Бажаючі отримати водійське посвідчення матимуть вибір: вивчати правила дорожнього руху в автошколі або самостійно опановувати теорію. Такий порядок затвердив Уряд минулого місяця.

Як отримати водійське посвідчення, Вільногірськ IN.UA розповіла викладачка місцевої автошколи Аліна Пʼятихатка.

Автошкола у Вільногірську

У керуванні автомобілем не варто розділяти людей за гендером, впевнена викладачка вільногірської автошколи Аліна Пʼятихатка. 

«Жінки керують машиною обережніше, зовсім не гірше за чоловіків. Вони більш уважні, а чоловіки грубіші за кермом», — розповідає викладачка.

Наразі в автошколі навчається більше жінок, каже Аліна. З 14 людей у групі лише 5 — чоловіки.

«Я думаю, це пов’язано з воєнним станом. Чоловіки на війні, а машини стоять. Або жінки – вдови, їм залишаються машини, треба їздити. Коли я тільки починала працювати, у 2014 році, у моїй групі з 14 людей була лише одна жінка», — каже Пʼятихатка.

Нагадаємо, у листопаді Кабмін затвердив порядок, за яким українці можуть складати теоретичний іспит для отримання посвідчення водія без обов’язкового навчання в автошколі. У вільногірській автошколі ціна за навчання від засвоєння теорії вдома не зміниться, розповідає Аліна Пʼятихатка, бо практичні заняття все одно потрібно проходити в автошколі.

Скільки коштує навчання в автошколі

Офіційна ціна по Україні за вивчення теоретичної частини – 5 тисяч гривень. 

«Інше залежить від ціни на паливо, вона змінюється. У нас 500 гривень, у більших містах – 600, а якщо це машина «автомат», то іноді до тисячі гривень за заняття», — каже викладачка.

Аби отримати водійське посвідчення необхідно:

• отримати медичну довідку від лікаря, у якій буде зазначено, що людина допускається до керування автотранспортом;
• записатися в автошколу;
• пройти місячні теоретичні уроки;
• скласти іспит теоретичної частини у будь-якому сервісному центрі.

Після успішного складання іспиту з теорії, а це 20 тестових питань, майбутнього водія допускають до практичних занять. 

Посвідчення водія учні отримають лише після успішно складеного іспиту практичної частини. 

«Ми даємо базу за 10 уроків. Намагаємось показати найнеобхідніше: навчити маневрів, зокрема заїзд у гараж, виїзд, паркування»,  — Аліна Пʼятихатка.

Викладачка розповідає, вчитися керувати автівкою краще взимку. Проте у цю пору року зазвичай навпаки найменша кількість людей.

«Я гадаю, що потім трохи більше люди розуміють як діяти при ожеледиці та в екстрених ситуаціях, коли машину «несе» на узбіччя», — говорить жінка.

У вільногірській автошколі навчаються люди віком від 16 до 70 років, каже Аліна. Підлітки отримують посвідчення на водіння мотоцикла.

Читайте також:

• Понад 80 вакансій: як у Вільногірську знайти роботу
• У Вільногірській громаді працюють «Пункти Незламності»: що відомо
• Державні гранти на навчання у виші: що відомо про новий законопроєкт

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

У Вільногірську завершили роботи із закріплення лавок на Площі Героїв.

Журналісти Вільногірськ IN.UA помітили, що відтепер лавки мають кріплення.

Лавки на Площі Героїв закріпили

Це сталося після інциденту, коли одна з лавок перевернулася, що викликало чималий резонанс серед жителів міста.

Раніше ініціатори створення народного проєкту Площі Героїв у коментарі журналістам Вільногірськ IN.UA підтверджували, що лавки не були закріплені. А також зазначали, що кріплення планували встановити в майбутньому.

Втім після випадку з перекинутою лавкою ці роботи виконали оперативно.

Нагадаємо, у соцмережах набуло розголосу відео з Вільногірська: на ньому дівчина-підліток біля перекинутої лавки на Площі Героїв, неподалік пам’ятного знака Тризуба. Після публікації відео підлітки опинилися в центрі хвилі негативних коментарів.

Читайте також:

Виконком Вільногірська обрав охоронну компанію: поліція оскаржувала рішення

17 вересня в Україні відзначають День рятівника — професійне свято мужніх людей, які щодня стоять на варті безпеки, гасять пожежі, рятують життя під час аварій та стихійних лих. У Вільногірську рятувальники 52-ї пожежно-рятувальної частини поділилися, що для них означає ця справа, яка давно стала не лише роботою, а покликанням.

Напередодні професійного свята журналістка Вільногірськ IN.UA відвідала 52 державну пожежно-рятувальну частину та поспілкувалася з тими, для кого служба порятунку стала справою життя.

Рятувальник — це покликання

Про те, що означає бути рятівником, розповідає начальник 52 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, підполковник служби цивільного захисту Денис Сіленко: 

“Рятувальник – це покликання. Це справа життя. Коли ти стаєш професійним рятівником, то вже по-іншому сприймаєш усе, що відбувається навколо. Ти бачиш небезпеки, ти завжди готовий прийти на допомогу. Це обов’язок перед спільнотою і кожною живою душею”.

За його словами, справжній рятівник має бути дисциплінованим, сміливим, фізично витривалим і добре підготовленим: “У цій справі не повинно бути випадкових людей. Ми працюємо не з емоцій, а з холодною головою, знаннями та інженерними навичками, які допомагають врятувати життя”.

Робочі будні: від занять до ремонту власними силами

Коли у частині немає викликів, життя рятувальників все одно насичене. Ранок починається зі шикування, прийому-здачі зміни, перевірки техніки, спорядження та готовності особового складу. Далі — заняття з тактики, пожежно-технічного оснащення, фізична підготовка.

Рятувальники також самостійно виконують господарські роботи — від ремонту даху гаражів до технічного обслуговування машин.

Найчастіші виклики

Основна частина виїздів підрозділу — це пожежі, особливо в екосистемах: суха трава, очерет, ліси, сади. За даними з 1 січня 2025 по 15 вересня 2025 року, вільногірські рятувальники здійснили 250 виїздів.

Крім пожеж, часто доводиться допомагати людям у побутових ситуаціях: відчиняти квартири, де застрягли літні люди, рятувати тварин, ліквідовувати наслідки аварій.

На питання про найбільш запам’ятовуваний виїзд за час служби Денис Сіленко відповів, що війна фактично стерла межі між “звичайними” викликами й надзвичайними пригодами: “Я так і не згадаю… Війна згладила всі ці виїзди. Я був у Луганському гарнізоні, коли все розпочалося, і тоді кожен виїзд був наче пригода. Нас не готували працювати під час загрози обстрілів чи самих обстрілів. Це було щось нове. Кожного дня ми здобували свій досвід”.

У Вільногірську він служить із липня минулого року.

“Чому саме Вільногірськ? Я б сказав так: не я обрав Вільногірськ, а Вільногірськ обрав мене. Тут звільнилася посада керівника, і як досвідчений офіцер, який опинився в евакуації, я отримав пропозицію очолити підрозділ. Кожен повинен виконувати те, на що він гаразд. Якщо я гаразд — то я і виконую цю роботу”.

Найважчим у роботі рятувальників залишаються людські втрати.

“Живих витягти з-під завалів — це нагорода. А загиблих — це стрес, особливо коли мова йде про дітей або молодих людей”, — ділиться Денис Сіленко.

Щоб витримувати психологічний тиск, рятувальники проходять регулярні перевірки, мають підтримку психологів і навіть можливість проходити реабілітацію у відомчих санаторіях.

Людський фактор і поради громадянам

Більшість пожеж у регіоні виникає через необережність людей: спалювання сухої трави, порушення правил електробезпеки, порушення правил влаштування та експлуатації пічного опалення .

“Найголовніше, що можуть зробити мешканці для рятувальників, — це бути обережнішими. Стежити за дітьми, одинокими літніми людьми, не залишати небезпечні прилади без нагляду. Адже пожежа в багатоповерхівці — це загроза для всіх сусідів”, — наголошує начальник частини.

“Герої без зброї”

Попри всі труднощі, рятувальники залишаються людьми з відкритими серцями і навіть гумором. У їхньому колективі є чимало кумедних історій — від плутанини з пожежним обладнанням до курйозів під час виїздів.

Та головне, каже Сіленко, що рятувальники завжди відчувають “плече побратима”: “Ми працюємо як єдина команда. Це колективна сила, яка виховує в пожежному героя. Недаремно нас називають героями без зброї”.

Смішні непорозуміння і поширені міфи

Попри серйозність професії, рятувальники часто стикаються з кумедними ситуаціями. Люди нерідко плутають спеціальне пожежне обладнання з побутовими речами.

Наприклад, замість “пожежний рукав” кажуть “шланг”, або ж не розуміють, що таке “пожежний ствол” — сприймають його як щось військове. Насправді ж пожежний ствол — це насадка для подачі води на вогонь. Є й багор — спеціальний лом із ручкою та гаком, яким зручно розбирати конструкції.

Часто плутають і поняття “пожежний кран” та “гідрант”. У школах чи організаціях у “червоній скриньці” з рукавом знаходиться саме пожежний кран (ПК), тоді як гідранти у Вільногірську всі підземні — у люках. У місті їх 118, але більшість жителів їх ніколи не бачили.

Ще одна типова плутанина — апарати захисту органів дихання. Виглядають вони як акваланги, і люди часто думають, що пожежники “збираються під воду”. Насправді це засоби індивідуального захисту для роботи в задимлених приміщеннях.

А от міф “пожежники приїхали без води” рятувальники спростовують мало не щодня. Насправді жодна машина не виїде порожньою. Але води в цистерні вистачає лише на 1–3 хвилини активного гасіння. Її завдання — виграти час, поки інші рятувальники під’єднають машину до гідранта чи знайдуть джерело води.

“У неосвіченої людини є враження, що пожежна машина — це такий собі “Титанік” із тисячею тонн води. Насправді це бочка на 2–5 тонн, яка дуже швидко спорожнює. Тому ефективність гасіння залежить не від безкінечної води, а від професійності й злагодженості дій рятувальників”, — пояснює начальник частини Денис Сіленко.

День рятівника: значення і побажання

Для рятувальників це свято — не просто дата в календарі, а можливість ще раз нагадати суспільству про важливість їхньої роботи.

“Ми стали службою широкого профілю: від пожеж до допомоги населенню, від профілактики до ліквідації наслідків війни. Довіра до нас на рівні з військовими. І якщо є можливість у цей день показати людей, які щодня ризикують життям, то це правильно”, — зазначає Денис Сіленко.

Своїм колегам він побажав головного: “Терпіння і професійності. Чим ми будемо сильніші та витриваліші, тим більше життів врятуємо і тим швидше наблизимо спільну перемогу”.

А начальник караулу, капітан служби цивільного захисту Олександр Пшеченко, поділився, що обрав професію рятувальника, аби приносити користь і допомагати людям: “Це поклик. Для мене немає складнощів — потрібно просто знати, що ти робиш. Усім колегам у свято хочу побажати мирного неба”.

Від пожежної команди до сучасної частини ДСНС

Історія пожежно-рятувального підрозділу у Вільногірську бере початок із 1 жовтня 1966 року. Тоді на базі відомчої пожежної команди гірничо-металургійного комбінату була сформована професійна пожежна частина №24, яка входила до складу загону професійної пожежної охорони №8 м. Верхньодніпровськ.

Згодом, 12 березня 1997 року, її перейменували у самостійну державну пожежну частину №52. А у травні 2013 року вона отримала сучасну назву — 52 державна пожежно-рятувальна частина ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.

Сьогодні цей підрозділ — невід’ємна частина системи цивільного захисту, яка щодня стоїть на сторожі безпеки мешканців громади.

Читайте також:

Виконком Вільногірська обрав охоронну компанію: поліція оскаржувала рішення