Жінки у Вільногірську працюють лікарками, продавчинями, керівницями, але багато хто продовжує називати свою професію у чоловічому роді.

Редакція Вільногірськ IN.UA провела відеоопитування, щоб дізнатися ставлення жінок до фемінітивів, в  також звернулася за коментарями до медіаекспертки з гендерних питань. 

Що таке фемінітиви

Фемінітиви — це слова жіночого роду для позначення професій, посад чи видів діяльності жінок: лікарка, журналістка, начальниця, інженерка. Вони були природною частиною української мови у словниках Бориса Грінченка та інших виданнях початку ХХ століття, однак радянська мовна політика їх витіснила. Новий український правопис 2019 року повернув фемінітиви до норми, підкреслюючи рівність та видимість жінок.

Відповіді учасниць опитування

Серед опитаних місцеві жінки,які працюють лікаркою, фармацевткою, начальницею, продавчинею. Та у діловому середовищі більшість й надалі представляються як “лікар” і “начальник”.

“Чесно кажучи, мені зручно говорити “лікар”, бо це звично”,  — розповіла лікарка Олена Сіденко.

Начальниця відділу Вільногірського ДРАЦС Надія Кортікова поділилась: “Я себе називаю “керівник”. Працюю вже досить давно, ще коли ми всі були “керівниками”, тож, мабуть, така звичка й залишилася. Мене не ображає, коли мене називають “керівник”, а не “керівниця”, але якщо звертатимуться як “керівниця”, я теж нормально до цього ставлюся”.

Додамо, що редакція у своїй професійній діяльності використовує фемінітиви та дотримується гендерного балансу. Фемінітиви застосовуються для позначення професій, посад, видів діяльності й зайнятості жінок, що прописано в реакційній політиці.

Погляд медіаекспертки

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з гендерною медіаексперткою Тетяною Строй. 

Вона пояснила: “Потрібен час, щоб назви професій, посад тощо у жіночому роді унормувалися. Частина людей швидше перейшла до вживання фемінітивів, але й багато хто ще не звикли чи уникають, не розуміючи їхню важливість. На все потрібен час”.

За її словами, фемінітиви – це не нав’язане штучне нововведення, як дехто обурюється, а повернення історичної норми. Словники початку 20 століття містили до 800 фемінітивів. Потім радянська влада їх викорінила. Фемінітиви  важливі, бо роблять їх видимими у суспільстві. Надто довго вони були “у тіні”: в якості домогосподарок, “надійного тилу” успішних чоловіків, матусь, бабусь і берегинь. 

Медіаекспертка навела приклад Київської міської ради, яка закріпила у регламенті використання фемінітивів, та нагадала про чинний Класифікатор професій, що дозволяє вносити жіночі форми у трудові документи (“інженерка”, “заступниця”).

“Світ змінюється, ми змінюємося, мова природньо реагує на зміни суспільства. Фемінітиви допомагають описати внесок жінок у розвиток суспільства, особливо тепер, у час війни, коли вони переходять працювати у професії, що раніше вважалися суто “чоловічими””,  — додає медіаекспертка.

Чому це стосується Вільногірська

Редакція звернула увагу, що на сайті міської ради посади, які займають жінки, досі вказані у чоловічому роді. Попри те, що вони обіймають керівні посади, у документах та на сайті їх позначають як “начальник”, “заступник” чи “депутат”. Така практика є відлунням застарілих мовних традицій, хоча сучасне законодавство та мовні норми дозволяють використовувати фемінітиви й робити офіційну мову більш точною та гендерно чутливою.

Тетяна Строй додає, що дуже тішиться тому факту, що в українських медіа з’являється все більше матеріалів, які показують різні досвіди жінок, їхні успіхи в армії, у громадському житті, політиці, економіці, науці, бізнесі тощо. 

“Для того, щоб описати ці досвіди логічно вживати бійчиня, лейтенантка, поліціянтка, депутатка, професорка, підприємниця, винахідниця тощо. Вона все частіше чує такі слова у виступах громадських діячів, політиків, журналістів, державних службовців, а також в українському дубляжі фільмів та серіалів”, — пояснила Тетяна Строй.  

Втім вибір залишається за самою жінкою: можна називати себе і “лікарем”, і “лікаркою”, але фемінітиви дають суспільству чіткий сигнал: жінки тут є, вони працюють, керують, досліджують, будують — не менш професійно, ніж чоловіки.

Читайте також:

Адаптація після канікул: поради психологині, як допомогти дитині у школі

У селі Мар’янівка проблема з водопостачанням досі не вирішена. Незважаючи на те, що свердловину пробурили ще в грудні 2024 року, дозвіл на будівництво бювету досі не видано.

Редакція Вільногірськ IN.UA стежить за перебігом вирішення проблеми водопостачання в селах громади — Доброгірське та Мар’янівка. Наші журналісти відвідали Мар’янівку та поспілкувалися з місцевими мешканцями.

Чому бювет не будують

У серпні мала відбутися позачергова сесія Вільногірської міської ради, де планували розглянути питання надання дозволу на розробку землевпорядної документації для будівництва пункту очищення води. Проте засідання так і не відбулося.

Територія для майбутнього бювету потрапляє в охоронну зону культурної спадщини — могили радянських солдат. Відповідно до законодавства, у межах 100 метрів від пам’ятника будь-які земельні роботи можливі лише після проведення археологічних розвідок.

До редакції звернувся депутат міськради Олег Штамбург. Він повідомив, що у травні 2025 року подав запит до Департаменту соціально-гуманітарної політики з проханням перевірити наявність захоронень біля пам’ятника в Мар’янівці.

Депутат також цікавився, чи надходили до Департаменту звернення щодо отримання дозволу на проведення земляних робіт у цій зоні.

В акті обстеження Департамент зафіксував порушення: на території вже встановлено дитячий майданчик і побутівку без належних документів. Управлінню архітектури та капітального будівництва (УАКБ), як балансоутримувачу пам’ятника, приписано припинити роботи та надати необхідні дозволи.

“Відповідно до закону, проводити земляні роботи у межах охоронної зони можна лише після археологічних розвідок”, — зазначено в акті обстеження.

Виникає питання: чому взагалі виносився проєкт рішення на розгляд депутатів, коли були вимоги від Департаменту соціально-гуманітарної політики до УАКБ з вимогою припинити будь-які роботи.

За поясненнями журналісти звернулися до Ростислава Варницького начальника УАКБ.

Ростислав Варницький повідомив: “У липні голосували лише за проєкт рішення “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої по вулиці Вишнева у селі Мар’янівка для будівництва пункту очищення і роздачі питної води та обладнання розвідувальної експлуатаційної свердловини надання дозволу на розробку проєкту землеустрою”.

Крім того Ростислав Варницький додав, що жодні роботи в Мар’янівці зараз не проводяться.

Нагадаємо, наприкінці 2024 року з бюджету громади витратили 1,3 млн грн на геологічну розвідку підземних вод у Мар’янівці та Доброгірському. Для цього Жилкомсервіс уклав договір із підприємством Укргеологія.

За коментарями журналісти звернулися і до головного інженера Віталія Федоренко КП “УК “Жилкомсервіс”, однак спілкування він переніс, у зв’язку з лікарняним.

Слід також зазначити, що у висновках обстеження ділянки в зоні об’єкта культурної спадщини працівники Департаменту соціально-гуманітарної політики зазначають, що там проводилися земляні роботи, встановлений вуличний дитячий майданчик та побутівка, що свідчить про порушення Закону України “Про охорону культурної спадщини”. Однак, чи наявна в зазначеній зоні свердловина в акті не вказано.

Під час візиту до Мар’янівки, журналісти поспілкувалися з місцевими жителями. Вони розповіли, що свердловину пробурили ще у грудні на глибині близько 90 метрів, за 50–70 метрів від пам’ятника. Відтоді роботи не продовжували — зараз вона закрита тканиною.

Місцеві мешканці хвилюються, що з часом вона замулиться і витрачені кошти виявляються марними.

У серпні міський голова розказав, що організований підвіз питної води у Доброгірське та Мар’янівку, однак Олександр каже, що бачив машину тільки один раз.

“Та і що то за вода, вона ж іржава – пити та готувати їжу з неї неможливо! От раніше, коли працював Матронівській комбінат, то вони щотижня возили питну воду! Тепер доводиться їздити до Вільногірська. І це, ще я маю колодязь з насосом, трохи ще можу накопичити собі води, а ті люди, які без насосу, особливо літні люди, ім набагато важче”, — обурюється Олександр.

Депутат Олег Штамбург на черговому липневому пленарному засіданні звертався до присутнього представника поліції з проханням розібратися в ситуації, але, як зазначає Штамбург, поки слідчі дії не розпочаті. Свої спроби звернутися до поліції знов, депутат не залишає.

“Я не розумію, як керівництво КП “УК “Жилкомсервіс” провело роботи по бурінню свердловини в двох селах без наявності дозвільних документів? Яким чином можна голосувати зараз за надання дозволу для Мар’янівці, коли на тому місці архітектурний пам’ятник? Так, вода селянам потрібна, дуже потрібна, але не такою ціною, все має бути по закону”, — коментує Олег Штамбург.

Додамо, що 4 вересня, відбудеться чергове пленарне засідання Вільногірської міської ради, де знову розглянуть проєкт рішення щодо надання дозволу на встановлення бювету в селі Мар’янівка.