“Радість” у танці: історія, випробування та перемоги танцювального гурту з Вільногірська

Танцювальний колектив “Радість” об’єднує дітей і підлітків Вільногірська, які прагнуть розвиватися в хореографії. Його учасниці розповіли, як потрапили до колективу, які труднощі довелося подолати та що для них означає танець. Керівник Сергій Бабяк поділився своїм баченням розвитку команди та її досягнень.

Журналістка Вільногірськ IN.UA прийшла на одну з репетицій колективу та поспілкувалася з деякими учасницями та їх керівником Сергієм Бабяком.

Перші кроки в танцях

Кожна з учасниць прийшла до “Радості” по-різному. Дехто потрапив сюди випадково, інші — за порадою рідних.

“Мене просто завели сюди в дитинстві. Потім якось пропонували перейти до іншого колективу, але я вирішила залишитися тут”, — розповідає Каміла.

Кароліна теж не одразу усвідомлювала, що “Радість” стане для неї важливою частиною життя.

“У мене мама ходила сюди, сестра, і багато знайомих казали, що тут гарний колектив. Тож я вирішила приєднатися”, — говорить Кароліна.

Для Ані також ключовим фактором став сімейний досвід. Вона прийшла до “Радості” через те, що тут танцювала її сестра. Їй подобалося спостерігати за виступами, і згодом вона вирішила спробувати себе в танцях.

Згодом до розмови приєдналася інша учасниця Маша. Вона спочатку займалася в іншій студії, але втратила до неї інтерес.

“Я зробила паузу в танцях, а потім подруга з “Радості” запропонувала спробувати себе тут. На наступне заняття я вже прийшла”, — розповідає Маша.

Тренування, випробування та підтримка

Регулярні заняття вимагають витривалості та наполегливості. Найбільш складним моментом для багатьох учасниць стала розтяжка, яка потребує терпіння та фізичної підготовки.

“Це дуже боляче”, — зізнається Кароліна.

Проте більшість учасниць вже звикли до навантажень і справляються з усіма складнощами.

“У мене все нормально виходить вже”, — зазначає Каміла.

Попри труднощі, дівчата зізнаються, що найціннішим у тренуваннях є підтримка колективу.

Емоції на сцені та значущі перемоги

Нещодавно колектив брав участь у 25 Міжнародному конкурсі сучасного мистецтва “FREEDOM FEST” у Львові, де виборов Гран-прі. Для учасників та учасниць це був важливий досвід, який приніс яскраві емоції.

“Я сильно переживала”, — каже Кароліна.

Керівник гурту Сергій Бабяк зазначає, що виступи на великих сценах допомагають учасницям розвивати впевненість і витримку.

“Фестивалі дають змогу відчути дух конкуренції, подивитися на рівень інших колективів і мотивують працювати ще більше”, — пояснює Сергій.

Курйози та атмосфера в колективі

Під час тренувань і виступів трапляються кумедні ситуації. Найчастіше вони пов’язані з втомою та напруженням перед виступами.

“Бували моменти, коли ми вчили танець, повторювали рухи й раптом хтось падав. Це було дуже смішно”, — згадує Каміла.

Щоб упоратися з хвилюванням перед виходом на сцену, дівчата знайшли власний метод — спілкування та підтримка одна одної.

“Ми жартуємо між собою, щоб зняти напругу”, — розповідає Аня.

Улюблені номери та значення танцю

Учасниці мають різні вподобання щодо танців, але серед найулюбленіших вони виділяють “Зомбі” та грузинський танець.

“Зомбі — це дуже яскравий і емоційний танець”, — пояснює Кароліна.

“Мені подобається грузинський танець. У нього є своя харизма, енергія та красиві костюми”, — додає Маша.

Для дівчат танець — це не лише рухи, а й спосіб вираження емоцій, можливість відчути радість від спільної роботи.

“Це не просто красиві рухи, а ще й момент єдності”, — каже Аня.

Керівник гурту підкреслює, що танці допомагають розвивати дисципліну, відповідальність і здатність працювати в команді.

“Важливо не просто вивчити хореографію, а навчитися відчувати ритм, працювати з партнером і передавати емоції глядачам”, — зазначає Сергій Бабяк.

Плани на майбутнє: ким мріють стати танцівниці

Деякі учасниці планують пов’язати своє майбутнє з танцями. Каміла та Кароліна бажають стати хореографами та навчати наступне покоління танцівників.

Для інших танці поки що залишаються улюбленим хобі, але вони не виключають можливості професійного розвитку в цій сфері.

На думку Сергія Бабяка, головне — це не лише перемоги, а й любов до мистецтва та бажання вдосконалюватися.

“Найважливіше — це те, що дівчата вкладають душу в танець. Це видно на сцені, і це їхня найбільша перемога”, — підсумовує Сергій.

Читайте також:

• Безоплатні послуги сімейного лікаря: що входить у пакет медичної допомоги
• Родинна справа сім’ї Бабяк: історія вільногірського танцювального колективу «Радість»

Плед, гарячий чай, за вікном прохолодно, а на екрані — золоте листя, затишні будинки, романтика або трохи містики. Осінь ніби сама створена для вечорів із хорошим кіно, а атмосферних фільмів для такого настрою — чимало.

В матеріалі Вільногірськ IN.UA ми зібрали п’ять стрічок, які допоможуть упіймати її особливий настрій.

Романтика осіннього Нью-Йорка

Осінь у кіно може бути дуже різною. Вона буває романтичною — з прогулянками вулицями Нью-Йорка, затишною — з родинними історіями та теплими інтер’єрами, або моторошною — з відьмами, таємницями й старими маєтками.

“Коли Гаррі зустрів Саллі” (1989), режисер Роб Райнер

Ця романтична комедія розповідає про Гаррі та Саллі, які знайомляться під час поїздки з Чикаго до Нью-Йорка. Спочатку вони сперечаються про те, чи можуть чоловік і жінка залишатися просто друзями, а згодом їхні стосунки проходять через роки змін, нові знайомства та особисті переживання.

Фільм часто асоціюють саме з осінню завдяки його атмосфері Нью-Йорка. Золоте листя, теплий одяг, довгі прогулянки містом і затишні кав’ярні створюють той самий настрій, коли хочеться сповільнитися та поговорити про життя.

Це хороший варіант для тих, хто шукає легку романтичну історію без містики та зайвої драматичності.

Коли осінь стає трохи чарівною

“Практична магія” (1998), режисер Ґріффін Данн

Саллі та Джилліан Овенс — сестри, які походять із давнього роду відьом. Їхня родина живе під прокляттям: чоловіки, які закохуються в жінок Овенс, приречені на ранню смерть.

Дівчата зростають у будинку своїх ексцентричних тіток і поступово дізнаються більше про магічну спадщину родини. Коли минуле повертається в їхнє життя, сестрам доводиться разом протистояти небезпеці.

Старий будинок, сад, прохолодна погода, свічки, магічні ритуали та атмосфера Гелловіну роблять цю стрічку особливо доречною восени.

Цей фільм підійде для вечора, коли хочеться чогось затишного, романтичного і водночас трохи моторошного.

Тепло родини та ностальгія

“Маленькі жінки” (2019), режисерка Ґрета Ґервіґ

Фільм розповідає історію чотирьох сестер Марч — Джо, Меґ, Бет та Емі. Дівчата дорослішають, шукають власний шлях, закохуються, сваряться, мріють і поступово змінюють своє уявлення про майбутнє.

У центрі стрічки — родина, сестринство, кохання та прагнення знайти себе. А осіння атмосфера лише підсилює ці теми.

“Маленькі жінки” особливо запам’ятовуються теплими домашніми сценами, старовинними костюмами, дерев’яними будинками та барвистими пейзажами Нової Англії.

Це кіно для тих вечорів, коли хочеться спокійної сімейної історії, красивих кадрів і трохи ностальгії.

Осінь із присмаком таємниці

“Ножі наголо” (2019), режисер Раян Джонсон

Великий заміський будинок, родина з непростими стосунками та смерть відомого письменника. Спочатку все виглядає як самогубство, але приватний детектив Бенуа Блан починає власне розслідування.

У міру того як детектив розмовляє з родичами загиблого, стає зрозуміло: майже кожен із них має власні таємниці, а мотиви деяких героїв викликають дедалі більше запитань.

Осінній пейзаж Нової Англії, старовинний маєток, тепле приглушене світло та похмура погода створюють атмосферу класичного детективу.

Фільм варто обрати, якщо романтичного кіно на вечір недостатньо і хочеться розгадувати загадку разом із героями.

Історія про цінність моменту

“Солодкий листопад” (2001), режисер Пет О’Коннор

Нельсон Мосс звик жити роботою. Його життя змінюється після знайомства із Сарою Дівер — жінкою, яка зовсім інакше дивиться на час, стосунки та повсякденність.

Вони домовляються провести разом один місяць — листопад. Сара намагається показати Нельсону, що життя складається не лише з кар’єри, планів і постійної гонитви за результатом.

Осінь у цій історії стає не просто декорацією. Коротші дні, прохолодне повітря та листя, що змінює колір, нагадують про швидкоплинність часу й цінність моментів, які ми іноді не помічаємо.

Це фільм для тих, хто шукає романтичну та емоційну історію для тихого осіннього вечора.

Осінь, яку можна побачити на екрані

У кожного своя осінь. Для когось — це прогулянки під золотим листям, для когось — книга й чай біля вікна, а для когось — перегляд фільмів під теплим пледом.

Згадана добірка фільмів показуює цю пору року по-різному — від романтики й сімейного затишку до містики та детективних таємниць.

Тож коли за вікном стане прохолодніше, можна просто вимкнути зайве світло, приготувати гарячий напій і дозволити собі кілька годин осіннього кіно.

Читайте також:

Найочікуваніші фільми 2026 року

Щороку восени школи, ліцеї, садочки та заклади професійної освіти наповнюються словами подяки. Учителі отримують квіти, теплі побажання й листівки від учнів, а колеги вітають одне одного з професійним святом. 

В матеріалі Вільногірськ IN.UA розповідаємо, звідки походить це свято, чому його відзначають саме восени та які традиції пов’язані з Днем учителя.

Коли відзначають День працівників освіти у 2026 році

В Україні День працівників освіти традиційно відзначають у першу неділю жовтня. У 2026 році святкова дата припадає на 4 жовтня.

Цього дня вітають не лише шкільних учителів. Професійне свято стосується всіх, хто працює в освітній сфері: вихователів і працівників дитячих садочків, викладачів, майстрів виробничого навчання, працівників закладів професійної та позашкільної освіти, керівників закладів, педагогів-організаторів та інших фахівців.

Тож День учителя фактично став днем усієї освітянської спільноти.

День учителя у Вільногірську

Для Вільногірська День працівників освіти — це можливість привітати педагогів, які щодня працюють із дітьми та молоддю міста.

У школах і ліцеях Вільногірська навчаються діти різного віку, а освітню систему доповнюють заклади дошкільної, позашкільної та професійної освіти. За кожним уроком, заняттям, гуртком чи практикою стоїть робота людей, які допомагають молодому поколінню здобувати знання та розвиватися.

Сьогодні українським освітянам доводиться працювати в умовах, які суттєво змінили звичний навчальний процес. Педагоги адаптують заняття до нових обставин, опановують цифрові інструменти, підтримують дітей та продовжують навчання навіть тоді, коли освітній процес потребує додаткової гнучкості.

Саме тому професійне свято — це ще одна нагода сказати педагогам просте, але важливе слово “дякую”.

Редакція Вільногірськ IN.UA щиро вітає всіх освітян міста з професійним святом!

Бажаємо вчителям, вихователям, викладачам, майстрам виробничого навчання та всім працівникам освіти Вільногірська міцного здоров’я, сил, натхнення та терпіння.

Нехай учні та вихованці відповідають на вашу щоденну працю цікавістю, повагою та новими досягненнями. Нехай у класах і аудиторіях завжди буде місце для допитливості, добрих слів і щирих усмішок.

Бажаємо, щоб ваша праця приносила відчуття потрібності та гордості, а знання, які ви передаєте дітям і молоді, ставали міцною основою їхнього майбутнього.

Історія Дня вчителя: звідки з’явилося свято

Міжнародна історія Дня вчителя пов’язана з 5 жовтня 1966 року. Саме цього дня ЮНЕСКО та Міжнародна організація праці ухвалили Рекомендацію щодо статусу вчителів. Документ визначив важливі принципи щодо прав та обов’язків педагогів, їхньої професійної підготовки, умов праці та навчання.

На міжнародному рівні Всесвітній день учителя відзначають 5 жовтня з 1994 року.

В Україні професійне свято освітян має іншу дату — першу неділю жовтня. Таку традицію в країні підтримують уже багато років.

Цікаво, що у 2026 році Всесвітній день учителя матиме особливе символічне значення: виповнюється 60 років від ухвалення Рекомендації 1966 року. Цьогоріч ЮНЕСКО присвячує день питанням захисту професії вчителя, підвищення її статусу та підтримки педагогів у світі, що швидко змінюється. 

Які традиції має День учителя

Для багатьох поколінь школярів День учителя асоціюється з особливою атмосферою у закладі освіти.

Одна з найпоширеніших традицій — вітати педагогів квітами, листівками та словами подяки. Учні можуть готувати святкові концерти, творчі номери, відеопривітання або невеликі сюрпризи для своїх учителів.

У багатьох школах існує традиція дня учнівського самоврядування, коли старшокласники на певний час беруть на себе роль педагогів та проводять заняття для молодших школярів. Для учнів це можливість побачити шкільне життя з іншого боку, а для вчителів — отримати трохи незвичного відпочинку від звичного навчального процесу.

Ще одна важлива традиція — зустрічі педагогічних колективів, святкові заходи та нагородження працівників освіти за професійні здобутки.

Однак головною частиною свята залишаються не подарунки, а увага й вдячність. Адже робота педагога часто складається не лише з уроків, журналів і перевірки зошитів. Учитель допомагає дитині повірити у власні сили, знайти відповідь на складне питання, зробити перший крок до майбутньої професії.

З Днем працівників освіти! Нехай кожен ваш урок залишає добрий слід у чиємусь житті.

Читайте також:

День вихователя у Вільногірську: дякуємо тим, хто щодня поруч із нашими дітьми