У Вільногірську відкрили жіночий клуб «Незламні Панянки»

Дві активістки у Вільногірську створили клуб, де об’єднують жінок за спільними інтересами. Для відвідувальниць планують проводити тренінги з психологічної підтримки й творчі майстер-класи.

Про ідею створення жіночого клубу журналістам Вільногірськ IN.UA розповіли засновниці об’єднання Таміла Антонова та Анастасія Милославська.

Жіночий клуб у Вільногірську

Жіночий клуб «Незламні Панянки» створили у Вільногірську у жовтні поточного року. Його засновниці Таміла Антонова й Анастасія Милославська кажуть, подібні об’єднання жінок бачили в інших містах України, тож вирішили створити такий клуб і у рідному місті.

«Ми з Мілою чекали відкриття подібного клубу у нашому місті, не дочекавшись, вирішили створити його самі. Дивлячись на наших непохитних українських жінок, Міла запропонувала назву «Незламні», а я запропонувала додати «Панянки». Вважаю наших незламних українок саме такими: стильними, доглянутими та від природи гарними берегинями роду. Об’єднавши разом наші ідеї, утворилась назва клубу «Незламні Панянки», — розповідає Анастасія Милославська, та додає: під час війни жінки залишилися наодинці зі своїми проблемами та хвилюваннями, бо їх чоловіки стали на захист країни. У жіночому клубі вони зможуть знайти нових друзів, обговорювати актуальні теми та відпочивати разом.

На першу зустріч до клубу прийшло 16 жінок різного віку та професій. 

«Я вважаю, що маю дві супер здібності: вчитись і навчати. У вільний час відвідую багато тренінгів для власного саморозвитку і зараз відчуваю, що настав той момент, коли мені необхідно поділитися своїм досвідом та вмінням з іншими жінками», — ділиться Таміла Антонова.

Як проходять зустрічі

Знайомство нових учасниць клубу розпочали з короткої розповіді про себе,  філіжанки кави та настільної гри. 

«Як на мене, саме така форма знайомства допомогла мені почувати себе вільно серед нових людей. Було дуже круто відчути атмосферу тепла і затишку. Всі жінки дуже різні, але ми швидко знайшли спільну мову. Такий клуб як ковток свіжого повітря після тривалої задухи», — учасниця клубу Вікторія.

Долучилася до жіночого клубу й переселенка з Краматорська Олена. Прийшла сюди, каже жінка, щоб завести нові знайомства.

«З близькими друзями спілкуємось тільки в інтернеті. Війна нас розкидала по всьому світу. В місті майже нікого не знаю. Коли почула про створення такого клубу у Вільногірську, відразу вирішила приєднатись», — розповідає Олена.

У жіночому клубі засновниці планують проводити творчі майстер-класи, тренінги, запрошувати спеціалістів з галузі косметології.

«Нам хочеться не тільки віддавати власний досвід, а і приймати його від інших учасниць клубу, щоб для нас це теж було цікаво. Ми завжди відкриті до нових ідей, пропозицій та побажань», — наголошує Анастасія Милославська.

Як вступити в жіночий клуб

Вступити в об’єднання можуть жінки та дівчата віком від 16 років. Для цього слід звернутися за телефонами:

• +380 (96) 316 4686 — Таміла;
• +380 (63) 408 7774 — Анастасія.

Читайте також:

• Гінекологічне відділення у Вільногірську: діагностика новим обладнанням
• «Відчуття, що він йде поряд зі мною»: чиїм ім’ям назвали одну з вулиць у Вільногірську

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

Поки частина продавців торгує молочною продукцією без перевірок і витрат, фермерка Ольга з села Мотронівка Вільногірської громади доводить якість своєї продукції щодня — лабораторіями, ветеринарним контролем і роками селекції. 

Історію фермерки Ольги читайте на Вільногірськ IN.UA.

За словами Ольги, у регіоні залишилося фактично одне фермерське господарство, яке працює за всіма правилами: з ветеринарним контролем, лабораторними аналізами та сучасними технологіями. Проте навіть це не гарантує стабільності: головною проблемою для фермерки Ольги стала не якість продукції, а нерівні умови продажу.

“Більшість молочної продукції продається поза межами ринку — без жодних перевірок. І на це просто не звертають уваги”, — каже Ольга. 

За правилами, і корови, і вся молочна продукція мають проходити ветеринарний контроль. Це означає додаткові витрати і, відповідно, вищу ціну на продукцію.

“Наше господарство тримається з останніх сил”, — зізнається фермерка Ольга. 

Тим часом продавці на стихійних ринках працюють без цих витрат і можуть дозволити собі продаж товару за зниженими цінами. 

Однак, за даними редакції Вільногірськ IN.UA, ціни на таких “точках” навіть дорожчі. Зокрема, на “стихійному” ринку “біля берізок” ціни на домашній сир коливаються від 60 гривень за нежирний до 80 гривень за пів кіло жирного продукту. Сметана там коштує близько 140–150 гривень, вершки – 180 гривень.

Така сама продукція у пані Ольги – дешевше. Кисломолочний сир – 50 гривень за пів кіло, сметана – 140 гривень. 

Цікаво, що самі торговці зі “стихійного” ринку не проти перейти на офіційний ринок, де денна оплата становить близько 100 гривень, проте наразі вони продовжують створювати цінову конкуренцію легальним виробникам.

Як розповіла нашій журналістці одна з продавчинь молочної продукції “під берізками”, –  вона одна з останніх продавала на офіційному ринку, однак люди туди майже не заходять: всі йдуть на прохідне місце. Тому і їй довелося перебратися туди. 

Якість продукції

Господарство Ольги — не просто ферма, а результат багаторічної селекційної роботи. Тут утримують породистих корів, молоко яких має жирність понад 6%.

“Це племінне господарство. Ми самостійно займаємося осіменінням, використовуємо канадську селекцію. Усе, від корму до ветеринарії, контролюється”, — каже вона. 

На фермі застосовують апаратне доїння, що дозволяє уникнути забруднення молока.

“Молоко одразу потрапляє в закриту систему, що гарантує чистоту, відсутність сторонніх запахів і довший термін придатності”, — пояснює героїня матеріалу. 

Усі тварини проходять регулярні перевірки. У господарстві ведеться повна ветеринарна документація.

Основа справи — любов до тварин

Попри труднощі, Ольга говорить про свою роботу з теплом. Окремо згадує своїх улюбленець — корів Мілку, Сметанку та Серафиму. Фермерка каже: 

“Люблю тих, які найлагідніші. Вони можуть облизувати тебе, поки працюєш. Це дуже особливий зв’язок”. 

Окрім корів, фермерка доглядає ще й за покинутими тваринами — нині у неї 31(!!!) кіт. 

Інші проблеми фермерів

Окрім реалізації продукції, фермери стикаються і з іншими викликами. Один із них — зміни клімату та проблеми з випасом худоби.

“Поля розорюють, проходи перекривають. Балки заростають чагарниками. Раніше там випасали сотні голів худоби, а зараз — одиниці”, — розповідає Ольга.

Вона додає, що ситуацію могли б частково вирішити ферми з вівцями чи козами, які природно очищують територію, але через ветеринарні вимоги тримати різні види тварин разом не можна.

“Це справа життя”

Фермерством Ольга займається з дитинства — її батьки присвятили цьому все життя.

“Ми зберегли ферму, яку тут побудували ще у 1954 році. Не дали їй зруйнуватися, відновили, як могли”, — говорить вона.

Сьогодні це не просто бізнес, а справа, яку намагаються втримати попри всі труднощі. Аби ще краще дбати про господарство та професійно підходити до здоровʼя тварин, наразі пані Ольга навчається на ветеринара. Більше того, у майбутньому вона планує відкрити власну ветеринарну клініку у Вільногірську, щоб допомагати не лише своїм тваринам. 

Читайте також:

Марина, що створює сумки з душею: “Мрію про свій бренд”

У непростий для медицини час Вільногірська центральна міська лікарня намагається не лише втримати стабільну роботу, а й поступово розвиватися. Лікарня поступово відновлюється, але потребує людей, ресурсів і підтримки громади.

Про фінансування, кадровий дефіцит, нові послуги та плани з благоустрою журналістці Вільногірськ IN.UA розповіла директорка закладу Альона Ткаченко.

“Потрібно багато працювати”: з чого починала нова керівниця

Альона Ткаченко очолила лікарню в непростий для установи період. За її словами, на момент призначення ситуація вимагала не гучних рішень, а щоденної системної роботи.

“Я можу сказати лише одне – потрібно багато працювати. Ми поступово йдемо до відновлення. Це командна робота і командний дух”, – зазначає директорка.

Попри труднощі, головним орієнтиром залишається якість допомоги пацієнтам і стабільність для громади.

Одна з тем, що хвилює мешканців – виплата зарплат медикам. Керівниця лікарні запевняє: наразі ситуація контрольована.

Лікарня працює за договорами з НСЗУ, виконує умови пакетів і отримує фінансування без затримок. Водночас підкреслює: рівень доходу закладу напряму залежить від активності самих працівників.

Кадри – головний виклик

Найгостріша проблема – нестача спеціалістів. Саме вона стримує розвиток лікарні.

Наразі заклад повертає колишніх працівників, залучає нових лікарів та розширює спектр послуг.

У лікарні вже працюють нові фахівці, зокрема реабілітологи, а вузькопрофільні спеціалісти почали регулярно приймати пацієнтів щосуботи.

Серед найбільш дефіцитних спеціальностей: кардіолог, хірург, педіатр, інфекціоніст, терапевти.

“Ми можемо підписувати нові пакети НСЗУ, але все впирається у наявність працівників”, – пояснює Ткаченко.

Нові можливості для пацієнтів: від ендоскопії до реабілітації

У лікарні з’явилися нові послуги та обладнання. Зокрема:

• сучасний ендоскоп із фото- та відеофіксацією,
• можливість проведення біопсії,
• розвиток реабілітаційного напрямку.

Більшість консультацій вузьких спеціалістів – безкоштовні за направленням сімейного лікаря. Водночас є нюанси: деякі обстеження, зокрема ендоскопія для молодших пацієнтів, можуть бути платними через обмеження державних пакетів.

Авто для пацієнтів і допомога від донорів

Одним із важливих кроків стало отримання спеціалізованого автомобіля для перевезення лежачих пацієнтів. Тепер їх можуть доставляти на обстеження до інших міст без залучення сторонніх служб.

Також лікарня регулярно отримує допомогу у вигляді генераторів, медикаментів, витратних матеріалів та гуманітарної підтримки від волонтерів та організацій.

“Будь-яка допомога зараз критично необхідна”, – наголошує директорка.

Благоустрій: “рожева мрія” – оновлення лікарні

Окремий напрям роботи – приведення до ладу території та приміщень. Частину робіт вже виконали власними силами працівників і за підтримки благодійників.

Серед першочергових потреб:

• ремонт операційного блоку,
• оновлення харчоблоку,
• ремонт перев’язочних,
• облаштування безбар’єрного доступу,
• заміна огорожі,
• благоустрій території.

“Наша “рожева мрія” – зробити фасад лікарні і провести капітальні ремонти”, – каже Ткаченко.

У лікарні вже встановлюють пандуси, оновлюють обладнання, працюють над доступністю для маломобільних пацієнтів.

Роль лікарні для громади

Керівниця підкреслює: лікарня – це не просто заклад, а ключовий елемент життя громади.

“Медицина – це фундамент. Це народження, лікування і, на жаль, останні моменти життя. Ми супроводжуємо людину на всіх етапах”.

До Вільногірської лікарні звертаються не лише мешканці міста, а й жителі навколишніх громад.

У лікарні не приховують: підтримка містян важлива. Йдеться не лише про фінанси.

Мешканці можуть долучатися до прибирання території, допомагати з благоустроєм та підтримувати лікарню благодійно.

“Ми стараємося”: про щоденну роботу і плани

Попри всі виклики, у лікарні вже вибудували систему роботи: проблеми вирішують поступово, визначаючи пріоритети.

“Є нагальні питання – вирішуємо одразу. Інші – поетапно. Але ми стараємося навести порядок і розвивати лікарню”, – підсумовує директорка.

Лікарня має генератори, працює як пункт незламності та продовжує надавати допомогу навіть в умовах енергетичних викликів.

Читайте також:

Вільногірська міська лікарня замовила техобслуговування рентген-апарату: деталі тендеру