Як “The Saws” з Вільногірська створюють музику та завойовують слухачів

Молодий жіночий гурт “The Saws” з’явився півтора року тому та вже встиг зібрати купу фанатів та записати власний альбом. Вони, не зважаючи на труднощі, продовжують створювати класну музику та дивувати людей своєю грою. В інтерв’ю для журналістки Вільногірськ IN.UA вони розповіли про свій шлях до музики, творчий процес та свої плани на майбутнє.

Початок шляху

— Як виникла ідея створення гурту?

“Можна сказати, що гурт зібрав наш керівник Андрій Пилипко. Він почав навчати молодь грі на гітарі, і саме через нього ми познайомилися. Без нього “The Saws” не існувало б”, — Юлія Пилипко.

“Я прийшла до Андрія на навчання і поступово почала шукати людей для гурту. Потім він запропонував Юлю, і ми почали грати разом”, — Аріна Гапоненко.

— Як знайшли вокалістку?

“Це була доволі випадкова історія. Я побачила дівчину у футболці гурту Ghost, який я дуже люблю. Підійшла познайомитися, і виявилося, що це Вікторія – дівчина, про яку мені вже розповідали. Я одразу запитала, чи вона співає, і запропонувала спробувати себе у нашому гурті”, — Аріна.

“Спочатку я сумнівалася. Дуже переживала, чи підійде мій голос, чи зможу я виступати. Але коли я спробувала заспівати, зрозуміла, що хочу бути частиною гурту. Проте мені довелося довго переконувати батьків, що це не просто захоплення, а щось серйозне. Вони вважали, що це марна трата часу, але я наполягла і залишилася”, — Вікторія Желєзняк.

— Як до вас приєдналася Ганна?

“Коли ми шукали ще одного бас-гітариста, нам одразу прийшла думка про Ганну. Але вона дуже довго вагалася. Казала, що не впевнена у своїх силах”, — Юлія.

“Я дійсно сумнівалася, чи варто мені приєднуватися. Але, зрештою, погодилася, і вже за тиждень вивчила дев’ять пісень, щоб наздогнати дівчат“, — Ганна Шошина.

Створення музики

— Як ви пишете музику?

“По-різному. Буває, що я пишу пісні сама вдома, часто навіть пізно вночі. Але є моменти, коли ми всі збираємося, починаємо експериментувати і разом створюємо щось нове”, — Юлія.

— Чи є у вас якісь традиції перед виступами?

“Віка з Аріною перед виходом на сцену починають стрибати, як мавпенята. Це їхній спосіб розігрітися перед виступом”, — Юлія.

“Ще ми завжди говоримо одна одній слова підтримки. Це допомагає налаштуватися на виступ і позбутися хвилювання”, — Аріна.

“Я намагаюся бути спокійною і переконую дівчат, що все буде добре. Просто перед виходом кажу їм: ‘Ми молодці, у нас все вийде’”, — Юлія.

— Чи є у вас вже якісь псевдоніми?

“Так, в мене псевдонім Аріана. Мене часто так жартома називають, порівнюючи з відомою співачкою Аріною Гранде”, — Аріна.

“В мене псевдонім Юпі. Це просто абревіатура від мого імені. Всім чомусь подобається так мене називати”, — Юлія.

“В мене це просто Ві, скорочення від мого імені”, — Вікторія.

“А мене часто називають Лисичкою. Кажуть, це через моє руде волосся та хитрий погляд”, — Ганна.

Вплив музики на слухачів

— Чи траплялися історії, коли ваша музика вплинула на слухачів?

“Так, після одного з концертів до мене підійшла дівчина з Донецької області. Вона розповіла, що її родина живе під постійними обстрілами, і як наша пісня Цвинтар почуттів допомогла їй знайти розраду. Вона була дуже зворушена, ледь стримувала сльози. Це був момент, коли ми всі зрозуміли, що наша музика може мати значення для людей”, — Ганна.

Музика та життя

— Як ви поєднуєте музику з навчанням і роботою?

“Я працюю і через це графік репетицій часто залежить від мого розкладу. Я намагаюся призначати їх на свої вихідні, щоб не випадати з процесу”, — Юлія.

“Я навчаюся в 10 класі та намагаюся отримати срібну медаль. Але музика – це моє натхнення, тому завжди знаходжу час для репетицій“, — Аріна.

“Я вчуся в 9 класі. У школі не всі підтримують моє заняття музикою, іноді чую якісь кепкування, але це не має для мене значення. Головне – це наша команда. Я зажди біжу до своїх Ми всі дуже підтримуємо одна одну, і це найважливіше”, — Вікторія.

“Окрім бас-гітаристки я ще й тату майстер. Доводиться поєднувати обидві ці сторони мого життя”, — Ганна.

Плани на майбутнє

— Які у вас плани на найближче майбутнє?

“Ми плануємо записати новий альбом. Хочемо зробити його ще якіснішим”, — Аріна.

“Також думаємо над міні-туром. Було б круто виступити в Дніпрі, Києві, Харкові та інших містах”, — Юлія.

— Чи плануєте фан-зустрічі?

“Було б круто, якби на нашій фан-зустрічі зібралося хоча б 300 людей!”, — Вікторія.

“Зараз ми активно ведемо соцмережі, підтримуємо зв’язок з нашими слухачами. Вони часто пишуть нам, і це дуже мотивує”, — Юлія.

“Взагалі приємно, коли виходиш на сцену і звідусіль чутно, як люд вигукують “The Saws! The Saws! The Saws!”. Одразу посмішка на обличчі“, — Аріна.

Важливі уроки

— Що ви винесли з цього досвіду?

“Навчилася слухати інших і розуміти, що без командної роботи нічого не вийде”, — Вікторія.

“Я зрозуміла, що важливо цінувати людей, які поруч. Ми всі різні, але разом створюємо щось справжнє“, — Юлія.

Гурт “The Saws” продовжує працювати над новими піснями та планує розширювати свою аудиторію. Учасниці гурту впевнені, що їхній творчий шлях тільки починається.

Читайте також:

• Гурт “The Saws” з Вільногірська: історія створення та шлях у музиці
• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська

З початку 2026 року у Кам’янському районі вже сталася надзвичайна подія: дитина провалилася під лід. На щастя, перехожий встиг витягнути її ще до приїзду рятувальників. Але кожна така історія — нагадування: зима на водоймах не пробачає необачності. 

Про правила безпеки журналістці Вільногірськ IN.UA розповів офіцер-рятувальник ДСНС Сергій Одинокий.

Коли крига стає пасткою

Взимку замерзлі ставки, річки та озера приваблюють дітей, рибалок і любителів прогулянок. Та саме в цей період зростає кількість трагедій на воді. За словами Сергія Одинокого, більшість нещасних випадків стається через елементарну легковажність: люди виходять на тонкий лід, ігнорують попередження, не оцінюють ризиків.

“Найбільш небезпечна крига — перша і остання. Вона ще надто тонка або вже втратила міцність і не витримує навіть ваги дитини”, — наголошує рятувальник.

Який лід вважається безпечним

Офіцер ДСНС пояснює: орієнтуватися лише на зовнішній вигляд водойми небезпечно. Проте деякі ознаки можуть підказати:

• Блакитний лід — найміцніший.
• Білий лід — значно слабший.

Щодо товщини, для однієї людини безпечним вважається лід товщиною понад 7 сантиметрів, а для групи людей — не менше 15 сантиметрів, при цьому рухатися слід один за одним, дотримуючись дистанції.

Перед виходом на водойму рятувальники радять перевіряти товщину льоду довгою легкою палицею (плішнею) або іншим предметом, який можна тримати в руці.
Перевіряти лід ударами ніг категорично заборонено.

Дітям — лише під наглядом дорослих

Окремий акцент Сергій Одинокий робить на безпеці дітей:

“Вихід дітей на лід без супроводу дорослих заборонений. Саме дитяча цікавість і бажання погратися біля водойми часто закінчуються трагедіями”.

Батькам радять постійно пояснювати дітям небезпеку льоду та не дозволяти самостійно гуляти біля річок і ставків.

Обережно: небезпечні ділянки

Навіть на перший погляд міцний лід може приховувати пастки. Особливо небезпечними є місця зі швидкою течією, поблизу джерел і струмків, там, де у воду потрапляють теплі стічні води, біля кущів і очерету.

Під час руху по кризі потрібно уважно стежити за поверхнею та обходити такі ділянки.

Зимова риболовля: правила, які рятують життя

Підлідна ловля риби — популярне зимове заняття, але без дотримання правил вона стає смертельно небезпечною. Рятувальники радять:

• не пробивати поруч багато лунок;
• не збиратися великими групами в одному місці;
• мати при собі міцну мотузку 12–15 м та, за можливості, рятувальний жилет;
• тримати біля лунки дошку або велику гілку;
• робити лунки у шаховому порядку на відстані не менше 5–6 метрів.

Якщо лід тріснув під ногами: що робити

Навіть обережність не завжди гарантує безпеку. Якщо ви або хтось поруч провалився під лід, важливо діяти швидко і без паніки.

Якщо провалилися ви:

• не панікуйте і намагайтеся триматися на воді, не занурюючись з головою;
• кличте на допомогу;
• розкиньте руки на край льоду, наповзайте на нього грудьми та по черзі витягуйте ноги;
• вибравшись, перекотіться і повзіть у той бік, звідки прийшли;
• якнайшвидше переодягніться у сухий одяг, а якщо його немає — викрутіть мокрий;
• щоб зігрітися, рухайтеся, розітріться сухою тканиною, сховайтеся від вітру й за можливості випийте щось гаряче.

Якщо ви стали свідком того, що людина провалилася під лід, не гайте часу — одразу телефонуйте за номером 101. Рятувальники підкреслюють: самостійні спроби порятунку без підготовки можуть призвести до ще більшої кількості постраждалих.

Зима може бути красивою й безпечною — але лише тоді, коли ми не забуваємо про елементарні правила. Кілька хвилин обережності здатні врятувати життя.

Читайте також:

Блекаут у Вільногірську: як діяти без паніки та небезпеки — пояснює ДСНС

У Вільногірську люди тижнями живуть між темрявою й очікуванням. Погодинні відключення світла перетворилися на хаотичні: у когось електроенергія зникає на пів дня, у когось — з’являється на кілька годин уночі. Містяни обурюються, пишуть звернення, телефонують на гарячі лінії, але чітких пояснень так і не отримують. 

Редакція Вільногірськ IN.UA теж вирішила діяти — й отримала офіційну відповідь від Державної інспекції енергетичного нагляду України.

Світла немає, холод — є. А відповідей — обмаль

Останні тижні для багатьох родин у Вільногірську стали випробуванням. В оселях холодно, електрообігрівачі та котли працюють уривками або взагалі не встигають прогріти кімнати. Люди скаржаться на зіпсовану техніку через стрибки напруги, на неможливість нормально працювати дистанційно, готувати їжу, доглядати за дітьми та літніми батьками.

Найбільше обурює навіть не сам факт відключень, а їхня непередбачуваність. Оприлюднені графіки часто не збігаються з реальністю: світло можуть вимкнути раніше, увімкнути значно пізніше або не подати взагалі. Містяни масово звертаються до місцевої влади, енергетиків, на урядові гарячі лінії, але у відповідь чують загальні фрази про складну ситуацію в енергосистемі.

Ми вирішили не обмежуватися лише збором скарг від читачів. Як журналісти і як мешканці Вільногірська, ми підготували й направили офіційні звернення до Державної інспекції енергетичного нагляду України, аби зафіксувати проблему не лише на рівні емоцій у соцмережах, а й у юридичному полі.

У зверненнях йшлося про:

• невідповідність фактичних відключень оприлюдненим графікам;
• тривалу відсутність електропостачання на окремих вулицях;
• відсутність чітких пояснень для споживачів.

Ми сподівалися отримати конкретику: хто відповідальний, які порушення зафіксовано, що і коли буде змінено.

Результат: два листи-відповіді й багато офіційних формулювань

У відповідь ми отримали два офіційні листи від Держенергонагляду — окремо на кожне звернення. За змістом вони майже ідентичні.

У листах зазначається, що звернення прийняті до розгляду, а порушені питання опрацьовуються Управлінням Держенергонагляду у Дніпропетровській області. Також повідомляється, що:

• проводиться моніторинговий захід щодо дотримання правил застосування графіків відключень;
• у разі виявлення порушень буде надано рекомендаційний лист щодо їх усунення;
• виконання рекомендацій перебуватиме на контролі;
• загальну інформацію про стан енергосистеми та запровадження обмежень пропонують шукати на офіційному сайті відомства.

Формально — усе виглядає правильно: звернення розглянули, процедуру запустили, контроль пообіцяли. Фактично ж ключові питання так і залишилися без відповіді.

Тільки звернення в кінці відповіді: “Дякуємо вам за усвідомлення ситуації, що склалася в енергетичній системі України, та розраховуємо на розуміння”.

Енергосистема на межі, а люди — на витримці

Ми розуміємо: ситуація в енергетиці країни надзвичайно складна. Війна, пошкоджена інфраструктура, дефіцит ресурсів — це об’єктивна реальність. Енергетики працюють у важких умовах і не є всесильними.

Водночас ця історія демонструє: навіть коли громадяни та журналісти діють у межах закону, пишуть офіційні звернення й отримують відповіді, результат часто зводиться до формальних відписок і розмитих обіцянок.

Схоже, що найближчим часом реакція на подібні запити виглядатиме саме так: “прийнято до уваги”, “проводиться перевірка”, “буде повідомлено додатково”.

Тож поки офіційні механізми рухаються повільно, нам залишається триматися разом. Грітися ковдрами, термосами з чаєм і підтримкою одне одного. Бо світло рано чи пізно увімкнуть. А от людяність і солідарність — це те, що ми можемо вмикати щодня самі.

Якщо ви хочете поділитися власною історією про відключення у Вільногірську — пишіть нам. Ми продовжимо фіксувати й озвучувати проблеми громади.

Читайте також:

Народний депутат пояснив, як у Вільногірську можна уникнути критичного охолодження будинків під час відключень