12 серпня 1956 року заклали фундамент першого двоповерхового будинку у місті. Цю дату почали вважати днем народження Вільногірська. Вулиці міста називали на честь відомих містян, козаків та інших видатних постатей. 

Історію вулиць Вільногірськ IN.UA розповів історик та краєзнавець Володимир Смирнов.

Перші вулиці Вільногірська 

На території сучасного Вільногірська раніше був степ, глибокі байраки та височів курган, який місцеві називали «грецькою могилою».

З початком будівництва гірничо-металургійного комбінату почали будувати робітниче селище, проте згодом з’явилося місто, розповідає історик Смирнов. Будинки та вулиці будували серед степу, саме тому перша вулицю назвали Степовою. А офіційна адреса містоутворювального підприємства ГМК стала Степова 1.

Далі по вулиці Степовій розташувалися управління механізованого будівництва №6 та управління «Дніпрометалургбуд». Будівельники цих підприємств брали участь у будівництві комбінату та міста в цілому.

Від Степової взяли свій початок багато вулиць, зокрема Молодіжна, яка раніше мала назву Ленінського комсомолу. А мешканці міста її називали Ленком.

На маленькій вулиці Ентузіастів проживали молоді будівельники міста.

Далі — Дніпровська. Наразі вона зветься вулицею ім. В. Варена. Першого директора комбінату, який 25 років очолював підприємство.

На вулиці Дніпровській проживав Володимир Мамонтов, якого вважають першим зодчим міста. А наразі на цій вулиці проживає Олександр Волощук, який є одним з ініціаторів вшанування пам’яті Віктора Варена у назві вулиці. Олександр Волощук обіймав посаду заступника директора комбінату соціальних питань, а згодом був міським головою Вільногірська.

На вулиці імені В.Варена знаходиться виконавчий комітет Вільногірської міської ради. В цій будівлі раніше був гуртожиток для будівельників, а також управління тресту «Дніпротяжбуд», який з 1956 по 1960 рік займався будівництвом міста та комбінату. 

Як змінювалися назви вулиць Вільногірська

На вулиці Гірняків у приватних будинках жили працівники комбінату, автотранспортного підприємства та інших установ міста. Серед них перший директор комбінату Віктор Варен, перший головний інженер Василь Задорожний та перший начальник збагачувального виробництва Серафим Клапцов.

Вулиця Центральна, яка простяглася від Степової аж до виїзду з міста, раніше називалася вулицею Леніна. Вона проходить через центр Вільногірська. На вулиці розташовані навчальні заклади, спортивний комплекс, магазини. Колись на Центральній жив Олександр Кушнарьов, який і назвав місто Вільногірськом у 1958 році.

У двоповерхових будинках по вулиці Будівельників жили працівники комбінату, вчителі та лікарі, працівники торгівлі, а також перший керманич Вільногірська Онуфрій Кошик.

Між вулицею Будівельників та Садовою розміщувалося тимчасове житло — бараки без зручностей. А от вже на вулицях Садова, Хмельницького, Кобзаря, Зелена, Гоголя, Шевченка та Криничанська приватні будинки для себе зводили будівельники міста, серед них Михайло Парамонов та Яків Кучеренко.

В лютому 2016 року вулицю Жовтневу, яка пролягає від Промислової до міської лікарні, перейменували ім’ям Юрія Устенка.

Перейменування вулиць Вільногірська

Цьогоріч, рішенням депутатів міської ради, у Вільногірську перейменували дві вулиці. Гагаріна тепер зветься вулицею Захисників України, а от Кошового — Яблунева. 

Перейменували також і вулиці у селищах Вільногірської громади. Так у селі Кринички з’явилася вулиця Квітнева замість Суворової.

У селищі Доброгірське у Квітневу перейменували вулицю Ломоносова.

У селі Дмитрівка вулицю 40 років Перемоги стали називати вулицею Перемоги, Гагаріна – Дружбою, Рудніченка – Виноградною.

У міськраді повідомляють, вулицю Гагаріна у селі Посуньки теж планують перейменувати, проте наразі ще не визначилися з назвою. Серед пропонованих — Посуньківська або Посунчанська. Пропозиції винесуть на розгляд місцевих мешканців.

Аби відтворити історію Вільногірська, у міській бібліотеці збирають відомості про місто. Смирнов закликає ділитися фотографіями, речами минулого століття та фактами про Вільногірськ. 

Читайте також:

• Рідне місто Вільногірськ: історія, освіта, підприємства
• «Відчуття, що він йде поряд зі мною»: чиїм ім’ям назвали одну з вулиць у Вільногірську

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

Антимонопольний комітет України (АМКУ) надав дозвіл ТОВ “Цемін Україна”а на придбання контрольного пакета акцій АТ “Об’єднана гірничо-хімічна компанія” (ОГХК). Компанія отримає понад 50% голосів у вищому органі управління ОГХК.

Про це повідомили на сторінці Антимонопольного комітету у Fecebook.

Що відомо

З огляду на стратегічну важливість компанії, яка є одним з найбільших виробників титанових сировинних концентратів в Україні — зокрема цирконових, ільменітових, рутилових, дистен-силіманітових та ставролітових, — АМКУ провів ретельний аналіз потенційного впливу угоди на конкуренцію на відповідних ринках.

У ході розгляду справи Комітет провів опитування споживачів, конкурентів ОГХК та інших гравців ринку. Результати дослідження вказали на ризики зменшення конкуренції, у зв’язку з чим АМКУ схвалив угоду лише за умови виконання низки зобов’язань.

Серед ключових зобов’язань:

1. Не обмежувати продажі на внутрішньому ринку за наявності попиту.
2. Не зменшувати обсяги видобутку та виробництва без економічних підстав.
3. Дотримуватись ринкових умов ціноутворення
4. Забезпечувати рівні умови для всіх споживачів без дискримінації.
5. Протягом трьох років щорічно надавати АМКУ звіти щодо обсягів виробництва, продажу, експорту та відмов у продажу.

Контроль за виконанням умов триватиме до 2028 року. У разі порушень АМКУ залишає за собою право вжити заходів згідно з чинним законодавством.

Додамо, у Вільногірську працює філія ОГХК — Вільногірський гірничо-металургійний комбінат, один із ключових виробничих майданчиків компанії.

Читайте також:

• Як відновити втрачене свідоцтво про шлюб або народження дитини: роз’яснення Мін’юсту
• Пенсії переселенців з ТОТ Луганщини та Донеччини понад рік без руху зберігатимуться у Пенсійному фонді

У понеділок, 2 червня, на площі Героїв перед ПКіС “Металург” відбулася церемонія прощання із загиблим захисником України — старшим солдатом Вадимом Борисовичем Коваленком. Провести в останню путь героя зібралися рідні, друзі, побратими, мешканці громади та представники місцевої влади.

Життєвий шлях

Вадим Коваленко народився у Вільногірську 21 листопада 1969 року. Пройшов строкову службу у Військово-морському флоті, довгі роки працював на Вільногірському ГМК, був знаний як сумлінний працівник, надійний колега та доброзичлива людина. У мирному житті виростив доньку і сина, мав онуків.

Військова служба

Коли розпочалась повномасштабна війна, Вадим Борисович, вступив добровольцем до лав ЗСУ.

У липні 2024 року його призвали до війська, він проходив службу в інженерних військах, виконував бойові завдання на Сумському та Запорізькому напрямках.

19 травня 2025 року під час виконання завдань його підрозділ зазнав удару з боку ворожих дронів-камікадзе “Ланцет”.

Він брав участь у будівництві фортифікаційних споруд на передовій. Саме під час виконання одного з таких завдань розпочався масований обстріл позиції. Ворожий вогонь сягнув екскаватора, яким він керував, — техніка зайнялася. Та навіть у цю мить він не думав лише про себе: витягнув пораненого побратима з палаючої машини, врятував йому життя, хоча сам зазнав тяжких опіків. Його евакуювали — доставили до лікарні, але врятувати не змогли…

На церемонії прощання з військовим секретар Вільногірської міської ради Антон Боклаг, згадав слова Вадима: “Він якось сказав: “Коли мене призовуть — піду захищати”. І він дотримав слова. А коли його покликали до війська — його син уже був на фронті…”.

Крім того, син Вадима вже воював на фронті.

Вадим отримав важкі поранення. Попри зусилля лікарів, 28 травня він помер у лікарні Запоріжжя, не приходячи до тями. Поховали Вадима Коваленка на Алеї Слави міського кладовища.

Міська громада висловлює щирі співчуття родині загиблого — дружині, дітям, онукам, брату, побратимам. Його мужність, відданість і людяність назавжди залишаться у серцях тих, хто його знав.

Вічна слава Герою. Пам’ятаємо.