Що закуповував Жилкомсервіс у листопаді та грудні 2025 року

У листопаді та грудні 2025 року Жилкомсервіс Вільногірська провів кілька великих закупівель: від електроенергії на понад 16 мільйонів гривень до пального та технічного обслуговування ліфтів. Деякі тендери ще не завершені, а один, на дезінсекцію та дератизацію, не відбувся через брак учасників.

Деталі – на Вільногірськ IN.UA

Закупівлі у листопаді

У листопаді Жилкомсервіс закуповував 6 перетворювачів частоти на суму понад 157 тисяч гривень. Переможцем стало товариство з обмеженою відповідальністю “Аурум-Електро”. 

Серед важливих закупівель також був тендер на технічне обслуговування мереж вуличного освітлення на суму 145 894 гривень. Виконання процедури взяв на себе фізична особа-підприємець Максим Єгоров.

Доволі дорогим став тендер на проведення технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання та поточний ремонт мереж електропостачання й електрообладнання на суму 960 000 гривень. Переможцем також став Максим Єгоров. 

Договір з підприємцем підписаний строком на весь 2026 рік. Єгоров взяв обов’язки щодо ремонту розподільних щитів, усунення аварійних ситуацій, заміна аварійних ввідних проводів до квартири та інші роботи в будинках міста, перелік адрес вказаний в договорі.   

Закупівлі у грудні 

Найдорожчим тендером стала закупівля електроенергії на суму 16 110 287,20 гривень. Загальний обсяг закупівлі – 1 415 052,45 кіловат-годин. На момент публікації матеріалу тендер ще не завершено, договір із переможцем не укладено.

Серед тендерів, що привернули увагу, було оголошення про закупівлю послуг дератизації та дезінсекції підвальних приміщень і технічних підпілль. На боротьбу з тарганами та щурами в житлових будинках планували витратити понад 340 тисяч гривень. За інформацією представника Жилкомсервісу Івана Буряка, тендер не відбувся через відсутність учасників. На момент публікації новий тендер не оголошений. 

Також важливим став тендер на технічне обслуговування ліфтів, на який планували витратити 832 737,36 гривень. Переможцем стало приватне підприємство “Олександріяліфт”. 

Технічне обслуговування ліфтів мають провести за такими адресами: 

• Бульвар Миру, 13: під’їзди №1, 2, 3, 4, 5, 
• Бульвар Миру, 15: під’їзди №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
• Вул. Молодіжна, 48 Б: під’їзди №1, 2
• Вул. Молодіжна, 50 Б: під’їзди №1, 2
• Вул. Центральна, 61: під’їзди №1, 2, 3
• Вул. Центральна, 65: під’їзди №1, 2, 3
• Вул. Центральна, 67: під’їзди №1, 2, 3
• Вул. Центральна, 77 В: під’їзди №1, 2, 3
• Вул. Центральна, 81: під’їзди №1, 2, 3

Всі ліфти у списку мають маркування Пасажирський ПП-0471, що вказує на вантажопідйомність 400 кг та швидкість 0,71 м/с. Вартість їх обслуговування на місяць відрізняється лише залежно від кількості поверхів у будинку. 

Окрім цього, дорогим був тендер на закупівлю бензину А-95, А-92 та дизельного пального загальним обсягом 90 000 літрів. На це витратять 4 669 200 гривень. Єдиним учасником і переможцем тендеру стало ТОВ “Укрнафта-Постач”.

Читайте також:

Що закуповувала Вільногірська центральна міська лікарня у грудні 2025 року: від хлібу до радіатору 

Ніна Лазаренко – внутрішньо переміщена особа з міста Дружківка Донецької області. У квітні 2022 року вона разом із дітьми була змушена покинути дім через війну та переїхати до Вільногірську. Сьогодні жінка відома в громаді як майстриня декоративних виробів – від новорічних композицій до оберегів і предметів інтер’єру.

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA 

Історія переселення 

Після переїзду родина деякий час жила в селі Водяному. Ніна Миколаївна з теплотою згадує людей, які підтримали їх у найважчий момент.

“Хочу висловити щиру подяку Фабрикантовій Людмилі та її покійному чоловікові Олександру, які прийняли нас, як рідних. Ми прожили в них чотири місяці – це були надзвичайно добрі та світлі люди”, – каже жінка. 

Ще однією важливою людиною на її шляху стала Світлана Повстін, яка, за словами Ніни Миколаївни, буквально підштовхнула її повернутися до творчості.

“Коли я сказала, що раніше займалася рукоділлям, вона відповіла: “А чого сидіти? Треба робити”. Саме вона дала мені цей поштовх”, – згадує майстриня. 

Від бухгалтерії до рукоділля 

До війни Ніна Миколаївна працювала заступницею головного бухгалтера. Її життя було заповнене цифрами, звітами та інструкціями, а на творчість просто не залишалося часу. Після пережитого горя рукоділля стало для неї способом відновлення.

“Щоб не зійти з розуму від усього пережитого, цього горя, почала займатися”, – розповідає Ніна Миколаївна. 

Майстриня згадує, що починала з нуля, а наразі вже приймає замовлення. 

“Ми приїхали з сумочкою – нічого не було. Почали потроху, і ось тепер до Нового року були замовлення”, – каже жінка. 

Її роботи включають новорічні ялинки, іграшки, ліхтарики, бантики, ангелочки, підсвічники та гномиків. Крім святкових виробів, майстриня створює речі з мішковини, джуту та інших матеріалів

“От захотіла зробити колодязь, я його зробила, мені це сподобалося. Тоді в мене на меті млин зробити, там складніша процедура, але я його зробила, я отримала задоволення. Квіти з атласної стрічки теж роблю, мені це подобається. Роблю те, що мені подобається”, – зізнається Ніна Миколаївна. 

Процес створення, джерела та натхнення

Час виготовлення залежить від складності виробу. 

“Якщо, наприклад, млин, я його довго робила, тому що там треба було вітрило зробити. Не можна сказати, що це день я роблю, що це два я роблю. Такого нема. На кожний виріб вже  різний час витрачається”, – говорить жінка. 

Родина всіляко допомагає майстрині, за що вона дуже вдячна. 

“Хтось ріже стрічку, хтось її опалює, хтось намотує на палочку. Це в нас робиться все дружно. А я збираю вже тоді готову композицію”, – згадує Ніна Миколаївна. 

Натхнення рукодільниця черпає насамперед з власної фантазії та родини.  

“Я коли в інтернеті щось бачу, я ніколи це не копіюю. Я хочу щось своє. От зайшла, наприклад, в Аврору, подивилися, що мені треба купити. Я бачу, що я з цього хочу зробити. Також у мене дома натхненники мої”, – розповідає жінка. 

Відгуки та побажання 

Попри бажання творити, Ніна Миколаївна не прагне великого бізнесу:

“В інтернеті ми нічого не продаємо”, – каже вона. 

Жінку можна знайти на ринку “біля берізок”, там вона роздає свої візитки. 

Одна з покупчинь поділилася своїми враженнями про придбаний виріб Ніни Лазаренко. 

“Є жінки, які навіть після переїздів і втрат не втрачають головного – здатності щось тихо створювати руками.

Оця ялинка з мішковини саме з таких історій.

Її робить жінка-переселенка. Без пафосу, без гучних слів. Просто бере грубий, простий матеріал і перетворює його на щось тепле, майже домашнє. Мішковина, яка зазвичай асоціюється з мішками і складами, раптом стає святом. І це мене щоразу дивує.

У цих речах немає ідеальної симетрії, зате є характер. Є терпіння, час і бажання зробити світ трохи м’якшим. Такі дрібниці не рятують глобально, але чомусь дуже тримають зсередини.

Мабуть, тому вони так радують око. І серце теж”, – каже Марина Макарович. 

І наприкінці Ніна Миколаївна ділиться своїми побажаннями: 

“Щоб у нас був мир в країні, щоб сімʼї обʼєдналися, Щоб був спокій в душах людей. З Новим роком!”

Читайте також:

Військовий, який перетворив фронт на музику: історія Олександра з Камʼянського

Вільногірська міська рада Дніпропетровської області ухвалила рішення про підтримку звернення депутатів та міського голови щодо визволення з російського полону військовослужбовця – жителя Вільногірської громади. Відповідне рішення прийняли під час сесії міськради VIII скликання. 

Про це йдеться у проєкті рішення, а відповідне рішення ухвалили на сесії міської ради. 

Підставою для розгляду питання стала заява доньки військовополоненого. У зверненні йдеться про необхідність активізації дій для повернення її батька з полону та внесення його до списків на обмін.

За інформацією доньки, військовослужбовець 1971 року народження, був мобілізований у червні 2024 року Верхньодніпровським РТЦК та СП Дніпропетровської області. Він проходив службу у складі 225 окремого штурмового батальйону, мав військове звання сержанта.

Надалі 23 жовтня 2024 року військовослужбовець зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Селидове Покровського району Донецької області. Згодом з’явилася інформація про його потрапляння в полон.

У зверненні депутати наголошують, що Вільногірська міська територіальна громада є невеликою, проте значна кількість її жителів стала на захист України. За час повномасштабного вторгнення офіційні втрати серед військовослужбовців громади становлять 81 особу, частина мобілізованих вважається зниклими безвісти, ще троє воїнів були повернуті з полону під час обмінів.

Рішенням міської ради передбачено направлення звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Служби безпеки України та Міжнародного комітету Червоного Хреста. Контроль за виконанням рішення покладено на міського голову Вільногірська.

Читайте також:

Вільногірськ спрямував 1,1 мільйонів гривень на підтримку військових