“Радість” у танці: історія, випробування та перемоги танцювального гурту з Вільногірська

Танцювальний колектив “Радість” об’єднує дітей і підлітків Вільногірська, які прагнуть розвиватися в хореографії. Його учасниці розповіли, як потрапили до колективу, які труднощі довелося подолати та що для них означає танець. Керівник Сергій Бабяк поділився своїм баченням розвитку команди та її досягнень.

Журналістка Вільногірськ IN.UA прийшла на одну з репетицій колективу та поспілкувалася з деякими учасницями та їх керівником Сергієм Бабяком.

Перші кроки в танцях

Кожна з учасниць прийшла до “Радості” по-різному. Дехто потрапив сюди випадково, інші — за порадою рідних.

“Мене просто завели сюди в дитинстві. Потім якось пропонували перейти до іншого колективу, але я вирішила залишитися тут”, — розповідає Каміла.

Кароліна теж не одразу усвідомлювала, що “Радість” стане для неї важливою частиною життя.

“У мене мама ходила сюди, сестра, і багато знайомих казали, що тут гарний колектив. Тож я вирішила приєднатися”, — говорить Кароліна.

Для Ані також ключовим фактором став сімейний досвід. Вона прийшла до “Радості” через те, що тут танцювала її сестра. Їй подобалося спостерігати за виступами, і згодом вона вирішила спробувати себе в танцях.

Згодом до розмови приєдналася інша учасниця Маша. Вона спочатку займалася в іншій студії, але втратила до неї інтерес.

“Я зробила паузу в танцях, а потім подруга з “Радості” запропонувала спробувати себе тут. На наступне заняття я вже прийшла”, — розповідає Маша.

Тренування, випробування та підтримка

Регулярні заняття вимагають витривалості та наполегливості. Найбільш складним моментом для багатьох учасниць стала розтяжка, яка потребує терпіння та фізичної підготовки.

“Це дуже боляче”, — зізнається Кароліна.

Проте більшість учасниць вже звикли до навантажень і справляються з усіма складнощами.

“У мене все нормально виходить вже”, — зазначає Каміла.

Попри труднощі, дівчата зізнаються, що найціннішим у тренуваннях є підтримка колективу.

Емоції на сцені та значущі перемоги

Нещодавно колектив брав участь у 25 Міжнародному конкурсі сучасного мистецтва “FREEDOM FEST” у Львові, де виборов Гран-прі. Для учасників та учасниць це був важливий досвід, який приніс яскраві емоції.

“Я сильно переживала”, — каже Кароліна.

Керівник гурту Сергій Бабяк зазначає, що виступи на великих сценах допомагають учасницям розвивати впевненість і витримку.

“Фестивалі дають змогу відчути дух конкуренції, подивитися на рівень інших колективів і мотивують працювати ще більше”, — пояснює Сергій.

Курйози та атмосфера в колективі

Під час тренувань і виступів трапляються кумедні ситуації. Найчастіше вони пов’язані з втомою та напруженням перед виступами.

“Бували моменти, коли ми вчили танець, повторювали рухи й раптом хтось падав. Це було дуже смішно”, — згадує Каміла.

Щоб упоратися з хвилюванням перед виходом на сцену, дівчата знайшли власний метод — спілкування та підтримка одна одної.

“Ми жартуємо між собою, щоб зняти напругу”, — розповідає Аня.

Улюблені номери та значення танцю

Учасниці мають різні вподобання щодо танців, але серед найулюбленіших вони виділяють “Зомбі” та грузинський танець.

“Зомбі — це дуже яскравий і емоційний танець”, — пояснює Кароліна.

“Мені подобається грузинський танець. У нього є своя харизма, енергія та красиві костюми”, — додає Маша.

Для дівчат танець — це не лише рухи, а й спосіб вираження емоцій, можливість відчути радість від спільної роботи.

“Це не просто красиві рухи, а ще й момент єдності”, — каже Аня.

Керівник гурту підкреслює, що танці допомагають розвивати дисципліну, відповідальність і здатність працювати в команді.

“Важливо не просто вивчити хореографію, а навчитися відчувати ритм, працювати з партнером і передавати емоції глядачам”, — зазначає Сергій Бабяк.

Плани на майбутнє: ким мріють стати танцівниці

Деякі учасниці планують пов’язати своє майбутнє з танцями. Каміла та Кароліна бажають стати хореографами та навчати наступне покоління танцівників.

Для інших танці поки що залишаються улюбленим хобі, але вони не виключають можливості професійного розвитку в цій сфері.

На думку Сергія Бабяка, головне — це не лише перемоги, а й любов до мистецтва та бажання вдосконалюватися.

“Найважливіше — це те, що дівчата вкладають душу в танець. Це видно на сцені, і це їхня найбільша перемога”, — підсумовує Сергій.

Читайте також:

• Безоплатні послуги сімейного лікаря: що входить у пакет медичної допомоги
• Родинна справа сім’ї Бабяк: історія вільногірського танцювального колективу «Радість»

Військовослужбовці ЗСУ, які виховують та утримують дітей з інвалідністю віком до 18 років, зможуть проходити службу за місцем проживання дітей або поблизу нього. Відповідне рішення довели до командування.

Докладніше – на Вільногірськ IN.UA

В Україні посилюють дотримання права військовослужбовців на переведення за сімейними обставинами. Йдеться про захисників і захисниць, які виховують та утримують дітей з інвалідністю віком до 18 років.

Як повідомляє Офіс Військового омбудсмана, 31 жовтня 2026 року Головнокомандувач Збройних сил України ухвалив рішення, яким зобов’язав командувачів видів і родів військ та керівників органів військового управління неухильно дотримуватися встановленого порядку розгляду рапортів про переміщення таких військовослужбовців.

Куди зможуть перевести військових

Переведення передбачає можливість проходження служби у військових частинах або органах військового управління, розташованих за місцем проживання дитини або в найближчій можливій місцевості.

Військовослужбовців можуть призначати на рівнозначні або нижчі посади. Водночас рішення про фактичне переміщення залежатиме від наявності вакантних посад та рівня укомплектованості відповідних підрозділів.

Таким чином, рішення не означає автоматичного переведення до конкретної військової частини за бажанням військовослужбовця. Однак командування має належним чином розглядати рапорти з урахуванням сімейних обставин.

Чи стосується рішення інших військових формувань

Наразі рішення поширюється на систему Збройних сил України.

Водночас Офіс Військового омбудсмана направив аналогічні звернення до керівництва Національної гвардії України, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту.

В Офісі очікують, що ці структури також розглянуть можливість запровадження відповідного підходу.

Нова практика має допомогти військовослужбовцям, які виховують дітей з інвалідністю, поєднувати виконання військового обов’язку з участю у вихованні та щоденному догляді за дітьми.

Джерело: сторінка Офіс Військового омбудсмана у соцмережі Facebook

Поліцейські виявили на приватному подвір’ї 17 рослин конопель, а під час обшуку вилучили ще понад 1,2 кілограма канабісу. Обвинувачений – 46-річний чоловік із Кам’янського району. Обвинувальний акт уже скерували до суду.

На Дніпропетровщині перед судом постане 46-річний чоловік, якого обвинувачують у незаконному вирощуванні конопель та зберіганні наркотичних речовин. За даними поліції, він облаштував плантацію на території власного домоволодіння.

Як встановили слідчі, навесні чоловік засіяв земельну ділянку коноплями. За рослинами доглядав самостійно: регулярно поливав їх, обробляв ґрунт і підв’язував стебла.

Під час санкціонованого обшуку правоохоронці виявили та вилучили 17 рослин конопель, а також понад 1,2 кілограма сухої речовини зеленого кольору.

За результатами експертизи підтвердили, що вилучені рослини належать до роду конопель, а суха речовина є канабісом.

Які звинувачення висунули чоловікові

Досудове розслідування завершили. За процесуального керівництва Жовтоводської окружної прокуратури обвинувальний акт скерували до суду.

Чоловікові інкримінують кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 309 та частиною 1 статті 310 Кримінального кодексу України.

Йдеться про незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту та незаконний посів або вирощування конопель.

Відповідно до статті 62 Конституції України, чоловік вважається невинуватим, доки його вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.

Джерело: Кам’янське районне управління поліції.