У Вільногірську планують створити нове комунальне підприємство централізованого водопостачання та водовідведення

Цех водопостачання філії Вільногірського гірничо-металургійного комбінату планують передати на баланс громади. Це пов’язано з приватизацією АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія».

Про це Вільногірськ IN.UA розповів міський голова Вільногірська Володимир Василенко.

Схема водопостачання у Вільногірську зазнає змін

Відповідно до листа керівництва АТ «ОГХК», влада Вільногірська розглядає питання щодо передачі майна цеху водопостачання філії «Вільногірський ГМК» у комунальну власність громади. 

«До нас надійшов лист від Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, що планується приватизація АТ «ОГХК». Згідно з законодавством, об’єкти централізованого водопостачання та водовідведення не мають права знаходитися у приватній власності», — зазначає міський голова Вільногірська Володимир Василенко.

Наразі влада міста розглядає питання щодо передачі майнового цеху водопостачання у комунальну власність. Для цього, розпорядженням Василенка, створили робочу комісію. До неї увійшли представники філії ВГМК, органів місцевого самоврядування, комунального підприємства «Жилсервіс», депутати міської ради.

Комісія має проконтролювати наявність та стан обладнання, яке буде передаватися у власність громади. 

«Якщо обладнання у занедбаному стані, ми будемо вимагати у ВГМК привести його до належного стану перед тим, як приймати на баланс громади. Приватизація повинна відбутися у цьому році. В цей час ми повинні встигнути провести всі заходи пов’язані з передачею нам на баланс цього майна», — каже мер.

Надалі у Вільногірську планують створити нове комунальне підприємство міського водоканалу, яке буде займатися централізованим водопостачанням та водовідведенням. До роботи хочуть залучити фахівців, які наразі працюють у цеху водопостачання комбінату, а також працівників «Жилсервіс».

«Ми будемо розглядати можливість залишити колектив цеху водопостачання. Також у нашому КП «Жилсервіс» є фахівці, які працюють у цій галузі. З урахуванням цього будемо створювати нове комунальне підприємство», — зазначає Василенко.

Зміна системи водопостачання призведе й до зміни тарифів на воду та водовідведення, каже Володимир Василенко, проте вони мають бути економічно обґрунтованими та прийнятними для споживачів.

«На сьогодні тарифи вже давно не відповідають економічно обґрунтованим. Їх потрібно підвищувати, з урахуванням того, що зросла вартість практично всього з того року, коли ми прийняли цей тариф. А це було у 2017 році — для цеху водопостачання комбінату, у 2022 році — для КП «Жилсервіс». І мінімальна заробітна плата, і енергоносії, і паливно-мастильні матеріали, і всі матеріали, які потрібні для схеми водопостачання, реагенти — все піднялося і звісно необхідно підвищувати тариф. Яким він буде поки що важко сказати», — розповідає міський голова.

Читайте також:

• На Дніпропетровщині планують створити кластерні полігони: один з них може бути поряд з Вільногірськом
• Вільногірськ купив БПЛА на два мільйони гривень: використання бюджету громади за перший квартал 2024 року

Починаючи з 2025 року у Дніпрі тривають офлайн-заняття з англійської мови для людей з порушеннями зору. Наразі організатори планують розширити проєкт та шукають партнерів у громадах. 

Більше — на Вільногірськ IN.UA

Освітню ініціативу започаткували у 2025 році. Стартовий курс з 10 занять пройшли 20 учасників. Більшість з них продовжили навчання у форматі розмовного клубу. 

Наразі заняття поновили. Вони проходять у Дніпрі на базі Комунального закладу “Центр соціальної допомоги та підтримки” Дніпропетровської обласної ради” за адресою Набережна Перемоги, 26. Уроки відбуваються раз на тиждень, щопʼятниці. Вони тривають в адаптованому форматі з урахуванням потреб людей з порушеннями зору. 

За словами директора Центру соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради Євгенія Таранцова, наразі заняття можливі лише у Дніпрі. 

“Наш ресурс дозволяє робити це на нашій базі”, — каже Таранцов. 

Але організатори хочуть, аби подібні заняття з’явилися безпосередньо у громадах області.

“Звичайно, ми шукаємо можливості, партнерів, які хотіли б долучитися. Ми б навчили, як це робити в громадах. Це був би ідеальний варіант”, — розповідає він. 

Своєю метою Євгеній Таранцов називає надання доступу до знань та нових навичок людям. 

Також директор зазначає, що центр має запит на онлайн-заняття. 

“Я думаю, що це реально і варто спробувати”, — додає директор Центру соціальної допомоги та підтримки. 

Робота над онлайн-форматом занять розпочнеться вже наступного тижня. Редакція Вільногірськ IN.UA слідкуватиме за оновленнями та повідомлятиме про них.

Читайте також:

Ваучер на навчання від Державної служби зайнятості: нові можливості для кар’єри українців

Після початку повномасштабної війни тисячі українців були змушені залишити свої домівки. Серед них футбольний тренер із Луганщини, який після переїзду до Вільногірська продовжив працювати з дітьми, попри відсутність умов, фінансування та повноцінної інфраструктури.

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA

Олександру Чередниченко  65 років, у Кремінній він працював у депо Попасної. Чоловік виїхав з Луганської області навесні 2022 року.

“Ми приїхали сюди 11-го, а зареєструвалися 12-го квітня 2022 року”, – каже Олександр. 

Перший час родина була розділена. 

“Спочатку відправили доньку та онучку у Львівську область. А потім вони приїхали (в Вільногірськ – ред.) влітку 2022 року”, – розповідає герой. 

Футбол у його житті з’явився задовго до війни. Тренерську діяльність він почав ще у далекому 1993 році в місті Кремінна, хоча в певний період був змушений зробити паузу.

“Футбольним тренером я працював з 1993 по 2001 рік”, – стверджує чоловік. 

Він тренував хлопців 1979 – 1988 року народження. Разом з командою вони досягли чималих результатів. 

“У 1993 році ми почали тренуватися, а вже навесні 1994 року вони грали на чемпіонаті області”, – розповідає тренер Олександр. 

Вихованці того часу з теплотою згадують свого тренера. Одного з них ми розшукали. Ним виявився неодноразовий герой наших публікацій, начальник 52-ї державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, Денис Сіленко. 

“Олександр Григорович прийшов в мою школу у 1996 році, мені було 12 років. Він прийшов як молода людина, яка хоче займатися з хлопчиками футболом, – каже колишній вихованець Денис Сіленко. – Тоді ми всі думали, що це його основна робота. Але з роками ми дізналися, що це його неоплачувана, на добровільних засадах робота, яку він виконував у вільний час. Тобто він мав основне місце роботи на залізній дорозі, в пʼяти кілометрах від моєї школи, але футболом з нами він займався як людина, яка любить спорт та дітей. Окрім тренера, він є дипломованим суддею і досі їздить та судить матчі. Інакше кажучи, він з футболом усе своє життя”. 

Олександр памʼятає кожного свого гравця. 

“Я пам’ятаю своїх гравців поіменно. Деяким із них уже за сорок, але ми досі підтримуємо зв’язок”, – каже футбольний тренер. 

Пізніше він вступив на роботу в Рубіжне та мешкав там, тому тренерську карʼєру довелося призупинити до самого 2022 року. 

Тренерська карʼєра у Вільногірську

Тренувати у Вільногірську Олександра запросила одна його місцева знайома, на ім’я Юлія. Усі заняття, як і раніше, тренер проводить безкоштовно, як волонтер. 

“Вона дізналася, що я був тренером колись, і запросила мене тренувати дітей-переселенців. І ми почали тренуватися в пʼятому ліцеї”, – ділиться тренер. 

Пізніше тренування довелося перенести на маленьке поле за пʼятим ліцеєм. Тобто тренування проходили на вулиці. 

“Це вважається “дворовим” футболом”, – каже тренер.

Наразі, взимку, тренувань немає. 

“Я кажу, що ми можемо і взимку тренуватися на вулиці, але батьки говорять, що вони своїх дітей не пустять”, – зізнається Олександр. 

За словами тренера, для того, що тренуватися у спортзалі треба платити гроші, але на це поки немає можливості. 

“У багатьох батьки – військові, інші діти — сироти, тобто вони не можуть платити”, – стверджує герой нашого матеріалу. 

Таким, чином найбільшою проблемою наразі є місце для тренування. 

“Коли був дощ теплий, ми продовжували тренуватися. А коли холодний вже перед зимою – ходили під дах пʼятого ліцею та чекали”, – каже герой. 

Найбільше задоволення в роботі тренера для Олександра — це самі діти.

“Коли працюєш із дітьми, отримуєш від них енергію. Моя енергія — їм, їхня — мені”, – каже Олександр. 

Свою тренерську філософію пояснює так: “Якщо пальці розчепірені — нічого не вийде. А якщо всі зібрані в кулак — тоді команда проб’ється. Футбол — це атака і захист разом. У команді все має бути як кулак”.

Читайте також:

Від шкільних років до тренерських вершин: історія Валерія Должикова з Вільногірська