У Вільногірську відкрили жіночий клуб «Незламні Панянки»

Дві активістки у Вільногірську створили клуб, де об’єднують жінок за спільними інтересами. Для відвідувальниць планують проводити тренінги з психологічної підтримки й творчі майстер-класи.

Про ідею створення жіночого клубу журналістам Вільногірськ IN.UA розповіли засновниці об’єднання Таміла Антонова та Анастасія Милославська.

Жіночий клуб у Вільногірську

Жіночий клуб «Незламні Панянки» створили у Вільногірську у жовтні поточного року. Його засновниці Таміла Антонова й Анастасія Милославська кажуть, подібні об’єднання жінок бачили в інших містах України, тож вирішили створити такий клуб і у рідному місті.

«Ми з Мілою чекали відкриття подібного клубу у нашому місті, не дочекавшись, вирішили створити його самі. Дивлячись на наших непохитних українських жінок, Міла запропонувала назву «Незламні», а я запропонувала додати «Панянки». Вважаю наших незламних українок саме такими: стильними, доглянутими та від природи гарними берегинями роду. Об’єднавши разом наші ідеї, утворилась назва клубу «Незламні Панянки», — розповідає Анастасія Милославська, та додає: під час війни жінки залишилися наодинці зі своїми проблемами та хвилюваннями, бо їх чоловіки стали на захист країни. У жіночому клубі вони зможуть знайти нових друзів, обговорювати актуальні теми та відпочивати разом.

На першу зустріч до клубу прийшло 16 жінок різного віку та професій. 

«Я вважаю, що маю дві супер здібності: вчитись і навчати. У вільний час відвідую багато тренінгів для власного саморозвитку і зараз відчуваю, що настав той момент, коли мені необхідно поділитися своїм досвідом та вмінням з іншими жінками», — ділиться Таміла Антонова.

Як проходять зустрічі

Знайомство нових учасниць клубу розпочали з короткої розповіді про себе,  філіжанки кави та настільної гри. 

«Як на мене, саме така форма знайомства допомогла мені почувати себе вільно серед нових людей. Було дуже круто відчути атмосферу тепла і затишку. Всі жінки дуже різні, але ми швидко знайшли спільну мову. Такий клуб як ковток свіжого повітря після тривалої задухи», — учасниця клубу Вікторія.

Долучилася до жіночого клубу й переселенка з Краматорська Олена. Прийшла сюди, каже жінка, щоб завести нові знайомства.

«З близькими друзями спілкуємось тільки в інтернеті. Війна нас розкидала по всьому світу. В місті майже нікого не знаю. Коли почула про створення такого клубу у Вільногірську, відразу вирішила приєднатись», — розповідає Олена.

У жіночому клубі засновниці планують проводити творчі майстер-класи, тренінги, запрошувати спеціалістів з галузі косметології.

«Нам хочеться не тільки віддавати власний досвід, а і приймати його від інших учасниць клубу, щоб для нас це теж було цікаво. Ми завжди відкриті до нових ідей, пропозицій та побажань», — наголошує Анастасія Милославська.

Як вступити в жіночий клуб

Вступити в об’єднання можуть жінки та дівчата віком від 16 років. Для цього слід звернутися за телефонами:

• +380 (96) 316 4686 — Таміла;
• +380 (63) 408 7774 — Анастасія.

Читайте також:

• Гінекологічне відділення у Вільногірську: діагностика новим обладнанням
• «Відчуття, що він йде поряд зі мною»: чиїм ім’ям назвали одну з вулиць у Вільногірську

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

В Україні розпочався грантовий конкурс “Варто: 4 роки підтримки”, організований Українським ветеранським фондом Мінветеранів та компанією Kernel. Конкурс дає можливість ветеранам та ветеранкам отримати від 500 тисяч до 1,5 мільйона гривень для запуску або розвитку власної справи.

Напрями підтримки: самі різноманітні сфери бізнесу, крім харчування. Все, що стосується виробництва, переробки, зберігання, логістики та організації харчування, буде окремим конкурсом, що відбудеться теж у 2026 році, але трохи пізніше.

Хто може брати участь:

• ветерани та ветеранки — ФОП або самозайняті;
  
• компанії, де 100% засновників — ветерани, зареєстровані не пізніше ніж за рік до подання заявки.

Також зважайте, що будуть етапи відбору:

1. Перевірка документів;
   
2. Оцінка експертами;
   
3. Публічний захист проекту.

Якщо зацікавилися, не гайте часу. Дедлайн подачі заявок: 17 лютого, 18:00

Оголошення результатів: 24 квітня 2026 року

Додатково: організатори проведуть онлайн-воркшопи для підготовки заявок, щоб учасники могли підвищити шанси на перемогу.

Деталі та реєстрація: veteranfund.com.ua

Читайте також:

Підприємці Дніпропетровщини можуть отримати грант до 5 тисяч доларів

У Вільногірську жінка за кермом таксі досі викликає подив у частини пасажирів. Та для героїні цієї історії це вже звична справа. Вона працює таксисткою близько трьох років у сімейній службі таксі, яку її родина розвиває ще з 2008 року.

Більше читайте на Вільногірськ IN.UA

Ідея працювати в таксі виникла не у Світлані, а у її рідних. 

“Мої хлопці настояли. Сказали: “Мама, йди вчитися, отримай права”. Син пригнав маленьку машинку, автомат, я на ній вчилася. Здала на права і все. Сказали: “Одягай шашку і поїхали””, – згадує Світлана про початок карʼєри. 

Сьогодні це повноцінний сімейний бізнес. Чоловік є власником служби таксі, сини також допомагають у роботі. Працюють разом, хоча суперечки іноді виникають. 

“З рідними легко, але іноді “отримую”: то не так встала, то не так повернула. Спостерігають, де тільки можна”, – зізнається героїня. 

Робочий день у родини довгий: чоловік починає працювати о пів на пʼятій ранку та завершує о сьомій – восьмій вечора, а сини працюють до початку комендантської години. Жінка поєднує роботу в таксі з домашнім господарством, адже мешкає родина у приватному будинку. 

Реакція пасажирів на жінку за кермом різниться – деякі радіють, а інші обирають чоловіка за кермом. 

“Буває, що відкривають двері, бачать, що за кермом жінка та йдуть до хлопців та з ними їдуть. Трішки неприємно, але тим не менше”, – каже жінка. 

Не зважаючи на це, у Світлани є постійні клієнти, які телефонують безпосередньо їй. 

Робота таксиста традиційно вважається небезпечною. На щастя, випадків насильства щодо нашої героїні не було. Найбільша небезпека для неї – ожеледиця взимку. 

“Під час першої ожеледиці чоловік попереджав, що треба бути обережною. Бувало й таке, що бачила перед собою аварію”, – розповідає Світлана. 

У таксистів в містах часто є своє професійне середовище, таке собі негласне “братство” зі спільними каналами комунікації. Про професійні чати таксистів у Вільногірську Світлана не чула, а от колеги-жінки у неї є: “в нашій фірмі працює ще три жінки”, – стверджує Світлана. 

Найбільше Світлані подобаються поїздки за місто. Подобається їздити трасою, без заторів та міського руху. Вона їздила до Жовтих Вод, Камʼянського та Кривого Рогу. 

В дорозі розмови з таксистом звичайна справа. Частіше пасажири в розмові говорять про наболіле, діляться буденним. 

“Говорять про наше життя, про те, що дороги не посипані та світла немає. Що б більше позитиву було, а не негативу, я б не сказала”, – каже жінка. 

Тим не менш, Світлана любить свою роботу.

“Мені подобається бути за кермом. Подобається, коли клієнт сідає з настроєм, встає та бажає гарного дня. Тоді і в тебе на весь день настрій є”, – наостанок додає таксистка.

Читайте також:

День таксиста: як працюють водії служб таксі у Вільногірську