У Вільногірську відкрили жіночий клуб «Незламні Панянки»

Дві активістки у Вільногірську створили клуб, де об’єднують жінок за спільними інтересами. Для відвідувальниць планують проводити тренінги з психологічної підтримки й творчі майстер-класи.

Про ідею створення жіночого клубу журналістам Вільногірськ IN.UA розповіли засновниці об’єднання Таміла Антонова та Анастасія Милославська.

Жіночий клуб у Вільногірську

Жіночий клуб «Незламні Панянки» створили у Вільногірську у жовтні поточного року. Його засновниці Таміла Антонова й Анастасія Милославська кажуть, подібні об’єднання жінок бачили в інших містах України, тож вирішили створити такий клуб і у рідному місті.

«Ми з Мілою чекали відкриття подібного клубу у нашому місті, не дочекавшись, вирішили створити його самі. Дивлячись на наших непохитних українських жінок, Міла запропонувала назву «Незламні», а я запропонувала додати «Панянки». Вважаю наших незламних українок саме такими: стильними, доглянутими та від природи гарними берегинями роду. Об’єднавши разом наші ідеї, утворилась назва клубу «Незламні Панянки», — розповідає Анастасія Милославська, та додає: під час війни жінки залишилися наодинці зі своїми проблемами та хвилюваннями, бо їх чоловіки стали на захист країни. У жіночому клубі вони зможуть знайти нових друзів, обговорювати актуальні теми та відпочивати разом.

На першу зустріч до клубу прийшло 16 жінок різного віку та професій. 

«Я вважаю, що маю дві супер здібності: вчитись і навчати. У вільний час відвідую багато тренінгів для власного саморозвитку і зараз відчуваю, що настав той момент, коли мені необхідно поділитися своїм досвідом та вмінням з іншими жінками», — ділиться Таміла Антонова.

Як проходять зустрічі

Знайомство нових учасниць клубу розпочали з короткої розповіді про себе,  філіжанки кави та настільної гри. 

«Як на мене, саме така форма знайомства допомогла мені почувати себе вільно серед нових людей. Було дуже круто відчути атмосферу тепла і затишку. Всі жінки дуже різні, але ми швидко знайшли спільну мову. Такий клуб як ковток свіжого повітря після тривалої задухи», — учасниця клубу Вікторія.

Долучилася до жіночого клубу й переселенка з Краматорська Олена. Прийшла сюди, каже жінка, щоб завести нові знайомства.

«З близькими друзями спілкуємось тільки в інтернеті. Війна нас розкидала по всьому світу. В місті майже нікого не знаю. Коли почула про створення такого клубу у Вільногірську, відразу вирішила приєднатись», — розповідає Олена.

У жіночому клубі засновниці планують проводити творчі майстер-класи, тренінги, запрошувати спеціалістів з галузі косметології.

«Нам хочеться не тільки віддавати власний досвід, а і приймати його від інших учасниць клубу, щоб для нас це теж було цікаво. Ми завжди відкриті до нових ідей, пропозицій та побажань», — наголошує Анастасія Милославська.

Як вступити в жіночий клуб

Вступити в об’єднання можуть жінки та дівчата віком від 16 років. Для цього слід звернутися за телефонами:

• +380 (96) 316 4686 — Таміла;
• +380 (63) 408 7774 — Анастасія.

Читайте також:

• Гінекологічне відділення у Вільногірську: діагностика новим обладнанням
• «Відчуття, що він йде поряд зі мною»: чиїм ім’ям назвали одну з вулиць у Вільногірську

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

Історія Альбіни — це не просто розповідь про спорт, це шлях трансформації від тендітних танців до залізної дисципліни пауерліфтингу. Сьогодні вона не лише перспективна спортсменка, а й сувора та справедлива суддя, яка продовжує справу своєї матері, відомої тренерки з Вільногірська.

Деталі читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

Від танців до штанги

Шлях у великий спорт для Альбіни розпочався неочікувано. Протягом семи років, з трьох до десяти, вона займалася танцями. Проте фізичні зміни внесли свої корективи: дівчинка почала швидко рости, і їй стало важко знайти пару для виступів. Згодом інтерес до танців зник, і вона залишила цей вид мистецтва. 

За порадою мами-тренерки, Альбіна вирішила спробувати себе в тренажерній залі, щоб не “сидіти просто так”.

“Спочатку це так, була більш дисципліна, себе десь заставляла, але потім якось поїхала на перші змагання, на другі, і так з часом саме почало подобатись, дуже полюбила цю справу”, — зазначає дівчина. 

Дисципліна має одну особливість — вона часто призводить до результату. А результат — до відчуття сенсу.

Перші змагання стали тим самим переломним досвідом.

“Коли я поїхала на перші змагання, отримала першу медаль, зрозуміла, що можна ставити цілі й досягати їх”, — зазначає спортсменка. 

А вже у 2023 році вона чітко усвідомила:

Шлях до суддівства

Сьогодні Альбіна — не лише спортсменка, а й суддя.

Її шлях у суддівство не був запланованим до деталей, але точно не був випадковим.

“Я цікавилася правилами, читала, мені це було цікаво… За тиждень до змагань вирішили спробувати скласти іспит”, — згадує дівчина. 

І вона склала найкраще серед усіх.

“Я склала найкраще і стала суддею другої категорії”. 

Далі — більше: чемпіонати України, досвід, новий рівень.

“Зараз я суддя першої категорії…Нещодавно повернулася з Чемпіонату України в Чернівцях,  і це мій сьомий Чемпіонат України, який я обслуговувала”, — каже Альбіна. 

Її принципи як судді чіткі:

“Я ніколи не буду зараховувати, якщо бачу помилку… ставлення до всіх однакове”, — каже вона. 

Це вже не просто про спорт. Це про характер.

Династія без тиску

У цій історії неможливо оминути її маму. Тренерку та людину, яка не просто привела у спорт, а сформувала ставлення до нього.

“Мама дуже вплинула. Завдяки її розповідям я ще більше прониклася цим видом спорту”, — зазначає спортсменка. 

Вона передала не лише знання, а й контекст, історію, глибину.

“Вона розповідала про розвиток спорту, про рекордсменів, про свій шлях… це дуже надихнуло”, — додає Альбіна. 

І водночас це відбувалося без тиску:

“Я не займаюся, тому що так треба. Я це люблю і хочу продовжувати її справу”

Це важливий момент. Бо династія — це не про обов’язок. Це про вибір, який стає природним.

Стереотипи, які більше не працюють

Як і будь-яка дівчина у силовому спорті, Альбіна стикалася з упередженнями.

“Кажуть, що це не жіночно, що це не для дівчат… але це неважливо”, — впевнена спортсменка. 

Її відповідь стереотипам проста:

“Треба робити своє, якщо це подобається”.  

І саме ця простота — найсильніша позиція.

Здобутки у спорті

Сьогодні спортивне резюме Альбіни виглядає вражає. Вона — двократна чемпіонка України серед вихованців ДЮСШ та багаторазова чемпіонка Дніпропетровської області. Окрім цього, вона:

• срібна призерка Чемпіонату України серед вихованців ДЮСШ;
• має перший дорослий розряд, який вона вперше зафіксувала у 2023 році в Коломиї; 
• посіла друге місце в абсолютній першості на Чемпіонаті України серед дівчат; 
• має кубки абсолютної першості турнірів у Києві (2024) та Дніпропетровській області (2021, 2025). 
  

Три слова про себе

Коли її просять описати себе, вона не шукає складних формулювань:

“Наполеглива. Серйозна. І, сподіваюсь, сильна”.  

Сила тут — не лише у вазі штанги. Вона у виборі залишитися. У здатності не здаватися. У чесності перед собою.

Читайте також:

Сила, яка виросла з упертості: особиста історія тренерки з пауерліфтингу у Вільногірську

Вербна неділя — одне з найсвітліших весняних свят, що наповнене глибокою символікою та давніми традиціями. Воно відкриває передвеликодній період і поєднує духовне очищення, народні звичаї та відчуття оновлення природи. 

Більше — на Вільногірськ IN.UA 

Коли святкувати Вербну неділю у 2026 році

Згідно з біблійною традицією, Ісус урочисто в’їхав до Єрусалима приблизно за тиждень до своєї смерті. Саме тому це свято відзначають за сім днів до Великодня, і воно не прив’язане до фіксованої дати. 

У 2026 році православні християни святкуватимуть Великдень 12 квітня, тож Вербна неділя відзначатиметься 5 квітня. Ця дата є спільною як для тих, хто дотримується нового, так і старого стилю.

Водночас у католицькій традиції Великдень припадає на тиждень раніше — 5 квітня, а отже, католицька Вербна неділя святкуватиметься 29 березня.

Традиції святкування Вербної неділі 

Ключовим символом цього свята, відповідно до біблійного переказу, є пальмові гілки — знак шани й перемоги, якими жителі Єрусалима встеляли шлях Ісусу. В Україні ж пальми не ростуть, тож з часом замість них використовують вербу — рослину, яка однією з перших оживає та розквітає навесні.

На це свято здавна існує традиція освячувати в церкві ці гілочки верби, найчастіше — козячої, з м’якими пухнастими “котиками”. Після богослужіння їх приносять додому та ставлять у воду. Вважається, що освячена верба має особливу силу, приносить добробут, удачу й захист.

За традицією, такими гілочками люди легко торкаються один одного, промовляючи: “Не я б’ю — верба б’є! За тиждень Великдень!”. Цим вони бажають рідним і близьким здоров’я, сили та Божого благословення.

Також у цей день передбачене невелике послаблення харчових  заборон Великого посту: попри те, що мʼясні, молочні продукти, а також яйця вживати не можна, вірянам дозволяється урізноманітнити раціон рибними стравами.

Читайте також:

Як пофарбувати яйця на Великдень кавою: інструкція