У Дніпрі на території колишнього заводу побудують Індустріальний парк

На будівництво парку виділили вже 150 мільйонів гривень. Кошти надали на безповоротній основі, покриваючи до 50% кошторисної вартості робіт, таких як облаштування території або будівництво інженерно-транспортної інфраструктури. Індустріальний парк побудують у Дніпрі.

Про це повідомили у Міністерстві економіки України

Перший об’єкт Індустріального парку вже збудований та введений в експлуатацію – це комплектна трансформаторна підстанція (КТП). Загалом, на будівництво трансформаторної підстанції необхідно 326,9 мільйона гривень.

“Ця підстанція забезпечуватиме  електроенергією  обладнання та механізми будівельників, які вже починають розбудову інфраструктури Industrial Park «Innovation Forpost» in Dnipro”, – йдеться на сторінці проєкту. 

Фінансування можливе у рамках державної програми стимулювання розвитку індустріальних парків в рамках політики «Зроблено в Україні». 

“Запуск програми державного стимулювання індустріальних парків є важливим кроком на шляху до відновлення та розвитку промислового потенціалу України та однією з ключових компонентів політики «Зроблено в Україні». Програма сприяє залучення інвестицій у реальний сектор, даючи інвесторам підтримку. А вони натомість створюють нові робочі місця і сплачують податки. Підрахунки показують, що 1 гектар індустріального парку дозволяє створити 50 нових робочих місць, а $1 державних інвестицій в інфраструктуру індустріальних парків — залучити $6 додаткових приватних інвестицій», – зазначила Перша віцепрем’єр-міністерка — міністерка економіки Юлія Свириденко.

Читайте також:

• Як виглядає Вільногірський парк, на доброустрій якого витратили близько 40 млн грн
• Мер пропонує взяти на баланс громади недобудований парк Вільногірська

Ціна квитків “Укрзалізниці” не є фіксованою. Вона змінюється залежно від пори року, дня тижня, типу поїзда та класу вагона. До базової вартості застосовують спеціальні коефіцієнти, які можуть як підвищувати, так і знижувати вартість проїзду. 

Про це повідомляє УНІАН з посиланням на Міністерство інфраструктури України. 

Наприклад, у святкові дні наприкінці грудня (з 25 по 31 число) діє підвищувальний коефіцієнт 1,1, тобто квитки виходять дорожчими. Натомість у період наприкінці січня (з 21 по 31 число) діє коефіцієнт 0,85, що робить квитки найдешевшими у році.

Окрім сезонних коливань, на вартість впливає й день тижня, у який розпочинається подорож. Так, подорожі у вівторок і середу обійдуться дешевше (з коефіцієнтом 0,9).  П’ятниця та неділя — найдорожчі дні тижня (коефіцієнт 1,1). Понеділок, четвер і субота зазвичай мають стандартну вартість (1,0).  

Для потягів “Інтерсіті+” діють трохи інші правила. У понеділок, вівторок та середу ціна стандартна(1,0). Четвер і субота — найдешевші дні тижня для планування подорожей ( 0,9). Пʼятниця та субота залишаються найдорожчими днями для подорожей (з коефіцієнтом 1,1)

До того ж, якщо придбати квитки “Інтерсіті+” одразу туди й назад, вам нарахують знижку у 10 % від повної вартості.

Читайте також:

Розклад потягів, які курсують через Вільногірськ: новий графік

Із проголошенням незалежності України майже одразу виникла потреба інтегрувати інститут суду присяжних у національну правову систему. Намір відновити цей механізм правосуддя був закріплений в Конституції України 1996 року. Практичної реалізації цей задум набув лише у 2012 році. Тоді, з ухваленням нового Кримінального процесуального кодексу, в Україні було запроваджено інститут суду присяжних.

Як працює суд присяжних у Вільногірську читайте на Вільногірськ IN.UA. 

Сьогодні суд присяжних діє і в невеликих громадах. У Вільногірському міському суді до розгляду окремих категорій справ залучають місцевих мешканців, які погодилися взяти на себе цю відповідальність. Ми поспілкувалися з двома присяжними з Вільногірська про те, як вони потрапили до суду, що входить у їхні обов’язки та з якими викликами доводиться стикатися. На прохання наших співрозмовників, їх імена було змінено з міркувань особистої безпеки. 

“Кожен голос має значення”: історія Василя 

Один із присяжних, Василь, розповідає, що вперше його кандидатуру запропонували ще близько восьми–дев’яти років тому, коли він працював на місцевому підприємстві. Тоді затвердження не відбулося. Уже за кілька років його кандидатуру погодили, і він почав брати участь у судових засіданнях.

“Це було моє свідоме рішення. Мені запропонували,  і я погодився”, — розповідає він. 

Василь наголошує, що у справах їх роль не є формальною. Рішення ухвалює колегія у складі судді та двох присяжних, і кожен голос має однакову вагу.

“Я відчуваю себе повноцінним учасником процесу, — каже він. — І відчуваю, що від мого голосу, від того, як я проголосую, теж залежить дуже багато. Тому що, як ви знаєте, ця колегія складається із судді і двох судових присяжних. Тому в той бік, де буде два голоси, справа і ухвалюється. Тобто кожен голос має дуже велике значення”. 

За його словами, судові справи викликають широкий спектр емоцій та кожна історія змушує замислитися. 

“Це справи не прості зовсім, — зізнається Василь. — І звісно, вони викликають багато різноманітних емоцій. Змушують вас задавати самому собі питання, як би ви вчинили на місці тих людей, які є учасниками судового процесу”.

Герой каже, що за процесуальним характером суд присяжних не відрізняється від цього ж суду в інших містах України, але в такій невеликій громаді, як Вільногірська, інтереси іноді можуть перетинатися. 

“У моїй практиці був такий випадок, коли я бачив переплетіння доль навіть людей з різних міст. Я знав людей з іншого міста, які були причетні до справи, в якій брав участь у місті Вільногірськ. Але я не відчував тиск з боку мешканців міста і не відчував якийсь дискомфорт в прийнятті рішення від цього”, — згадує присяжний. 

Примітка

Інститут суду присяжних бере початок ще з середньовічної Англії, де громадяни залучалися до вирішення судових спорів як представники громади. Згодом ця модель поширилася в інших країнах Європи та США. Його модель в Україні відрізняється від класичної “англосаксонської”: присяжні працюють разом із професійним суддею та беруть участь у розгляді обмеженого кола справ, зокрема про усиновлення, визнання особи недієздатною чи померлою.

“Після засідання у мене навіть піднявся тиск”: Оксана про роботу присяжної

Друга співрозмовниця Оксана  — присяжна з чотирирічним стажем. Вона розповідає, що рішення стати присяжною було пов’язане з її інтересом до юриспруденції. 

За її словами, присяжні беруть активну участь у процесі: можуть ставити запитання сторонам, висловлювати свою позицію та обговорювати справу із суддею в нарадчій кімнаті.

“Суддя до нас прислухається. Вона питає нашу думку, радиться з нами. Я справді відчуваю, що від позиції присяжних залежить рішення”, – каже Оксана. 

Найважчим аспектом роботи вона називає емоційне навантаження. Особливо у справах, пов’язаних із війною.

“У нас була справа про визнання військовослужбовця померлим, — зазначає спікерка. — Для мене це було дуже складно емоційно, бо мій колишній чоловік зник безвісти. І там був такий випадок, що мати хотіла визнати сина померлим, а у дружини були факти, що він живий та знаходиться в колонії. І ми одноголосно відмовили у визнанні людини померлою. У мене навіть тиск піднявся після цього засідання”.

Попри складні емоції, Оксана не відчувала тиску ні з боку суду, ні з боку сторін процесу.

На її думку, у невеликому місті фактор знайомств між людьми не впливає на об’єктивність рішень. Водночас бажаючих ставати присяжними небагато через острах або нерозуміння процесу.

“Люди бояться, особливо якщо не мають юридичної освіти. Але вона й не є обов’язковою. Я вважаю, що це корисний досвід і для людини, і для громади”, — переконана присяжна. 

Оксана зазначає, що бути присяжною — це не лише можливість практикувати юриспруденцію, а й цінний досвід для самореалізації

“На той момент я не працювала юристом. А мені хотілося бути, як би в цьому роді діяльності. Спробувати себе в цьому”, — зазначає жінка. 

Читайте також:

Вільногірцям пропонують стати присяжними у суді