Молодий жіночий гурт “The Saws” з’явився півтора року тому та вже встиг зібрати купу фанатів та записати власний альбом. Вони, не зважаючи на труднощі, продовжують створювати класну музику та дивувати людей своєю грою. В інтерв’ю для журналістки Вільногірськ IN.UA вони розповіли про свій шлях до музики, творчий процес та свої плани на майбутнє.

Початок шляху

— Як виникла ідея створення гурту?

“Можна сказати, що гурт зібрав наш керівник Андрій Пилипко. Він почав навчати молодь грі на гітарі, і саме через нього ми познайомилися. Без нього “The Saws” не існувало б”, — Юлія Пилипко.

“Я прийшла до Андрія на навчання і поступово почала шукати людей для гурту. Потім він запропонував Юлю, і ми почали грати разом”, — Аріна Гапоненко.

— Як знайшли вокалістку?

“Це була доволі випадкова історія. Я побачила дівчину у футболці гурту Ghost, який я дуже люблю. Підійшла познайомитися, і виявилося, що це Вікторія – дівчина, про яку мені вже розповідали. Я одразу запитала, чи вона співає, і запропонувала спробувати себе у нашому гурті”, — Аріна.

“Спочатку я сумнівалася. Дуже переживала, чи підійде мій голос, чи зможу я виступати. Але коли я спробувала заспівати, зрозуміла, що хочу бути частиною гурту. Проте мені довелося довго переконувати батьків, що це не просто захоплення, а щось серйозне. Вони вважали, що це марна трата часу, але я наполягла і залишилася”, — Вікторія Желєзняк.

— Як до вас приєдналася Ганна?

“Коли ми шукали ще одного бас-гітариста, нам одразу прийшла думка про Ганну. Але вона дуже довго вагалася. Казала, що не впевнена у своїх силах”, — Юлія.

“Я дійсно сумнівалася, чи варто мені приєднуватися. Але, зрештою, погодилася, і вже за тиждень вивчила дев’ять пісень, щоб наздогнати дівчат“, — Ганна Шошина.

Створення музики

— Як ви пишете музику?

“По-різному. Буває, що я пишу пісні сама вдома, часто навіть пізно вночі. Але є моменти, коли ми всі збираємося, починаємо експериментувати і разом створюємо щось нове”, — Юлія.

— Чи є у вас якісь традиції перед виступами?

“Віка з Аріною перед виходом на сцену починають стрибати, як мавпенята. Це їхній спосіб розігрітися перед виступом”, — Юлія.

“Ще ми завжди говоримо одна одній слова підтримки. Це допомагає налаштуватися на виступ і позбутися хвилювання”, — Аріна.

“Я намагаюся бути спокійною і переконую дівчат, що все буде добре. Просто перед виходом кажу їм: ‘Ми молодці, у нас все вийде’”, — Юлія.

— Чи є у вас вже якісь псевдоніми?

“Так, в мене псевдонім Аріана. Мене часто так жартома називають, порівнюючи з відомою співачкою Аріною Гранде”, — Аріна.

“В мене псевдонім Юпі. Це просто абревіатура від мого імені. Всім чомусь подобається так мене називати”, — Юлія.

“В мене це просто Ві, скорочення від мого імені”, — Вікторія.

“А мене часто називають Лисичкою. Кажуть, це через моє руде волосся та хитрий погляд”, — Ганна.

Вплив музики на слухачів

— Чи траплялися історії, коли ваша музика вплинула на слухачів?

“Так, після одного з концертів до мене підійшла дівчина з Донецької області. Вона розповіла, що її родина живе під постійними обстрілами, і як наша пісня Цвинтар почуттів допомогла їй знайти розраду. Вона була дуже зворушена, ледь стримувала сльози. Це був момент, коли ми всі зрозуміли, що наша музика може мати значення для людей”, — Ганна.

Музика та життя

— Як ви поєднуєте музику з навчанням і роботою?

“Я працюю і через це графік репетицій часто залежить від мого розкладу. Я намагаюся призначати їх на свої вихідні, щоб не випадати з процесу”, — Юлія.

“Я навчаюся в 10 класі та намагаюся отримати срібну медаль. Але музика – це моє натхнення, тому завжди знаходжу час для репетицій“, — Аріна.

“Я вчуся в 9 класі. У школі не всі підтримують моє заняття музикою, іноді чую якісь кепкування, але це не має для мене значення. Головне – це наша команда. Я зажди біжу до своїх Ми всі дуже підтримуємо одна одну, і це найважливіше”, — Вікторія.

“Окрім бас-гітаристки я ще й тату майстер. Доводиться поєднувати обидві ці сторони мого життя”, — Ганна.

Плани на майбутнє

— Які у вас плани на найближче майбутнє?

“Ми плануємо записати новий альбом. Хочемо зробити його ще якіснішим”, — Аріна.

“Також думаємо над міні-туром. Було б круто виступити в Дніпрі, Києві, Харкові та інших містах”, — Юлія.

— Чи плануєте фан-зустрічі?

“Було б круто, якби на нашій фан-зустрічі зібралося хоча б 300 людей!”, — Вікторія.

“Зараз ми активно ведемо соцмережі, підтримуємо зв’язок з нашими слухачами. Вони часто пишуть нам, і це дуже мотивує”, — Юлія.

“Взагалі приємно, коли виходиш на сцену і звідусіль чутно, як люд вигукують “The Saws! The Saws! The Saws!”. Одразу посмішка на обличчі“, — Аріна.

Важливі уроки

— Що ви винесли з цього досвіду?

“Навчилася слухати інших і розуміти, що без командної роботи нічого не вийде”, — Вікторія.

“Я зрозуміла, що важливо цінувати людей, які поруч. Ми всі різні, але разом створюємо щось справжнє“, — Юлія.

Гурт “The Saws” продовжує працювати над новими піснями та планує розширювати свою аудиторію. Учасниці гурту впевнені, що їхній творчий шлях тільки починається.

Читайте також:

• Гурт “The Saws” з Вільногірська: історія створення та шлях у музиці
• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська

У селі Мар’янівка проблема з водопостачанням залишається невирішеною. Хоча свердловину тут пробурили ще в грудні 2024 року, дозволу на будівництво бювету досі немає.

Редакція Вільногірськ IN.UA стежить за перебігом вирішення проблеми водопостачання в селах громади — Доброгірське та Мар’янівка. Наші журналісти відвідали Мар’янівку та поспілкувалися з місцевими мешканцями.

Чому бювет не будують

У серпні мала відбутися позачергова сесія Вільногірської міської ради, де планували розглянути питання надання дозволу на розробку землевпорядної документації для будівництва пункту очищення води. Проте засідання так і не відбулося.

Територія для майбутнього бювету потрапляє в охоронну зону культурної спадщини — могили радянських солдат. Відповідно до законодавства, у межах 100 метрів від пам’ятника будь-які земельні роботи можливі лише після проведення археологічних розвідок.

До редакції звернувся депутат міськради Олег Штамбург. Він повідомив, що у травні 2025 року подав запит до Департаменту соціально-гуманітарної політики з проханням перевірити наявність захоронень біля пам’ятника в Мар’янівці.

Депутат також цікавився, чи надходили до Департаменту звернення щодо отримання дозволу на проведення земляних робіт у цій зоні.

В акті обстеження Департамент зафіксував порушення: на території вже встановлено дитячий майданчик і побутівку без належних документів. Управлінню архітектури та капітального будівництва (УАКБ), як балансоутримувачу пам’ятника, приписано припинити роботи та надати необхідні дозволи.

“Відповідно до закону, проводити земляні роботи у межах охоронної зони можна лише після археологічних розвідок”, — зазначено в акті обстеження.

Виникає питання: чому взагалі виносився проєкт рішення на розгляд депутатів, коли були вимоги від Департаменту соціально-гуманітарної політики до УАКБ з вимогою припинити будь-які роботи.

За поясненнями журналісти звернулися до Ростислава Варницького начальника УАКБ.

Ростислав Варницький повідомив: “У липні голосували лише за проєкт рішення “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по вулиці Вишнева у селі Мар’янівка для будівництва пункту очищення і роздачі питної води та обладнання розвідувальної експлуатаційної свердловини надання дозволу на розробку проєкту землеустрою”.

Крім того Ростислав Варницький додав, що жодні роботи в Мар’янівці зараз не проводяться.

Нагадаємо, наприкінці 2024 року з бюджету громади витратили 1,3 млн грн на геологічну розвідку підземних вод у Мар’янівці та Доброгірському. Для цього Жилкомсервіс уклав договір із підприємством Укргеологія.

За коментарями журналісти звернулися і до головного інженера Віталія Федоренко КП “УК “Жилкомсервіс”, однак спілкування він переніс, у зв’язку з лікарняним.

Слід також зазначити, що у висновках обстеження ділянки в зоні об’єкта культурної спадщини працівники Департаменту соціально-гуманітарної політики зазначають, що там проводилися земляні роботи, встановлений вуличний дитячий майданчик та побутівка, що свідчить про порушення Закону України “Про охорону культурної спадщини”. Однак, чи наявна в зазначеній зоні свердловина в акті не вказано.

Під час візиту до Мар’янівки, журналісти поспілкувалися з місцевими жителями. Вони розповіли, що свердловину пробурили ще у грудні на глибині близько 90 метрів, за 50–70 метрів від пам’ятника. Відтоді роботи не продовжували — зараз вона закрита тканиною.

Місцеві мешканці хвилюються, що з часом вона замулиться і витрачені кошти виявляються марними.

У серпні міський голова розказав, що організований підвіз питної води у Доброгірське та Мар’янівку, однак Олександр каже, що бачив машину тільки один раз.

“Та і що то за вода, вона ж іржава – пити та готувати їжу з неї неможливо! От раніше, коли працював Матронівській комбінат, то вони щотижня возили питну воду! Тепер доводиться їздити до Вільногірська. І це, ще я маю колодязь з насосом, трохи ще можу накопичити собі води, а ті люди, які без насосу, особливо літні люди, ім набагато важче”, — обурюється Олександр.

Депутат Олег Штамбург на черговому липневому пленарному засіданні звертався до присутнього представника поліції з проханням розібратися в ситуації, але, як зазначає Штамбург, поки слідчі дії не розпочаті. Свої спроби звернутися до поліції знов, депутат не залишає.

“Я не розумію, як керівництво КП “УК “Жилкомсервіс” провело роботи по бурінню свердловини в двох селах без наявності дозвільних документів? Яким чином можна голосувати зараз за надання дозволу для Мар’янівці, коли на тому місці архітектурний пам’ятник? Так, вода селянам потрібна, дуже потрібна, але не такою ціною, все має бути по закону”, — коментує Олег Штамбург.

Додамо, що 4 вересня, відбудеться чергове пленарне засідання Вільногірської міської ради, де знову розглянуть проєкт рішення щодо надання дозволу на встановлення бювету в селі Мар’янівка.

Початок навчального року завжди супроводжується хвилюванням — як у дітей, так і в батьків. Перший клас, повернення до шкільного ритму після літніх канікул чи перехід у нову школу потребують особливої уваги й підтримки.

Психологиня Анна Боса розповіла у коментарі журналістам Вільногірськ IN.UA, як допомогти дитині адаптуватися у школі

Перший клас: знайомство з новим світом 

Для шестирічних і семирічних школярів перший дзвоник — це справжня зміна життя. Вони вперше потрапляють у колектив однолітків, отримують нового дорослого-авторитета — учителя, а також починають звикати до навчального режиму.

“Підготуйте робоче місце для уроків, пригадайте разом, як збирати портфель. Такі прості ритуали дають дитині відчуття впевненості та передбачуваності”, — радить психологиня Анна Боса.

Нова школа: як подолати стрес

Особливо складним може бути перехід у новий навчальний заклад. Незнайомі вчителі, інші діти та правила викликають тривогу.

“Запитайте, чого дитина чекає від школи після канікул; вислухайте тривоги й підтримайте: «Я розумію, що тобі трохи важко, але ми разом упораємось»”, — радить Анна Боса.

Роль батьків: спокій і підтримка

 Найважливіше завдання дорослих — залишатися опорою. Психологиня наголошує: варто розмовляти з дитиною про її враження, не порівнювати з іншими, підтримувати навіть маленькі успіхи.

“Частіше розмовляйте з дитиною про її враження, почуття й труднощі; не порівнюйте з іншими дітьми, а підтримуйте навіть маленькі успіхи”, — каже фахівчиня.

Вона також нагадує, що не менш важливим є фізичний комфорт школяра: правильна постава, збалансоване харчування, активність і спокійна атмосфера вдома.

Адаптація дитини може тривати від кількох тижнів до кількох місяців — і це нормально. Психологиня запевняє: “Не критикуйте вчителя при дитині — це може знизити її довіру. Головне — поступовість, підтримка та позитивний настрій”.

Читайте також:

• У Вільногірську розповіли, як захиститися від інтернет-шахраїв
• Вільногірців запрошують на тренінг з “Нейрографічного моделювання”