У Вільногірську відкрили жіночий клуб «Незламні Панянки»

Дві активістки у Вільногірську створили клуб, де об’єднують жінок за спільними інтересами. Для відвідувальниць планують проводити тренінги з психологічної підтримки й творчі майстер-класи.

Про ідею створення жіночого клубу журналістам Вільногірськ IN.UA розповіли засновниці об’єднання Таміла Антонова та Анастасія Милославська.

Жіночий клуб у Вільногірську

Жіночий клуб «Незламні Панянки» створили у Вільногірську у жовтні поточного року. Його засновниці Таміла Антонова й Анастасія Милославська кажуть, подібні об’єднання жінок бачили в інших містах України, тож вирішили створити такий клуб і у рідному місті.

«Ми з Мілою чекали відкриття подібного клубу у нашому місті, не дочекавшись, вирішили створити його самі. Дивлячись на наших непохитних українських жінок, Міла запропонувала назву «Незламні», а я запропонувала додати «Панянки». Вважаю наших незламних українок саме такими: стильними, доглянутими та від природи гарними берегинями роду. Об’єднавши разом наші ідеї, утворилась назва клубу «Незламні Панянки», — розповідає Анастасія Милославська, та додає: під час війни жінки залишилися наодинці зі своїми проблемами та хвилюваннями, бо їх чоловіки стали на захист країни. У жіночому клубі вони зможуть знайти нових друзів, обговорювати актуальні теми та відпочивати разом.

На першу зустріч до клубу прийшло 16 жінок різного віку та професій. 

«Я вважаю, що маю дві супер здібності: вчитись і навчати. У вільний час відвідую багато тренінгів для власного саморозвитку і зараз відчуваю, що настав той момент, коли мені необхідно поділитися своїм досвідом та вмінням з іншими жінками», — ділиться Таміла Антонова.

Як проходять зустрічі

Знайомство нових учасниць клубу розпочали з короткої розповіді про себе,  філіжанки кави та настільної гри. 

«Як на мене, саме така форма знайомства допомогла мені почувати себе вільно серед нових людей. Було дуже круто відчути атмосферу тепла і затишку. Всі жінки дуже різні, але ми швидко знайшли спільну мову. Такий клуб як ковток свіжого повітря після тривалої задухи», — учасниця клубу Вікторія.

Долучилася до жіночого клубу й переселенка з Краматорська Олена. Прийшла сюди, каже жінка, щоб завести нові знайомства.

«З близькими друзями спілкуємось тільки в інтернеті. Війна нас розкидала по всьому світу. В місті майже нікого не знаю. Коли почула про створення такого клубу у Вільногірську, відразу вирішила приєднатись», — розповідає Олена.

У жіночому клубі засновниці планують проводити творчі майстер-класи, тренінги, запрошувати спеціалістів з галузі косметології.

«Нам хочеться не тільки віддавати власний досвід, а і приймати його від інших учасниць клубу, щоб для нас це теж було цікаво. Ми завжди відкриті до нових ідей, пропозицій та побажань», — наголошує Анастасія Милославська.

Як вступити в жіночий клуб

Вступити в об’єднання можуть жінки та дівчата віком від 16 років. Для цього слід звернутися за телефонами:

• +380 (96) 316 4686 — Таміла;
• +380 (63) 408 7774 — Анастасія.

Читайте також:

• Гінекологічне відділення у Вільногірську: діагностика новим обладнанням
• «Відчуття, що він йде поряд зі мною»: чиїм ім’ям назвали одну з вулиць у Вільногірську

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини. 

Деталі — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

З чого все почалося

Рішення стати патронатною родиною часто народжується не з плану, а з відчуття. Саме так сталося і в цій історії — поштовхом стала війна та велика кількість дітей, які потребували допомоги.

“Почалася війна, і було дуже багато діток. В інтернеті писали, що треба брати дітей. Я пройшла навчання, і якось так — підійшла до чоловіка і кажу: “Треба, давай спробуємо”. І все”, — згадує Ірина Іванова. 

Примітка. Патронатна родина — це форма тимчасового догляду за дитиною, що опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту на нетривалий проміжок часу. 

Перші дні патронату та перші труднощі 

Ірина стала першою патронатною вихователькою у своїй громаді. Перший досвід виявився емоційно складним, незважаючи навіть на те, що вона — мати п’яти біологічних дітей.

“Перший випадок — це дівчинка з інвалідністю, підтримка рідних та команди була дуже необхідна, так як були труднощі. Я навіть телефонувала старості нашої громади та казала, що більше не хочу бути патронатною вихователькою. А вона говорила — зателефонуєш зранку , а зранку я вже їй не дзвонила”, — каже Ірина. 

З часом труднощі почали відступати, а родина — зміцнюватися .

“Місяць, два,  та вже три роки — і ти розумієш, що це твоє покликання. Ми стали великою командою”, — додає Ірина. 

Як троє братів знайшли постійний дім 

Підсумовуючи, Ірина стала патронатною вихователькою для 13 дітей. Згодом подружжя взяло під опіку трьох братів-підлітків. Один із них мав складну історію та проблеми із законом.

“Він крав, бешкетував, усе ламав. Але ми переживали, що якщо його віддамо, його не зрозуміють. І зрозуміли, що ці діти народжені сердцем, вони наші”, — каже Ірина. 

Попри страхи, родина вирішила не відступати: 

“Звісно, думали: а раптом не впораємось? Але потім: а що, впораємось. І впоралися”, — ділиться жінка. 

Сьогодні хлопці залишаються частиною сімʼї, один з них, навіть після досягнення повноліття. 

“Він вже документально вибув, йому 18 років. Але нікуди від нас не пішов — живе з нами”, — розповідає Ірина Іванова. 

Для майбутніх патронатних вихователів Ірина має пораду: не боятися зробити перший крок. Страх, втома і бажання опустити руки — це нормально. Головне у такі моменти — мати підтримку та людей, які скажуть “Ми з усім впораємося” або запитає “Як ти сьогодні?”. Ними можуть стати рідні та близькі, фахівці соціальної служби або члени міждисциплінарної команди.

Сьогодні у великій родині виховується одразу 11 дітей — як рідні, так і ті, хто потребує тимчасового захисту або постійного дому. І, попри всі труднощі, вони живуть, як єдине ціле. 

“У нас немає ревнощів. Ми всі, як рідні. Якщо є проблема — вирішуємо разом. Це такий фундамент сімʼї”, — підсумовує Ірина 

Читайте також:

Єдина патронатна родина у Вільногірську: як живе сім’я Слісаренків і чому залишаються без належної підтримки

Кабінет Міністрів України затвердив правила проведення конкурсів для митців та виробників контенту в межах президентської ініціативи “1000 годин українського контенту”. Держава готова інвестувати мільярди гривень у створення якісних вітчизняних фільмів, музики та навіть відеороликів для соцмереж.

Редакція Вільногірськ IN.UA розповідає, хто, на що і як зможе отримати фінансування.

“1000 годин українського контенту”: ціль програми

Попри тривалу повномасштабну війну, частина українців, особливо молодь, продовжує споживати російський контент. Дослідження компанії Gradus Research доводять, що цей вибір продиктований переважно звичкою, впливом оточення та банальною нестачею якісної вітчизняної альтернативи. Адже глядач обирає те, що якісно знято, емоційно близько та легкодоступно.

Головна мета нової програми — не просто обмежити ворожий вплив, а створити конкурентний, цікавий та затребуваний український продукт.

“Наше завдання — наповнити інформаційний простір українськими історіями, посилити культуру і стійкість суспільства“, — наголосила віцепрем’єрка з гуманітарної політики та міністерка культури Тетяна Бережна.

На які проєкти можна отримати гроші

Ініціатива, яку реалізуватиме Міністерство культури, охоплює надзвичайно широкий спектр напрямів. Державну підтримку через відкриті конкурси зможуть отримати автори таких форматів:

• ігрові фільми та серіали;
• неігрові документальні проєкти;
• анімаційні фільми та серіали;
• спеціальний контент для дитячої аудиторії;
• сучасна музика;
• перформативне та візуальне мистецтво;
• масштабні аудіовізуальні шоу;
• короткі відеоролики для соціальних мереж.

Як працюватиме відбір та коли подавати заявки

Механізм розподілу коштів обіцяють зробити максимально прозорим. Урядовці зазначають, що програма працюватиме виключно через відкриті конкурси. Кожен проєкт проходитиме оцінку незалежних експертів та етап публічного пітчингу (захисту ідеї перед комісією).

Прийом заявок від креаторів стартує вже найближчими днями — з 3 квітня 2026 року. Кампанія збору ідей триватиме до червня включно.

Мільярдні інвестиції в економіку та безпеку

Програму “1000 годин українського контенту” ще у вересні 2025 року анонсував президент Володимир Зеленський. Як пояснив голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, глава держави закликав уряд не просто запустити ініціативу, а й гарантувати їй реальне фінансування.

Згідно з ухваленим бюджетом на 2026 рік, на реалізацію цього проєкту заклали майже 4 мільярди гривень (із загальних 16,1 мільярда, передбачених для Мінкульту).

Посадовці підкреслюють, що це не просто витрати на розваги, а серйозний економічний крок. Програма має стимулювати розвиток креативних індустрій, створити нові робочі місця, залучити додаткові інвестиції та забезпечити зростання ринку загалом.

“Інвестування в культурний продукт сьогодні — це інвестиція в цінності, ідентичність і безпеку держави“, — підсумували в Міністерстві культури.

Читайте також:

Збитки через “постачальника останньої надії”: у “Жилкомсервісу” забирають ще 2,5 млн грн