Понад сорока років Тетяна Василенко пише поезію. Першим, хто зачаровувався віршами був її чоловік. У родині Тетяни всі любили читати. Мали велику бібліотеку. Також Тетяна має хобі в’язання та шиття. Власноруч створювала костюми для солістів хору підприємства де працювала.

Спогадами з журналістами Вільногірськ IN.UA поділилася учасниця міського співочого колективу Тетяна Василенко

Вільногірка пише зворушливі вірші

Тетяна Василенко учасниця єдиного народного ансамблю  на Дніпровщині серед колективів Палаців культури  «Господиня гарная».

Окрім таланту співати, 77 річна жінка вже понад сорока років пише вірші. Написаними творами ділиться з  друзями. Раніше читала вірші своєму чоловіку. У родині Василенків всі люблять читати. Навіть чоловік Тетяни запропонував колись дружині з кожної зарплатні купувати по дві книжки. Так у родині  створилася велика бібліотека. Діти та онуки Тетяни обожнюють читати, тому такі досвідчені, каже поетеса Тетяна.

«Я пам’ятаю, написала вірш, винесла Івану Кириловичу, кажу, на, прочитай. Він прочитав. Сльоза покотилася. Каже, ні, бабуля, до весни і все», – згадує Тетяна Василенко.

20 травня чоловіка Тетяни не стало. Він відчував, що піде.

Після смерті чоловіка жінка не припиняла писати вірші. Все, що бачила навкруги описувала емоційно в рядках. Коли Тетяна за пропозицією керівниці ансамблю потрапила в колектив «Господиня гарная», вона читала вірші для військовослужбовців,  бо з  2014 року ансамбль періодично відвідував військові госпіталі. 

Зошит в якому жінка пише всі свої переживання

Точну кількість написаних творів жінка не може сказати. Але впевнена, що понад 700 творів. Віднедавна жінка веде зошит. У ньому записує вірші, спогади. Пише про нові події, які дарують жінці радість. Так вона у 2018 році написала про колектив, який виконує переважно ліричний репертуар.

Тетяна Василенко майже все своє життя працювала за фахом – мінералогом. Навіть виконуючи обов’язки на виробництві займалася творчістю. Жінка має декілька хобі до душі – в’язати та шити. Ще жінка була ведучою  святкових заходів. Тетяна  пошила для солістів хору підприємства ГМК сценічні костюми. 

«У хорі, може чоловік 25-30 було. Колектив складався з чоловіків та жінок. Мені принесли машинку на фабрику. Організували приміщення для роботи. Я там міряла, кроїла. Що не встигала, забирала додому і допрацьовувала. Шила я безплатно. Але мені потім виділили безплатну путівку в санаторій»,  – ділиться Тетяна.

Жінка має мрію. Вона прочитується майже в кожних її рядках. 

«Вірте в правду, вірте у свободу і знайте – Україна у нас одна. Говоріть українською, солов’їною»,  – радить поетеса Тетяна Василенко.

Читайте також:

• Українська душа на сцені Палацу культури: чим особливий ансамбль «Господиня гарная»
• «Гуртуємося, українці, бо ми того варті»: у Вільногірську провели  фольклорно-патріотичний захід

Ветерани, родини загиблих захисників і захисниць, а також внутрішньо переміщені особи можуть отримати житло від держави. Для цього необхідно стати на квартирний облік.

Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів.

Хто має право стати на облік

На квартирний облік можуть стати громадяни, які потребують покращення житлових умов і належать до однієї з таких категорій:

• учасники бойових дій;
• особи з інвалідністю внаслідок війни;
• члени родин загиблих (померлих) військовослужбовців України;
• внутрішньо переміщені особи (ВПО).

Підставою для взяття на квартирний облік є житлова площа, що менша за встановлену норму в регіоні, а також проживання кількох сімей в одній кімнаті або осіб різної статі старших за 9 років.

Також до уваги береться наявність тяжких хронічних захворювань, через які неможливе спільне проживання. Облік можливий також у разі, якщо житло не відповідає санітарним або технічним вимогам, а також у випадках проживання в гуртожитку, комуналці чи орендованому житлі (за договором не менше 5 років).

Необхідні документи

• заява про взяття на облік (підписана всіма членами родини);
• довідка про реєстрацію місця проживання на кожного члена родини;
• копія посвідчення (УБД, інвалідність, член сім’ї загиблого);
• довідки про перебування (чи неперебування) на обліку за місцем роботи;
• довідки про статус ВПО (для кожного члена родини).

Щоб стати на квартирний облік, необхідно звернутися до одного з уповноважених органів за місцем проживання. Це може бути Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), виконком сільської, селищної або міської ради.

Після подання документів рішення про взяття на облік приймається протягом місяця. Заявник отримує письмову відповідь із датою постановки або з поясненням причин відмови. Далі потрібно чекати своєї черги — загальної, першочергової або позачергової. Рішення про надання житла ухвалює виконком місцевої ради, після чого видається ордер і ключі від житла.

Читайте також:

• 63 родини ветеранів з Дніпропетровщини отримали сертифікати на житло
• В Україні ветерани можуть отримати до 1,6 мільйона гривень на власну справу

11 річний Федір має мрію — стати професійним художником і колись організувати власну виставку. Творчі роботи хлопчика вже можна побачити на шкільних виставках у ліцеї, де він навчається.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Федором та його мамою — і ділиться історією про талант, натхнення та родинну підтримку.

Малює, мріє, надихає: історія юного вільногірця

У Вільногірську живе 11-річний хлопчик, який вражає своєю щирістю та творчим баченням світу. Федір Слишкін активно малює, ліпить з пластиліну та глини, вигадує власних персонажів і мріє стати художником. 

Творчість супроводжує його з раннього віку. Він залюбки малює на різні теми — від природи до улюблених героїв мультфільмів і комп’ютерних ігор.

“Мені дуже подобається мій малюнок персонажа Стіча з мультфільму “Ліло і Стіч”, — ділиться Федір.

У розмові з журналісткою Вільногірськ IN.UA хлопчик зазначив, що особливо надихають його яскраві кольори та казкові історії.

“Я люблю малювати природу, фрукти, овочі, а також цікавих героїв мультиків та персонажів з комп’ютерних ігор, в які я граю. Найбільше мені подобається малювати синім кольором, тому що більшість моїх персонажів сині й він мені нагадує небо”, — розповів Федір.

У своїх роботах юний митець переважно використовує олівці, хоча іноді звертається й до фарб. Удосконалює свої роботи юний вільногірець на гуртку з малювання.

“Малювати фарбами — це цікаво, але довше. А олівцями — швидше і простіше”, — пояснює Федір.

Окрім малювання, він активно займається ліпленням та шиттям. Створює з пластиліну й глини фігурки героїв, тварин та навіть фантастичних істот. Першу свою іграшку Федір пошив у 2022 році, тоді йому було 8 років.

Підтримка, що надихає: творча історія родини

“Коли я малюю або займаюсь ліпленням чи шиттям я відчуваю спокій і мені це подобається”, — поділився Федір своїми емоціями з журналісткою Вільногірськ IN.UA.

Його мама, пані Яніна, розповідає, що родина всіляко підтримує сина: 

“Ми завжди допомагаємо сину у будь-яких його починаннях, залюбки сідаю з ним малювати та вже й сама навчилась цієї справи. Федір сам почав шити, але якщо є якісь складні деталі, то я йому можу допомогти. Ідеї для своїх іграшок та виробів Федір придумує самостійно. З батьком купуємо всі необхідні матеріали, заохочуємо до нових ідей, не обмежуємо його фантазію”.

Мама Федора, Яніна, уважно стежить за його творчим розвитком, заохочує малювати, ліпити, вигадувати. На власному досвіді переконалась, як важливо для дитини мати підтримку з боку батьків. Саме тому Яніна дала пораду іншим родинам у громаді:

“Не бійтеся давати дитині свободу у творчості. Навіть якщо ви не одразу бачите результат — підтримка дуже важлива. Завдяки творчості діти відволікаються від своїх страхів. Розвивають свою уяву, нові можливості. Не обов’язково займатись на платних гуртках, є безліч відеоуроків, майстер-класів, інформації у соціальних мережах, завдяки яким можна всією родиною підтримувати та займатись розвитком таланту своїх дітей”. 

Творчий досвід дітей у Вільногірську доводить, що щира підтримка батьків може стати вирішальною у розкритті дитячих талантів. Так відбувається і в родині Федора. Під час розмови він з усмішкою розповідав, як мама підтримує його захоплення: зберігає малюнки, надихає пробувати нове й вірить у його мрію стати художником.

Читайте також:

• Від захоплення у дитячому садочку до персональної виставки: історія Аріни Затульної з Вільногірська
• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська