Програма тимчасового працевлаштування від Карітасу “Гроші за роботу” вже почала функціонувати й у Вільногірську. Переселенці та переселенки займаються суспільно-корисними роботами, зокрема: покосом та збиранням трави, підрізанням кущів та дерев біля будівель тощо. У Вільногірську, у межах проєкту, наразі працює 3 людини, тут ВПО не дуже активно записуються. Водночас за місяць роботи із завантаженістю не більше 5 годин на тиждень ВПО можуть заробити 5 700 гривень.

Про це журналістам Вільногірськ IN.UA повідомили у “Карітас Кам’янське”.

Гроші за роботу

“Гроші за роботу”, це проєкт, який дозволяє переселенцям та переселенкам отримати тимчасову роботу на три місяці. За місяць праці людина отримує 5 700 гривень, вона працює неповний робочий день та займається суспільно-корисними роботами, пояснюють у коментарі.

Загалом проєкт у Кам’янській громаді охопив вже 50 людей, пояснюють у Карітасі. Люди працюють у Кам’янській, Вільногірській та Криничанській громадах. У Вільногірську охочих працювати доволі мало, лише троє, це може бути пов’язане з тим, що багато людей вже є пенсіонерами й не можуть займатися фізичною працею. В інших громадах активність трохи вища.

Якщо ви є ВПО, та бажаєте отримати тимчасову роботу — заповнюйте заявку за посиланням.

Читайте також:

• Безробітні переселенці можуть отримувати гроші за громадські роботи
• Переселенці можуть працевлаштуватися на підприємства Вільногірська за програмою Карітас: що передбачає програма

Український журналіст, в минулому керівник суспільно-політичної редакції Liga.net, а зараз захисник України Петро Шуклінов розповів про важливість розповідати, як бізнес підтримує армію.

Відповідний пост він опублікував на своїй сторінці у Facebook.

Бізнес підтримує ЗСУ

За абсолютно всіма опитуваннями, каже він, армія має найвищий рейтинг підтримки в суспільстві. Тому показувати, що бізнес допомагає ЗСУ, активно донатить та долучається до зборів, необхідно. Що відбувається, коли представники бізнесу цього не роблять. 

• Бізнес втрачає лояльність клієнтів, бо вони починають думати, що ви “внє палітікі”, тобто уникає теми війни. Це одразу розчаровує.

• Бізнес не впливає на своїх колег та конкурентів, не впливає на ринок, бо суспільний авторитет занадто слабкий для цього.

«Як приклад ефективних комунікацій – Нова пошта, ОККО чи Uklon (список можна продовжувати, ефективних компаній багато). Ці три компанії не в топ-5 за кількістю донатів. Проте про їх благодійну діяльність чутно найбільше. Бо вони роблять максимально ефективну комунікацію про це. Тобто є, наприклад, Метінвест, який донатить найбільше (дякую їм за це). Але ви навряд назвете їх, якщо запитати вас на вулиці про відомі вам компанії-благодійниці», — каже медійник.

Коли  бізнес донатить умовно $1000 щомісяця і мовчить – втрачає не тільки бізнес, але й армія, пояснює Шуклінов. Це дає приклад конкурентам і мотивацію клієнтам, адже останні розуміють, що бізнес підприємство купить машину не лише собі, але й армії. Донатити і говорити про це – нормально.

«Це нормальна і здорова поведінка здорового бізнесу. До війни, можливо, було інакше, і скромність була окрасою. Але зараз зовсім інший час. Тепер треба голосно казати про те, що ви робите для армії. І тоді всі, хто орієнтується на вас, зроблять так само».

Час мовчки робити добрі справи закінчився, каже Шуклінов.  Армія – це спільна справа. Захисник переконаний, якщо для вас важлива країна та наша перемога – час голосно розповідати про свою підтримку армії.

«Публічно кажіть про те, як ви підтримуєте ЗСУ. Детально про все, що робите. Щомісяця. Робіть це системно і ви побачите, як сильно змінюється ставлення клієнтів, ставлення партнерів, як медіа звертають на вас увагу. А, головне, армія отримує більше, щоб ми перемогли», — підсумував захисник України Петро Шуклінов.

Читайте також:

• 10 школярів Вільногірська стали призерами третьої Всеукраїнської олімпіади
• Маляр штукатур, водій, кухар: у Вільногірську провели профорієнтаційний ярмарок

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну жителька Кремінної разом з донькою переїхала до Львова. Через складнощі проживання довелося їхати у Вільногірськ, проте саме тут відчула себе немов вдома. У місті Вікторія Русецька приєдналася до розвитку громади, хоче стати членкинею у Раді ВПО, знайшла хобі та допомагає переселенцям.

Про шлях евакуації журналістам Вільногірськ IN.UA розповіла Вікторія Русецька.

Історія переселенки з Луганщини, яка живе у Вільногірську

У квітні 2022 року Вікторія Русецька разом із донькою виїхала з Кремінної, що на Луганщині. Тоді російські окупанти намагалися прорвати оборону міста, обстрілювали околиці. Жінці з дитиною вдалося виїхати останнім евакуаційним автобусом до Дніпра. Їх прихистили волонтери у будівлі, де раніше розташовувалося чеське посольство.

«Три ночі ми з 14 річною донькою провели в приміщенні колишнього чеського посольства. Боялися спати. Житла у місті нам так і не знайшли», — згадує Вікторія.

Тоді родина вирішила їхати до Львова. Квартиру Вікторії допоміг орендувати колишній чоловік, проте виявилося, що натрапив на шахрайку. Жінка, яка здавала в оренду житло, видавала себе за господарку квартири, проте нею не була. 

Через несумлінних людей Вікторія з донькою вирішила їхати у Вільногірськ. Сюди на початку війни переїхали її батьки. 

«Ми Львівським потягом вирушили до Вільногірська. Було складно переїжджати з одного краю в інший, проте вибір був один – рухатись і знайти місце, де відчуваєш себе в безпеці», — розповідає жінка.

Зараз родина Вікторії проживає у гуртожитку. Його комендантка Тетяна Бігун об’єднала всіх переселенців. Залучає їх до занять в україномовному клубі, перегляду фільмів, проводить ігри для психологічного розвантаження, каже жінка.

«З переїздом у Вільногірськ ми відчули, що наче повернулися додому. Мешканці міста зустріли нас тепло. Найпозитивніші емоції я відчуваю від нових знайомих, яких я отримала як подарунок у місті в якому живу».

Наразі Вікторія Русецька працює віддалено у коледжі Луганської державної академії культури та мистецтв. Жінка планує долучитися до Вільногірської Ради ВПО, бо прагне допомагати переселенцям. З вересня Вікторія відвідує танцювальний гурток, вчить українську мову. А також стала членкинею громадської організації «Моя друга домівка», яка допомагає вивчати рідну мову та інтегруватися переселенцям у громаді. 

«Моя місія — розвиватися та залучати грантові кошти у громаду. Хочеться організувати більш активне дозвілля для підлітків»,  — ділиться Русецька.

Читайте також:

• «Хор – моя віддушина»: переселенка з Донеччини співає у вільногірському камерному хорі
• Переселенець з Донеччини допомагає безпритульним тваринам у Вільногірську

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram