У Вільногірську жінка за кермом таксі досі викликає подив у частини пасажирів. Та для героїні цієї історії це вже звична справа. Вона працює таксисткою близько трьох років у сімейній службі таксі, яку її родина розвиває ще з 2008 року.
Більше читайте на Вільногірськ IN.UA
Ідея працювати в таксі виникла не у Світлані, а у її рідних.
“Мої хлопці настояли. Сказали: “Мама, йди вчитися, отримай права”. Син пригнав маленьку машинку, автомат, я на ній вчилася. Здала на права і все. Сказали: “Одягай шашку і поїхали””, – згадує Світлана про початок карʼєри.
Сьогодні це повноцінний сімейний бізнес. Чоловік є власником служби таксі, сини також допомагають у роботі. Працюють разом, хоча суперечки іноді виникають.
“З рідними легко, але іноді “отримую”: то не так встала, то не так повернула. Спостерігають, де тільки можна”, – зізнається героїня.
Робочий день у родини довгий: чоловік починає працювати о пів на пʼятій ранку та завершує о сьомій – восьмій вечора, а сини працюють до початку комендантської години. Жінка поєднує роботу в таксі з домашнім господарством, адже мешкає родина у приватному будинку.
Реакція пасажирів на жінку за кермом різниться – деякі радіють, а інші обирають чоловіка за кермом.
“Буває, що відкривають двері, бачать, що за кермом жінка та йдуть до хлопців та з ними їдуть. Трішки неприємно, але тим не менше”, – каже жінка.
Не зважаючи на це, у Світлани є постійні клієнти, які телефонують безпосередньо їй.
Робота таксиста традиційно вважається небезпечною. На щастя, випадків насильства щодо нашої героїні не було. Найбільша небезпека для неї – ожеледиця взимку.
“Під час першої ожеледиці чоловік попереджав, що треба бути обережною. Бувало й таке, що бачила перед собою аварію”, – розповідає Світлана.
У таксистів в містах часто є своє професійне середовище, таке собі негласне “братство” зі спільними каналами комунікації. Про професійні чати таксистів у Вільногірську Світлана не чула, а от колеги-жінки у неї є: “в нашій фірмі працює ще три жінки”, – стверджує Світлана.
Найбільше Світлані подобаються поїздки за місто. Подобається їздити трасою, без заторів та міського руху. Вона їздила до Жовтих Вод, Камʼянського та Кривого Рогу.
В дорозі розмови з таксистом звичайна справа. Частіше пасажири в розмові говорять про наболіле, діляться буденним.
“Говорять про наше життя, про те, що дороги не посипані та світла немає. Що б більше позитиву було, а не негативу, я б не сказала”, – каже жінка.
Тим не менш, Світлана любить свою роботу.
“Мені подобається бути за кермом. Подобається, коли клієнт сідає з настроєм, встає та бажає гарного дня. Тоді і в тебе на весь день настрій є”, – наостанок додає таксистка.
Читайте також:
Підписуйтесь
