Самотня собака на узбіччі дороги привернула увагу Олександра Словачевського ще в грудні 2023 року. Вона не підходила до людей, а поруч стояли миски з їжею та водою, ніби хтось намагався допомогти. Олександр не зміг забути про тварину і почав регулярно приїздити, щоб підгодувати її. Так почалася історія порятунку собаки на ім’я Доля, яка після багатьох спроб нарешті знайшла новий дім.

Деталі цієї історії читайте на Вільногірськ.IN.UA

Перша зустріч із Долею

Чоловік вперше побачив собаку Долю в грудні 2023 року, коли їхав до Жовтих вод з іншими тваринами. 

“Ми побачили собаку, вирішили до неї підійти, покликали, але вона не підходила. На узбіччі траси стояли миски з їжею та водою. Тоді ми зрозуміли, що собака сидить тут вже давно. Вона так і не підійшла до наших рук і ми поїхали далі”, – каже Олександр. 

Спроби порятунку 

Чоловік зізнається, що собака не виходила з його думок, тож через деякий час він знову приїхав уже з їжею та водою. Відтоді Олександр періодично навідувався до собаки – або цілеспрямовано, або коли проїжджав повз.

“Написали в соцмережах допис про цю собаку із закликом її годувати. Поставили їй будку, але вона не захотіла в неї йти. Дівчата їй давали сімпаріку, щоб відігнати кліщів”, – розповідає чоловік. 

Згодом Олександр вийшов на відловлювача тварин. Він приїхав та намагався піймати її пів дня, але це було безуспішно. 

“Потім, коли в наше місто приїздила стерилізація, ми попросили їх, щоб вони впіймали Долю. До неї навідувалися два рази. Перший раз в неї потрапили з шприцемета, але забігла в соняшники. Другий раз приїхали і також стріляли з шприцемета, вона знову забігла в соняшники”, – ділиться Олександр Словачевський.

Пізніше чоловік домовився з відловлювачем з Кривого Рогу на імʼя Володимир і все вийшло. 

“До ветеринара собаку не повезли, оскільки у нас в місті немає кваліфікованого ветеринара та ми не знали, як вона відреагує на те, що ми повеземо її в інше місто”, – каже Олександр. 

Собаку відвезти до нової власниці – жінки, яка також підкормлювала тварину та мешкає в селі Райдужне. 

“Після того, як ми врятували цю собаку, декілька жінок написали мені, що також годували її. Одна з них сказала, що помітила її ще в березні 2022 року, коли люди масово виїзжали з країни і скоріш за все її там залишили”, – повідомляє Олександр. 

Також Олександр надав пораду, як діяти у випадку, якщо ви побачили поранену тварину. 

“Коли людина бачить поранену людину, вона викликає швидку допомогу або везе людину в лікарню, так само треба поводитися із тваринами”, – радить чоловік. 

Читайте також: 

• Ветеринарна допомога та опіка над тваринами у Вільногірську: як працюють зоозахисники
• Стерилізація безпритульних тварин у Вільногірську: коли чекати фінансування?

Верхньодніпровськ — місто, що зберігає у своїх затишних вулицях десятки захованих історій. На перший погляд спокійне й камерне, воно приховує у старих фасадах відлуння дворянських балів, приватних театрів, ремісничих майстерень та культурних осередків минулого.

Усе це оживає під час пішої екскурсії, яку проводить директорка Верхньодніпровського історичного музею Наталія Іванівна Коновал.

Початок історії: від дитячого будинку до старого проспекту

Біля музею гуртуються відвідувачі, і саме з цього місця почалася подорож Верхньодніпровськом.

“Хочу вам сказати, — починає пані Наталія, — що там, де зараз знаходиться музей раніше був дитячий будинок імені Кірова”. Саме з цього місця стартує прогулянка. Колись тут стояв гарний приватний будинок, а поруч — ресторан “Славутич”, де нині торговий центр.

Ціла територія дитбудинку була важливою частиною післявоєнної історії міста. Екскурсовод згадує історію чоловіка, який нещодавно віднайшов на кладовищі могилу директора того дитячого будинку — Мічника, і прагне відновити пам’ять про нього. Такі особисті історії повертають емоційний вимір місцям, які ми часто сприймаємо просто як будівлі.

Далі шлях веде до проспекту, який у місті й досі звично називають “Каштановим”. “До 1979 року тут були лише одноповерхові будиночки, — пригадує екскурсовод. — А коли місто відзначало 200-річчя, проспект перебудували. Верхньодніпровськ тоді називали “маленьким Києвом” — настільки затишно стало”. Сьогодні це одна з найатмосферніших частин міста — з рівними рядами каштанів і доглянутими фасадами.

Історичні будівлі, що зберегли свій характер

На маршруті трапляються об’єкти, які цікаві не лише архітектурою, а й тим, що пережили кілька епох. Колишня телефонно-телеграфна станція діяла тут у 1911–1920-х роках. Поруч стоїть старе царське казначейство — одна з перших кам’яних будівель Верхньодніпровська. Воно унікальне тим, що зберегло власне призначення: тут і сьогодні працює фінансова установа.

Справжньою окрасою міста є “Дім із годинником”, зведений у другій половині XIX століття. Його називали “Генеральською дачею”, адже тут відпочивав Катеринославський генерал-губернатор. “На першому поверсі була велика зала, де збиралися дворяни, проводилися бали, музичні вечори”, — розповідає Наталія Коновал. Сьогодні будівля все ще зберігає атмосферу світського життя свого часу.

Поруч — інша важлива споруда, яка колись слугувала столярною майстернею, а згодом — торговельною організацією “Міжторг”. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес повернення майна, відібраного у приватних власників у попередні десятиліття. Тоді й були знайдені документи на цю будівлю, і її повернули спадкоємцям. Згодом її придбали нові власники, і сьогодні вона відома як “Верхауз” — Верхньодніпровська хата.

Театральні та культурні осередки минулого

У центрі маршруту — будівля колишнього кінотеатру “Гастелло”. Попри те, що багато хто вважає його спорудженим у 1930-х, архітектура свідчить про старші витоки. “Колись тут був театр, — пояснює екскурсовод. — Верхньодніпровці — дуже творчі люди, тож вистави й концерти були регулярними”. Згодом театр поступився місцем кіносеансам, і будівля стала одним із культурних центрів міста.

Ще одна виразна споруда — цегляний будинок з червоною та білою цеглою, кованими балконами та сходами на другий поверх. За різних часів тут працювали музей, бібліотека й музична школа. Хоча сьогодні будівля пустує, вона залишається архітектурною родзинкою Верхньодніпровська.

Місто, що дихає річкою

На завершення екскурсії Наталія Іванівна звертає увагу на планування міста: вулиці Верхньодніпровська пролягають паралельно до Дніпра, а інші — перпендикулярно. “Це зроблено спеціально, щоб із річки надходило прохолодне повітря. Так само побудоване й Запоріжжя”, — пояснює вона.

Прогулянка з Наталією Коновал показує Верхньодніпровськ таким, яким його часто не помічають. Місто відкривається через маленькі історії: тут був дитячий будинок, там — телефонна станція, далі ‒ будівля, де колись танцювали на балах.

Читайте також:

“Якір у степу”: морська історія Вільногірська

Уряд оголосив про старт програми “Зимова підтримка”, яка передбачає одноразову виплату 1000 гривень для вразливих категорій населення з метою посилення соціальної допомоги в передзимовий період.

Про це повідомляє Міністерство соціальної політики України.

Хто отримає виплати

Виплата 1000 гривень не замінює чинних соціальних програм, а доповнює їх. Отримати допомогу зможуть сім’ї з дітьми різних категорій, одинокі пенсіонери, внутрішньо переміщені особи та інші громадяни, які проживають в Україні.

Ці кошти можна буде витратити на найбільш необхідні перед зимою товари та послуги:

• ліки;
• поштові та комунальні послуги;
• книги;
• благодійні внески.

Подати заяву на отримання допомоги для дітей можна буде з 15 листопада у застосунку “Дія” або у відділеннях Укрпошти. Після нарахування кошти можна витрачати до 30 червня 2026 року.

Читайте також:

Компенсація за втрачене житло: як ВПО зможуть подати заяву