Вільногірськ: історія, яку ми носимо в серці

У секторі національних цінностей і спадщини Вільногірського Центру культурних послуг проходить виставка під назвою “Сива давнина мого краю”, присвячена історії Вільногірської міської територіальної громади. Екскурсії проводив дослідник локальної історії Володимир Смирнов, який уже багато років збирає факти та історії про місцеві пам’ятки.

Журналісти Вільногірськ IN.UA також відвідали цю виставку та дізналися від Володимира Смирнова про історичні памʼятки Вільногірської територіальної громади.

“Це наша історична пам’ять, яку мають знати і діти, і гості”

За словами Володимира Смирнова, виставка була присвячена історії Вільногірської громади. Він наголошує: попри те, що у Вільногірську немає грандіозних архітектурних об’єктів, історія тут живе – у землі, в ландшафті, у людській пам’яті.

“Хай у нас не так багато пам’яток, хай вони не такі видатні, як у Києві чи Чернігові, але це наша історична пам’ять — пам’ять людей, які тут народилися, виросли, або знайшли прихисток під час війни”, — каже він.

Екскурсію вже відвідали жителі Вільногірська та гості з інших міст, зокрема з Костянтинівки. Всі мали змогу дізнатися більше про історію громади, що офіційно утворилася у 2020 році, коли до Вільногірська приєднали ще 10 населених пунктів.

Курган “Грецька могила”: древній пагорб, що зберіг пам’ять на тисячоліття

Центральне місце виставки займала розповідь про археологічні знахідки з кургану “Грецька могила”. Його досліджувала експедиція музею ім. Д. І. Яворницького у 1986 році. Курган був розташований на місці нинішньої Свято-Успенської церкви у Вільногірську.

“Цей могильник датується приблизно 3000 роком до нашої ери і пов’язаний із ямною, катакомбною та зрубною культурами. Археологи виявили у ньому ліпні глиняні горщики, а також прикрасу з зубів хижих звірів і різьбленої кістки — одночасно і оберіг, і символ статусу”, — розповів Володимир Смирнов.

За його словами, на території громади є ще 43 подібні кургани, але досліджено лише один. Попри пограбування в давнину, “Грецька могила” лишається важливим свідченням давньої історії краю.

Камінь “Монах”: природна загадка та місце народної пам’яті

Ще одна важлива пам’ятка — камінь “Монах”, розташований біля дороги з Вільногірська в бік Мар’янівки та Дмитрівки. Камінь стоїть на узбіччі, недалеко від місця, де встановлені хрести. Згідно з народними переказами, він передається з покоління в покоління як сакральне місце.

“Є легенди, що камінь має духовне значення, можливо, навіть ритуальне. Там часто ставлять хрести, і священики розповідали мені, що це місце має особливу енергетику”, — зазначає дослідник.

Архітектурна спадщина громади: скромна, але значуща

На виставці також були представлені фото архітектурних пам’яток, що збереглися на території громади. Вони не мають офіційного статусу охоронюваних, але мають культурну цінність для місцевих мешканців. Це зокрема старі будівлі сільських шкіл, залишки дореволюційних споруд у селах, будинки довоєнного періоду у Вільногірську.

“Такі виставки — це шанс не просто побачити старовинні речі, а відчути зв’язок із поколіннями. Якщо ми не знатимемо свого минулого — не зможемо будувати майбутнє”, — підсумовує Володимир Смирнов.

Ця виставка розпочалася 14 квітня та триватиме до 2 травня.  Проходить вона у секторі національних цінностей і спадщини Вільногірського Центру культурних послуг. Адреса Садова 34, вхід з боку спортивного майданчика Вільногірського ліцея №2, 3-й поверх.

Читайте також:

• У Вільногірську помітили метелика, занесеного до Червоної книги
• У Вільногірську присвоїли звання “Почесний громадянин” двом загиблим захисникам

Уявлення про те, що силові види спорту — винятково чоловіча справа, поступово відходить у минуле. Сьогодні дедалі більше жінок доводять: сила може поєднуватися з ніжністю, а спортивні досягнення не мають вікових обмежень.

Деталі — на Вільногірськ IN.UA.

Мешканка Вільногірська Тетяна — одна з тих жінок, які власним прикладом руйнують стереотипи. Ще кілька років тому її життя не було пов’язане зі спортом. Але з початком повномасштабної війни вона відкрила для себе пауерліфтинг, і цей вид спорту став для неї справжнім джерелом внутрішньої опори.  

У спорт привела донька

Тетяна розповідає, що вперше зацікавилася пауерліфтингом завдяки доньці Варварі.

Саме на початку повномасштабного вторгнення дівчина почала відвідувати секцію пауерліфтингу та швидко досягла успіхів. За два роки тренерка доньки запропонувала спробувати свої сили і самій Тетяні.

“Спочатку я навіть не думала, що зможу виступати на змаганнях. Але завдяки підтримці тренерки та наполегливій праці повірила у себе”, — згадує жінка.  

За її словами, діти часто стають найбільшою мотивацією для батьків.

“Діти мотивують бути сильнішою, не здаватися й показувати власним прикладом, що в житті все можливо”.

Тетяну привабила у пауерліфтингу не тільки можливість стати фізично сильнішою.

“Мене привабила саме сила — не лише фізична, а й моральна. Пауерліфтинг вчить долати себе, бути терплячою і не здаватися після невдач”, — каже Тетяна. 

Для неї кожне тренування — це не просто робота з вагою, а можливість зміцнити характер, розвинути дисципліну та впевненість у собі.

Найскладніше — повірити в себе

На початку спортивного шляху найбільшим викликом стали не фізичні навантаження, а внутрішні сумніви.

“Найскладніше було повірити у власні сили. Були страхи, хвилювання через вік і через те, що силовий спорт часто вважають “не жіночим””.

Втім, жінка переконана: жіночність не має нічого спільного зі слабкістю.

“Жінка може бути ніжною, доброю й водночас сильною. Спорт не забирає жіночність, а навпаки — додає впевненості, сили характеру та поваги до себе”.

Сьогодні Тетяна вже має вагомі спортивні досягнення. Вона брала участь у чемпіонатах області та України, де здобувала призові місця.

“Я пишаюся тим, що не побоялася почати й продовжую рухатися вперед”.

Однак, за словами спортсменки, найголовніша перемога — це не медалі, а внутрішні зміни, які приносить спорт.

Спорт як підтримка у важкий час

Коли рідні перебувають на фронті, зберігати емоційну рівновагу особливо складно. Для Тетяни пауерліфтинг став способом впоратися з тривогою.

“Коли близькі воюють, дуже важко емоційно. І саме спорт став для мене місцем сили. На тренуваннях я хоча б ненадовго переключаюся від тривог”, — зізнається жінка. 

За її словами, заняття допомагають не опускати руки й вірити у власні сили навіть у найскладніші періоди.

“Почати варто для себе”

Тетяна переконана: для занять спортом не потрібен “ідеальний момент”.

“Треба почати для себе — для здоров’я, для настрою, для впевненості. І навіть маленькі перемоги з часом можуть повністю змінити життя”.

Вона радить жінкам не зважати на вік, страхи чи думку оточення.

“Якщо є бажання — значить, усе можливо. Іноді саме один крок до себе нової змінює все життя”, — каже Тетяна. 

Попереду у Тетяни — нові цілі та нові старти.

Вона хоче покращувати результати, брати участь у змаганнях і надалі доводити, що сила жінки полягає не лише у фізичній підготовці, а й у здатності вірити в себе та рухатися вперед попри будь-які труднощі.

Читайте також:

Дисципліна як спадок: спортивний шлях Альбіни Ніхаєнко

У Вільногірську комунальне підприємство “Енергоефект”, про відновлення роботи якого редакція повідомляла раніше, провело низку закупівель без використання електронної системи торгів. Загальна сума трьох договорів склала 136 тисяч гривень.

Детальніше про закупівлі підприємства – в матеріалі Вільногірськ IN.UA

Найдорожча закупівля – обслуговування бюветів

Найбільший договір КП “Енергоефект” уклало на ремонт і технічне обслуговування водоочисних станцій. Вартість послуг становить 64 тисячі гривень.

Згідно з документами закупівлі, підрядник має обслуговувати чотири бюветні комплекси у Вільногірську до кінця 2026 року. Переможцем стало приватне підприємство “ЄВК УЛЬТРА-СІСТЕМС”, зареєстроване у Вільногірську.

Договір підписали 11 травня 2026 року. Закупівлю провели без використання електронної системи.

Ще 60 тисяч – на відеонагляд

Того ж дня “Енергоефект” уклав ще один договір із тим самим підприємством – ПП “ЄВК УЛЬТРА-СІСТЕМС”  на послуги з ремонту і технічного обслуговування аудіовізуального та оптичного обладнання.

Фактично йдеться про обслуговування систем відеонагляду. Вартість договору склала 60 тисяч гривень.

У документах зазначено, що послуги також надаватимуться до 31 грудня 2026 року.

Інтернет для підприємства обійдеться у 12 тисяч гривень

Окремо комунальне підприємство уклало договір на послуги провайдера. За інтернет-зв’язок “Енергоефект” заплатить 12 тисяч гривень.

Переможцем цієї закупівлі стало товариство з обмеженою відповідальністю “ВАЙТЛІНК”, зареєстроване у Вільногірську. Договір також діятиме до кінця 2026 року.

Усі договори – коштом місцевого бюджету

В усіх трьох звітах про закупівлі зазначено, що фінансування здійснюється за рахунок місцевого бюджету. Загалом комунальне підприємство “Енергоефект” вже уклало договорів на 136 тисяч гривень. Підприємство поступово формує витрати на забезпечення своєї діяльності та обслуговування міської інфраструктури.

Читайте також:

Відкрита вакансія головного інженера Жилкомсервісу