Знайшов гранату — отримав судимість: Вільногірський суд призначив 3 роки покарання за незаконне зберігання боєприпасу

Одна знайдена граната, збережена “про всяк випадок”, обернулася для чоловіка кримінальним вироком, судимістю та випробувальним строком. Вільногірський міський суд затвердив угоду про визнання винуватості у справі про незаконне зберігання боєприпасу — і призначив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі умовно.

Деталі читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Рішення суду

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області 26 січня 2026 року розглянув кримінальне провадження та затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим.

Чоловіка визнали винним за ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України — незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Суд призначив покарання: 3 роки позбавлення волі, але звільнив від відбування з іспитовим строком 1 рік із покладенням обов’язків, передбачених законом.

Окрім цього, з обвинуваченого стягнули 1782,80 гривень процесуальних витрат за проведення експертизи.

Як граната опинилася в гаражі

Як встановив суд, улітку 2025 року мешканець П’ятихаток знайшов осколкову наступальну ручну гранату біля гаражного кооперативу “Сонячний” у Вільногірську. Замість того, щоб повідомити поліцію або рятувальників, чоловік вирішив залишити небезпечну знахідку собі й зберігав її у власному гаражі.

Під час обшуку 19 листопада 2025 року гранату вилучили правоохоронці. Проведена експертиза підтвердила: це справжній бойовий боєприпас, придатний до використання.

Наприкінці грудня 2025 року між прокурором і обвинуваченим була укладена угода про визнання винуватості. Чоловік повністю визнав свою провину та, як зазначено у матеріалах справи, щиро розкаявся. Саме це стало підставою для спрощеного розгляду та умовного покарання.

Одна граната — і кримінальна судимість

Ця історія — показовий приклад для всіх, хто вважає, що “знайшов і поклав у гараж” — це дрібниця. Насправді ж навіть один боєприпас без дозволу — це кримінальна відповідальність, реальний вирок і судимість, яка залишиться в біографії надовго та впливатиме на роботу, репутацію і життя загалом.

Жодна “знахідка” не компенсує ризик отримати кримінальну справу та вирок.

Що робити, якщо ви знайшли боєприпаси

Правоохоронці неодноразово наголошують: у разі виявлення підозрілих предметів, схожих на боєприпаси, потрібно не торкатися знахідки, відійти на безпечну відстань,негайно повідомити поліцію або ДСНС.

Це не лише питання особистої безпеки, а й спосіб уберегти себе від кримінальної відповідальності.

Читайте також:

Вільногірцям пропонують стати присяжними у суді

Завдяки небайдужості мешканців громади притулок для безхатніх тварин у Вільногірську зможе пережити холодний сезон у теплі. Нещодавно сюди доставили дрова, кошти на які вдалося зібрати спільними зусиллями. Волонтери дякують кожному, хто долучився до збору — адже це не просто допомога, а шанс на гідні умови для десятків чотирилапих.

Про це редакції Вільногірськ IN.UA повідомила зооволонтерка Вікторія Кукса.

Допомога, що зігріває не лише фізично

Саме завдяки підтримці громади вдалося оперативно зібрати необхідну суму та організувати закупівлю палива. Дрова дозволять забезпечити тепло для тварин у вольєрах і приміщеннях протягом усієї холодної пори року.

За словами волонтерів, попереду ще чимало фізичної роботи — дрова необхідно занести та скласти. Та головне вже зроблено: притулок має ресурс, який гарантує тепло до весни.

Вагомий внесок — із болем і великою силою

Окремо у притулку відзначають внесок Анни — матері загиблого Захисника України Віталія Цоя. Її підтримка стала не лише фінансово відчутною, а й морально важливою для всієї команди.

Саме завдяки таким людям, кажуть волонтери, збори рухаються швидше, а віра в людяність не згасає навіть у найскладніші періоди.

“Вони заслуговують на тепло і безпеку”: у притулку тепер живуть і котики

У своєму зверненні Вікторія Кукса наголошує: притулок сьогодні — це не просто тимчасове місце перебування тварин, а простір, де вони поступово відновлюють довіру до людини.

“Наш собачий притулок потроху перестає бути лише собачим — він уже й котячий. Киця Ася, котики Ананас і Марсик. Вони соціальні, ласкаві, привчені до туалету, дуже орієнтовані на людину.
Але їм небезпечно залишатися в умовах притулку постійно. Вони заслуговують на диванчик, тепло і спокій, а не на життя у ризику. Нам дуже потрібна підтримка — моральна, матеріальна, фізична. Без вас ми б не впоралися. Разом ми можемо більше”, — зазначає волонтерка.

Ці слова ще раз підкреслюють: допомога притулку — це не разова акція, а постійна спільна робота громади.

Подяка кожному, хто долучився

Команда притулку на чолі з Вікторією Куксою щиро дякує всім, хто підтримав збір фінансово, поширеннями чи добрим словом. Адже саме з таких, на перший погляд, невеликих кроків складається велика справа.

До слів подяки приєднується й редакція Вільногірськ IN.UA: підтримка місцевих ініціатив — це показник зрілості громади та її здатності бути єдиною у важливі моменти.

Читайте також:

Як котячий притулок у Вільногірську готується до зими

Сьогодні моя подруга Катерина стала донором крові. Для неї це було вперше. І все виявилось зовсім не страшно — лікарі були чемні, медсестри чуйні, а чашка чаю з печивом створила теплу атмосферу. Цей маленький крок став для дівчини способом допомогти тим, хто цього найбільше потребує. 

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA

Ми домовилися піти разом із Катериною, бо їй було трохи лячно. А ще вона переселенка, тому не знала точно, де знаходиться лікарня та кабінет для збору крові. Зустрічаємось біля входу у лікарню. Піднялися на другий поверх, в кабінет. Катерина виглядала трішки розгубленою — це був її перший раз, вона не знала, що і в якій послідовності робити. Ми опитали людей у черзі, медсестра допомагала нам і все пояснювала.

У кабінеті одразу привернула увагу інша дівчина. Трохи неочікувано, вона тезка моєї подруги — теж Катерина. Швиденько знайомлюсь. 

“Здаю кров приблизно роки три, — розповідає дівчина. — Перший раз було страшно, бо я голок дуже боюсь. Тим, хто планує почати, можу порадити не боятися. А щоб не боятися, повинен бути стимул. Для мене це важливо, тому що зараз дуже всім потрібна кров, багато потрібно крові, йде війна все-таки. Просто хочеться допомогти військовим”. 

Одягаємо бахіли і подруга йде на реєстрацію. Я тим часом розглядаюся, як все відбувається. Намагаюсь знайомитися і фотографувати персонал. Але марно, всі чемно і категорично відмовляються: “ми тут не на фотосесію прийшли, ідіть он, чаю попийте краще…”  Тим не менш, самі процедури фотографувати не забороняють.

Медсестри приготували чай і роздають печиво людям, щоб вони підкріпилися перед здачею крові. Атмосфера приємна і заспокійлива. Лікарі ввічливі, завжди відповідають, дозволяють усе подивитися, навіть походити.

В ексклюзивному коментарі для Вільногірськ IN.UA медсестра Алла повідомила, що сьогодні донорами стали 29 людей, більшість з яких — чоловіки. 

Катерина спочатку пройшла реєстрацію. Потім перевірили паспортні дані. Беруть кров з пальця, перевіряють гемоглобін і резус-фактор. Лікарка пояснює, що якщо гемоглобін низький, кров здавати не можна. Мені, схоже, не дозволили б.

У нас все відбулося дуже швидко — приблизно п’ять хвилин. Хоча я бачила, що у інших донорів іноді займає більше часу.

Після процедури вирішую трохи побути з подругою. Спочатку у Катерини була легка слабкість і хотілося спати. Але після склянки води все минулося і вже за кілька хвилин стало добре, як завжди.

Поки чекали своєї черги ми розмовляли, сміялися, трохи нервували — але все пройшло гладко. Вже наприкінці Катерина поділилася: 

“Думаю, буду здавати ще, можливо на так часто, але планую”.

Читайте також:

Вільногірські донори рятуюття життя: 47 людей здали кров у День донора