“Радість” у танці: історія, випробування та перемоги танцювального гурту з Вільногірська

Танцювальний колектив “Радість” об’єднує дітей і підлітків Вільногірська, які прагнуть розвиватися в хореографії. Його учасниці розповіли, як потрапили до колективу, які труднощі довелося подолати та що для них означає танець. Керівник Сергій Бабяк поділився своїм баченням розвитку команди та її досягнень.

Журналістка Вільногірськ IN.UA прийшла на одну з репетицій колективу та поспілкувалася з деякими учасницями та їх керівником Сергієм Бабяком.

Перші кроки в танцях

Кожна з учасниць прийшла до “Радості” по-різному. Дехто потрапив сюди випадково, інші — за порадою рідних.

“Мене просто завели сюди в дитинстві. Потім якось пропонували перейти до іншого колективу, але я вирішила залишитися тут”, — розповідає Каміла.

Кароліна теж не одразу усвідомлювала, що “Радість” стане для неї важливою частиною життя.

“У мене мама ходила сюди, сестра, і багато знайомих казали, що тут гарний колектив. Тож я вирішила приєднатися”, — говорить Кароліна.

Для Ані також ключовим фактором став сімейний досвід. Вона прийшла до “Радості” через те, що тут танцювала її сестра. Їй подобалося спостерігати за виступами, і згодом вона вирішила спробувати себе в танцях.

Згодом до розмови приєдналася інша учасниця Маша. Вона спочатку займалася в іншій студії, але втратила до неї інтерес.

“Я зробила паузу в танцях, а потім подруга з “Радості” запропонувала спробувати себе тут. На наступне заняття я вже прийшла”, — розповідає Маша.

Тренування, випробування та підтримка

Регулярні заняття вимагають витривалості та наполегливості. Найбільш складним моментом для багатьох учасниць стала розтяжка, яка потребує терпіння та фізичної підготовки.

“Це дуже боляче”, — зізнається Кароліна.

Проте більшість учасниць вже звикли до навантажень і справляються з усіма складнощами.

“У мене все нормально виходить вже”, — зазначає Каміла.

Попри труднощі, дівчата зізнаються, що найціннішим у тренуваннях є підтримка колективу.

Емоції на сцені та значущі перемоги

Нещодавно колектив брав участь у 25 Міжнародному конкурсі сучасного мистецтва “FREEDOM FEST” у Львові, де виборов Гран-прі. Для учасників та учасниць це був важливий досвід, який приніс яскраві емоції.

“Я сильно переживала”, — каже Кароліна.

Керівник гурту Сергій Бабяк зазначає, що виступи на великих сценах допомагають учасницям розвивати впевненість і витримку.

“Фестивалі дають змогу відчути дух конкуренції, подивитися на рівень інших колективів і мотивують працювати ще більше”, — пояснює Сергій.

Курйози та атмосфера в колективі

Під час тренувань і виступів трапляються кумедні ситуації. Найчастіше вони пов’язані з втомою та напруженням перед виступами.

“Бували моменти, коли ми вчили танець, повторювали рухи й раптом хтось падав. Це було дуже смішно”, — згадує Каміла.

Щоб упоратися з хвилюванням перед виходом на сцену, дівчата знайшли власний метод — спілкування та підтримка одна одної.

“Ми жартуємо між собою, щоб зняти напругу”, — розповідає Аня.

Улюблені номери та значення танцю

Учасниці мають різні вподобання щодо танців, але серед найулюбленіших вони виділяють “Зомбі” та грузинський танець.

“Зомбі — це дуже яскравий і емоційний танець”, — пояснює Кароліна.

“Мені подобається грузинський танець. У нього є своя харизма, енергія та красиві костюми”, — додає Маша.

Для дівчат танець — це не лише рухи, а й спосіб вираження емоцій, можливість відчути радість від спільної роботи.

“Це не просто красиві рухи, а ще й момент єдності”, — каже Аня.

Керівник гурту підкреслює, що танці допомагають розвивати дисципліну, відповідальність і здатність працювати в команді.

“Важливо не просто вивчити хореографію, а навчитися відчувати ритм, працювати з партнером і передавати емоції глядачам”, — зазначає Сергій Бабяк.

Плани на майбутнє: ким мріють стати танцівниці

Деякі учасниці планують пов’язати своє майбутнє з танцями. Каміла та Кароліна бажають стати хореографами та навчати наступне покоління танцівників.

Для інших танці поки що залишаються улюбленим хобі, але вони не виключають можливості професійного розвитку в цій сфері.

На думку Сергія Бабяка, головне — це не лише перемоги, а й любов до мистецтва та бажання вдосконалюватися.

“Найважливіше — це те, що дівчата вкладають душу в танець. Це видно на сцені, і це їхня найбільша перемога”, — підсумовує Сергій.

Читайте також:

• Безоплатні послуги сімейного лікаря: що входить у пакет медичної допомоги
• Родинна справа сім’ї Бабяк: історія вільногірського танцювального колективу «Радість»

Представниця редакції Вільногірськ IN.UA побувала у Лихівській громаді, де нещодавно відкрили сучасний гуртожиток для внутрішньо переміщених осіб. Візит, який спочатку планувався як знайомство з новим житлом для переселенців, перетворився на повноцінну екскурсію громадою. Від дитячого садка та школи до ветеранського простору, пожежної частини, майбутнього музею й місцевої водойми – за один день журналістка побачила, як громада змінюється.

Детальніше про поїздку до Лихівської громади читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

День, який почався із хвилини мовчання

Домовитися про зустріч із селищною головою Лихівської громади Ларисою Савченко вдалося не одразу. Через постійні наради, поїздки та робочі питання узгодження тривало майже місяць.

Зустріла вона журналістку редакції у своєму кабінеті, де робочий день вже був у розпалі: телефонні дзвінки, доручення працівникам, підготовка до чергових справ.

Втім, перш ніж перейти до роботи, у виконавчому комітеті дотримуються традиції, яка з’явилася після початку повномасштабного вторгнення. Щоранку о 9:00 весь колектив збирається разом, щоб вшанувати хвилиною мовчання українських захисників.

Лише після цього розпочинається звичний робочий день.

Цього ранку у Лариси Савченко була онлайн-нарада з представниками Кам’янського району, тому першу частину екскурсії журналістці провели працівники селищної ради.

Ветеранський простір, де кожна річ має свою історію

Першою локацією став ветеранський простір, який облаштували на першому поверсі будівлі селищної ради.

Приміщення відремонтували коштом місцевого бюджету, а його експозицію наповнюють самі військові та родини загиблих захисників.

Тут можна побачити прапори бойових підрозділів із підписами військових, уламки ворожих безпілотників, елементи боєприпасів, картини, світлини та інші пам’ятні речі.

Коли після наради до екскурсії приєдналася Лариса Савченко, вона розповідала про цей простір не як про музей, а як про місце пам’яті та вдячності тим, кого підтримує громада.

Поруч розташований Центр надання адміністративних послуг. Уже після хвилини мовчання його двері відкриваються для відвідувачів, які звикли до такого розпорядку роботи.

Меморіал, із якого починаються всі офіційні зустрічі

Перш ніж вирушити оглядати громаду, пані Лариса запропонувала зробити ще одну зупинку.

Дорогою через центральну площу вона принесла свіжі квіти та повела журналістку до меморіалу загиблим Героям.

За її словами, саме з цього місця розпочинається кожна зустріч із гостями громади.

Меморіал створили у 2023 році. Ідея його облаштування належала самій очільниці громади, а депутати підтримали проєкт.

Разом вони поклали квіти та вшанували пам’ять полеглих захисників.

Садок і школа, які постійно оновлюються

Наступними зупинками стали освітні заклади громади.

У Лихівському дитячому садку кілька років тому використовували лише частину великої двоповерхової будівлі.

Згодом другу половину приміщення відремонтували та повернули в користування дітям.

Сьогодні там працює сучасна актова зала з інтерактивною підлогою, а на першому поверсі триває оновлення приміщень. Власними силами облаштували і найпростіше укриття, де діти можуть перебувати під час повітряної тривоги.

Не менш сучасною виявилася й місцева школа.

Навчальні кабінети обладнані мультимедійною технікою, швидкісним інтернетом, сучасними меблями. Кабінет хімії оснащений усім необхідним для проведення практичних занять, а в закладі створені умови для інклюзивної освіти – встановлено тактильні елементи навігації.

Журналістці також показали велике укриття, оновлену їдальню із сучасним обладнанням, спортивний зал та приміщення старої школи, яке нині використовують для занять танцювальних колективів.

За словами керівництва закладу, більшість оновлень вдалося реалізувати за кошти бюджету та завдяки залученню додаткового фінансування.

Автобуси, які возять дітей і жителів громади

У громаді сьогодні працює шість шкільних автобусів, а незабаром очікують сьомий.

Один із них передали міжнародні партнери із Франції.

Окрім цього, у Лихівській громаді курсує соціальний автобус, який безкоштовно перевозить мешканців, зокрема і до Вільногірська.

Новий гуртожиток для переселенців – одна з головних змін громади

Саме заради цього об’єкта редакція й приїхала до Лихівки.

У колишній лікарні завершують облаштування сучасного місця тимчасового проживання для внутрішньо переміщених осіб.

На першому поверсі й надалі працюватимуть сімейні лікарі, а другий і третій поверхи переобладнали під житло.

Світлі кімнати, нові меблі, сучасні санвузли, ліфт, який відповідає вимогам безбар’єрності, – усе це має забезпечити комфорт людям, які були змушені залишити власні домівки.

Поруч розташований Центр надання соціальних послуг, де також триває масштабне оновлення. Там ремонтують харчоблок, санітарні кімнати та планують продовжити ремонт житлових приміщень.

Пожежна частина, комунальне підприємство та музей, який тільки народжується

Під час поїздки журналістка також побувала у місцевій пожежній частині.

Тут розповіли про роботу рятувальників, показали відремонтовані власними силами приміщення та техніку, частину якої громада отримала від міжнародних партнерів.

Наступною зупинкою стало комунальне підприємство, яке виконує широкий спектр робіт – від благоустрою території до обрізання дерев, ремонту доріг і водовідведення.

Завершилася екскурсія біля майбутнього музею.

Колись занедбаний будинок на центральній вулиці фермери викупили та передали громаді. Тепер його поступово перетворюють на музей місцевої історії.

Жителі вже приносять старовинні речі, предмети побуту, вишивку, світлини та інші експонати, які стануть основою майбутньої експозиції.

Від ставка до щоденних турбот громади

Останньою локацією став один зі старостинських округів Байдаківка та місцевий ставок, який громада розвиває спільно з громадською організацією.

До повномасштабної війни саме тут проходив фестиваль “Луківка-Fest”, рибальські змагання та інші масові заходи. Нині це місце тихого відпочинку для місцевих жителів.

Протягом усього дня журналістка бачила не лише об’єкти, а й повсякденну роботу громади.

Телефон Лариси Савченко майже не замовкав: наради змінювалися робочими дзвінками, зверненнями мешканців, питаннями від керівників установ і поточними організаційними справами.

Під час переїздів вулицями люди віталися із селищною головою, а в установах працівники розповідали про реалізовані проєкти та подальші плани розвитку.

За один день стало зрозуміло: поїздка до нового гуртожитку для переселенців виявилася значно ширшою за звичайне знайомство з одним об’єктом. Вона стала можливістю побачити Лихівську громаду комплексно – із її повсякденною роботою, реалізованими ініціативами, планами та людьми, які продовжують розвивати громаду навіть у непростих умовах воєнного часу.

Читайте також:

Представниці Лихівської громади увійшли до складу Молодіжної ради при Дніпропетровській ОДА

Житель Кам’янського району отримав вирок за використання підробленого посвідчення водія, яке, за даними слідства, він замовив через інтернет. Чоловік визнав провину, уклав угоду з прокурором та отримав покарання з іспитовим строком.

Детальніше про обставини справи читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Замовив підроблене посвідчення через інтернет

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області розглянув кримінальне провадження щодо чоловіка, якого обвинувачували у підробленні та використанні завідомо підробленого офіційного документа. Суд затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим.

Як встановило слідство, у квітні 2025 року чоловік вирішив незаконно отримати посвідчення водія категорій “В” та “В1”. Через один із сайтів в інтернеті він домовився з невстановленою особою про виготовлення документа за винагороду. Для цього через застосунок “Messenger” передав власну фотографію та особисті дані, які використали для виготовлення фальшивого посвідчення.

Згодом експертиза підтвердила, що документ не відповідає офіційним бланкам посвідчень водія, які перебувають в обігу в Україні. Зокрема, він був виготовлений за допомогою струминного та ретрансферного друку й не мав належних елементів захисту.

Підробку виявили під час перевірки документів

8 квітня 2026 року близько 11:13 чоловіка, який керував автомобілем ВАЗ-21011 у Вільногірську, зупинили працівники поліції на вулиці Південній.

Під час перевірки документів він пред’явив посвідчення водія, хоча, як зазначено у вироку, достовірно знав, що законної процедури його отримання не проходив. Пізніше документ вилучили для проведення судової технічної експертизи, яка підтвердила його підроблення.

Суд затвердив угоду про визнання винуватості

24 квітня 2026 року між прокурором та підозрюваним уклали угоду про визнання винуватості. Чоловік повністю визнав свою провину, щиро розкаявся та погодився на узгоджене покарання. Суд врахував, що обвинувачений раніше не судимий, а обставиною, яка пом’якшує покарання, стало щире каяття. Обтяжуючих обставин суд не встановив.

За вироком суду чоловіка визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України – підроблення посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такий документ і яке надає відповідні права, з метою його подальшого використання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України – використання завідомо підробленого документа. 

Яке покарання призначив суд

Суд призначив чоловіку два роки обмеження волі, однак звільнив його від відбування покарання з випробувальним строком на один рік.

Протягом цього часу засуджений зобов’язаний періодично з’являтися до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання та не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Крім того, суд стягнув із засудженого 3 119,90 гривні процесуальних витрат за проведення судової технічної експертизи.

Читайте також:

У Вільногірську засудили чоловіка за несплату аліментів