“Радість” у танці: історія, випробування та перемоги танцювального гурту з Вільногірська

Танцювальний колектив “Радість” об’єднує дітей і підлітків Вільногірська, які прагнуть розвиватися в хореографії. Його учасниці розповіли, як потрапили до колективу, які труднощі довелося подолати та що для них означає танець. Керівник Сергій Бабяк поділився своїм баченням розвитку команди та її досягнень.

Журналістка Вільногірськ IN.UA прийшла на одну з репетицій колективу та поспілкувалася з деякими учасницями та їх керівником Сергієм Бабяком.

Перші кроки в танцях

Кожна з учасниць прийшла до “Радості” по-різному. Дехто потрапив сюди випадково, інші — за порадою рідних.

“Мене просто завели сюди в дитинстві. Потім якось пропонували перейти до іншого колективу, але я вирішила залишитися тут”, — розповідає Каміла.

Кароліна теж не одразу усвідомлювала, що “Радість” стане для неї важливою частиною життя.

“У мене мама ходила сюди, сестра, і багато знайомих казали, що тут гарний колектив. Тож я вирішила приєднатися”, — говорить Кароліна.

Для Ані також ключовим фактором став сімейний досвід. Вона прийшла до “Радості” через те, що тут танцювала її сестра. Їй подобалося спостерігати за виступами, і згодом вона вирішила спробувати себе в танцях.

Згодом до розмови приєдналася інша учасниця Маша. Вона спочатку займалася в іншій студії, але втратила до неї інтерес.

“Я зробила паузу в танцях, а потім подруга з “Радості” запропонувала спробувати себе тут. На наступне заняття я вже прийшла”, — розповідає Маша.

Тренування, випробування та підтримка

Регулярні заняття вимагають витривалості та наполегливості. Найбільш складним моментом для багатьох учасниць стала розтяжка, яка потребує терпіння та фізичної підготовки.

“Це дуже боляче”, — зізнається Кароліна.

Проте більшість учасниць вже звикли до навантажень і справляються з усіма складнощами.

“У мене все нормально виходить вже”, — зазначає Каміла.

Попри труднощі, дівчата зізнаються, що найціннішим у тренуваннях є підтримка колективу.

Емоції на сцені та значущі перемоги

Нещодавно колектив брав участь у 25 Міжнародному конкурсі сучасного мистецтва “FREEDOM FEST” у Львові, де виборов Гран-прі. Для учасників та учасниць це був важливий досвід, який приніс яскраві емоції.

“Я сильно переживала”, — каже Кароліна.

Керівник гурту Сергій Бабяк зазначає, що виступи на великих сценах допомагають учасницям розвивати впевненість і витримку.

“Фестивалі дають змогу відчути дух конкуренції, подивитися на рівень інших колективів і мотивують працювати ще більше”, — пояснює Сергій.

Курйози та атмосфера в колективі

Під час тренувань і виступів трапляються кумедні ситуації. Найчастіше вони пов’язані з втомою та напруженням перед виступами.

“Бували моменти, коли ми вчили танець, повторювали рухи й раптом хтось падав. Це було дуже смішно”, — згадує Каміла.

Щоб упоратися з хвилюванням перед виходом на сцену, дівчата знайшли власний метод — спілкування та підтримка одна одної.

“Ми жартуємо між собою, щоб зняти напругу”, — розповідає Аня.

Улюблені номери та значення танцю

Учасниці мають різні вподобання щодо танців, але серед найулюбленіших вони виділяють “Зомбі” та грузинський танець.

“Зомбі — це дуже яскравий і емоційний танець”, — пояснює Кароліна.

“Мені подобається грузинський танець. У нього є своя харизма, енергія та красиві костюми”, — додає Маша.

Для дівчат танець — це не лише рухи, а й спосіб вираження емоцій, можливість відчути радість від спільної роботи.

“Це не просто красиві рухи, а ще й момент єдності”, — каже Аня.

Керівник гурту підкреслює, що танці допомагають розвивати дисципліну, відповідальність і здатність працювати в команді.

“Важливо не просто вивчити хореографію, а навчитися відчувати ритм, працювати з партнером і передавати емоції глядачам”, — зазначає Сергій Бабяк.

Плани на майбутнє: ким мріють стати танцівниці

Деякі учасниці планують пов’язати своє майбутнє з танцями. Каміла та Кароліна бажають стати хореографами та навчати наступне покоління танцівників.

Для інших танці поки що залишаються улюбленим хобі, але вони не виключають можливості професійного розвитку в цій сфері.

На думку Сергія Бабяка, головне — це не лише перемоги, а й любов до мистецтва та бажання вдосконалюватися.

“Найважливіше — це те, що дівчата вкладають душу в танець. Це видно на сцені, і це їхня найбільша перемога”, — підсумовує Сергій.

Читайте також:

• Безоплатні послуги сімейного лікаря: що входить у пакет медичної допомоги
• Родинна справа сім’ї Бабяк: історія вільногірського танцювального колективу «Радість»

З початку 2026 року у Кам’янському районі вже сталася надзвичайна подія: дитина провалилася під лід. На щастя, перехожий встиг витягнути її ще до приїзду рятувальників. Але кожна така історія — нагадування: зима на водоймах не пробачає необачності. 

Про правила безпеки журналістці Вільногірськ IN.UA розповів офіцер-рятувальник ДСНС Сергій Одинокий.

Коли крига стає пасткою

Взимку замерзлі ставки, річки та озера приваблюють дітей, рибалок і любителів прогулянок. Та саме в цей період зростає кількість трагедій на воді. За словами Сергія Одинокого, більшість нещасних випадків стається через елементарну легковажність: люди виходять на тонкий лід, ігнорують попередження, не оцінюють ризиків.

“Найбільш небезпечна крига — перша і остання. Вона ще надто тонка або вже втратила міцність і не витримує навіть ваги дитини”, — наголошує рятувальник.

Який лід вважається безпечним

Офіцер ДСНС пояснює: орієнтуватися лише на зовнішній вигляд водойми небезпечно. Проте деякі ознаки можуть підказати:

• Блакитний лід — найміцніший.
• Білий лід — значно слабший.

Щодо товщини, для однієї людини безпечним вважається лід товщиною понад 7 сантиметрів, а для групи людей — не менше 15 сантиметрів, при цьому рухатися слід один за одним, дотримуючись дистанції.

Перед виходом на водойму рятувальники радять перевіряти товщину льоду довгою легкою палицею (плішнею) або іншим предметом, який можна тримати в руці.
Перевіряти лід ударами ніг категорично заборонено.

Дітям — лише під наглядом дорослих

Окремий акцент Сергій Одинокий робить на безпеці дітей:

“Вихід дітей на лід без супроводу дорослих заборонений. Саме дитяча цікавість і бажання погратися біля водойми часто закінчуються трагедіями”.

Батькам радять постійно пояснювати дітям небезпеку льоду та не дозволяти самостійно гуляти біля річок і ставків.

Обережно: небезпечні ділянки

Навіть на перший погляд міцний лід може приховувати пастки. Особливо небезпечними є місця зі швидкою течією, поблизу джерел і струмків, там, де у воду потрапляють теплі стічні води, біля кущів і очерету.

Під час руху по кризі потрібно уважно стежити за поверхнею та обходити такі ділянки.

Зимова риболовля: правила, які рятують життя

Підлідна ловля риби — популярне зимове заняття, але без дотримання правил вона стає смертельно небезпечною. Рятувальники радять:

• не пробивати поруч багато лунок;
• не збиратися великими групами в одному місці;
• мати при собі міцну мотузку 12–15 м та, за можливості, рятувальний жилет;
• тримати біля лунки дошку або велику гілку;
• робити лунки у шаховому порядку на відстані не менше 5–6 метрів.

Якщо лід тріснув під ногами: що робити

Навіть обережність не завжди гарантує безпеку. Якщо ви або хтось поруч провалився під лід, важливо діяти швидко і без паніки.

Якщо провалилися ви:

• не панікуйте і намагайтеся триматися на воді, не занурюючись з головою;
• кличте на допомогу;
• розкиньте руки на край льоду, наповзайте на нього грудьми та по черзі витягуйте ноги;
• вибравшись, перекотіться і повзіть у той бік, звідки прийшли;
• якнайшвидше переодягніться у сухий одяг, а якщо його немає — викрутіть мокрий;
• щоб зігрітися, рухайтеся, розітріться сухою тканиною, сховайтеся від вітру й за можливості випийте щось гаряче.

Якщо ви стали свідком того, що людина провалилася під лід, не гайте часу — одразу телефонуйте за номером 101. Рятувальники підкреслюють: самостійні спроби порятунку без підготовки можуть призвести до ще більшої кількості постраждалих.

Зима може бути красивою й безпечною — але лише тоді, коли ми не забуваємо про елементарні правила. Кілька хвилин обережності здатні врятувати життя.

Читайте також:

Блекаут у Вільногірську: як діяти без паніки та небезпеки — пояснює ДСНС

У Вільногірську люди тижнями живуть між темрявою й очікуванням. Погодинні відключення світла перетворилися на хаотичні: у когось електроенергія зникає на пів дня, у когось — з’являється на кілька годин уночі. Містяни обурюються, пишуть звернення, телефонують на гарячі лінії, але чітких пояснень так і не отримують. 

Редакція Вільногірськ IN.UA теж вирішила діяти — й отримала офіційну відповідь від Державної інспекції енергетичного нагляду України.

Світла немає, холод — є. А відповідей — обмаль

Останні тижні для багатьох родин у Вільногірську стали випробуванням. В оселях холодно, електрообігрівачі та котли працюють уривками або взагалі не встигають прогріти кімнати. Люди скаржаться на зіпсовану техніку через стрибки напруги, на неможливість нормально працювати дистанційно, готувати їжу, доглядати за дітьми та літніми батьками.

Найбільше обурює навіть не сам факт відключень, а їхня непередбачуваність. Оприлюднені графіки часто не збігаються з реальністю: світло можуть вимкнути раніше, увімкнути значно пізніше або не подати взагалі. Містяни масово звертаються до місцевої влади, енергетиків, на урядові гарячі лінії, але у відповідь чують загальні фрази про складну ситуацію в енергосистемі.

Ми вирішили не обмежуватися лише збором скарг від читачів. Як журналісти і як мешканці Вільногірська, ми підготували й направили офіційні звернення до Державної інспекції енергетичного нагляду України, аби зафіксувати проблему не лише на рівні емоцій у соцмережах, а й у юридичному полі.

У зверненнях йшлося про:

• невідповідність фактичних відключень оприлюдненим графікам;
• тривалу відсутність електропостачання на окремих вулицях;
• відсутність чітких пояснень для споживачів.

Ми сподівалися отримати конкретику: хто відповідальний, які порушення зафіксовано, що і коли буде змінено.

Результат: два листи-відповіді й багато офіційних формулювань

У відповідь ми отримали два офіційні листи від Держенергонагляду — окремо на кожне звернення. За змістом вони майже ідентичні.

У листах зазначається, що звернення прийняті до розгляду, а порушені питання опрацьовуються Управлінням Держенергонагляду у Дніпропетровській області. Також повідомляється, що:

• проводиться моніторинговий захід щодо дотримання правил застосування графіків відключень;
• у разі виявлення порушень буде надано рекомендаційний лист щодо їх усунення;
• виконання рекомендацій перебуватиме на контролі;
• загальну інформацію про стан енергосистеми та запровадження обмежень пропонують шукати на офіційному сайті відомства.

Формально — усе виглядає правильно: звернення розглянули, процедуру запустили, контроль пообіцяли. Фактично ж ключові питання так і залишилися без відповіді.

Тільки звернення в кінці відповіді: “Дякуємо вам за усвідомлення ситуації, що склалася в енергетичній системі України, та розраховуємо на розуміння”.

Енергосистема на межі, а люди — на витримці

Ми розуміємо: ситуація в енергетиці країни надзвичайно складна. Війна, пошкоджена інфраструктура, дефіцит ресурсів — це об’єктивна реальність. Енергетики працюють у важких умовах і не є всесильними.

Водночас ця історія демонструє: навіть коли громадяни та журналісти діють у межах закону, пишуть офіційні звернення й отримують відповіді, результат часто зводиться до формальних відписок і розмитих обіцянок.

Схоже, що найближчим часом реакція на подібні запити виглядатиме саме так: “прийнято до уваги”, “проводиться перевірка”, “буде повідомлено додатково”.

Тож поки офіційні механізми рухаються повільно, нам залишається триматися разом. Грітися ковдрами, термосами з чаєм і підтримкою одне одного. Бо світло рано чи пізно увімкнуть. А от людяність і солідарність — це те, що ми можемо вмикати щодня самі.

Якщо ви хочете поділитися власною історією про відключення у Вільногірську — пишіть нам. Ми продовжимо фіксувати й озвучувати проблеми громади.

Читайте також:

Народний депутат пояснив, як у Вільногірську можна уникнути критичного охолодження будинків під час відключень