Вільногірськ: історія, яку ми носимо в серці

У секторі національних цінностей і спадщини Вільногірського Центру культурних послуг проходить виставка під назвою “Сива давнина мого краю”, присвячена історії Вільногірської міської територіальної громади. Екскурсії проводив дослідник локальної історії Володимир Смирнов, який уже багато років збирає факти та історії про місцеві пам’ятки.

Журналісти Вільногірськ IN.UA також відвідали цю виставку та дізналися від Володимира Смирнова про історичні памʼятки Вільногірської територіальної громади.

“Це наша історична пам’ять, яку мають знати і діти, і гості”

За словами Володимира Смирнова, виставка була присвячена історії Вільногірської громади. Він наголошує: попри те, що у Вільногірську немає грандіозних архітектурних об’єктів, історія тут живе – у землі, в ландшафті, у людській пам’яті.

“Хай у нас не так багато пам’яток, хай вони не такі видатні, як у Києві чи Чернігові, але це наша історична пам’ять — пам’ять людей, які тут народилися, виросли, або знайшли прихисток під час війни”, — каже він.

Екскурсію вже відвідали жителі Вільногірська та гості з інших міст, зокрема з Костянтинівки. Всі мали змогу дізнатися більше про історію громади, що офіційно утворилася у 2020 році, коли до Вільногірська приєднали ще 10 населених пунктів.

Курган “Грецька могила”: древній пагорб, що зберіг пам’ять на тисячоліття

Центральне місце виставки займала розповідь про археологічні знахідки з кургану “Грецька могила”. Його досліджувала експедиція музею ім. Д. І. Яворницького у 1986 році. Курган був розташований на місці нинішньої Свято-Успенської церкви у Вільногірську.

“Цей могильник датується приблизно 3000 роком до нашої ери і пов’язаний із ямною, катакомбною та зрубною культурами. Археологи виявили у ньому ліпні глиняні горщики, а також прикрасу з зубів хижих звірів і різьбленої кістки — одночасно і оберіг, і символ статусу”, — розповів Володимир Смирнов.

За його словами, на території громади є ще 43 подібні кургани, але досліджено лише один. Попри пограбування в давнину, “Грецька могила” лишається важливим свідченням давньої історії краю.

Камінь “Монах”: природна загадка та місце народної пам’яті

Ще одна важлива пам’ятка — камінь “Монах”, розташований біля дороги з Вільногірська в бік Мар’янівки та Дмитрівки. Камінь стоїть на узбіччі, недалеко від місця, де встановлені хрести. Згідно з народними переказами, він передається з покоління в покоління як сакральне місце.

“Є легенди, що камінь має духовне значення, можливо, навіть ритуальне. Там часто ставлять хрести, і священики розповідали мені, що це місце має особливу енергетику”, — зазначає дослідник.

Архітектурна спадщина громади: скромна, але значуща

На виставці також були представлені фото архітектурних пам’яток, що збереглися на території громади. Вони не мають офіційного статусу охоронюваних, але мають культурну цінність для місцевих мешканців. Це зокрема старі будівлі сільських шкіл, залишки дореволюційних споруд у селах, будинки довоєнного періоду у Вільногірську.

“Такі виставки — це шанс не просто побачити старовинні речі, а відчути зв’язок із поколіннями. Якщо ми не знатимемо свого минулого — не зможемо будувати майбутнє”, — підсумовує Володимир Смирнов.

Ця виставка розпочалася 14 квітня та триватиме до 2 травня.  Проходить вона у секторі національних цінностей і спадщини Вільногірського Центру культурних послуг. Адреса Садова 34, вхід з боку спортивного майданчика Вільногірського ліцея №2, 3-й поверх.

Читайте також:

• У Вільногірську помітили метелика, занесеного до Червоної книги
• У Вільногірську присвоїли звання “Почесний громадянин” двом загиблим захисникам

У Вільногірську розгортається криза навколо КП “Жилкомсервіс”. Керівництво підприємства офіційно повідомило про намір розірвати договори на обслуговування багатоквартирних будинків міста. Водночас на черговій сесії міської ради секретар міськради Олег Штамбург різко розкритикував діяльність компанії.

Детальніше про ситуацію — в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

На черговій сесії міської ради, яка відбулася 27 березня 2026 року, секретар Вільногірської міської ради Олег Штамбург різко розкритикував діяльність компанії,звинувативши її менеджмент у бездіяльності та фінансових провалах, і запропонував достроково звільнити директора КП “Управляюча компанія “Жилкомсервіс” Івана Буряка.

Абсурд ситуації: управляюча компанія відмовляється управляти

Віднещодавна КП “Жилкомсервіс” розсилає листи, у яких повідомляє, що з 9 травня 2026 року відмовляється від управління багатоквартирними житловими будинками. 

Своє рішення керівництво “Жилкомсервісу” мотивувало нібито “складністю координації спільних дій, відсутністю спільного бачення розв’язання проблем, конструктивного діалогу та оперативного реагування”.

Секретар міської ради Олег Штамбург, який інформував депутатів про цей випадок, називає такий крок  прямим ухиленням підприємства від своїх прямих обов’язків:

Фінансова прірва: куди пішли 54 мільйони з бюджету

Окреме обурення міської влади викликає фінансовий стан підприємства, яке регулярно отримувало підтримку з міського бюджету. За словами Олега Штамбурга, протягом останніх чотирьох років міська рада виділила “Жилкомсервісу” понад 54 мільйони гривень фінансової допомоги (зокрема через поповнення статутного капіталу).

Ця сума є колосальною для міста і майже дорівнює сукупному річному фінансовому плану самої компанії, який становить 70 мільйонів гривень. Проте вливання коштів не дали очікуваного результату.

“Я не берусь судити про ефективність цих коштів, але ми з вами бачимо… якість послуг падає. Згідно з фінансовим звітом, управляюча компанія зменшила надходження від основної діяльності до 86%. Тобто, основна діяльність не виконується. Зростає дебіторська та кредиторська заборгованості“, — констатує секретар міськради.

Ще один приклад неефективного менеджменту, на який вказує Штамбург, пов’язаний з бездіяльністю у питаннях коригування тарифів для населення. Керівництво “Жилкомсервісу” скаржиться на збитковість послуг з управління та вивезення сміття, однак за чотири роки навіть не спробувало застосувати державний механізм індексації тарифів на рівень інфляції.

“Індексується пенсія, індексується заробітна плата, а цього (підвищення тарифу на рівень інфляції – прим.редакції) взагалі не було. Це повна бездіяльність. За чотири роки вони б отримали 7 мільйонів гривень. Що таке сім мільйонів? Це два нові сміттєвози. А для населення це було б збільшення плати на рівні всього 9 копійок“, — пояснює Олег Штамбург.

Загалом, сьогодні підприємство “Жилкомсервіс” виживає переважно за рахунок послуг з теплопостачання, але й цей тариф виглядає нерентабельним. У підсумку громада змушена компенсувати збитки комунальників (лише цьогоріч понад 4 мільйони гривень), забираючи ці кошти з інших важливих напрямків, наприклад, ремонту доріг.

Вимоги влади

Враховуючи катастрофічні фінансові показники та відмову виконувати статутні обов’язки, міська влада перейшла до радикальних дій. 18 травня 2026 року виконавчий комітет Вільногірської міської ради офіційно визнав результати роботи КП “УК “Жилкомсервіс” за 2025 рік незадовільними. Спираючись на це рішення, Олег Штамбург ініціював кадрові зміни на підприємстві.

“У зв’язку з цим ставлю на голосування протокольне доручення: від імені Вільногірської міської ради, як органу управління комунальним підприємством, рекомендувати міському голові достроково розірвати трудовий контракт, укладений з директором КП “УК “Жилкомсервіс“, — резюмував секретар міськради.

Зазначимо, що майже всі присутні депутати проголосували “за” звернення до міського голови Вільногірська з питання щодо звільнення керівництва “Жилкомсервісу”, крім самого директора підприємства Івана Буряка – він проголосував “проти”.

Читайте також:

У “Жилкомсервіса” забирають 6 мільйонів: деталі перерозподілу бюджету у Вільногірську

Життєві конфлікти іноді завершуються не просто розірваними стосунками, а й кримінальною відповідальністю. У Вільногірську суд виніс вирок військовослужбовцю, який під час сварки підняв руку на свою колишню співмешканку.

Редакція видання Вільногірськ IN.UA проаналізувала матеріали справи та розповідає деталі цього інциденту.

Як розгорталися події

Конфлікт стався пізно ввечері 10 лютого 2026 року в одному з гуртожитків Вільногірська. Військовослужбовець зустрівся біля кімнати зі своєю колишньою дівчиною. Відомо, що до грудня 2025 року пара проживала разом, проте їхні стосунки не були офіційно зареєстровані.

Близько 22:20 між колишніми співмешканцями спалахнула раптова сварка. Емоції швидко переросли у фізичне насильство. Перебуваючи в коридорі, чоловік вдарив жінку відкритою долонею в ділянку лівого вуха. Від сильного удару потерпіла втратила рівновагу та впала на підлогу. Однак нападник на цьому не зупинився: він завдав жінці, яка лежала на підлозі, ще щонайменше три удари ногами по стегнах. Після цього чоловік самостійно припинив бити колишню співмешканку.

У результаті побиття жінка отримала синці на стегнах та сідницях. Судово-медична експертиза класифікувала ці травми як легкі тілесні ушкодження.

Проти військовослужбовця відкрили кримінальне провадження за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (умисне легке тілесне ушкодження). Слідство наголосило, що чоловік, маючи статус військового, грубо порушив вимоги Статуту внутрішньої служби ЗСУ та Дисциплінарного статуту, які зобов’язують військовослужбовців бути дисциплінованими та не допускати негідних вчинків.

Розгляд справи

Враховуючи те, що злочин класифікується як кримінальний проступок, а сам обвинувачений повністю визнав свою провину, справу розглядали за спрощеною процедурою. Це означає, що суд ухвалив рішення без виклику сторін на засідання та без проведення класичного судового розгляду.

І обвинувачений (разом зі своїм адвокатом), і потерпіла надали письмові заяви про згоду на такий формат розгляду справи. Чоловік повністю погодився з усіма обставинами, які встановило слідство.

Вирок суду

Вільногірський міський суд ретельно вивчив усі матеріали справи. Суддя врахував, що чоловік раніше не мав судимостей та щиро розкаявся у скоєному, що є пом’якшувальною обставиною.

Однак суд звернув увагу і на обтяжувальні фактори. По-перше, нападник отримав негативну характеристику за місцем проходження військової служби. По-друге, злочин був вчинений щодо особи, з якою чоловік раніше перебував у сімейних відносинах.

У підсумку суд визнав військовослужбовця винним та призначив йому покарання у вигляді фінансового стягнення. Чоловік має сплатити штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Всі відеозаписи слідчих експериментів залишаться у матеріалах справи як речові докази.

Читайте також:

Студентка з Вільногірська отримала 5 років за привласнений iPhone: деталі судової справи