Важливо

Стереотипи та реальність: у Вільногірську 100 жінок торік навчилися водити авто

Стереотипи та реальність: у Вільногірську 100 жінок торік навчилися водити авто фото 2 09:36, 4 Квітня 2024
Жінки за кермом
Жінки за кермом/ ілюстративне фото з відкритих джерел

«Паркується, як блондинка», «Точно баба за кермом», «Жінка за кермом – мавпа з гранатою» — такі стереотипи від чоловіків чули чи не всі жінки – і котрі водять авто, і котрі ні. Однак сьогодні ситуація на дорогах суттєво змінилася і за кермом жінок побільшало. Особливо – з початком повномасштабного вторгнення, адже у жінок з’явилася додаткова потреба (і навіть необхідність) бути мобільними – аби мати можливість врятувати дітей, інших членів родини від окупації чи обстрілів. Кількість жінок, які пішли вчитися водінню, за останні роки зросла й у Вільногірську.

З чим це пов’язано та чому чоловіки вдягнули «гендерні окуляри» — у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Гендерні стереотипи: жінки за кермом

Стереотипи про наявність особливостей у поведінці водіїв певної статі пов’язані з уявленнями про традиційно «чоловічі» та «жіночі» риси. 

«Чоловічими» характеристиками вважають прагнення до лідерства, амбітність, владність, об’єктивність, сила, уміння приймати рішення, розум та реалізм. А от «жіночими» — покірність, безпорадність, залежність, безвідповідальність, слабкість, віра в перевагу чоловіка, необ’єктивність.

Значною мірою саме «маскулінні» риси відповідають уявній характеристиці водія, якого можна вважати безпечним. 

«Я зустрічав мало жінок, які вміють гарно паркуватися. Ще, мені здається, що жінок легше налякати якимись непередбачуваними подіями на дорогах. Вони відволікаються і не зовсім уважні. Проте проблеми з паралельним паркуванням є й у чоловіків. А також є жінки, які дуже гарно керують автівкою. Одного разу, коли я ще не мав прав, я сів в авто до знайомої та був у шоці, на скільки вона «шарить» у маневрах. Пам’ятаю, тоді я теж хотів бути таким впевненим водієм», — розповідає Вільногірськ IN.UA водій з п’ятирічним стажем Василь Яремчук.

Люди вигадали способи підкреслити гендерну поляризацію й візуально, позначаючи автомобілі жінок так званими атрибутами «жіночності», як-то наклейка «туфелька» або яскравий колір автівки.

«На моєму авто немає позначки, що за кермом жінка. Я зараз живу у Німеччині, тут, мені здається, однакова кількість чоловіків та жінок вміють керувати авто. Часто бачу вже літніх бабусь за кермом. Тут не важлива стать, важливо, щоб усі водії дотримувалися правил дорожнього руху. За цим пильно стежать поліцейські та камери, які фіксують швидкість. Тож і чоловіки, і жінки тричі подумають спочатку, перш ніж іти на обгін, бо можна отримати великий штраф», — ділиться з Вільногірськ IN.UA переселенка Марина Туз.

Стереотипи та реальність: у Вільногірську 100 жінок торік навчилися водити авто фото 2
Наліпка туфельки для авто/ ілюстративне фото з відкритих джерел

Війна змінює стереотипи про жінок за кермом

У Вільногірській автошколі навчаються керувати авто 80% жінок, розповідає викладачка місцевої автошколи Аліна Пʼятихатка. Вона пояснює: це може бути пов’язано з воєнним станом, бо велика кількість чоловіків пішли на фронт. 

«Чоловіки на війні, а машини стоять. Або жінки – вдови, їм залишаються машини, треба їздити. Коли я тільки починала працювати, у 2014 році, у моїй групі з 14 людей була лише одна жінка», — розповідає Аліна Пʼятихатка.

У 2023 році у Вільногірській автошколі навчалися 100 жінок та 70 чоловіків. Зараз, станом на березень 2024 року, у місцевій групі водіння 23 жінки та 10 чоловіків.

Стиль керування автомобілем у чоловіків та жінок різний, зазначає викладачка автошколи.

«Жінки керують машиною обережніше, вони більш уважні, а чоловіки грубіші за кермом», — розповідає Аліна П’ятихатка.

Стереотипи та реальність: у Вільногірську 100 жінок торік навчилися водити авто фото 3
Заняття в автошколі Вільногірська/ фото архів Аліна Пʼятихатка

Вільногірка Ольга керує автівкою 13 років. Каже, що за кермом почуває себе впевнено, проте інколи чує стереотипи від чоловіків на свою адресу. 

«Деякі місцеві таксисти дивляться – ніби насміхаються. Не відводять погляд, коли жінка паркується або виїжджає. Раніше я мандражувала, а зараз можу і в дебати вступити. Одного разу приїхала на СТО, робітник запропонував мою машину задом в гараж загнати, думав, що я не вмію. Розізлив мене. То я йому показала, як треба без зайвого «шороху» задом паркуватися», — розповідає жителька Вільногірська Ольга.

Водії на дорогах: причини ДТП

У 2023 році 337 тисяч 284 українців отримали водійське посвідчення, а це на 1600 людей більше, ніж у 2022 році, проте менше, ніж у 2021 — 426 066 людей. Про це Вільногірськ IN.UA повідомив заступник начальника центру з питань впровадження цифрових інновацій Головного Сервісного центру МВС Дмитро Сірак.

Скільки з них чоловіків та жінок невідомо: Сірак зазначив, що МВС не має технічної можливості формувати відомості у розрізі гендерної належності посвідчень водіїв та водійок.

За даними Опендатабот, станом на 1 грудня 2023 року, за 10 місяців в Україні відбулось 19 743 ДТП із загиблими та травмованими. Дніпропетровщина на першому місці — 1775 ДТП.

Найчастіше ДТП стаються через перевищення швидкості – 38,5%.  Друга за поширеністю причина аварій — порушення правил маневрування – 22,5%. 

Стереотипи та реальність: у Вільногірську 100 жінок торік навчилися водити авто фото 4
ДТП на дорозі/ ілюстративне фото з відкритих джерел

У 2024 році, станом на 20 березня, майже половина аварій в Україні стається через перевищення безпечної швидкості — 42%. У топі причин ДТП залишається порушення правил маневрування — 18%, а також порушення правил проїзду пішохідних переходів — 9%.

Polskie Radio передає, що дослідники Інституту автомобільного транспорту зазначають, що стать не завжди впливає на стиль водіння. Проте дослідження показують, що жінки частіше надають перевагу безпеці на дорозі.

«Жінки, на відміну від чоловіків, набагато рідше представляють різні форми ризикованої поведінки на дорозі. Обрахунки вказують, що жінки спричиняють одну ДТП на 6,7 мільйона кілометрів, які проїхали, а чоловіки — одну на 4,7 мільйона кілометрів», — повідомляє речник Інституту автомобільного транспорту Миколай Крупінський.

Автомобілі розробляли для чоловіків: історія подушок безпеки

Поїздки в авто були доволі небезпечними, тому у 1953 році вперше заговорили про подушки безпеки. Про це пишуть на Airbag service. Пристрій, який зможе захистити пасажирів від удару головою об передню панель при різкому гальмуванні або зіткненні вигадав американський військовий інженер у відставці Джон Хетрік. Проте на практиці подушка безпеки не працювала так, як задумав винахідник. Відомо, що перший прототип сучасного датчика для Airbag в Америці у 1967 році придумав Аллен Брід.

Стереотипи та реальність: у Вільногірську 100 жінок торік навчилися водити авто фото 5
Подушки безпеки/ фото Airbag service

Впроваджувати подушки безпеки одночасно взялися кілька автомобільних концернів Європи та Америки. Для того, щоб запустити Airbag в серійне виробництво, необхідно було випробувати його в краш-тестах, з манекенами водія та пасажирів.

Компанії найчастіше використовують для краш-тестів манекен середнього дорослого чоловіка, йдеться у матеріалі Авто Каста. А значить, що подушки безпеки не призначені для жінок.

Стереотипи та реальність: у Вільногірську 100 жінок торік навчилися водити авто фото 6
Краш-тест/ фото NHTSA

Дослідження зазначають, що жінки на 73% частіше зазнають серйозних травм або гинуть у лобовому зіткненні, ніж чоловіки.

Оскільки жінки частіше нижчі зростом, вони зазвичай сидять ближче до керма. Це робить їх більш вразливими для травм нижньої частини тіла, включаючи ноги, хребет та живіт.

Для краш-тестів використовують кілька різних манекенів, проте навіть маленький дорослий пасажир жіночої статі не є манекеном жінки. Манекен не відображає жіночу форму тулуба, м’язову силу, положення хребта та розподіл маси тіла. А ці фізіологічні відмінності між чоловіками та жінками можуть потенційно змінити вплив певних аварій на жінок.

Відомо, що першими жіночі манекени почало використовувати американське Національне управління безпеки дорожнього руху у 2011 році. У тесті під час фронтального удару манекен «жінка» сидить на передньому пасажирському сидінні, під час бокового — за водієм, а при зіткненні зі стовпом — за кермом.

Стереотипи та реальність: у Вільногірську 100 жінок торік навчилися водити авто фото 7
Манекени для краш-тестів/ фото Авто Каста

Жінки за кермом: цікаві факти

Історичний автоклуб дослідив, що першою автомобілісткою в Україні стала княгиня Анна Абамелек з Одеси, яка у 1896 році придбала собі машину марки Peugeot Type 11. Ще однією відомою автомобілісткою була Галина фон Мекк, донька одного із засновників Київського Клубу автомобілістів у 1904 році.

До 2018 року єдиною державою у світі, де жінкам забороняли керувати автомобілями, була Саудівська Аравія. Тільки 24 червня 2018 року набув чинності королівський указ, який дозволив жінкам керувати автомобілем.

У січні того ж року набирали інструкторів у першу спеціалізовану автошколу, а вже у травні міністерство транспорту Саудівської Аравії відзвітувало про завершення підготовки до видачі жінкам водійських прав. Радіо Свобода пише, що жінки сіли за кермо одразу після опівночі 24 червня.

Стереотипи та реальність: у Вільногірську 100 жінок торік навчилися водити авто фото 8
Жінки за кермом/ ілюстративне фото з відкритих джерел

Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом.

Читайте також:

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

В Україні запустили безоплатній застосунок для вивчення профільної англійської 

В Україні запустили безоплатній застосунок для вивчення профільної англійської  фото 3 17:00, 9 Квітня 2026
В Україні запустили безоплатній застосунок для вивчення профільної англійської  фото 9
Застосунок PROSKILLS/ фото МОН

Головні особливості застосунку — безоплатність і орієнтація на опанування практичних мовних навичок, необхідних в роботі. Застосунок стане в пригоді для вивчення профільної англійської. 

Про це повідомляє Міністерство освіти і науки України. 

Застосунок PROSKILLS розроблений командою GoGlobal — українським благодійним фондом у сфері освіти. GoGlobal обʼєднує освіту, розвиток і психоемоційну підтримку в єдину екосистему для молоді. 

Проєкти організації вже охопили більше 200 тисяч дітей, а спільнота вчителів, які беруть участь у ініціативах складає більше 5 тисяч людей з 4 тисяч шкіл. 

Застосунок містить кілька ключових галузей, актуальних для студентів коледжів і профтехосвіти, однак цей застосунок буде корисним не лише для студентів, а і для тих, хто вже працює в тій чи іншій сфері: 

  • готельно-ресторанна сфера: адміністратор, бармен, кухар, офіціант: 
  • сільське господарство: тракторист-машиніст, механік, слюсар, лаборант; 
  • будівництво: електрик, монтажник, електрогазозварник, слюсар; 
  • логістика: провідник, водій габаритного транспорту, водій пасажирських перевезень, касир. 

Розробники вже працюють над розширенням функціоналу та додаванням нових професійних напрямків. 

Ініціатива впроваджується в рамках Багаторічної програми стійкості (MYRP), яку реалізує ГО “ГО ГЛОБАЛ” у складі консорціуму під керівництвом фінської міжнародної неурядової організації FCA Finn Church Aid за фінансової підтримки міжнародної гуманітарної організації Education Cannot Wait (глобальний фонд ООН).  

Застосунок вже доступний в App Store та Play Market. 

Читайте також:

Підписуйтесь

Різьба як спосіб зберегти пам’ять: історія Василя Клюнди, який “оживляє” дерево

Різьба як спосіб зберегти пам’ять: історія Василя Клюнди, який “оживляє” дерево фото 4 12:30, 9 Квітня 2026
Різьба як спосіб зберегти пам’ять: історія Василя Клюнди, який “оживляє” дерево фото 10
Майстер Василь Клюнда, який “оживляє” дерево / фото, Вільногірськ IN.UA

Картини, що народжуються з дерева, та життя, сповнене праці, будівництва і творчості – 75-річний житель Вільногірська Василь Клюнда перетворює звичайні фанерні дошки на витончені художні роботи. 

У розмові з журналісткою Вільногірськ IN.UA майстер розповів, як із меблевого виробництва прийшов до мистецтва різьби, чому творчість стала для нього способом відпочинку і що допомагає не втрачати натхнення.

Від Волині до Вільногірська: шлях довжиною в життя

Василь Клюнда народився 8 березня 1951 року у Волинській області, в селі Гречки Ковельського району. Водночас у документах офіційною датою вказано 12 березня – її записали пізніше через те, що народження відбулося вдома. Саме тому пан Василь жартує, що має одразу дві дати народження і відзначає їх обидві.

З усмішкою пан Василь розповідає: “День народження 8 березня завжди святкую вдома, а 12 березня – на роботі, бо зазвичай ця дата припадала на робочі дні”.

Після закінчення школи він здобув професію столяра-мебляра у Ковельському ПТУ та працював на меблевій фабриці близько восьми років. У 1976 році, слідом за молодшою сестрою, яка вступила до Вільногірського коледжу, він наважився переїхати до тодішнього молодого міста Вільногірська, де активно розбудовувалися промисловість і житлова інфраструктура.

“Ми тоді фактично будували половину міста”, – згадує він.

У Вільногірську майстер працював на різних підприємствах – від будівельної сфери до “Укртелекому”, де завершив трудову діяльність у 2011 році.

Як з’явилося захоплення різьбою

До мистецтва різьби Василь Клюнда прийшов ще під час навчання. Його майстер у училищі, Борейшо Григорій Іванович, не лише навчав столярства, а й відкривав учням тонкощі роботи з деревом, включаючи інкрустацію та художню обробку.

Саме тоді з’явилися перші навички, які згодом переросли у справжнє захоплення.

“Я тоді вперше спробував і зрозумів, що це мені до душі”, – пригадує він.

Різьба як спосіб зберегти пам’ять: історія Василя Клюнди, який “оживляє” дерево фото 11
Картина майстра “Материнство” / фото, Вільногірськ IN.UA

Згодом, працюючи на меблевому виробництві, він мав доступ до матеріалів і технологій, що дозволяло експериментувати та вдосконалювати майстерність.

Гурток для дітей і передача досвіду

У минулі роки майстер також викладав різьбу для дітей. На заняття приходили десятки учнів.

“Було до 28 дітей одночасно. У мене досі залишилися журнали відвідуваності гуртка, де я позначав, скільки маленьких майстрів приходили до мене на навчання. А це було ще у 80-90-х роках”, – згадує він.

Заняття проходили кілька разів на тиждень, і діти власноруч створювали перші роботи – від простих візерунків до складніших композицій.

Як народжується дерев’яна картина

Процес створення різьблених робіт, за словами майстра, потребує точності, терпіння і розуміння структури дерева.

Спочатку підбирається та обробляється фанера: її шліфують, покривають морилкою або фарбниками, а потім лакують. Далі в роботу вступають спеціальні різці та стамески.

“Тут важливо не прорізати зайвого, бо фанера має шари. Треба відчувати матеріал до міліметрів”, – пояснює Василь Клюнда.

Різьба як спосіб зберегти пам’ять: історія Василя Клюнди, який “оживляє” дерево фото 12
Творчість з дерева Василя Клюнди / фото, Вільногірськ IN.UA

Залежно від складності, одна робота може зайняти від кількох годин до дня. Прості сюжети майстер виконував навіть по кілька десятків на місяць, коли працював активно.

“Як зараз пам’ятаю, я міг зробити від 60 до 80 робіт за місяць. Якщо це були прості пейзажі, то міг і по 6 картин на день робити”, – поділився пан Василь.

Від пейзажів до ікон: еволюція творчості

У різні роки тематика робіт змінювалася. Майстер створював пейзажі, портрети, сюжетні композиції, а також масштабні панно.

Окремий напрям – копіювання робіт художників, зокрема гравюр, які він збільшував і переносив у різьбу.

Сьогодні Василь Клюнда більше працює над іконами, які оформлює у дерев’яні рамки та розміщує під склом.

“Зараз часто просять саме ікони. Роблю їх із душею”, – говорить він.

Творчість як відпочинок і спосіб жити

Попри вік, Василь Клюнда не полишає творчості. Хоча працює вже рідше, він продовжує створювати вироби, які для нього – більше ніж просто предмети декору.

“Я забуваю про все, коли працюю. Це мене надихає”, – каже він.

Різьба як спосіб зберегти пам’ять: історія Василя Клюнди, який “оживляє” дерево фото 13
Картини майстра / фото, Вільногірськ IN.UA

Для майстра різьба стала не лише хобі, а й способом зберігати внутрішню рівновагу та передавати емоції через дерево.

Сенси в кожній роботі

У роботах Василя Клюнди часто закладені сюжети з глибоким змістом – від природи до людських переживань. Це можуть бути сцени материнства, прощання, очікування або символічні образи змін і плину часу.

“Кожна картина має свій зміст і історію”, – зазначає він.

Різьба як спосіб зберегти пам’ять: історія Василя Клюнди, який “оживляє” дерево фото 14
Різьба по дереву Василя Клюнди / фото, Вільногірськ IN.UA

Поради молоді: цікавитися світом і не боятися роботи

Майстер переконаний, що сучасній молоді варто більше відходити від залежності від гаджетів і ширше дивитися на світ.

Він радить бути допитливими, пробувати різні види діяльності, не боятися фізичної праці та шукати справу, яка буде до душі.

“Не можна зациклюватися на одному. Треба цікавитися всім – тоді життя буде повнішим”, – підсумовує Василь Клюнда.

Історія майстра – це приклад того, як професійний шлях, життєвий досвід і творче захоплення можуть переплестися в одне ціле. І як із простого шматка дерева народжується не просто виріб, а історія, що зберігає пам’ять і настрій свого автора.

Читайте також:

Підписуйтесь

В Україні запустили безоплатній застосунок для вивчення профільної англійської  фото 5

В Україні запустили безоплатній застосунок для вивчення профільної англійської 

Головні особливості застосунку — безоплатність і орієнтація на опанування практичних мовних навичок, необхідних в роботі. Застосунок стане в пригоді для вивчення профільної англійської.  Про це […]

17:00, 09.04.2026 Єва Буянова
Різьба як спосіб зберегти пам’ять: історія Василя Клюнди, який “оживляє” дерево фото 6
Історії

Різьба як спосіб зберегти пам’ять: історія Василя Клюнди, який “оживляє” дерево

Картини, що народжуються з дерева, та життя, сповнене праці, будівництва і творчості – 75-річний житель Вільногірська Василь Клюнда перетворює звичайні фанерні дошки на витончені художні […]

12:30, 09.04.2026 Діана Попович
Чи безпечні укриття у Вільногірську: містян запрошують до всеукраїнської перевірки фото 7

Чи безпечні укриття у Вільногірську: містян запрошують до всеукраїнської перевірки

В Україні стартувала ініціатива громадського моніторингу укриттів, до якої може долучитися кожен охочий. На тлі постійних повітряних тривог це питання залишається критично важливим, зокрема й […]

16:00, 08.04.2026 Діана Попович
Без води – без людей: чому Доброгірське втрачає жителів і втрачає шанс на нових фото 8

Без води – без людей: чому Доброгірське втрачає жителів і втрачає шанс на нових

У Вільногірській міській раді 6 квітня відбувся особистий прийом міського голови. Серед семи звернень – знову болюча тема водопостачання у селі Доброгірське. Попри обіцянки та […]

14:00, 08.04.2026 Діана Попович
Дороги, ліфти, освітлення і меморіал: на що витрачали кошти у сфері благоустрою Вільногірська фото 9

Дороги, ліфти, освітлення і меморіал: на що витрачали кошти у сфері благоустрою Вільногірська

Мільйони гривень на прибирання вулиць, ремонт доріг, освітлення, утримання ліфтів і навіть будівництво меморіалу – у 2025 році благоустрій і ЖКГ залишалися одним із найвитратніших […]

10:01, 08.04.2026 Діана Попович