Палац Культури та спорту у Вільногірську подарував школярам виставу

Палац спорту та культури «Металург» у місті Вільногірськ привітав школярів і подарував їм неймовірне свято. В програму входила новостворена вистава «Пригоди у школі магії та чудес».

Про це повідомляє Вільногірськ IN.UA з посиланням на  Групу телебачення Вільногірського ГМК

Деталі свята першого дзвоника

Палац спорту та культури «Металург» створив свято першого дзвоника. Захід було проведено в рамках благодійно-патріотичного марафону з урахуванням вимог воєнного стану.

До участі у виставі долучилось близько 100 учасників, враховуючи народний хореографічний колектив «Перлинка» під керівництвом Галини Карпенко, зразковий хореографічний колектив «Фламінго» Наталі Жданюк та зразковий вокальний колектив «Акорд» Дарʼї Косенко. Зала була заповнена на 80 відсотків. 

Раніше Палац спорту та культури організував вечірку для учасників колективів.

Читайте також: 

• Підлітків навчать боротися з дезінформацією: як долучитися до безплатного курсу
• Українці обирають «Пакунок малюка» при народженні дитини

14 вересня на платформі місцевих петицій E-DEM зʼявилося звернення Катерини Чередниченко з ініціативою щодо створення у Жовтих Водах інтерактивного арт-обʼєкту “Дерево надії”. Станом на момент написання матеріалу, електронна петиція вже зібрала 114 із 100 необхідних підписів. 

Детальніше – на Вільногірськ IN.UA. 

“Дерево надії” у Жовтих Водах

Ініціаторами петиції виступили родини безвісти зниклих і полонених мешканців Жовтих Вод. Вони звернулися до міськради пропозицією створити у місті новий культурно-просторовий обʼєкт біля Алеї Слави. 

“Сьогодні, у часи великих випробувань, кожному з нас потрібні візуальні орієнтири, які об’єднують, дарують розраду та підтримують незламний дух”, – йдеться у петиції. 

Згідно з петицією, “Дерево надії” має стати не просто остаточним памʼятником, а інтерактивним простором. Пропонується виконати його у вигляді металевої або комбінованої художньої кованої інсталяції, на якій мешканці та гості міста зможуть залишати символічні стрічки, жетони з іменами та побажання, памʼятні дзвіночки або листівки. 

Окрім цього, ініціатори пропонують зробити майбутній простір не лише місцем пам’яті, а й майданчиком для благодійних та патріотичних ініціатив. Тут, зокрема, можуть організовувати тематичні акції, флешмоби та інші міські заходи.

Окремо автори петиції наголошують на важливості психологічної підтримки. На їхню думку, у Жовтих Водах варто створювати більше відкритих громадських просторів із позитивним та життєствердним змістом, які могли б бути комфортними як для місцевих жителів, так і для вимушених переселенців.

Водночас “Дерево Надії” може стати новим елементом міської інфраструктури та культурного життя громади. Автори ініціативи розглядають його як потенційну туристичну локацію, а також місце для збору благодійної допомоги на підтримку ЗСУ та проведення важливих для міста подій.

У петиції пропонують Жовтоводській міськраді підтримати ідею створення арт-об’єкта та визначити для нього доступне місце поблизу Алеї Слави. 

Для фінансування проєкту ініціатори також пропонують розглянути можливість залучення грантів і благодійних коштів.

Станом на момент написання матеріалу, петиція вже зібрала 114 із 100 необхідних підписів. 

Нагадаємо, раніше, наприкінці серпня, у Вільногірську протягом вихідних провели одразу три заходи на підтримку зниклих безвісти, військовополонених та вшанування полеглих захисників.

Під одного з таких заходих представниця Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з однією з учасниць події Тетяною, матірʼю зниклого безвісти Олександра. Вона  поскаржилася на відсутність підтримки з боку фахівців, які за службовим обов’язком мають опікуватися такими родинами.

Як зазначила Тетяна, вона здивована таким підходом, адже виходить парадоксальна ситуація – турбота про безвісти зниклих, полонених та їхні родини сьогодні тримається виключно на плечах самих людей і волонтерів.

Джерело: платформа місцевих петицій E-DEM.

Читайте також:

Як вихідні у Вільногірську обʼєднали місто навколо болю і вдячності 

Сьогодні День рятівника України — це не просто професійне свято. В умовах повномасштабної війни, коли щодня доводиться ліквідовувати наслідки ворожих обстрілів, витягати людей із-под завалів та гасити масштабні пожежі під загрозою повторних ударів, ваша праця стала справжнім символом надії, милосердя та незламності. Ви — ті, хто іде у вогонь і небезпеку заради збереження найціннішого — людського життя.

Напередодні свята ми поспілкувалися з начальником 52 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, підполковником служби цивільного захисту Денисом Сіленком, щоб дізнатися, чим живе підрозділ у ці важкі часи.

У 52-й пожежно-рятувальній частині, що опікується нашою громадою, щодня несуть службу 33 співробітники. Хтось із них безпосередньо виїжджає на виклики та ризикує життям у зоні небезпеки, хтось чергує на телефоні, керуючи діями та координуючи виклики, а хтось забезпечує щоденну організацію роботи підрозділу. Але кожен із них є важливою ланкою єдиної команди.

Денис Сіленко переконаний, що поняття «рятівник» сьогодні виходить далеко за межі одного відомства:

«До рятівників відносяться не тільки співробітники ДСНС, а й інші служби, які займаються допомогою населенню. Тому кожен, хто долучений до справи допомоги, до справи рятування, може вважатися рятівником».

Для багатьох надзвичайників війна стала не тільки професійним, а й особистим випробуванням:

«Хочу побажати своїм колегам міцного здоров’я, добробуту, миру в сім’ях, любові, скорішої перемоги нашої держави над агресором.

Скорішого відновлення наших домівок, повернення додому тих, хто був вимушений, як і я, покинути свої рідні місця на Луганщині і Донеччині».

І звичайно, хороший керівник має дбати і про добробут свого колективу:

«Бажаю також підвищення грошового забезпечення, яку нам обіцяли з нового року, і покращення матеріально-технічного забезпечення».

Наша редакція щиро приєднується до кожного з цих слів. Дякуємо за вашу мужність!

Дякуємо співробітникам 52-ї частини та всім рятівникам України за цілодобову готовність прийти на допомогу, за витримку та гарячі серця. 

Нехай кожен виїзд завершується успішним поверненням на базу, а вдома завжди чекають з теплотою та любов’ю.

Низький вам уклін, якнайшвидшого мирного неба та нашої спільної Перемоги!