Як Доля знайшла свій дім

Самотня собака на узбіччі дороги привернула увагу Олександра Словачевського ще в грудні 2023 року. Вона не підходила до людей, а поруч стояли миски з їжею та водою, ніби хтось намагався допомогти. Олександр не зміг забути про тварину і почав регулярно приїздити, щоб підгодувати її. Так почалася історія порятунку собаки на ім’я Доля, яка після багатьох спроб нарешті знайшла новий дім.

Деталі цієї історії читайте на Вільногірськ.IN.UA

Перша зустріч із Долею

Чоловік вперше побачив собаку Долю в грудні 2023 року, коли їхав до Жовтих вод з іншими тваринами. 

“Ми побачили собаку, вирішили до неї підійти, покликали, але вона не підходила. На узбіччі траси стояли миски з їжею та водою. Тоді ми зрозуміли, що собака сидить тут вже давно. Вона так і не підійшла до наших рук і ми поїхали далі”, – каже Олександр. 

Спроби порятунку 

Чоловік зізнається, що собака не виходила з його думок, тож через деякий час він знову приїхав уже з їжею та водою. Відтоді Олександр періодично навідувався до собаки – або цілеспрямовано, або коли проїжджав повз.

“Написали в соцмережах допис про цю собаку із закликом її годувати. Поставили їй будку, але вона не захотіла в неї йти. Дівчата їй давали сімпаріку, щоб відігнати кліщів”, – розповідає чоловік. 

Згодом Олександр вийшов на відловлювача тварин. Він приїхав та намагався піймати її пів дня, але це було безуспішно. 

“Потім, коли в наше місто приїздила стерилізація, ми попросили їх, щоб вони впіймали Долю. До неї навідувалися два рази. Перший раз в неї потрапили з шприцемета, але забігла в соняшники. Другий раз приїхали і також стріляли з шприцемета, вона знову забігла в соняшники”, – ділиться Олександр Словачевський.

Пізніше чоловік домовився з відловлювачем з Кривого Рогу на імʼя Володимир і все вийшло. 

“До ветеринара собаку не повезли, оскільки у нас в місті немає кваліфікованого ветеринара та ми не знали, як вона відреагує на те, що ми повеземо її в інше місто”, – каже Олександр. 

Собаку відвезти до нової власниці – жінки, яка також підкормлювала тварину та мешкає в селі Райдужне. 

“Після того, як ми врятували цю собаку, декілька жінок написали мені, що також годували її. Одна з них сказала, що помітила її ще в березні 2022 року, коли люди масово виїзжали з країни і скоріш за все її там залишили”, – повідомляє Олександр. 

Також Олександр надав пораду, як діяти у випадку, якщо ви побачили поранену тварину. 

“Коли людина бачить поранену людину, вона викликає швидку допомогу або везе людину в лікарню, так само треба поводитися із тваринами”, – радить чоловік. 

Читайте також: 

• Ветеринарна допомога та опіка над тваринами у Вільногірську: як працюють зоозахисники
• Стерилізація безпритульних тварин у Вільногірську: коли чекати фінансування?

Одна знайдена граната, збережена “про всяк випадок”, обернулася для чоловіка кримінальним вироком, судимістю та випробувальним строком. Вільногірський міський суд затвердив угоду про визнання винуватості у справі про незаконне зберігання боєприпасу — і призначив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі умовно.

Деталі читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Рішення суду

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області 26 січня 2026 року розглянув кримінальне провадження та затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим.

Чоловіка визнали винним за ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України — незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Суд призначив покарання: 3 роки позбавлення волі, але звільнив від відбування з іспитовим строком 1 рік із покладенням обов’язків, передбачених законом.

Окрім цього, з обвинуваченого стягнули 1782,80 гривень процесуальних витрат за проведення експертизи.

Як граната опинилася в гаражі

Як встановив суд, улітку 2025 року мешканець П’ятихаток знайшов осколкову наступальну ручну гранату біля гаражного кооперативу “Сонячний” у Вільногірську. Замість того, щоб повідомити поліцію або рятувальників, чоловік вирішив залишити небезпечну знахідку собі й зберігав її у власному гаражі.

Під час обшуку 19 листопада 2025 року гранату вилучили правоохоронці. Проведена експертиза підтвердила: це справжній бойовий боєприпас, придатний до використання.

Наприкінці грудня 2025 року між прокурором і обвинуваченим була укладена угода про визнання винуватості. Чоловік повністю визнав свою провину та, як зазначено у матеріалах справи, щиро розкаявся. Саме це стало підставою для спрощеного розгляду та умовного покарання.

Одна граната — і кримінальна судимість

Ця історія — показовий приклад для всіх, хто вважає, що “знайшов і поклав у гараж” — це дрібниця. Насправді ж навіть один боєприпас без дозволу — це кримінальна відповідальність, реальний вирок і судимість, яка залишиться в біографії надовго та впливатиме на роботу, репутацію і життя загалом.

Жодна “знахідка” не компенсує ризик отримати кримінальну справу та вирок.

Що робити, якщо ви знайшли боєприпаси

Правоохоронці неодноразово наголошують: у разі виявлення підозрілих предметів, схожих на боєприпаси, потрібно не торкатися знахідки, відійти на безпечну відстань,негайно повідомити поліцію або ДСНС.

Це не лише питання особистої безпеки, а й спосіб уберегти себе від кримінальної відповідальності.

Читайте також:

Вільногірцям пропонують стати присяжними у суді

Завдяки небайдужості мешканців громади притулок для безхатніх тварин у Вільногірську зможе пережити холодний сезон у теплі. Нещодавно сюди доставили дрова, кошти на які вдалося зібрати спільними зусиллями. Волонтери дякують кожному, хто долучився до збору — адже це не просто допомога, а шанс на гідні умови для десятків чотирилапих.

Про це редакції Вільногірськ IN.UA повідомила зооволонтерка Вікторія Кукса.

Допомога, що зігріває не лише фізично

Саме завдяки підтримці громади вдалося оперативно зібрати необхідну суму та організувати закупівлю палива. Дрова дозволять забезпечити тепло для тварин у вольєрах і приміщеннях протягом усієї холодної пори року.

За словами волонтерів, попереду ще чимало фізичної роботи — дрова необхідно занести та скласти. Та головне вже зроблено: притулок має ресурс, який гарантує тепло до весни.

Вагомий внесок — із болем і великою силою

Окремо у притулку відзначають внесок Анни — матері загиблого Захисника України Віталія Цоя. Її підтримка стала не лише фінансово відчутною, а й морально важливою для всієї команди.

Саме завдяки таким людям, кажуть волонтери, збори рухаються швидше, а віра в людяність не згасає навіть у найскладніші періоди.

“Вони заслуговують на тепло і безпеку”: у притулку тепер живуть і котики

У своєму зверненні Вікторія Кукса наголошує: притулок сьогодні — це не просто тимчасове місце перебування тварин, а простір, де вони поступово відновлюють довіру до людини.

“Наш собачий притулок потроху перестає бути лише собачим — він уже й котячий. Киця Ася, котики Ананас і Марсик. Вони соціальні, ласкаві, привчені до туалету, дуже орієнтовані на людину.
Але їм небезпечно залишатися в умовах притулку постійно. Вони заслуговують на диванчик, тепло і спокій, а не на життя у ризику. Нам дуже потрібна підтримка — моральна, матеріальна, фізична. Без вас ми б не впоралися. Разом ми можемо більше”, — зазначає волонтерка.

Ці слова ще раз підкреслюють: допомога притулку — це не разова акція, а постійна спільна робота громади.

Подяка кожному, хто долучився

Команда притулку на чолі з Вікторією Куксою щиро дякує всім, хто підтримав збір фінансово, поширеннями чи добрим словом. Адже саме з таких, на перший погляд, невеликих кроків складається велика справа.

До слів подяки приєднується й редакція Вільногірськ IN.UA: підтримка місцевих ініціатив — це показник зрілості громади та її здатності бути єдиною у важливі моменти.

Читайте також:

Як котячий притулок у Вільногірську готується до зими