транспорт придбали в межах державної програми «Шкільний автобус» за кошти освітньої субвенції та за співфінансування Європейського Союзу в рамках інструменту Ukraine Facility.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Новий автобус використовуватимуть для підвезення учнів до місця навчання та у зворотному напрямку. Очікується, що він забезпечить комфортніше перевезення школярів та сприятиме створенню сучасних умов для навчання.

Придбання автобуса стало можливим у межах державної програми «Шкільний автобус» за кошти освітньої субвенції та за співфінансування Європейського Союзу в рамках інструменту Ukraine Facility.

У Вільногірській громаді подякували Європейському Союзу за партнерство та підтримку, а також начальнику Дніпропетровської обласної військової адміністрації Олександру Ганжі, директору Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації Кирилу Огданському та Вільногірській міській раді — за сприяння в реалізації програми й увагу до освітніх потреб громади.

Окремо висловили подяку Збройним силам України за захист і безпеку.

«Інвестуємо в освіту сьогодні — формуємо сильне майбутнє нашої громади завтра», — зазначили у Департаменті соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради.

Джерело: сторінка “Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради” соцмережі Facebook