“Радість” у танці: історія, випробування та перемоги танцювального гурту з Вільногірська

Танцювальний колектив “Радість” об’єднує дітей і підлітків Вільногірська, які прагнуть розвиватися в хореографії. Його учасниці розповіли, як потрапили до колективу, які труднощі довелося подолати та що для них означає танець. Керівник Сергій Бабяк поділився своїм баченням розвитку команди та її досягнень.

Журналістка Вільногірськ IN.UA прийшла на одну з репетицій колективу та поспілкувалася з деякими учасницями та їх керівником Сергієм Бабяком.

Перші кроки в танцях

Кожна з учасниць прийшла до “Радості” по-різному. Дехто потрапив сюди випадково, інші — за порадою рідних.

“Мене просто завели сюди в дитинстві. Потім якось пропонували перейти до іншого колективу, але я вирішила залишитися тут”, — розповідає Каміла.

Кароліна теж не одразу усвідомлювала, що “Радість” стане для неї важливою частиною життя.

“У мене мама ходила сюди, сестра, і багато знайомих казали, що тут гарний колектив. Тож я вирішила приєднатися”, — говорить Кароліна.

Для Ані також ключовим фактором став сімейний досвід. Вона прийшла до “Радості” через те, що тут танцювала її сестра. Їй подобалося спостерігати за виступами, і згодом вона вирішила спробувати себе в танцях.

Згодом до розмови приєдналася інша учасниця Маша. Вона спочатку займалася в іншій студії, але втратила до неї інтерес.

“Я зробила паузу в танцях, а потім подруга з “Радості” запропонувала спробувати себе тут. На наступне заняття я вже прийшла”, — розповідає Маша.

Тренування, випробування та підтримка

Регулярні заняття вимагають витривалості та наполегливості. Найбільш складним моментом для багатьох учасниць стала розтяжка, яка потребує терпіння та фізичної підготовки.

“Це дуже боляче”, — зізнається Кароліна.

Проте більшість учасниць вже звикли до навантажень і справляються з усіма складнощами.

“У мене все нормально виходить вже”, — зазначає Каміла.

Попри труднощі, дівчата зізнаються, що найціннішим у тренуваннях є підтримка колективу.

Емоції на сцені та значущі перемоги

Нещодавно колектив брав участь у 25 Міжнародному конкурсі сучасного мистецтва “FREEDOM FEST” у Львові, де виборов Гран-прі. Для учасників та учасниць це був важливий досвід, який приніс яскраві емоції.

“Я сильно переживала”, — каже Кароліна.

Керівник гурту Сергій Бабяк зазначає, що виступи на великих сценах допомагають учасницям розвивати впевненість і витримку.

“Фестивалі дають змогу відчути дух конкуренції, подивитися на рівень інших колективів і мотивують працювати ще більше”, — пояснює Сергій.

Курйози та атмосфера в колективі

Під час тренувань і виступів трапляються кумедні ситуації. Найчастіше вони пов’язані з втомою та напруженням перед виступами.

“Бували моменти, коли ми вчили танець, повторювали рухи й раптом хтось падав. Це було дуже смішно”, — згадує Каміла.

Щоб упоратися з хвилюванням перед виходом на сцену, дівчата знайшли власний метод — спілкування та підтримка одна одної.

“Ми жартуємо між собою, щоб зняти напругу”, — розповідає Аня.

Улюблені номери та значення танцю

Учасниці мають різні вподобання щодо танців, але серед найулюбленіших вони виділяють “Зомбі” та грузинський танець.

“Зомбі — це дуже яскравий і емоційний танець”, — пояснює Кароліна.

“Мені подобається грузинський танець. У нього є своя харизма, енергія та красиві костюми”, — додає Маша.

Для дівчат танець — це не лише рухи, а й спосіб вираження емоцій, можливість відчути радість від спільної роботи.

“Це не просто красиві рухи, а ще й момент єдності”, — каже Аня.

Керівник гурту підкреслює, що танці допомагають розвивати дисципліну, відповідальність і здатність працювати в команді.

“Важливо не просто вивчити хореографію, а навчитися відчувати ритм, працювати з партнером і передавати емоції глядачам”, — зазначає Сергій Бабяк.

Плани на майбутнє: ким мріють стати танцівниці

Деякі учасниці планують пов’язати своє майбутнє з танцями. Каміла та Кароліна бажають стати хореографами та навчати наступне покоління танцівників.

Для інших танці поки що залишаються улюбленим хобі, але вони не виключають можливості професійного розвитку в цій сфері.

На думку Сергія Бабяка, головне — це не лише перемоги, а й любов до мистецтва та бажання вдосконалюватися.

“Найважливіше — це те, що дівчата вкладають душу в танець. Це видно на сцені, і це їхня найбільша перемога”, — підсумовує Сергій.

Читайте також:

• Безоплатні послуги сімейного лікаря: що входить у пакет медичної допомоги
• Родинна справа сім’ї Бабяк: історія вільногірського танцювального колективу «Радість»

Щороку восени школи, ліцеї, садочки та заклади професійної освіти наповнюються словами подяки. Учителі отримують квіти, теплі побажання й листівки від учнів, а колеги вітають одне одного з професійним святом. 

В матеріалі Вільногірськ IN.UA розповідаємо, звідки походить це свято, чому його відзначають саме восени та які традиції пов’язані з Днем учителя.

Коли відзначають День працівників освіти у 2026 році

В Україні День працівників освіти традиційно відзначають у першу неділю жовтня. У 2026 році святкова дата припадає на 4 жовтня.

Цього дня вітають не лише шкільних учителів. Професійне свято стосується всіх, хто працює в освітній сфері: вихователів і працівників дитячих садочків, викладачів, майстрів виробничого навчання, працівників закладів професійної та позашкільної освіти, керівників закладів, педагогів-організаторів та інших фахівців.

Тож День учителя фактично став днем усієї освітянської спільноти.

День учителя у Вільногірську

Для Вільногірська День працівників освіти — це можливість привітати педагогів, які щодня працюють із дітьми та молоддю міста.

У школах і ліцеях Вільногірська навчаються діти різного віку, а освітню систему доповнюють заклади дошкільної, позашкільної та професійної освіти. За кожним уроком, заняттям, гуртком чи практикою стоїть робота людей, які допомагають молодому поколінню здобувати знання та розвиватися.

Сьогодні українським освітянам доводиться працювати в умовах, які суттєво змінили звичний навчальний процес. Педагоги адаптують заняття до нових обставин, опановують цифрові інструменти, підтримують дітей та продовжують навчання навіть тоді, коли освітній процес потребує додаткової гнучкості.

Саме тому професійне свято — це ще одна нагода сказати педагогам просте, але важливе слово “дякую”.

Редакція Вільногірськ IN.UA щиро вітає всіх освітян міста з професійним святом!

Бажаємо вчителям, вихователям, викладачам, майстрам виробничого навчання та всім працівникам освіти Вільногірська міцного здоров’я, сил, натхнення та терпіння.

Нехай учні та вихованці відповідають на вашу щоденну працю цікавістю, повагою та новими досягненнями. Нехай у класах і аудиторіях завжди буде місце для допитливості, добрих слів і щирих усмішок.

Бажаємо, щоб ваша праця приносила відчуття потрібності та гордості, а знання, які ви передаєте дітям і молоді, ставали міцною основою їхнього майбутнього.

Історія Дня вчителя: звідки з’явилося свято

Міжнародна історія Дня вчителя пов’язана з 5 жовтня 1966 року. Саме цього дня ЮНЕСКО та Міжнародна організація праці ухвалили Рекомендацію щодо статусу вчителів. Документ визначив важливі принципи щодо прав та обов’язків педагогів, їхньої професійної підготовки, умов праці та навчання.

На міжнародному рівні Всесвітній день учителя відзначають 5 жовтня з 1994 року.

В Україні професійне свято освітян має іншу дату — першу неділю жовтня. Таку традицію в країні підтримують уже багато років.

Цікаво, що у 2026 році Всесвітній день учителя матиме особливе символічне значення: виповнюється 60 років від ухвалення Рекомендації 1966 року. Цьогоріч ЮНЕСКО присвячує день питанням захисту професії вчителя, підвищення її статусу та підтримки педагогів у світі, що швидко змінюється. 

Які традиції має День учителя

Для багатьох поколінь школярів День учителя асоціюється з особливою атмосферою у закладі освіти.

Одна з найпоширеніших традицій — вітати педагогів квітами, листівками та словами подяки. Учні можуть готувати святкові концерти, творчі номери, відеопривітання або невеликі сюрпризи для своїх учителів.

У багатьох школах існує традиція дня учнівського самоврядування, коли старшокласники на певний час беруть на себе роль педагогів та проводять заняття для молодших школярів. Для учнів це можливість побачити шкільне життя з іншого боку, а для вчителів — отримати трохи незвичного відпочинку від звичного навчального процесу.

Ще одна важлива традиція — зустрічі педагогічних колективів, святкові заходи та нагородження працівників освіти за професійні здобутки.

Однак головною частиною свята залишаються не подарунки, а увага й вдячність. Адже робота педагога часто складається не лише з уроків, журналів і перевірки зошитів. Учитель допомагає дитині повірити у власні сили, знайти відповідь на складне питання, зробити перший крок до майбутньої професії.

З Днем працівників освіти! Нехай кожен ваш урок залишає добрий слід у чиємусь житті.

Читайте також:

День вихователя у Вільногірську: дякуємо тим, хто щодня поруч із нашими дітьми

Золоті дерева, мальовничі водойми, скелясті береги та старовинні споруди – восени Дніпропетровщина має чимало локацій для атмосферних фотосесій. Не обов’язково їхати далеко чи шукати краєвиди лише у Дніпрі – цікаві місця для яскравих кадрів є і в інших куточках області. 

ТОП-5 локацій, де осінню природу можна поєднати з незвичайними пейзажами та архітектурою – на Вільногірськ IN.UA.

Старі Кодаки

Старі Кодаки – мальовнича локація неподалік Дніпра, яка восени особливо добре підходить для атмосферної фотосесії. Тут можна поєднати природні пейзажі з історичним колоритом: схили Дніпра, просторі краєвиди, дерева, вкриті золотим і багряним листям, та залишки давньої Кодацької фортеці створюють різнопланове тло для кадрів. Восени природа додає локації теплих відтінків, а м’яке сезонне світло допомагає зробити фотографії більш затишними й кінематографічними.

Токівський водоспад

Невеликий каскад завдовжки близько 30 метрів, де вода спадає по масивних виступах червоного граніту, знаходиться біля селища Токівське, на річці Камʼянка. Восени Токівський водоспад набуває особливого настрою – теплі відтінки трави й осінньої рослинності контрастують із червоним гранітом та водою. Ця локація – ідеальний варіант локації для осінньої фотосесії, якщо хочеться не просто “осіннього парку”, а ефектних пейзажів із камінням та водою. 

Тунельна балка 

Тунельна балка – це природний оазис посеред Дніпра з різноманітними деревами, чагарниками, струмками та пішохідними стежками, що у жовтні вкривається жовтим, червоним та темно-зеленим листям. Тут можна отримати різноманітні осінні кадри: портрети серед золотого листя, атмосферні фото на лісових стежках, а також романтичні знімки біля схилів. 

Ліси Орлівщини

Один із найбільших лісових масивів області, загальна площа якого сягає близько 40 тисяч гектарів та знаходиться за 40 кілометрів від Дніпра. Ліс тут дуже різноманітний – дубові та байрачні ліси, вербові зарості, соснові бори та багато іншого. Восени місце є дуже фотогенічним: за одну поїздку можна отримати кадри у різних стилях. Зокрема, серед золотого дубового лісу можна отримати теплі осінні портрети, а біля озера та берега Самари – кадри з відображенням дерев у воді. 

Замок у Дніпровському

Одна з найбільш незвичайних локацій Дніпропетровщини для атмосферної фотосесії – Дача архітектора у селищі Дніпровському. Восени це місце особливо цікаве через контраст старого каменю та жовто-зеленого листя. На фоні замку можна зробити кадри у стилі середньовічної казки: портрети біля кам’яних стін, арок і вежі, фото зі сходами та кадри, де осіннє листя обрамляє споруду.

Читайте також:

Осінь на городі: прості поради для врожаю наступного року