У Вільногірську ще одна кішка з притулку знайшла дім (Оновлено)

Мешканка Вільногірська Ангеліна Сторожко прийняла до себе кицю Марічку з місцевого притулку “Пухнастий батальйон”. Зараз семимісячна кішка звикає до нового дому та приносить радість новим господарям

З Ангеліною Сторожко поспілкувалася  журналістка Вільногірськ IN.UA та дізналася, як проходить адаптація киці Марічки.

Як Марічка знайшла родину

Ангеліна Сторожко розповіла, що рішення взяти кішку не було спонтанним. Воно було викликане бажанням знову мати живе створіння вдома.

“Після втрати улюбленця влітку, вдома стало порожньо. Хотілося, аби був хтось, кому можна буде дарувати турботу”, — поділилася Ангеліна.

Про свою майбутню улюбленицю Ангеліна дізналася з оголошення про те, що у притулку  “Пухнастому батальйоні” Марічка шукає родину. Тому вирішила навідатися до притулку.

“Коли я приїхала, вона сиділа там сама. Якось одразу відчувся зв’язок, і я її забрала”, — розповідає Ангеліна.

Так киця Марічка знайшла свій новий дім.

Життя в новій оселі

Зараз киця живе в Ангеліни Сторожко вже чотири тижні. З першого дня кішка Марічка поводилася спокійно і швидко освоїлася. Зі слів її господарки, вона лагідна, любить увагу та йде на контакт з усіма членами родини.

“Ми вирішили залишити те ім’я, яке в неї вже було. Лише буває звемо її Маша”, — розповіла Ангеліна.

Проте після переїзду у неї виникли проблеми зі здоров’ям.

“Зараз ми її лікуємо, але загалом вона добре почувається”, — каже Ангеліна.

Примітка. У Вівторок, 18 лютого, стало відомо, що киця Марічка померла через хворобу. Редакція Вільногірськ IN.UA приносить свої співчуття власникам. 

Попри це, киця Марічка продовжує звикати до нового життя. Вона стала домашньою улюбленицею, якій раді всі члени сім’ї.

Ця історія  — ще один приклад того, як тварини з притулку знаходять новий дім. Якщо ви також маєте бажання знайти свого ліпшого пухнастого друга, навідайтеся до “Пухнастого батальйону”. Адже зараз там мешкає багато котиків, які потребують турботи та мріють про власну домівку.

За всіма питаннями ви можете звернутися до власниці притулку “Пухнастий батальйон” Ольги Роговенко за цим номером:

+380 (68) 027 54 65

Читайте також:

• Історія «Котячого будинку»: як рятують котів від зимових холодів
• У Вільногірську знову отруїли собаку

Залишки куті не обов’язково викидати: з них можна приготувати смачні десерти та корисні страви. Пропонуємо кілька простих ідей, які допоможуть урізноманітнити святкове меню та не втратити жодної ложки солодкого смаколика.

Про це повідомляє Телеграф. 

Млинці з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями та цукром до отримання однорідної маси. Додайте трохи солі. Смажте млинці на розігрітій сковороді з обох боків до золотистого кольору.

Оладки з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями, цукром і сіллю до однорідної маси. За потреби додайте трохи борошна, щоб тісто стало щільнішим. Випікайте оладки на добре розігрітій сковороді з обох боків до рум’яної скоринки.

Солодка каша з кутею

З’єднайте кутю з молоком, водою та цукром до однорідної маси. Доведіть суміш до кипіння, потім варіть на слабкому вогні 10–15 хвилин.

Запіканка

З’єднайте кутю з молоком, яйцями, цукром, горіхами та сухофруктами. Додайте трохи борошна, щоб тісто стало густішим. Викладіть його у форму, змащену маслом, і запікайте в духовці при 180 °C протягом 30–40 хвилин.

Читайте також: 

Кутя на Святвечір: традиційні рецепти та секрети приготування

Військовий із Кам’янського, який на фронті не лише захищав країну, а й створював музику, перетворив свій воєнний досвід на пісні. Сьогодні Олександр виступає на фестивалях, їздить до шкіл і садочків, а його творчість стала способом зберегти пам’ять про війну та виховувати патріотизм у молодого покоління.

Деталі – на Вільногірськ IN.UA 

Олександр, 32 роки, родом з Кам’янського, до війни мав власний продуктовий магазин. У 2024 році він добровільно пішов на службу, прагнучи захищати жінок і дітей, хоча спершу його не хотіли брати до армії. 

“Я сказав, що з військомату не вийду, буду там ночувати, голодувати, поки мене не поведуть на медкомісію. І так я сам напросився на війну”, — згадує він.

Ще в окопах військовий почав займався музикою. 

“На позиціях писав пісні: записував в телефон, а потім, коли приїжджали з позиції, я переписував на листок. Ну і займався творчістю”, – згадує Олександр. 

Музика стала для Олександра способом проживання воєнного досвіду, тому музика саме військова. 

“Приїхали з позиції, хлопці полягали спати. Я розтопив піч, тому що зима була, сів з листочком і почав писати. І так я написав, що було на душі”, – згадує чоловік історію написання своєї першої композиції. 

Наразі Олександр завжди виконує цю пісню на фестивалях, вона залишається найулюбленішою. 

“Мене люди питають: “У тебе що одна пісня?”, я кажу: “Ні, у мене не одна пісня, але ця для мене особлива””, – каже військовий. 

До Камʼянського, свого рідного міста, у чоловіка особливе ставлення. 

“Я тут народився, я тут виріс. Коли повернувся з фронту, купив собі тут квартиру. Я міг де завгодно її придбати. Але купив там, де народився”, – розповідає Олександр. 

Зараз Олександр періодично співає на концертах та фестивалях, а також їздить по школах та дитячих садочках. 

“Виховуйте в своїх дітях патріотизм змалечку”, – наголошує Олександр. 

Наостанок нашої розмови чоловік додає:

“Найголовніше – підтримувати один одного, триматися один одного так, як це було напочатку війни, у 2022 році”. 

Історія Олександра – приклад того, як людина може знайти сили не лише захищати країну, а й перетворювати травматичний досвід на творчість, надихаючи інших.

Читайте також: 

“Я — громадянин, мені не яка різниця”: військовий з Вільногірська про свій вибір