“Радість” у танці: історія, випробування та перемоги танцювального гурту з Вільногірська

Танцювальний колектив “Радість” об’єднує дітей і підлітків Вільногірська, які прагнуть розвиватися в хореографії. Його учасниці розповіли, як потрапили до колективу, які труднощі довелося подолати та що для них означає танець. Керівник Сергій Бабяк поділився своїм баченням розвитку команди та її досягнень.

Журналістка Вільногірськ IN.UA прийшла на одну з репетицій колективу та поспілкувалася з деякими учасницями та їх керівником Сергієм Бабяком.

Перші кроки в танцях

Кожна з учасниць прийшла до “Радості” по-різному. Дехто потрапив сюди випадково, інші — за порадою рідних.

“Мене просто завели сюди в дитинстві. Потім якось пропонували перейти до іншого колективу, але я вирішила залишитися тут”, — розповідає Каміла.

Кароліна теж не одразу усвідомлювала, що “Радість” стане для неї важливою частиною життя.

“У мене мама ходила сюди, сестра, і багато знайомих казали, що тут гарний колектив. Тож я вирішила приєднатися”, — говорить Кароліна.

Для Ані також ключовим фактором став сімейний досвід. Вона прийшла до “Радості” через те, що тут танцювала її сестра. Їй подобалося спостерігати за виступами, і згодом вона вирішила спробувати себе в танцях.

Згодом до розмови приєдналася інша учасниця Маша. Вона спочатку займалася в іншій студії, але втратила до неї інтерес.

“Я зробила паузу в танцях, а потім подруга з “Радості” запропонувала спробувати себе тут. На наступне заняття я вже прийшла”, — розповідає Маша.

Тренування, випробування та підтримка

Регулярні заняття вимагають витривалості та наполегливості. Найбільш складним моментом для багатьох учасниць стала розтяжка, яка потребує терпіння та фізичної підготовки.

“Це дуже боляче”, — зізнається Кароліна.

Проте більшість учасниць вже звикли до навантажень і справляються з усіма складнощами.

“У мене все нормально виходить вже”, — зазначає Каміла.

Попри труднощі, дівчата зізнаються, що найціннішим у тренуваннях є підтримка колективу.

Емоції на сцені та значущі перемоги

Нещодавно колектив брав участь у 25 Міжнародному конкурсі сучасного мистецтва “FREEDOM FEST” у Львові, де виборов Гран-прі. Для учасників та учасниць це був важливий досвід, який приніс яскраві емоції.

“Я сильно переживала”, — каже Кароліна.

Керівник гурту Сергій Бабяк зазначає, що виступи на великих сценах допомагають учасницям розвивати впевненість і витримку.

“Фестивалі дають змогу відчути дух конкуренції, подивитися на рівень інших колективів і мотивують працювати ще більше”, — пояснює Сергій.

Курйози та атмосфера в колективі

Під час тренувань і виступів трапляються кумедні ситуації. Найчастіше вони пов’язані з втомою та напруженням перед виступами.

“Бували моменти, коли ми вчили танець, повторювали рухи й раптом хтось падав. Це було дуже смішно”, — згадує Каміла.

Щоб упоратися з хвилюванням перед виходом на сцену, дівчата знайшли власний метод — спілкування та підтримка одна одної.

“Ми жартуємо між собою, щоб зняти напругу”, — розповідає Аня.

Улюблені номери та значення танцю

Учасниці мають різні вподобання щодо танців, але серед найулюбленіших вони виділяють “Зомбі” та грузинський танець.

“Зомбі — це дуже яскравий і емоційний танець”, — пояснює Кароліна.

“Мені подобається грузинський танець. У нього є своя харизма, енергія та красиві костюми”, — додає Маша.

Для дівчат танець — це не лише рухи, а й спосіб вираження емоцій, можливість відчути радість від спільної роботи.

“Це не просто красиві рухи, а ще й момент єдності”, — каже Аня.

Керівник гурту підкреслює, що танці допомагають розвивати дисципліну, відповідальність і здатність працювати в команді.

“Важливо не просто вивчити хореографію, а навчитися відчувати ритм, працювати з партнером і передавати емоції глядачам”, — зазначає Сергій Бабяк.

Плани на майбутнє: ким мріють стати танцівниці

Деякі учасниці планують пов’язати своє майбутнє з танцями. Каміла та Кароліна бажають стати хореографами та навчати наступне покоління танцівників.

Для інших танці поки що залишаються улюбленим хобі, але вони не виключають можливості професійного розвитку в цій сфері.

На думку Сергія Бабяка, головне — це не лише перемоги, а й любов до мистецтва та бажання вдосконалюватися.

“Найважливіше — це те, що дівчата вкладають душу в танець. Це видно на сцені, і це їхня найбільша перемога”, — підсумовує Сергій.

Читайте також:

• Безоплатні послуги сімейного лікаря: що входить у пакет медичної допомоги
• Родинна справа сім’ї Бабяк: історія вільногірського танцювального колективу «Радість»

Лихівська громада Кам’янського району підписала меморандум про співпрацю з Агрономічною громадою Вінницької області. Ця домовленість передбачає обмін управлінським досвідом, спільну підготовку проєктів та пошук фінансування, зокрема через фонди ЄС та інші міжнародні програми. Перед підписанням представники громад Дніпропетровщини та Вінниччини протягом п’яти днів вивчали успішний досвід громад Тернопільщини.

Про результати поїздки та плани співпраці журналістці Вільногірськ IN.UA розповіла Лариса Савченко, голова Лихівської громади 

Лихівська громада шукала партнера зі схожими потребами

За словами Лариси Савченко, одне з найбільших вражень від поїздки, фінансова спроможність громад, які вдалося відвідати, та їхній досвід роботи з міжнародними партнерами. Очільниця Лихівської громади звернула увагу, що громади на заході України вже мають підписані міжнародні меморандуми та досвід залучення партнерів. Для Дніпропетровщини такі можливості, за її словами, ускладнює близькість регіону до фронту.

“Вони вже співпрацюють з міжнародними організаціями, країнами, підписані в них меморандуми міжнародні. Ми це все дивилися, слухали. Все-таки ми вважаємося прифронтовою областю”, — розповіла Лариса Савченко.

На її думку, факт прифронтової області, може зумовлювати те, що інвестори до тої ж Лихівки, йдуть не так охоче.

Чому обрали саме Агрономічну громаду

Одним із практичних результатів поїздки стало підписання меморандумів між громадами Дніпропетровщини та Вінниччини. Загалом під час зустрічі уклали 12 таких документів. Лихівська громада обрала для партнерства Агрономічну громаду Вінницької області.

За словами Лариси Савченко, цей вибір робили не випадково. Для неї було важливо знайти громаду зі схожими характеристиками та напрямами розвитку, щоб після формального підписання документа сторони справді мали спільні теми для роботи. Обидві громади мають сільськогосподарську складову. Лихівську сторону також зацікавили досвід Агрономічної громади у вирощуванні рослин, розвиток туризму, велоініціатив та ветеранської політики.

“Меморандум підписати — це легко, хоч із десятьма громадами. Але хочеться обрати громаду, щоб тоді дійсно була якась співпраця, не так просто, що підписали та й забули”, — пояснила голова Лихівської громади.

Саме можливість знайти практичні точки дотику стала одним із головних критеріїв вибору партнера. Савченко зазначила, що під час поїздки була можливість укласти одразу декілька меморандумів, однак Лихівська громада вирішила зосередитися на партнерстві, яке потенційно може мати практичний результат.

Що передбачає меморандум двох громад

Домовленість між Лихівською та Агрономічною громадами передбачає кілька напрямів співпраці. Йдеться про обмін управлінським досвідом, підготовку спільних проєктів та об’єднання зусиль для пошуку фінансування з фондів Європейського Союзу й інших міжнародних програм.

Для Лихівської громади це також можливість вивчати рішення, які вже працюють в інших регіонах, і визначати, які з них можна адаптувати до місцевих умов. У Лихівській громаді наголошують, що підписання документа має стати лише початком співпраці.

За словами Лариси Савченко, вона не зацікавлена у збільшенні кількості меморандумів без подальших спільних дій. Громада готова розглядати й інші партнерства, однак лише за умови, що сторони матимуть конкретні спільні інтереси.

Перші контакти після навчального візиту вже продовжилися. Лихівську громаду запросили на форум, присвячений туризму. Меркиня каже, що розглядає можливість поїздки, оскільки розвиток цього напряму цікавить і Лихівську громаду.

“Хочеться, щоб вони (ред. меморандуми) були дієвими. Нас уже запрошують на форум по туризму. Хочу поїхати, подивитися, як у них там, бо це теж наша спільна тема”, — зазначила Лариса Савченко.

Що Лихівська громада побачила на Тернопільщині

Під час візиту учасники знайомилися з досвідом трьох громад Тернопільської області.

У Кременецькій громаді, наприклад, увагу приділили роботі з радами внутрішньо переміщених осіб та міжнародними партнерами.

У Трибухівській громаді представники делегації вивчали взаємодію муніципалітету з місцевим бізнесом. Зокрема, учасникам показали роботу підприємства “ГАДЗ”, яке займається вирощуванням та переробкою фруктів і ягід.

У Збаразькій громаді йшлося про залучення європейських фондів та підтримку релокованого бізнесу. Саме у Збаразькому замку відбулося підписання меморандумів між громадами. Для Лихівської громади цей досвід, за словами її очільниці, цікавий передусім можливістю побачити, як інші невеликі громади працюють із бізнесом, міжнародними партнерами та зовнішнім фінансуванням.

Тепер Лихівська громада планує перейти від знайомства з цими практиками до розвитку власного партнерства з Агрономічною громадою.

До теми:

Як мешканці Лихівської громади їздитимуть до Вільногірська та П’ятихаток

Рада ВПО у Вільногірську проводить опитування серед внутрішньо переміщених осіб. Зібрані відповіді мають допомогти краще зрозуміти потреби переселенців, які живуть у громаді, та визначити проблеми, над вирішенням яких варто працювати. Паралельно з результатами цього опитування Рада ВПО планує податися на грантовий конкурс “Голос: участь, що формує рішення”. Його мета у тому, щоб переселенці змогил брати активнішу участь у житті громади, де проживають та покращувати її.

Про це Вільногірськ IN.UA розповів голова Ради ВПО у Вільногірську Олександр Щекодін.

У Вільногірську триває опитування ВПО

За словами Олександра Щекодіна, одна з головних цілей опитування — детальніше дізнатися про потреби ВПО, які зараз живуть у Вільногірській громаді. Раду цікавить, з якими проблемами стикаються переселенці та що можна зробити для їх вирішення у середньостроковій перспективі.

“По-перше, це нам надасть можливість глибше дізнатися потреби самих ВПО, самих мешканців громади, тому що ВПО вже є мешканцями нашої громади. Що їх найбільше турбує? Які в них є проблеми на зараз? І як запланувати у середньостроковий термін, що ми можемо зробити для того, щоб ці проблеми вирішити”, — пояснює Олександр Щекодін.

Опитування також має допомогти Раді ВПО зрозуміти, з якими труднощами люди приїжджали до Вільногірська, що їх турбує зараз та які плани вони мають надалі.

“Для цього нам потрібні ці дані: що конкретно турбує ВПО, як вони заїжджають у громаду, які проблеми мають на зараз, коли вони заїхали в громаду, що їх турбує попереду, що вони планують. Оці такі питання задані в цьому анкетуванні”, — розповідає голова Ради ВПО.

Ще одна мета, це налагодити комунікацію між самими переселенцями та об’єднати їх навколо Ради ВПО.

“Ми збираємо ці дані для того, щоб, можливо, було всіх ВПО якось консолідувати, щоб вони почали спілкуватися один з одним. На базі ж самої Ради ВПО”, — пояснює Олександр Щекодін.

Результати опитування також використують для подачі на конкурс. Опитування анонімне. Долучитися до нього можна тут: https://docs.google.com/forms/d/1PEycGGSL9kgNKOIuGlHRPom5Y0DnY8c3i2wEWdRLByo/edit   .

Попередньо Рада ВПО планує взяти участь у грантовому конкурсі “Голос: участь, що формує рішення”. За словами Олександра Щекодіна, майбутній проєкт бачать як можливість посилити взаємодію між ВПО та місцевою владою, а також активніше залучати переселенців до життя громади. Одним зі своїх завдань як голови Ради ВПО Щекодін називає залучення активної частини переселенців до процесів у громаді.

“Я для себе поставив перше завдання — вивести активну частину ВПО до співучасті у громаді, до прийняття важливих рішень у громаді, для того, щоб ВПО могли краще адаптуватися у нашій громаді”, — пояснює він.

За словами Олександра Щекодіна, нині у Вільногірській громаді проживають близько 2–2,5 тисячі ВПО. Водночас, на його думку, переселенці поки недостатньо представлені в активному житті громади.

“ВПО наразі не беруть активно участь у діях громади, як не представлені достатньо у місцевій владі, так і у громадськості. І дуже хотілося б підняти планку, щоб ВПО змогли впливати на дії влади, на дії громади”, — говорить Олександр Щекодін.

Він наводить як приклад інші громади, де переселенці активніше долучаються до місцевих процесів.

“Наприклад, можна привести Павлоградську громаду, там ВПО залучені до комісій, до участі у рішеннях місцевої влади і всіх процесах, які протікають у громаді. У нас поки такого ще не було”, — зазначає Щекодін.

Олександр Щекодін наголошує: залучення переселенців може бути корисним не лише самим ВПО, а й Вільногірській громаді. Люди, які переїхали сюди з інших міст, мають різний професійний та життєвий досвід.

“Заїжджають мешканці з різних громад, які мають дуже багатий досвід — як роботи, так і життєвий досвід. Такі люди з унікальними спеціальностями можуть дуже допомогти у розвитку громади”, — резюмує він.

До теми:

Представниця Ради ВПО у Вільногірську Олена Щекодіна номінується на Національну відзнаку