Тетяна Шевченко, дружина загиблого Героя України Максима Шевченка, поділилася спогадами про його життя, службу у Збройних Силах України та значення його внеску в оборону країни.
З Тетяною Шевченко поспілкувалася та журналістка видання Вільногірськ IN.UA
Спогади дружини про Максима Шевченко
Тетяна Шевченко згадує свого чоловіка Максима як людину з великим серцем, яка завжди була готова допомогти іншим і відстоювати справедливість. Вона розповідає, що Максим завжди старався бути на висоті, не дозволяв нікому образити своїх рідних.
“Він був мужньою людиною, яка ніколи не дозволила б нікому образити своїх рідних,” — згадує вона.
Шлях до Збройних Сил України
Максим потрапив до Збройних Сил України після початку АТО, коли не збирався стояти осторонь під час кризи. Він не роздумуючи долучився до оборони країни, розуміючи, що його підтримка і зусилля потрібні. Спочатку Максима разом з іншими відправили на навчання, після чого їх мали направити на блокпости. Та натомість він разом із своїм підрозділом отримав завдання у місті Рубіжне у Луганській області, де вони пробули приблизно місяць. Та попри все, Максим постійно підтримував зв’язок із родиною.
“Люди були ще нічому не навчені, нічого не вміли, нічого не знали. Вони потрапили в Рубіжне і не знали, коли вони звідти виберуться та чи виберуться взагалі. Хлопці казали, що то був один із таких періодів, коли не розумієш, наскільки тебе вистачить“, — розповідає Тетяна.
Служба Максима в місті Рубіжне Луганської області була важливою частиною його життя. Його підрозділ забезпечував оборону міста, і вони докладали всіх зусиль, щоб захистити його від ворога. Коли місто було захоплене, військових евакуювали на Великдень 2022 року, що було одним із найскладніших періодів для Максима та його товаришів по службі. Після цього його відправляли в інші гарячі точки, перебування в яких було не менш важким для Максима.
“Після того він з товаришами перебували в інших точках всього лиш кілька днів. На мої запитання про те, як його справи, він завжди казав, що все нормально, хоча ми знали, що їм було дуже важко”, — згадує дружина.
Загинув Максим Шевченко 6 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Майорськ Донецької області.
Турботливий батько та чоловік
Максим був не лише відважним воїном, але й дбайливим батьком, який завжди знаходив час, щоб підтримати своїх дітей. Він охоче допомагав їм, відвозив до лікарні чи в інші місця, навіть якщо це вимагало від нього жертвувати власним часом та зусиллями, згадує його дружина Тетяна.
Важливими спогадами для неї є моменти, коли Максим допомагав своїм батькам. Він завжди старався полегшити їм життя, роблячи все, що було потрібно, від заведення води до встановлення плитки.
“Пам’ятаю розмову з мамою Максима, її теж звати Тетяна. Якось вона сказала, що куди не гляне, усе зробив Максим. Він завжди намагався бути поряд з батьками та допомагав усім, чим міг”, — ділиться вона.
Значення орденів та відзнак
Відповідно до Указу Президента України, Герой України Максим Шевченко – стрілець 9-ї стрілецької роти 2 стрілецького батальйону Національної Гвардії України був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно). А 30 червня 2024 року відзначений пам’ятною відзнакою Кам’янського міського голови «Захисник України» (посмертно).
Для Тетяни цей орден та відзнака її чоловіка мають особливе значення. Вони є символом його мужності та відданості, і важливою частиною пам’яті для їхньої родини.
“Це підтвердження його мужності та відданості. Це те, що залишається для нас і наших дітей на згадку про його вчинки,” — каже вона.
Тетяна також підкреслює важливість збереження пам’яті про загиблих героїв, які віддали своє життя за свободу і незалежність України. Вона вважає, що це важливо не лише для родин загиблих, але й для всього народу.
“Я хочу, щоб люди пам’ятали про наших героїв. Це важливо не лише для нас, рідних, але й для всього народу,” — зазначила вона.
Максим Шевченко залишив глибокий слід у серцях своїх близьких і знайомих, і його пам’ять буде завжди жити серед тих, хто знав і любив його.
Читайте також:
- Прощання з героєм: остання шана Єгору Савчук
- «Без захисників ніколи держави не буде», — вільногірець та військовий Ігор Миронюк про День ЗСУ
- Жінка в ЗСУ: історія вільногірської вчительки, яка пішла захищати Україну
Підписуйтесь
