Сьогодні біля Палацу культури і спорту відбулася церемонія прощання з нашим захисником, Єгором Савчуком. Зібралися багато вільногірців, аби вшанувати памʼять героя, підтримати родину та друзів Єгора.

Редакція Вільногірськ IN.UA також прийшла на церемонію прощання, аби вшанувати пам’ять Єгора Савчука.

Шана Єгору Савчуку

В цей холодний день біля Палацу культури і спорту зібралися мешканці Вільногірська, аби вшанувати пам’ять нашого героя. Скрізь лунав плач, та жоден не лунав так гучно, як плач матері, яка втратила свого сина. Вона вклонилася над Єгором, проливаючи свої сльози та вимовляючи свій біль утрати.

“Я тебе ніколи не забуду”, — лунали слова матері Єгора Савчука крізь плач.

Із промовою на церемонії виступив секретар міської ради вільногірська Антон Боклаг. Він висловив співчуття рідним Єгора Савчука та закликав всіх не забувати нашого захисника.

«Ми з вами не маємо права забувати ту високу ціну, яку заплатив Єгор у свої 32 роки. Прошу присутніх у пам’ять про старшого лейтенанта поліції та захисника України, героя України, Савчука Єгора, вшанувати його пам’ять хвилиною мовчання», — промовив Антон Боклаг.

Капелан Микола Мединський прочитав молитви для Єгора, та висловив свої щирі співчуття родині загиблого та подякував їм за героя.

«Хотілося б знайти тільки слова розради, але їх немає, ви ж це знаєте. Зате я знаю, хто може розрадити, хто може підтримати. Це Богородиця. Вона йшла за своїм сином хресною дорогою і стояла під Христом на Голготі. Так само, як ви, батьки наших героїв, йдете хресною дорогою України», — вимовив капелан Микола Мединський.

Пам’ять і боротьба

Капелан Микола Мединський наголосив на важливості підтримки та розради, яку може надати Богородиця, адже вона, як ніхто інший, знає, як підтримати у важкі часи. Він також підкреслив, що кожен з нас повинен протидіяти і протистояти будь-чому, що пов’язане з Росією, адже там, де присутня Росія, там сльози, смерть, руйнація та тероризм.

«Бо вони прийшли на нашу землю не тільки, щоб вбити Єгора. Вони прийшли на нашу землю, щоб вбити кожного з вас, щоб зруйнувати кожне наше село, щоб зруйнувати кожне наше місто. Тому наш опір повинен бути жорсткий і непримиренний, бо ми боремося за правду, за справедливість, за перемогу Божої правди на нашій землі», — сказав Микола Мединський.

Капелан також звернув увагу на те, що російські агенти, які пропагують смерть і руйнацію, десятиліттями готували прихід Росії на українську землю. Він закликав кожного бути активним у своїй громаді, щоб очистити своє суспільство від всього, що пов’язане з Росією.

Після промови капелана Миколи Мединського усі присутні вишикувалися, аби встати на коліно та провести в останню путь героя та захисника України.

Історія життя Єгора Савчука

У грудні 2024 року під час виконання бойового завдання на фронті героїчно загинув у віці 32 роки Єгор Савчук, захисник українського народу.

Єгор Савчук випускник Вільногірської загальноосвітньої школи № 4. У 2014 році закінчив Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна.

У 2015 році був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ, а на початку 2023 року у складі інструкторів доєднався до лав Національної поліції України у складі полку «Луганськ-1». Згодом ніс службу в штурмовому полку «Сафарі» Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».

Виконував бойові завдання в найгарячіших місцях лінії фронту. Життя старшого лейтенанта поліції Єгора Савчука обірвалося в місті Дружківка Краматорського району Донецької області.

Вічна пам’ять герою

Єгор був світлою та доброю людиною, яка до останнього удару серця була віддана військовій присязі та народові України. Його втрата стала непоправним горем для рідних, нареченої та друзів.

«Він був дуже гарною та доброю людиною», — розповіла двоюрідна сестра Єгора, Влада Савчук.

Прощання з героєм відбулося на високому рівні, з великою повагою та шаною до його подвигу. Герой залишиться в пам’яті кожного з нас як символ мужності та відданості своїй країні.

Читайте також:

• «Без захисників ніколи держави не буде», — вільногірець та військовий Ігор Миронюк про День ЗСУ
• Прощання з героєм: Вільногірськ вшанував пам’ять Сергія Кравчука
• Скорбота у Вільногірську: Пам’ять про Володимира Костюшина
  

Верхньодніпровськ — місто, що зберігає у своїх затишних вулицях десятки захованих історій. На перший погляд спокійне й камерне, воно приховує у старих фасадах відлуння дворянських балів, приватних театрів, ремісничих майстерень та культурних осередків минулого.

Усе це оживає під час пішої екскурсії, яку проводить директорка Верхньодніпровського історичного музею Наталія Іванівна Коновал.

Початок історії: від дитячого будинку до старого проспекту

Біля музею гуртуються відвідувачі, і саме з цього місця почалася подорож Верхньодніпровськом.

“Хочу вам сказати, — починає пані Наталія, — що там, де зараз знаходиться музей раніше був дитячий будинок імені Кірова”. Саме з цього місця стартує прогулянка. Колись тут стояв гарний приватний будинок, а поруч — ресторан “Славутич”, де нині торговий центр.

Ціла територія дитбудинку була важливою частиною післявоєнної історії міста. Екскурсовод згадує історію чоловіка, який нещодавно віднайшов на кладовищі могилу директора того дитячого будинку — Мічника, і прагне відновити пам’ять про нього. Такі особисті історії повертають емоційний вимір місцям, які ми часто сприймаємо просто як будівлі.

Далі шлях веде до проспекту, який у місті й досі звично називають “Каштановим”. “До 1979 року тут були лише одноповерхові будиночки, — пригадує екскурсовод. — А коли місто відзначало 200-річчя, проспект перебудували. Верхньодніпровськ тоді називали “маленьким Києвом” — настільки затишно стало”. Сьогодні це одна з найатмосферніших частин міста — з рівними рядами каштанів і доглянутими фасадами.

Історичні будівлі, що зберегли свій характер

На маршруті трапляються об’єкти, які цікаві не лише архітектурою, а й тим, що пережили кілька епох. Колишня телефонно-телеграфна станція діяла тут у 1911–1920-х роках. Поруч стоїть старе царське казначейство — одна з перших кам’яних будівель Верхньодніпровська. Воно унікальне тим, що зберегло власне призначення: тут і сьогодні працює фінансова установа.

Справжньою окрасою міста є “Дім із годинником”, зведений у другій половині XIX століття. Його називали “Генеральською дачею”, адже тут відпочивав Катеринославський генерал-губернатор. “На першому поверсі була велика зала, де збиралися дворяни, проводилися бали, музичні вечори”, — розповідає Наталія Коновал. Сьогодні будівля все ще зберігає атмосферу світського життя свого часу.

Поруч — інша важлива споруда, яка колись слугувала столярною майстернею, а згодом — торговельною організацією “Міжторг”. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес повернення майна, відібраного у приватних власників у попередні десятиліття. Тоді й були знайдені документи на цю будівлю, і її повернули спадкоємцям. Згодом її придбали нові власники, і сьогодні вона відома як “Верхауз” — Верхньодніпровська хата.

Театральні та культурні осередки минулого

У центрі маршруту — будівля колишнього кінотеатру “Гастелло”. Попри те, що багато хто вважає його спорудженим у 1930-х, архітектура свідчить про старші витоки. “Колись тут був театр, — пояснює екскурсовод. — Верхньодніпровці — дуже творчі люди, тож вистави й концерти були регулярними”. Згодом театр поступився місцем кіносеансам, і будівля стала одним із культурних центрів міста.

Ще одна виразна споруда — цегляний будинок з червоною та білою цеглою, кованими балконами та сходами на другий поверх. За різних часів тут працювали музей, бібліотека й музична школа. Хоча сьогодні будівля пустує, вона залишається архітектурною родзинкою Верхньодніпровська.

Місто, що дихає річкою

На завершення екскурсії Наталія Іванівна звертає увагу на планування міста: вулиці Верхньодніпровська пролягають паралельно до Дніпра, а інші — перпендикулярно. “Це зроблено спеціально, щоб із річки надходило прохолодне повітря. Так само побудоване й Запоріжжя”, — пояснює вона.

Прогулянка з Наталією Коновал показує Верхньодніпровськ таким, яким його часто не помічають. Місто відкривається через маленькі історії: тут був дитячий будинок, там — телефонна станція, далі ‒ будівля, де колись танцювали на балах.

Читайте також:

“Якір у степу”: морська історія Вільногірська

Уряд оголосив про старт програми “Зимова підтримка”, яка передбачає одноразову виплату 1000 гривень для вразливих категорій населення з метою посилення соціальної допомоги в передзимовий період.

Про це повідомляє Міністерство соціальної політики України.

Хто отримає виплати

Виплата 1000 гривень не замінює чинних соціальних програм, а доповнює їх. Отримати допомогу зможуть сім’ї з дітьми різних категорій, одинокі пенсіонери, внутрішньо переміщені особи та інші громадяни, які проживають в Україні.

Ці кошти можна буде витратити на найбільш необхідні перед зимою товари та послуги:

• ліки;
• поштові та комунальні послуги;
• книги;
• благодійні внески.

Подати заяву на отримання допомоги для дітей можна буде з 15 листопада у застосунку “Дія” або у відділеннях Укрпошти. Після нарахування кошти можна витрачати до 30 червня 2026 року.

Читайте також:

Компенсація за втрачене житло: як ВПО зможуть подати заяву