З 20 січня вода у Вільногірську подається за графіком. Місто залишається без стабільного водопостачання вже четверту добу. Раніше на сайті міської ради повідомляли, що ремонтні роботи, які тривають на комбінаті, мали завершитися 22 січня. Станом на четвер, 23 січня, водопостачання у Вільногірську досі не відновлено.

Редакція Вільногірськ IN.UA з’ясовувала причини затримки та можливі терміни завершення робіт.

Коли буде вода в домівках?

Журналістам Вільногірськ IN.UA вдалось поспілкуватись з начальником ЦВП філії “ВГМК” АТ “ОГХК” Олегом Штамбургом.

Він не зміг офіційно відповісти на наші питання, проте натякнув, що ремонті роботи почали через аварію на водогоні.

“Ремонтні роботи звичайно з якимись аварійними ситуаціями пов’язані. Якщо ви хочете знати, я ж не офіційна особа, я працівник ОГХК, будь ласка звертайтесь офіційно до ОГХК і вам пояснять. Можу сказати що роботи тривають, про закінчення буде повідомлено. Ну аварія на водогоні, водогону 67 років”, – розповів Олег Штамбург.

З розмови стало зрозуміло, що точної дати відновлення водопостачання на підприємстві не знають.

Водночас міська рада повідомила, що роботи закінчаться 22 січня. Проте станом на 23 січня водопостачання у місті не відновлено.

Як люди справляються з ситуацією

Для жителів міста відсутність води в домівках стала неабиякою проблемою. Основним рішенням проблеми для містян стали бювети, однак це не універсальний вихід із ситуації.

Таким чином, людям доводиться перебували на холоді, шоб вдома була вода. Це викликало обурливу реакцію серед громадян.

Відповідь місцевої влади

Точної інформації, з приводу відновлення водопостачання, поки не повідомляють. Проте офіційно роботи мали закінчитись 22 січня, про що ОГХК попередив міську раду заздалегідь, розповів у коментарі журналістам Вільногірськ IN.UA секретар міської ради Антон Боклаг.

“Був офіційний лист від ОГХК, що у зв’язку з аварійною ситуацією будуть проводитися роботи 20, 21 та 22 січня і графік подачі води, те що опубліковано на сайті. Про 23 січня мова не йшла”, – Антон Боклаг.

Також Антон Боклаг порадив звернутись до КП “Жилсервіс”, яке відповідальне за водопостачання в місті. Та ця розмова з секретарем сталась 23 січня.

Нагадаємо, раніше, 21 січня, редакції вже отримала коментар від директора КП “Жилсервіс” Олександра Лукінова.

“Це не до нас, це на комбінат. Роботи проводить комбінат ОГХК на трубі”, – відповів Олександр Лукінов.

Читайте також:

• Витрати «Жилсервісу» перевищують доходи підприємства: що відомо
• Хто несе відповідальність за бювети у Вільногірську, на утримання яких витрачено майже 700 тисяч гривень?

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ІХХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.

У Вільногірську з 4 серпня можуть вимкнути світло в під’їздах. Причина — старі лічильники, які давно не перевіряли. Термін повірки яких закінчився ще у 2008–2009 роках.

Про це повідомив депутат та головний інженер Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Віталій Федоренко під час сесії Вільногірської міської ради.

Рішення виділити кошти — прийняли

Федоренко запропонував спрямувати 400 тисяч гривень, які були передбачені на генератор для котельні №10, на перевірку 118 лічильників.

Він також пояснив, що для цього потрібно спершу придбати нові лічильники й тимчасово встановити їх на час перевірки основних.

Депутати також обговорили пропозицію від енергокомпанії — перейти на загальнобудинковий облік.

Федоренко додав: “Енергетична компанія вже закупила і перевірила лічильники для 183 будинків. Вони готові встановити їх за свій рахунок, щоб місто перейшло на новий спосіб обліку електроенергії”.

Він пояснив, що наразі договори з оператором системи розподілу не підписують, бо це призведе до додаткових витрат для мешканців.

“Побутова енергетична компанія вже закупила лічильники, але якщо погодитися, мешканцям доведеться платити за втрати у мережах — це додатково 2–2,5 мільйони гривень на рік. Тому рішення поки не ухвалене”, — зазначив він.

Рішення про виділення 400 тисяч гривень на перевірку лічильників депутати підтримали.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• У Вільногірський ліцей №2 не набиратимуть учнів у перший клас