“Ми маємо пам’ятати, якою ціною дається перемога”: прощання із Станіславом Коцьким, який навчався та жив у Вільногірську

18 березня у Верхньодніпровську відбулося прощання із солдатом Станіславом Коцьким, який загинув 21 березня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу Мар’їнки Донецької області. Він навчався та жив деякий час у Вільногірську. Станіславу було 19 років.

Журналісти Вільногірськ IN.UA також були присутні на церемонії прощання із Станіславом Коцьким.

Церемонія прощання

На центральній площі міста біля Будинку культури зібралися рідні, друзі, військовослужбовці, представники громади, студенти та викладачі Вільногірського фахового коледжу, де навчався Станіслав. Людей було багато – серед них ті, хто знав його особисто, і ті, хто прийшов віддати шану захиснику.

Присутні приносили квіти – їх було дуже багато. Вінки, букети, перев’язані синьо-жовтими стрічками, заповнили площу біля місця прощання. Люди клали квіти на труну та висловлювали свої співчуття рідним загиблого.

Коли лунали останні слова про нього, з неба почав падати сніг.

Слова під час прощання

На початку церемонії з промовою виступив ведучий, який висловив співчуття рідним загиблого.

“Неможливо дібрати слів, які б зменшили біль від втрати. Це біль, який супроводжуватиме рідних і близьких упродовж усього життя. Ми маємо пам’ятати, якою ціною дається перемога. Іменами таких, як Станіслав, пишеться нова сторінка історії України”, — сказав він.

Після цього міський голова Верхньодніпровська Геннадій Лебідь звернувся до присутніх.

“Станіслав назавжди залишиться в наших серцях. Вічна слава нашому герою. Ми маємо з вами пам’ятати, якою ціною нам дається перемога, якою ціною ми пишемо новітню історію нашої України. Я думаю, що кожен, стоячи тут, розуміє, що дякуючи таким, як Станіслав, нема на нашій землі ворога. Вічна слава тобі, герою, та низький уклін рідним та близьким”, — промовив Геннадій Лебідь.

Спогади про Станіслава Коцького

На церемонію прибув друг Станіслава Владислав Штирбу. Вони разом навчалися у Вільногірському фаховому коледжі, жили в одній кімнаті гуртожитку.

“Ми познайомилися у 2019 році, коли я прийшов вчитися. З першого дня спілкувалися, стали друзями. Він був людиною, яка завжди тримала слово. Це був друг, якого не забудеш”, — розповів Владислав.

Він зазначив, що Станіслав завжди був готовий підтримати друзів, мав почуття гумору, легко знаходив спільну мову з людьми.

“Таке відчуття, що ця втрата — на все життя”, — додав Влад.

Під час церемонії виступив також волонтер Сергій, який знав Станіслава Коцького та його родину.

Він поділився спогадами, що юнак часто приходив до нього додому, приносив цукерки, які власноруч готували разом із родиною.

“Він завжди залишиться для мене дитиною”, — сказав Сергій, наголошуючи, що Станіслав пішов із життя надто рано.

Волонтер підкреслив, що 19 років — це вік, коли людина тільки починає жити, і ця втрата болить кожному, хто знав Станіслава.

“Він назавжди залишиться в серцях кожного з нас”, — додав він.

Навчання та життя до війни

Станіслав Коцький народився у 2002 році. Після школи вступив до Вільногірського фахового коледжу, де навчався разом із Владиславом та іншими друзями. Викладачі згадують його як старанного студента, товариського та відкритого юнака.

Під час навчання він брав активну участь у житті коледжу, мав багато друзів. У колективі його пам’ятають як людину, яка завжди була готова допомогти та підтримати.

Після завершення навчання він вирішив служити в Збройних Силах України.

Пам’ять

Станіслава Коцького згадують як людину, яка мріяла про майбутнє, будувала плани та хотіла бачити Україну вільною. Його ім’я залишиться в пам’яті громади, рідних та друзів.

Рідні та знайомі сподіваються, що його історію пам’ятатимуть, а його вчинки стануть прикладом для майбутніх поколінь.

Поховали Станіслава Коцького на Алеї Слави центрального кладовища міста Верхньодніпровськ.

Читайте також:

• У Вільногірську планують внести зміни до програми підтримки ветеранів
• Вільногірськ попрощався із загиблим військовим Євгенієм Філоненко

Осінь – час м’яких тканин, теплих відтінків і речей, у яких комфортно протягом усього дня. Саме таким настроєм наповнена нова колекція Maritel, яка вже надійшла до магазину в Кам’янському. У центрі уваги цього сезону велюрові костюми, в’язані кардигани та домашній одяг, що поєднують практичність, комфорт і сучасний вигляд.

Нові моделі легко доповнюють повсякденний гардероб і допомагають створювати образи для прогулянок, поїздок, відпочинку чи вихідних.

Maritel – український бренд жіночого одягу

Maritel – український бренд із власним виробництвом, історія якого почалася з невеликого онлайн-магазину в Instagram. З часом проєкт виріс у повноцінний бренд із широким асортиментом жіночого одягу та магазинами в різних містах.

У колекціях Maritel представлені речі для повсякденного гардероба, відпочинку та холодного сезону. Основний акцент робиться на комфортній посадці, приємних матеріалах і моделях, які легко комбінувати між собою.

Велюровий костюм для комфортних образів від Maritel

Велюровий костюм давно вийшов за межі виключно домашнього гардероба. Завдяки м’якій фактурі та характерному оксамитовому переливу він виглядає більш виразно, ніж звичайний трикотажний комплект.

Такий костюм можна одягнути на прогулянку, у подорож, на зустріч із друзями або використовувати як комфортний повсякденний комплект. Восени його зручно поєднувати з кросівками чи черевиками та легкою курткою, а взимку – носити під пуховиком.

Кардигани Maritel для осіннього гардеробу

Ще одна актуальна річ сезону 2026 в’язаний кардиган. Він особливо зручний у період, коли погода протягом дня може швидко змінюватися.

Кардиган можна носити поверх футболки, сорочки, топа або водолазки та поєднувати з джинсами, брюками, спідницями й сукнями.  У теплу осінню погоду кардиган може замінити легку куртку, а з настанням холодів стане додатковим шаром під верхній одяг. У колекції можна знайти як базові молочні, графітові та шоколадні відтінки, так і більш яскраві варіанти.

Домашній одяг для затишного сезону

Осінь і зима саме той період, коли особливо хочеться комфортних речей для дому. У Maritel представлені піжами, домашні костюми, які поєднують м’які матеріали та зручний крій.

Такий одяг підходить не лише для сну. У комфортному комплекті приємно проводити вихідний, працювати вдома, пити ранкову каву або просто відпочивати після насиченого дня. При цьому сучасний дизайн дозволяє виглядати охайно навіть у домашньому образі.

Нова колекція Maritel у Кам’янському

Оцінити фактуру велюру, м’якість в’язки та посадку речей найкраще під час примірки. У магазині можна порівняти кілька моделей, підібрати потрібний відтінок і скласти готовий образ на осінь або зиму.

Познайомитися з новою колекцією можна в магазині Maritel у Кам’янському за адресою просп. Свободи, 54. Магазин працює з 10:00 до 20:00, а уточнити наявність потрібної моделі, кольору чи розміру можна за телефоном 063 278 95 19 або на сайті.

У кожної казки є своя магія. Вона може заховати від дитячих страхів, перенести у світ дивовижних пригод, подарувати відчуття затишку й допомогти повірити, що навіть після найтемнішої ночі обов’язково настане ранок. Але що, коли казки народжуються не в затишному кабінеті письменника, а серед тривожних буднів війни? Коли їхній автор, попри військову службу, турботи про побратимів і викладацьку роботу, знаходить час для дитячих історій?

Читайте в матеріалі на Вільногірськ IN.UA 

Олександр Зінченко – військовослужбовець 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади (25 ОПДБР), педагог і дитячий письменник. 

Його казки вже допомагають маленькій читачці долати нічні страхи, а попереду – нові книжки, студентські ілюстрації та зустрічі з дітьми. Адже навіть посеред війни є місце для добрих історій, які дарують малечі відчуття тепла й безпеки.

Коли казка перемагає нічний страх

Для письменника немає, мабуть, більшої радості, ніж знати, що його історії комусь потрібні. А якщо казка допомагає дитині заснути, коли за вікном темно, а в кімнаті причаїлися нічні страхи, – це вже більше, ніж просто читацьке захоплення.

Саме так сталося з маленькою дівчинкою, яка особливо полюбила дві казки Олександра – «Про Паначика» та «Про Рижика з медової роти».

Коли посеред ночі їй стає страшно або вона прокидається й не може заснути, мама бере до рук одну з цих книжок. Знайомі історії допомагають дитині заспокоїтися й знову поринути у сон. 

На відео, якими поділилися з автором, дівчинка із захопленням гортає сторінки вже надрукованих книжок, розглядає їх і ділиться враженнями з мамою.

Для Олександра це особливий відгук на його творчість. Адже за кожною написаною історією стоїть надія, що вона знайде свого читача.

Він розповідає:

«Вона дуже полюбила оці дві казки, які вже вийшли — це про Паначика і про Рижика з медової роти. І коли їй вночі страшно, вона не може заснути або прокидається посеред ночі, мама читає їй саме оці мої казки, і вона тоді заспокоюється і засинає».

Дві книжки вже знайшли дорогу до дитячого серця. Тепер Олександр хоче, щоб таких історій стало більше, а їхніх маленьких читачів – сотні. Для цього казкам потрібно дати нове життя у друкованих примірниках.

Казкові герої отримують обличчя

У кожної дитячої книжки є свій маленький всесвіт. Спочатку він живе лише в уяві автора, а згодом набуває обрисів, кольорів і характерів завдяки ілюстраціям.

У казок Олександра Зінченка з’явилася нагода отримати власне художнє оформлення. За сприяння заступниці директора Дніпровського фахового коледжу культури і мистецтв три студентки закладу обрали його твори темою своїх курсових робіт. Наразі дівчата працюють над ілюстраціями до казок.

Це не єдина можливість познайомити дітей із творчістю письменника. Коледж та місцеві культурні осередки готові підтримати проведення кількох презентацій для маленьких читачів і їхніх батьків. Зокрема, йдеться про зустріч в обласній бібліотеці у Дніпрі.

Однак для таких заходів потрібні книжки, які можна буде не лише показати дітям, а й запропонувати придбати. Автор говорить про це так:

«Мені запропонували провести декілька заходів типу презентацій у бібліотеках. Моя знайома з коледжу культури каже, що три казки взяли на курсові роботи – зараз малюються малюнки. Щоб проводити презентацію, треба примірники відразу, щоб були готові, щоб продавати їх – десь 100-200 примірників кожної казки. Тоді можна провести захід в обласній бібліотеці у Дніпрі, поспілкуватися з дітьми та батьками».

Так у казок з’являється можливість вийти за межі сторінки у Facebook і стати справжніми книжками на бібліотечних полицях, у дитячих руках і домашніх бібліотеках. Але для цього потрібні кошти на друк.

Коли видавничі плани відкладаються

Шлях від рукопису до готової книжки не завжди схожий на казкову пригоду, у якій усі перешкоди долаються за одну мить. Іноді він вимагає терпіння, пошуку можливостей і готовності починати спочатку.

Шукаючи кошти на видання казок, Олександр працював і над іншими творчими проєктами. Зокрема, підготував рукопис комплексного посібника із сексуального виховання для дітей віком від 9 до 13 років.

Матеріал охоплює три окремі напрями:

• сексуальне виховання для дівчат;
• сексуальне виховання для хлопців;
• здорові та гармонійні відносини між людьми.

Автор сподівався, що замовники викуплять права на готовий рукопис, а отримані кошти можна буде спрямувати на видання дитячих казок. Однак домовленості затягнулися на невизначений термін через нечіткі формулювання партнерів.

Та відкладені плани не означають, що робота зупинилася. Олександр продовжив діяти самостійно. Перші поодинокі примірники, які вдавалося надрукувати власним коштом, він виготовляв і передавав замовникам. Відгуки на книжки були позитивними.

А ще автор вирішив зробити одну зі своїх довгих казок доступною для всіх охочих: почав публікувати її частинами на сторінці у Facebook. Там же розмістив посилання для попереднього замовлення книжок і на благодійну банку.

350 тисяч гривень на казки й тепло для побратимів

Сьогодні творчі плани Олександра поєдналися з важливою благодійною метою. Він відкрив збір на 350 000 гривень, кошти з якого планує спрямувати на видання дитячих казок і забезпечення побратимів із 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади спиртовими окопними свічками.

Це два різні світи, які в його житті тісно переплелися: дитячі книжки, що дарують спокій і допомагають долати страх, та окопні свічки, необхідні військовим у холодних фронтових умовах.

Зібрані кошти мають два напрями використання:

Напрям	Для чого потрібні кошти
Видання дитячих казок	Друк накладів по 100–200 примірників кожної казки для презентацій у бібліотеках Дніпра та поширення книжок серед дітей.
Спиртові окопні свічки для ЗСУ	Закупівля та виготовлення спиртових окопних свічок для побратимів із 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.

Олександр наголошує, що допомога військовим зараз особливо актуальна:

«Це частково на публікацію, частково на покриття потреб, тому що зараз ми збираємо хлопцям на спиртові окопні свічки для 25-ї Січеславської ОПДБР».

Від редакції: всім шановним читачам, хто має бажання і можливість долучитися – ось посилання на монобанку Олександа Зінченка для цього збору: https://send.monobank.ua/jar/7ysTqUoK6A

У цій історії окопна свічка і дитяча казка мають дещо спільне. Обидві несуть тепло. Одна зігріває військових у холодному бліндажі, інша допомагає дитині не боятися темряви й засинати зі спокійним серцем.

Можливо, саме в цьому й полягає особлива сила історій Олександра Зінченка. Навіть коли навколо триває війна, він знаходить можливість створювати щось добре – писати казки, підтримувати дітей, ділитися знаннями та допомагати побратимам.

Адже казкам не обов’язково жити лише у вигаданих світах. Іноді вони починаються тут, серед наших непростих буднів, – із людини, яка попри все продовжує вірити в добро.