18 березня у Верхньодніпровську відбулося прощання із солдатом Станіславом Коцьким, який загинув 21 березня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу Мар’їнки Донецької області. Він навчався та жив деякий час у Вільногірську. Станіславу було 19 років.
Журналісти Вільногірськ IN.UA також були присутні на церемонії прощання із Станіславом Коцьким.
Церемонія прощання
На центральній площі міста біля Будинку культури зібралися рідні, друзі, військовослужбовці, представники громади, студенти та викладачі Вільногірського фахового коледжу, де навчався Станіслав. Людей було багато – серед них ті, хто знав його особисто, і ті, хто прийшов віддати шану захиснику.
Присутні приносили квіти – їх було дуже багато. Вінки, букети, перев’язані синьо-жовтими стрічками, заповнили площу біля місця прощання. Люди клали квіти на труну та висловлювали свої співчуття рідним загиблого.
Коли лунали останні слова про нього, з неба почав падати сніг.
Слова під час прощання
На початку церемонії з промовою виступив ведучий, який висловив співчуття рідним загиблого.
“Неможливо дібрати слів, які б зменшили біль від втрати. Це біль, який супроводжуватиме рідних і близьких упродовж усього життя. Ми маємо пам’ятати, якою ціною дається перемога. Іменами таких, як Станіслав, пишеться нова сторінка історії України”, — сказав він.
Після цього міський голова Верхньодніпровська Геннадій Лебідь звернувся до присутніх.
“Станіслав назавжди залишиться в наших серцях. Вічна слава нашому герою. Ми маємо з вами пам’ятати, якою ціною нам дається перемога, якою ціною ми пишемо новітню історію нашої України. Я думаю, що кожен, стоячи тут, розуміє, що дякуючи таким, як Станіслав, нема на нашій землі ворога. Вічна слава тобі, герою, та низький уклін рідним та близьким”, — промовив Геннадій Лебідь.
Спогади про Станіслава Коцького
На церемонію прибув друг Станіслава Владислав Штирбу. Вони разом навчалися у Вільногірському фаховому коледжі, жили в одній кімнаті гуртожитку.
“Ми познайомилися у 2019 році, коли я прийшов вчитися. З першого дня спілкувалися, стали друзями. Він був людиною, яка завжди тримала слово. Це був друг, якого не забудеш”, — розповів Владислав.
Він зазначив, що Станіслав завжди був готовий підтримати друзів, мав почуття гумору, легко знаходив спільну мову з людьми.
“Таке відчуття, що ця втрата — на все життя”, — додав Влад.
Під час церемонії виступив також волонтер Сергій, який знав Станіслава Коцького та його родину.
Він поділився спогадами, що юнак часто приходив до нього додому, приносив цукерки, які власноруч готували разом із родиною.
“Він завжди залишиться для мене дитиною”, — сказав Сергій, наголошуючи, що Станіслав пішов із життя надто рано.
Волонтер підкреслив, що 19 років — це вік, коли людина тільки починає жити, і ця втрата болить кожному, хто знав Станіслава.
“Він назавжди залишиться в серцях кожного з нас”, — додав він.
Навчання та життя до війни
Станіслав Коцький народився у 2002 році. Після школи вступив до Вільногірського фахового коледжу, де навчався разом із Владиславом та іншими друзями. Викладачі згадують його як старанного студента, товариського та відкритого юнака.
Під час навчання він брав активну участь у житті коледжу, мав багато друзів. У колективі його пам’ятають як людину, яка завжди була готова допомогти та підтримати.
Після завершення навчання він вирішив служити в Збройних Силах України.
Пам’ять
Станіслава Коцького згадують як людину, яка мріяла про майбутнє, будувала плани та хотіла бачити Україну вільною. Його ім’я залишиться в пам’яті громади, рідних та друзів.
Рідні та знайомі сподіваються, що його історію пам’ятатимуть, а його вчинки стануть прикладом для майбутніх поколінь.
Поховали Станіслава Коцького на Алеї Слави центрального кладовища міста Верхньодніпровськ.
Читайте також:
- У Вільногірську планують внести зміни до програми підтримки ветеранів
- Вільногірськ попрощався із загиблим військовим Євгенієм Філоненко
Підписуйтесь
