Собаки тут не гавкають — вони кличуть. Про допомогу, про їжу, про шанс. Іноді — востаннє. А по інший бік вольєрів — люди, які тримаються, коли сили вже давно на межі.

Ми побували у притулку для собак у Вільногірську — тому самому, де зараз утримується понад 50 тварин. Там немає волонтерської команди у класичному розумінні. Є лише кілька жінок, які несуть це все на собі — фізично, морально й фінансово.

Коли “притулок” — це вольєри паркани й людське серце

Притулок знаходиться в промзоні. Це ніби захист — ніхто не скаржиться на гавкіт. Але це також ізоляція.

“Зараз у нас 50 собак. Це максимум. Більше ми не зможемо прийняти, просто не буде куди. Ми можемо брати нових, лише якщо хтось із нинішніх знайде родину”, — каже керівник притулку Олександр Словачевський, який зараз служить в ЗСУ.

Серед собак — колишні домашні улюбленці, викинуті щенята, старі пси, хворі, епілептики, травмовані. Вони всі тут, бо їм нікуди більше.

У притулку зараз немає можливості приймати малюків

“У нас ентерит. Це смертельно для щенят. Тому зараз навіть не беремо їх — інакше вони просто помруть,” — зізнаються волонтери.

Зараз головна мета — прилаштувати вже здорових, вакцинованих, стерилізованих собак, щоб звільнити місце для найважчих випадків.

Волонтери без волонтерів

Команди волонтерів тут немає. Є кілька людей, які “закривають” усі потреби: від годівлі до збору дров. Інколи хтось приходить допомогти. Інколи — просто перекидає копійчину. Але й за це — велика подяка.

“У нас немає зарплат. Просто є притулок. Просто є ми. І собаки”,— говорять жінки, які щодня несуть цей фронт.

А також волонтери притулку дякують місцевій группі Vilnohirsk_online адміністратори групи постійно допомогають, роблять збори коштів та перераховують частину коштів з реклами.

Санітарія, харчі й постійна потреба

Найбільша проблема — це повсякденні витрати. Кожен день треба годувати, прибирати, лікувати, закуповувати ліки, дезінфекцію, корм для хворих собак, мити миски, чистити підстилки.

Годування в місяць виходить більше ніж на 3000 гривень, а наприклад обробка “Сімпаріка” раз в 35 днів 18 800 гривень. Тож кожен ваш донат – рятує собак.

“Не просимо багато. Просто якщо можете — передайте миску. Передайте ліки. Або просто поділіться постом. Ми вже будемо вдячні”.

Посилання на конверт:

https://www.privat24.ua/send/gbh72

Номер карти конверта: 5168 7521 3433 0136,

Приватбанк: 5168 7451 1489 4386 Кукса В.М.

Хочеш допомогти?

Це простіше, ніж здається.

Контакти волонтерів — у відкритому доступі. Притулок не проти гостей: можна прийти, погратись із собаками, почухати за вухом того, хто все життя чекав на це.

А ще — допомогти з прибиранням, траву покосити, дрова порубати, принести корм або вітаміни. Або просто не пройти повз.

“У нас як у контактному зоопарку — тільки тут ніхто не розважається. Тут усі рятуються”.

Якщо хочете допомогти — переходьте на сторінку притулку у Facebook.

Тут завжди знайдеться місце для доброго серця.

У вівторок, 15 липня, у Вільногірську на Площі Героїв з’явилося 81 маленьких прапорців із іменами загиблих військовослужбовців, які віддали життя за незалежність України.

Про це повідомляє журналістка Вільногірськ IN.UA, яка була присутня на заході.

У Вільногірську вшанували пам’ять загиблих військовослужбовців

Ініціаторкою акції стала Тетяна Звягінцева — представниця спілки “Родини полеглих Героїв”. Саме вона запропонувала ідею встановлення прапорців як спосіб вшанування пам’яті. Спочатку планувалося реалізувати задум пізніше, але з огляду на символічність дати, приуроченої до Дня української державності, захід провели саме цього дня.

“Ми, українці, — як одна родина. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших Захисників — тих, хто віддав життя за кожного з нас. Це були наші діти, чоловіки, доньки, найближчі та найрідніші люди. Для нас вони — святі. Я хочу звернутися до всіх: давайте разом шанувати наше місто, берегти його й дбати про нього. Бо за нього поклали життя наші Герої”, – наголосила Тетяна Звягінцева.

Серед тих, хто цього дня прийшов на Площу Героїв у Вільногірську, був і Тарас Шевченко — місцевий мешканець, який встановив прапорець пам’яті на честь свого батька.

“Шевченко Максим Олександрович, 1982 року народження. Він загинув у 2022-му на Донецькому напрямку”, — коротко поділився хлопець.

Максим служив в Національній гвардії і загинув на донецькому напрямку, а тепер його ім’я — серед 81 Героя, які віддали життя за Україну й чия пам’ять вшанована на Площі.

На запитання, чому важливо зберігати й передавати цю пам’ять, Тарас відповідає просто, але з переконанням: “Це наша пам’ять. Її треба вшановувати. Це наша історія. Ми маємо знати, хто віддав життя за нас”.

Серед тих, хто цього дня встановлював прапорці пам’яті у Вільногірську, була й Людмила Олександрівна. Вона прийшла вшанувати свого сина — Біду Руслана Юрійовича.

Руслан народився у 1984 році. До повномасштабної війни не воював, але у травні 2024 року був мобілізований із Харківської області. Як мати його говорила , це він туди переїхав , коли повернувся з кордону , а родина відразу у вільногірськ. Саме звідти його і призвали до лав ЗСУ. Служив у піхоті.

“Загинув у серпні, майже одразу після того, як пішов на фронт. Це був Курський напрямок, — розповідає мати. — Його поранили, він ще п’ять днів жив у київському військовому госпіталі, але врятувати не змогли”.

Руслан ніколи не був у Вільногірську — сюди родина переїхала вже, у березні 2022 року. Сам Руслан загинув 2024 році. Проте саме тут його й поховали: у рідному місті Попасній залишатися було неможливо через окупацію. Руслан працював рейщиком у кузнечному цеху вагоноремонтного заводу, був простим робітником.

“Він був дуже турботливим, завжди допомагав по дому”, — згадує мати.

На запитання, чому вона вважає важливим зберігати пам’ять про загиблих, Людмила відповідає просто і з болем: “Я думаю, що вони там відчувають, що про них пам’ятають. А мені й досі не віриться, що його немає. Хоча поховали вже, і все…

”Також до вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців долучився і міський голова Вільногірська Володимир Василенко і Антон Боклаг, секретар міської ради.

У середу, 16 липня, у Вільногірську відбудеться трансформаційна практика нейрографіки на тему “Залучення фінансових потоків”.

Про це повідомили на сторінці у Facebook Життєстійкості Вільногірськ.

Учасники матимуть змогу

• активувати нові нейронні зв’язки, пов’язані з фінансовим достатком;
• пропрацювати авторський алгоритм “Фінансовий потік”;
• пройти емоційне оновлення та змінити власне ставлення до грошей.

Практику проведуть психологи Людмила Краснощок та Ірина Сміяненко. Участь у заході безоплатна, але потребує попередньої реєстрації.

Захід пройде в офлайн-форматі за адресою: вул. Юрія Устенка, 29. Початок о 17:15.

Для запису телефонуйте:+38 (067) 914-51-82+38 (096) 783-58-47.