У Вільногірську відкрили жіночий клуб «Незламні Панянки»

Дві активістки у Вільногірську створили клуб, де об’єднують жінок за спільними інтересами. Для відвідувальниць планують проводити тренінги з психологічної підтримки й творчі майстер-класи.

Про ідею створення жіночого клубу журналістам Вільногірськ IN.UA розповіли засновниці об’єднання Таміла Антонова та Анастасія Милославська.

Жіночий клуб у Вільногірську

Жіночий клуб «Незламні Панянки» створили у Вільногірську у жовтні поточного року. Його засновниці Таміла Антонова й Анастасія Милославська кажуть, подібні об’єднання жінок бачили в інших містах України, тож вирішили створити такий клуб і у рідному місті.

«Ми з Мілою чекали відкриття подібного клубу у нашому місті, не дочекавшись, вирішили створити його самі. Дивлячись на наших непохитних українських жінок, Міла запропонувала назву «Незламні», а я запропонувала додати «Панянки». Вважаю наших незламних українок саме такими: стильними, доглянутими та від природи гарними берегинями роду. Об’єднавши разом наші ідеї, утворилась назва клубу «Незламні Панянки», — розповідає Анастасія Милославська, та додає: під час війни жінки залишилися наодинці зі своїми проблемами та хвилюваннями, бо їх чоловіки стали на захист країни. У жіночому клубі вони зможуть знайти нових друзів, обговорювати актуальні теми та відпочивати разом.

На першу зустріч до клубу прийшло 16 жінок різного віку та професій. 

«Я вважаю, що маю дві супер здібності: вчитись і навчати. У вільний час відвідую багато тренінгів для власного саморозвитку і зараз відчуваю, що настав той момент, коли мені необхідно поділитися своїм досвідом та вмінням з іншими жінками», — ділиться Таміла Антонова.

Як проходять зустрічі

Знайомство нових учасниць клубу розпочали з короткої розповіді про себе,  філіжанки кави та настільної гри. 

«Як на мене, саме така форма знайомства допомогла мені почувати себе вільно серед нових людей. Було дуже круто відчути атмосферу тепла і затишку. Всі жінки дуже різні, але ми швидко знайшли спільну мову. Такий клуб як ковток свіжого повітря після тривалої задухи», — учасниця клубу Вікторія.

Долучилася до жіночого клубу й переселенка з Краматорська Олена. Прийшла сюди, каже жінка, щоб завести нові знайомства.

«З близькими друзями спілкуємось тільки в інтернеті. Війна нас розкидала по всьому світу. В місті майже нікого не знаю. Коли почула про створення такого клубу у Вільногірську, відразу вирішила приєднатись», — розповідає Олена.

У жіночому клубі засновниці планують проводити творчі майстер-класи, тренінги, запрошувати спеціалістів з галузі косметології.

«Нам хочеться не тільки віддавати власний досвід, а і приймати його від інших учасниць клубу, щоб для нас це теж було цікаво. Ми завжди відкриті до нових ідей, пропозицій та побажань», — наголошує Анастасія Милославська.

Як вступити в жіночий клуб

Вступити в об’єднання можуть жінки та дівчата віком від 16 років. Для цього слід звернутися за телефонами:

• +380 (96) 316 4686 — Таміла;
• +380 (63) 408 7774 — Анастасія.

Читайте також:

• Гінекологічне відділення у Вільногірську: діагностика новим обладнанням
• «Відчуття, що він йде поряд зі мною»: чиїм ім’ям назвали одну з вулиць у Вільногірську

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

Дніпровський районний суд міста Кам’янського виніс вирок працівнику Філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” за порушення правил безпеки, що призвело до трагічних наслідків. Чоловік отримав умовний термін та зобов’язаний виплатити двісті тисяч гривень моральної компенсації.

Редакція видання Вільногірськ IN.UA ознайомилася з деталями судового рішення.

Обставини справи та особа підсудного

Згідно з матеріалами слідства, інцидент стосується нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався ще 2 червня 2019 року. На лаві підсудних опинився уродженець села Миколаївка П’ятихатського району, який працює трактористом на місцевому містоутворюючому підприємстві — Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті (АТ “Об’єднана гірничо-хімічна компанія”).

Зазначено, що чоловік одружений та раніше проблем із законом не мав. Суд визнав його винним у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що спричинило загибель людини (частина 2 статті 272 Кримінального кодексу України).

Яке покарання призначив суд

13 березня 2026 року суддя оголосив резолютивну частину вироку. Працівнику призначили покарання у вигляді одного року позбавлення волі. Крім того, його на один рік позбавили права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов’язана з виконанням робіт підвищеної небезпеки.

Однак, враховуючи всі обставини, суд звільнив чоловіка від реального відбування покарання за ґратами. Тюремне ув’язнення замінили на іспитовий строк тривалістю в один рік. Додатковий запобіжний захід до набрання вироком чинності не обирався.

Обов’язки на час іспитового строку

Протягом наступного року засуджений перебуватиме під наглядом держави. Суд зобов’язав його дотримуватися низки чітких правил:

• регулярно з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
• завчасно повідомляти інспекторів про зміну свого місця проживання чи роботи;
• не виїжджати за межі України без офіційного погодження з органом пробації.

Компенсація шкоди та судові витрати

Окрім умовного терміну, на працівника комбінату покладено серйозні фінансові зобов’язання. Суд розглянув цивільний позов потерпілої сторони та частково його задовольнив. Винуватець має сплатити 200 000 гривень як відшкодування моральної шкоди.

Також засуджений зобов’язаний компенсувати державі витрати на проведення інженерно-технічної експертизи, сума яких склала 10 370 гривень. Усі матеріали спеціального розслідування трагедії залишатимуться в матеріалах кримінального провадження.

Право на оскарження

Учасники судового процесу мають законне право не погодитися з таким рішенням. Апеляційну скаргу можна подати до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції у Кам’янському протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.

Читайте також:

Економіка виживання: звіт про роботу Вільногірського “Жилсервісу”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Альона Васильєва, фотографиня з Вільногірська, почала свій творчий шлях у 16 років, беручи у подруги фотоапарат. Сьогодні вона відома в місті як майстер індивідуальних і сімейних фотосесій, а також авторка фотокниг.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалась з пані Альоною та дізналась про її шлях у фотографії та творчих проєктах. Деталі читайте в матеріалі.

Вільногірськ як точка відліку: від шкільного фотоапарата до професійної кар’єри

Альона народилася у Вільногірську, хоча її батьки — з Донецької та Харківської областей. Дитинство та юність пройшли у місцевій п’ятій школі, де вона навчалася разом із братом. З дитинства фотографія була поруч: “Я дивилася на фотографії батька і думала: чи можна цим займатися професійно?”, — згадує вона. Її батько був фотографом і навчав цій справі сім’ю, а перші чорно-білі знімки Альона робила ще у 16 років, сама проявляючи та закріплюючи плівку.

Згодом дівчина освоїла сучасні цифрові камери та техніки обробки фотографій. Вона відвідувала курси в Києві та Дніпрі, вчилася у відомих фотографів і тренувалася на сімейних фотосесіях, знімаючи великі родини по 12 осіб. А все, що стосувалося обробки знімків, Альона опановувала як самостійно — за уроками на YouTube, так і під час професійних курсів.

Перша фотосесія та створення власного стилю

Перша платна фотосесія Альони відбулася завдяки знайомій, яка помітила її роботи: “Я тоді ще думала, як це — брати гроші за фотографії. І з того часу почався мій професійний шлях.”

Особливу увагу вона приділяє індивідуальності кожного кадру. Альона відзначає: “Фотограф з маленького містечка має свій погляд, свою індивідуальність. У великих містах часто повторюють чужі роботи, а тут ти створюєш щось унікальне”.

Вона зізнається, що зараз на фотосесії любить креативність та живі емоції: із дітьми грає, сміється, просить родичів не втручатися, щоб відкрити справжню душу людей.

Фотокниги, творчість і пошук істинних моментів

Окрім стандартних фотосесій, Альона створює фотокниги для шкіл та дитячих садочків. Ідея народилася після того, як вона побачила випускні альбоми родичів: “Я була вражена, все таке сумне і однакове. У моїх дітей такого не буде”. З того часу вона почала оформлювати фотокниги для своїх дітей, а потім і для інших родин.

Нині в місті її роботи відомі як фотографії, що показують душу людини, а не лише зовнішність.

Що для мене фотографія?

Для Альони фотографія — це пам’ять, момент, душа: “Моїй мамі 77 років, і я намагаюся її фотографувати у будь-який момент. Це єдина річ, яка залишиться через роки”. Вона прагне, щоб люди, дивлячись на її роботи, відчували кайф і бачили справжню душу кадру.

Особливо Альона цінує ті знімки, де діти щиро сміються або відкриваються перед камерою. Навіть нечіткі фотографії для неї особливі — адже головне в них не техніка, а історія і момент.

Поради початківцям і заклик до Вільногірців

Альона радить собі колишній: не боятися експериментувати, вкладатися у навчання та просувати себе. “Краще витратити гроші на хороші курси, ніж втрачати час”, — каже фотографиня.

Вона завжди відкрита до співпраці і готова фотографувати всіх охочих: “Моя мрія — пройтися по місту з фотоапаратом і просто фотографувати. Не боятися підходити до людей і ловити красу моменту”.

Альона Васильєва — приклад того, що навіть у невеликому містечку можна стати професійним фотографом, якщо поєднувати наполегливість, творчість і любов до своєї справи. 

Читайте також:

“Коли сідаю вишивати — мозок перезавантажується”. Історія Людмили Дігтяр з Вільногірська, яка створює картини з тисячі хрестиків