У секторі національних цінностей і спадщини Вільногірського Центру культурних послуг проходить виставка під назвою “Сива давнина мого краю”, присвячена історії Вільногірської міської територіальної громади. Екскурсії проводив дослідник локальної історії Володимир Смирнов, який уже багато років збирає факти та історії про місцеві пам’ятки.

Журналісти Вільногірськ IN.UA також відвідали цю виставку та дізналися від Володимира Смирнова про історичні памʼятки Вільногірської територіальної громади.

“Це наша історична пам’ять, яку мають знати і діти, і гості”

За словами Володимира Смирнова, виставка була присвячена історії Вільногірської громади. Він наголошує: попри те, що у Вільногірську немає грандіозних архітектурних об’єктів, історія тут живе – у землі, в ландшафті, у людській пам’яті.

“Хай у нас не так багато пам’яток, хай вони не такі видатні, як у Києві чи Чернігові, але це наша історична пам’ять — пам’ять людей, які тут народилися, виросли, або знайшли прихисток під час війни”, — каже він.

Екскурсію вже відвідали жителі Вільногірська та гості з інших міст, зокрема з Костянтинівки. Всі мали змогу дізнатися більше про історію громади, що офіційно утворилася у 2020 році, коли до Вільногірська приєднали ще 10 населених пунктів.

Курган “Грецька могила”: древній пагорб, що зберіг пам’ять на тисячоліття

Центральне місце виставки займала розповідь про археологічні знахідки з кургану “Грецька могила”. Його досліджувала експедиція музею ім. Д. І. Яворницького у 1986 році. Курган був розташований на місці нинішньої Свято-Успенської церкви у Вільногірську.

“Цей могильник датується приблизно 3000 роком до нашої ери і пов’язаний із ямною, катакомбною та зрубною культурами. Археологи виявили у ньому ліпні глиняні горщики, а також прикрасу з зубів хижих звірів і різьбленої кістки — одночасно і оберіг, і символ статусу”, — розповів Володимир Смирнов.

За його словами, на території громади є ще 43 подібні кургани, але досліджено лише один. Попри пограбування в давнину, “Грецька могила” лишається важливим свідченням давньої історії краю.

Камінь “Монах”: природна загадка та місце народної пам’яті

Ще одна важлива пам’ятка — камінь “Монах”, розташований біля дороги з Вільногірська в бік Мар’янівки та Дмитрівки. Камінь стоїть на узбіччі, недалеко від місця, де встановлені хрести. Згідно з народними переказами, він передається з покоління в покоління як сакральне місце.

“Є легенди, що камінь має духовне значення, можливо, навіть ритуальне. Там часто ставлять хрести, і священики розповідали мені, що це місце має особливу енергетику”, — зазначає дослідник.

Архітектурна спадщина громади: скромна, але значуща

На виставці також були представлені фото архітектурних пам’яток, що збереглися на території громади. Вони не мають офіційного статусу охоронюваних, але мають культурну цінність для місцевих мешканців. Це зокрема старі будівлі сільських шкіл, залишки дореволюційних споруд у селах, будинки довоєнного періоду у Вільногірську.

“Такі виставки — це шанс не просто побачити старовинні речі, а відчути зв’язок із поколіннями. Якщо ми не знатимемо свого минулого — не зможемо будувати майбутнє”, — підсумовує Володимир Смирнов.

Ця виставка розпочалася 14 квітня та триватиме до 2 травня.  Проходить вона у секторі національних цінностей і спадщини Вільногірського Центру культурних послуг. Адреса Садова 34, вхід з боку спортивного майданчика Вільногірського ліцея №2, 3-й поверх.

Читайте також:

• У Вільногірську помітили метелика, занесеного до Червоної книги
• У Вільногірську присвоїли звання “Почесний громадянин” двом загиблим захисникам

Верхньодніпровськ — місто, що зберігає у своїх затишних вулицях десятки захованих історій. На перший погляд спокійне й камерне, воно приховує у старих фасадах відлуння дворянських балів, приватних театрів, ремісничих майстерень та культурних осередків минулого.

Усе це оживає під час пішої екскурсії, яку проводить директорка Верхньодніпровського історичного музею Наталія Іванівна Коновал.

Початок історії: від дитячого будинку до старого проспекту

Біля музею гуртуються відвідувачі, і саме з цього місця почалася подорож Верхньодніпровськом.

“Хочу вам сказати, — починає пані Наталія, — що там, де зараз знаходиться музей раніше був дитячий будинок імені Кірова”. Саме з цього місця стартує прогулянка. Колись тут стояв гарний приватний будинок, а поруч — ресторан “Славутич”, де нині торговий центр.

Ціла територія дитбудинку була важливою частиною післявоєнної історії міста. Екскурсовод згадує історію чоловіка, який нещодавно віднайшов на кладовищі могилу директора того дитячого будинку — Мічника, і прагне відновити пам’ять про нього. Такі особисті історії повертають емоційний вимір місцям, які ми часто сприймаємо просто як будівлі.

Далі шлях веде до проспекту, який у місті й досі звично називають “Каштановим”. “До 1979 року тут були лише одноповерхові будиночки, — пригадує екскурсовод. — А коли місто відзначало 200-річчя, проспект перебудували. Верхньодніпровськ тоді називали “маленьким Києвом” — настільки затишно стало”. Сьогодні це одна з найатмосферніших частин міста — з рівними рядами каштанів і доглянутими фасадами.

Історичні будівлі, що зберегли свій характер

На маршруті трапляються об’єкти, які цікаві не лише архітектурою, а й тим, що пережили кілька епох. Колишня телефонно-телеграфна станція діяла тут у 1911–1920-х роках. Поруч стоїть старе царське казначейство — одна з перших кам’яних будівель Верхньодніпровська. Воно унікальне тим, що зберегло власне призначення: тут і сьогодні працює фінансова установа.

Справжньою окрасою міста є “Дім із годинником”, зведений у другій половині XIX століття. Його називали “Генеральською дачею”, адже тут відпочивав Катеринославський генерал-губернатор. “На першому поверсі була велика зала, де збиралися дворяни, проводилися бали, музичні вечори”, — розповідає Наталія Коновал. Сьогодні будівля все ще зберігає атмосферу світського життя свого часу.

Поруч — інша важлива споруда, яка колись слугувала столярною майстернею, а згодом — торговельною організацією “Міжторг”. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес повернення майна, відібраного у приватних власників у попередні десятиліття. Тоді й були знайдені документи на цю будівлю, і її повернули спадкоємцям. Згодом її придбали нові власники, і сьогодні вона відома як “Верхауз” — Верхньодніпровська хата.

Театральні та культурні осередки минулого

У центрі маршруту — будівля колишнього кінотеатру “Гастелло”. Попри те, що багато хто вважає його спорудженим у 1930-х, архітектура свідчить про старші витоки. “Колись тут був театр, — пояснює екскурсовод. — Верхньодніпровці — дуже творчі люди, тож вистави й концерти були регулярними”. Згодом театр поступився місцем кіносеансам, і будівля стала одним із культурних центрів міста.

Ще одна виразна споруда — цегляний будинок з червоною та білою цеглою, кованими балконами та сходами на другий поверх. За різних часів тут працювали музей, бібліотека й музична школа. Хоча сьогодні будівля пустує, вона залишається архітектурною родзинкою Верхньодніпровська.

Місто, що дихає річкою

На завершення екскурсії Наталія Іванівна звертає увагу на планування міста: вулиці Верхньодніпровська пролягають паралельно до Дніпра, а інші — перпендикулярно. “Це зроблено спеціально, щоб із річки надходило прохолодне повітря. Так само побудоване й Запоріжжя”, — пояснює вона.

Прогулянка з Наталією Коновал показує Верхньодніпровськ таким, яким його часто не помічають. Місто відкривається через маленькі історії: тут був дитячий будинок, там — телефонна станція, далі ‒ будівля, де колись танцювали на балах.

Читайте також:

“Якір у степу”: морська історія Вільногірська

Уряд оголосив про старт програми “Зимова підтримка”, яка передбачає одноразову виплату 1000 гривень для вразливих категорій населення з метою посилення соціальної допомоги в передзимовий період.

Про це повідомляє Міністерство соціальної політики України.

Хто отримає виплати

Виплата 1000 гривень не замінює чинних соціальних програм, а доповнює їх. Отримати допомогу зможуть сім’ї з дітьми різних категорій, одинокі пенсіонери, внутрішньо переміщені особи та інші громадяни, які проживають в Україні.

Ці кошти можна буде витратити на найбільш необхідні перед зимою товари та послуги:

• ліки;
• поштові та комунальні послуги;
• книги;
• благодійні внески.

Подати заяву на отримання допомоги для дітей можна буде з 15 листопада у застосунку “Дія” або у відділеннях Укрпошти. Після нарахування кошти можна витрачати до 30 червня 2026 року.

Читайте також:

Компенсація за втрачене житло: як ВПО зможуть подати заяву