5 успішних людей, які прокидаються до 6 ранку

Успішні люди часто прокидаються дуже рано. Можливість почати день раніше дає, зокрема, час для тренувань та спокійної роботи, а експерти кажуть, що це ще й корисно для здоров’я. 

Телеграм-видання Почни Щось ділиться добіркою відомих «ранніх пташок» та розповідає, як саме вони проводять свої ранкові години.

Тім Кук: прокидається між 4 і 5 ранку, щоб прочитати листи

«Я читаю електронні листи від клієнтів і співробітників. Клієнти розповідають мені, що їм подобається в нас або що вони хочуть змінити. А співробітники підказують мені ідеї. Це спосіб “заземлитися” в те, що відчуває спільнота, і мені це подобається», — пояснює головний виконавчий директор Apple

Решта його ранку передбачає силові тренування, підготовку до роботи, каву та легкий сніданок.

Ісса Рей: прокидається о 4 ранку, щоб потренуватися

Авторка серіалу «Біла ворона», виконавиця ролі президентки у фільмі «Барбі» та співзасновниця компанії Sienna Naturals розповідає, що її улюблений спосіб приділяти час собі — це ранній підйом.

«Я встаю о четвертій, і це мій час для тренувань, — каже вона. — І одразу після цього я беру каву, щоденник і просто сиджу зі своїми думками».

Еван Шпіґель: встає близько 5 ранку заради «часу для Евана»

Генеральний директор Snap Inc. так описує свою мотивацію ранніх підйомів: 

«Я встаю дуже рано, тому що це єдиний “час Евана”, коли інші люди ще не прокинулися. Я отримую пару годин між 5 і 7 ранку, щоб робити все, що я хочу».

Боб Айгер: встає о 4:15 ранку, щоб насолодитися тишею

Генеральний директор Disney розкрив свої методи ефективного використання часу: «Щодня потрібно мати спокійний час для роздумів, коли вас не бомбардують зовнішні сили».

«Це мій найбільш творчий час. Я також намагаюся перед тренуванням не переглядати пошту. Це може відвернути увагу або й змінити настрій. Мені потрібен цей час для ясності думок», — додає Айгер.

Джон Донахью: прокидається о 5:45 ранку і п’є воду та каву

Генеральний директор Nike, який сам себе називає «створінням звички», прокидається щодня о 5:45. 

«Перше, що я роблю, це випиваю 33 унції [приблизно літр] води та дві чашки кави, а потім роблю розтягування за допомогою масажеру. Я медитую 10 хвилин, а потім займаюся з персональним тренером Nike — з 7 до 8 ранку, чотири рази на тиждень», — розповідає Донахью.

Читайте також:

• Лиманська адміністрація допомагає переселенцям у Вільногірську
• Телемедицина у Дніпрі: світові фахівці долучаються до операцій дистанційно

Втрата близької людини назавжди змінює життя. Але війна змінила ще й те, як українці прощаються зі своїми рідними. Переїзди, евакуація, життя в різних містах і країнах змушують замислюватися не лише про традиції, а й про можливість залишатися поруч із пам’яттю про найдорожчих. Саме тому кремацію дедалі частіше обирають не лише через економію, а й через практичність, турботу про родину та можливість зберегти зв’язок із близькою людиною. Саме в такі моменти підтримку родинам уже понад 12 років надає ритуальна агенція кремації ISHOD, допомагаючи організувати гідне прощання без зайвих клопотів.

“Я просто хотів, щоб вона була поруч”

Дружина хрещеного однієї з представниць редакції померла у Києві. Чоловік розумів: залишатися жити у столиці не буде. Попереду – переїзд до дітей.

Саме тому він обрав кремацію.

Після церемонії прощання він забрав урну із прахом дружини із собою. Так пам’ять про найдорожчу людину не залишилася в іншому місті.

Тоді, через велике навантаження крематорію, чекати на кремацію довелося майже два місяці.

Сьогодні ж організувати цей процес значно простіше. Спеціалізовані ритуальні служби беруть на себе оформлення документів, транспортування та інші організаційні питання, дозволяючи родині зосередитися на прощанні.

“Я не могла залишити його там”

Ще одна історія – жінки з Костянтинівки.

Її чоловік був волонтером і возив гуманітарну допомогу людям, які залишалися у прифронтовому місті. Одного дня російський дрон влучив просто в автомобіль. Чоловік загинув на місці.

Родина ухвалила рішення про кремацію.

Згодом жінка була змушена переїхати до Києва. Урну з прахом чоловіка вона забрала із собою.

Каже, їй було важливо знати, що навіть після втрати дому та вимушеного переїзду він залишився поруч.

Коли доводиться починати життя заново

Подібні історії сьогодні вже не рідкість.

Бахмутянка, яка евакуювалася до Німеччини разом із двома дітьми, втратила там сина з інвалідністю.

Після кремації вона не залишила урну на місцевому кладовищі. Відтоді вона подорожує разом із нею між Німеччиною та Україною.

Для неї це не просто урна. Це можливість бути поруч із дитиною незалежно від того, куди змушує їхати життя.

Саме війна змінила ставлення багатьох українців до кремації. Адже сьогодні ніхто не може бути впевненим, у якому місті чи навіть країні житиме завтра.

Вільногірці також дедалі частіше замислюються про кремацію

Редакція Вільногірськ IN.UA провела анонімне опитування серед своїх читачів.

Результати показали, що тема вже не є табуйованою: 58% відповіли, що серйозно розглядають кремацію для себе або своїх близьких, 23% вважають її практичним рішенням, яке може допомогти заощадити на похованні, 7% зазначили, що розглядали цей варіант, але вважають його занадто дорогим, лише 6% категорично виступають проти такого способу поховання, ще 3% пояснили свою позицію релігійними або особистими переконаннями.

Опитування свідчить: дедалі більше людей готові відкрито говорити про кремацію та розглядати її як один із можливих варіантів прощання.

Що говорять люди, які вже скористалися послугами

Під час підготовки матеріалу представниця редакції поспілкувалася й із людьми, які вже зверталися до ритуальної агенції ISHOD.

За їхніми словами, одним із найбільших плюсів стала можливість майже повністю довірити організаційні питання фахівцям.

Люди відзначали, що їм допомогли оформити свідоцтво про смерть, організували всі необхідні процедури, а також пояснили кожен етап процесу.

Ще одна перевага, про яку згадували співрозмовники, – можливість отримати урну з прахом у будь-якому місті України. Це особливо важливо для тих, хто через війну був змушений залишити рідний дім.

Дехто також зізнавався, що психологічно кремація виявилася менш травматичною.

“Було трохи легше, тому що не довелося бачити, як труну опускають у землю”, – поділилася одна зі співрозмовниць редакції.

Коли часу й сил майже немає

Саме в такі моменти особливо важливо, щоб поруч були люди, які знають, що робити.

Ритуальна агенція кремації ISHOD уже 12 років допомагає родинам організувати гідне прощання, беручи на себе більшість організаційних турбот.

Після отримання медичної довідки про констатацію смерті фахівці можуть допомогти з оформленням документів, організувати транспортування, провести церемонію прощання, відспівування та кремацію.

За бажанням родини священник проводить відспівування, після чого відбувається кремація.

Урну з прахом зазвичай можна отримати протягом 7-14 днів – залежно від завантаженості крематорію.

Не лише Кам’янське

Попри те, що офіси агенції знаходяться у Кам’янському, ISHOD працює по всій Україні.

Найчастіше сюди звертаються жителі Дніпропетровської області, зокрема Вільногірська, Жовтих Вод, П’ятихаток та інших громад.

Фахівці можуть допомогти не лише з кремацією, а й із повною організацією поховання.

Серед послуг:

• організація кремації та традиційного поховання;
• оформлення всіх необхідних документів;
• виклик ритуального агента;
• перевезення померлого;
• підготовка тіла;
• відспівування;
• ритуальний транспорт;
• зал прощання;
• організація поминального обіду;
• транспортування “Вантаж 200”.

Скільки коштує кремація

За словами представників агенції, для жителів Вільногірська орієнтовна вартість кремації становить від 20 до 25 тисяч гривень.

Остаточна сума залежить від індивідуальної ситуації: ваги померлого, необхідності додаткової підготовки тіла, оформлення документів, відспівування та інших супутніх послуг.

Водночас у багатьох випадках кремація дозволяє уникнути витрат, пов’язаних із придбанням місця на кладовищі та проведенням традиційного поховання.

Контакти ритуальної агенції кремації ISHOD

Отримати консультацію, дізнатися орієнтовну вартість послуг або викликати ритуального агента можна за такими контактами: місто Кам’янське вул. Вільна, 9 (Магнітогорська), вул. Будівельників, 25 (лівий берег), вул. Конституції, 2Б, просп. Свободи, 13 (правий берег).
Телефони агенції:  +38 (096) 313 10 80 (Viber, Telegram),  +38 (093) 525 76 63.

Українські пісні, дитячі голоси, оплески перехожих і благодійні внески просто посеред вулиці. У суботу, 11 липня, біля магазину “Аврора” у Вільногірську відбувся благодійний концерт народної студії естрадного вокалу Олега Ярошенка. 

Детальніше про концерт читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Майже пів сотні пісень заради допомоги військовим

Благодійний концерт тривав близько трьох годин. Програма налічувала 49 вокальних номерів, які виконували вихованці народної студії естрадного вокалу Олега Ярошенка різного віку – від наймолодших дітей до дорослих артистів. Разом із ними виступав і сам керівник народної студії.

Концерт організували з однією метою – підтримати військовослужбовців Вільногірської громади, які нині проходять лікування та реабілітацію після поранень.

За словами Олега Ярошенка, зібрані кошти передадуть двом захисникам громади – Артему Конопацькому та Олександру Васильєву.

“Мета концерту була – зібрати кошти та передати нашим хлопцям, воїнам ЗСУ Вільногірської громади, які проходять реабілітацію після поранень. Ми зібрали 5 517 гривень. Цю суму розділили між двома військовими”, – розповів Олег Ярошенко 

Від п’ятирічної вокалістки до досвідчених артистів

На імпровізованій сцені виступили вихованці студії різного віку та рівня підготовки.

Однією з наймолодших учасниць стала п’ятирічна Олександра Лазурко, яка займається вокалом лише два місяці, але вже встигла взяти участь у кількох концертах.

Також свої номери представили Рената Дробаха, Ліза Доброгорська, Михайло Чергінець, Софія Третяк та інші вихованці студії, які вже мають перемоги на всеукраїнських та міжнародних вокальних конкурсів.

До концерту долучилася й Ілона Шурупова – колишня учениця студії, яка після навчання у мистецьких закладах і роботи в Дніпрі повернулася до Вільногірська. Вона виконала кілька сучасних композицій, а також українську пісню “Пташечка-перепілочка”, яку співала ще у 2008–2009 роках. Особливої видовищності одному з номерів додало використання музичного інструмента тамбурина, який співачка майстерно поєднала зі своїм вокалом. 

Пісні, що викликали сльози й об’єднували людей

У концертній програмі звучали патріотичні композиції, пісні про Україну, маму, дитинство та мир. Особливі емоції викликали номери, присвячені військовим і людям, які через війну були змушені залишити свої домівки.

Сам Олег Ярошенко виконав пісню Павла Зіброва “А я хочу додому”, яку присвятив переселенцям та ведучій концерту Діані Матюшенко – дівчині з Маріуполя, яка нині живе у Вільногірську.

За словами організатора, під час деяких пісень глядачі не приховували сліз.

“Були дуже душевні моменти. Коли наш Михась співав пісню про маму, у людей з’являлися сльози на очах”, – поділився Олег Ярошенко.

Перехожі зупинялися, слухали й підтримували донатами

Попри спекотну погоду, біля імпровізованої сцени протягом усього концерту збиралися люди. Одні залишалися слухати кілька номерів, інші приходили спеціально, але майже постійно охочі підходили, щоб підтримати благодійну ініціативу фінансово.

За словами організаторів, саме небайдужість вільногірців допомогла зібрати понад п’ять з половиною тисяч гривень.

Олег Ярошенко також подякував усім, хто допоміг провести концерт. Зокрема, громадській організації “Бджола. Вільногірськ” – за подарунки для дітей, а колективу магазину “Аврора” – за допомогу з електроживленням, підготовкою локації та технічними питаннями під час виступу.

“Мріємо, щоб одного дня концерти були лише святом”

Організатор концерту каже, що сьогодні музика допомагає підтримувати українських захисників і згуртовувати громаду. Водночас найбільшою мрією залишається день, коли благодійні концерти більше не будуть необхідністю через війну.

“Хотілося б побажати всім нашим мешканцям, щоб скоріше закінчилася війна. Щоб ми могли співати, проводити концерти просто тому, що настав мир”, – сказав Олег Ярошенко.

Читайте також:

Конституція, пам’ять і єдність: як у Вільногірську відзначили День Конституції України