У Вільногірську планують створити нове комунальне підприємство централізованого водопостачання та водовідведення

Цех водопостачання філії Вільногірського гірничо-металургійного комбінату планують передати на баланс громади. Це пов’язано з приватизацією АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія».

Про це Вільногірськ IN.UA розповів міський голова Вільногірська Володимир Василенко.

Схема водопостачання у Вільногірську зазнає змін

Відповідно до листа керівництва АТ «ОГХК», влада Вільногірська розглядає питання щодо передачі майна цеху водопостачання філії «Вільногірський ГМК» у комунальну власність громади. 

«До нас надійшов лист від Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, що планується приватизація АТ «ОГХК». Згідно з законодавством, об’єкти централізованого водопостачання та водовідведення не мають права знаходитися у приватній власності», — зазначає міський голова Вільногірська Володимир Василенко.

Наразі влада міста розглядає питання щодо передачі майнового цеху водопостачання у комунальну власність. Для цього, розпорядженням Василенка, створили робочу комісію. До неї увійшли представники філії ВГМК, органів місцевого самоврядування, комунального підприємства «Жилсервіс», депутати міської ради.

Комісія має проконтролювати наявність та стан обладнання, яке буде передаватися у власність громади. 

«Якщо обладнання у занедбаному стані, ми будемо вимагати у ВГМК привести його до належного стану перед тим, як приймати на баланс громади. Приватизація повинна відбутися у цьому році. В цей час ми повинні встигнути провести всі заходи пов’язані з передачею нам на баланс цього майна», — каже мер.

Надалі у Вільногірську планують створити нове комунальне підприємство міського водоканалу, яке буде займатися централізованим водопостачанням та водовідведенням. До роботи хочуть залучити фахівців, які наразі працюють у цеху водопостачання комбінату, а також працівників «Жилсервіс».

«Ми будемо розглядати можливість залишити колектив цеху водопостачання. Також у нашому КП «Жилсервіс» є фахівці, які працюють у цій галузі. З урахуванням цього будемо створювати нове комунальне підприємство», — зазначає Василенко.

Зміна системи водопостачання призведе й до зміни тарифів на воду та водовідведення, каже Володимир Василенко, проте вони мають бути економічно обґрунтованими та прийнятними для споживачів.

«На сьогодні тарифи вже давно не відповідають економічно обґрунтованим. Їх потрібно підвищувати, з урахуванням того, що зросла вартість практично всього з того року, коли ми прийняли цей тариф. А це було у 2017 році — для цеху водопостачання комбінату, у 2022 році — для КП «Жилсервіс». І мінімальна заробітна плата, і енергоносії, і паливно-мастильні матеріали, і всі матеріали, які потрібні для схеми водопостачання, реагенти — все піднялося і звісно необхідно підвищувати тариф. Яким він буде поки що важко сказати», — розповідає міський голова.

Читайте також:

• На Дніпропетровщині планують створити кластерні полігони: один з них може бути поряд з Вільногірськом
• Вільногірськ купив БПЛА на два мільйони гривень: використання бюджету громади за перший квартал 2024 року

З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини. 

Деталі — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

З чого все почалося

Рішення стати патронатною родиною часто народжується не з плану, а з відчуття. Саме так сталося і в цій історії — поштовхом стала війна та велика кількість дітей, які потребували допомоги.

“Почалася війна, і було дуже багато діток. В інтернеті писали, що треба брати дітей. Я пройшла навчання, і якось так — підійшла до чоловіка і кажу: “Треба, давай спробуємо”. І все”, — згадує Ірина Іванова. 

Примітка. Патронатна родина — це форма тимчасового догляду за дитиною, що опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту на нетривалий проміжок часу. 

Перші дні патронату та перші труднощі 

Ірина стала першою патронатною вихователькою у своїй громаді. Перший досвід виявився емоційно складним, незважаючи навіть на те, що вона — мати п’яти біологічних дітей.

“Перший випадок — це дівчинка з інвалідністю, підтримка рідних та команди була дуже необхідна, так як були труднощі. Я навіть телефонувала старості нашої громади та казала, що більше не хочу бути патронатною вихователькою. А вона говорила — зателефонуєш зранку , а зранку я вже їй не дзвонила”, — каже Ірина. 

З часом труднощі почали відступати, а родина — зміцнюватися .

“Місяць, два,  та вже три роки — і ти розумієш, що це твоє покликання. Ми стали великою командою”, — додає Ірина. 

Як троє братів знайшли постійний дім 

Підсумовуючи, Ірина стала патронатною вихователькою для 13 дітей. Згодом подружжя взяло під опіку трьох братів-підлітків. Один із них мав складну історію та проблеми із законом.

“Він крав, бешкетував, усе ламав. Але ми переживали, що якщо його віддамо, його не зрозуміють. І зрозуміли, що ці діти народжені сердцем, вони наші”, — каже Ірина. 

Попри страхи, родина вирішила не відступати: 

“Звісно, думали: а раптом не впораємось? Але потім: а що, впораємось. І впоралися”, — ділиться жінка. 

Сьогодні хлопці залишаються частиною сімʼї, один з них, навіть після досягнення повноліття. 

“Він вже документально вибув, йому 18 років. Але нікуди від нас не пішов — живе з нами”, — розповідає Ірина Іванова. 

Для майбутніх патронатних вихователів Ірина має пораду: не боятися зробити перший крок. Страх, втома і бажання опустити руки — це нормально. Головне у такі моменти — мати підтримку та людей, які скажуть “Ми з усім впораємося” або запитає “Як ти сьогодні?”. Ними можуть стати рідні та близькі, фахівці соціальної служби або члени міждисциплінарної команди.

Сьогодні у великій родині виховується одразу 11 дітей — як рідні, так і ті, хто потребує тимчасового захисту або постійного дому. І, попри всі труднощі, вони живуть, як єдине ціле. 

“У нас немає ревнощів. Ми всі, як рідні. Якщо є проблема — вирішуємо разом. Це такий фундамент сімʼї”, — підсумовує Ірина 

Читайте також:

Єдина патронатна родина у Вільногірську: як живе сім’я Слісаренків і чому залишаються без належної підтримки

Кабінет Міністрів України затвердив правила проведення конкурсів для митців та виробників контенту в межах президентської ініціативи “1000 годин українського контенту”. Держава готова інвестувати мільярди гривень у створення якісних вітчизняних фільмів, музики та навіть відеороликів для соцмереж.

Редакція Вільногірськ IN.UA розповідає, хто, на що і як зможе отримати фінансування.

“1000 годин українського контенту”: ціль програми

Попри тривалу повномасштабну війну, частина українців, особливо молодь, продовжує споживати російський контент. Дослідження компанії Gradus Research доводять, що цей вибір продиктований переважно звичкою, впливом оточення та банальною нестачею якісної вітчизняної альтернативи. Адже глядач обирає те, що якісно знято, емоційно близько та легкодоступно.

Головна мета нової програми — не просто обмежити ворожий вплив, а створити конкурентний, цікавий та затребуваний український продукт.

“Наше завдання — наповнити інформаційний простір українськими історіями, посилити культуру і стійкість суспільства“, — наголосила віцепрем’єрка з гуманітарної політики та міністерка культури Тетяна Бережна.

На які проєкти можна отримати гроші

Ініціатива, яку реалізуватиме Міністерство культури, охоплює надзвичайно широкий спектр напрямів. Державну підтримку через відкриті конкурси зможуть отримати автори таких форматів:

• ігрові фільми та серіали;
• неігрові документальні проєкти;
• анімаційні фільми та серіали;
• спеціальний контент для дитячої аудиторії;
• сучасна музика;
• перформативне та візуальне мистецтво;
• масштабні аудіовізуальні шоу;
• короткі відеоролики для соціальних мереж.

Як працюватиме відбір та коли подавати заявки

Механізм розподілу коштів обіцяють зробити максимально прозорим. Урядовці зазначають, що програма працюватиме виключно через відкриті конкурси. Кожен проєкт проходитиме оцінку незалежних експертів та етап публічного пітчингу (захисту ідеї перед комісією).

Прийом заявок від креаторів стартує вже найближчими днями — з 3 квітня 2026 року. Кампанія збору ідей триватиме до червня включно.

Мільярдні інвестиції в економіку та безпеку

Програму “1000 годин українського контенту” ще у вересні 2025 року анонсував президент Володимир Зеленський. Як пояснив голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, глава держави закликав уряд не просто запустити ініціативу, а й гарантувати їй реальне фінансування.

Згідно з ухваленим бюджетом на 2026 рік, на реалізацію цього проєкту заклали майже 4 мільярди гривень (із загальних 16,1 мільярда, передбачених для Мінкульту).

Посадовці підкреслюють, що це не просто витрати на розваги, а серйозний економічний крок. Програма має стимулювати розвиток креативних індустрій, створити нові робочі місця, залучити додаткові інвестиції та забезпечити зростання ринку загалом.

“Інвестування в культурний продукт сьогодні — це інвестиція в цінності, ідентичність і безпеку держави“, — підсумували в Міністерстві культури.

Читайте також:

Збитки через “постачальника останньої надії”: у “Жилкомсервісу” забирають ще 2,5 млн грн