Цьогорічна кампанія зі стерилізації безпритульних собак у Вільногірську наближається до завершення: вже прооперовано близько 75 тварин — саме стільки було передбачено в межах фінансування з бюджету. Попри складний старт, команда впоралася з поставленим обсягом. Цього року до Вільногірська вперше приїхали фахівці з Харкова, ГО “ЗооКонтроль Україна”, які здійснювали відлов та стерилізацію. У місті, втім, залишилося ще чимало нестерилізованих собак, адже процес відлову виявився складнішим, ніж очікувалося.

Волонтерка Вікторія Кукса, яка вже багато років допомагає тваринам у місті, розповіла журналістці Вільногірськ IN.UA, як насправді проходить процес стерилізації.

Без досвіду не впіймаєш: відлов ліг на плечі волонтерів

Цьогорічна команда зі стерилізації вперше працювала у Вільногірську. Перші дні далися їм нелегко — через особливу поведінку місцевих собак, які не йдуть до рук.

“Ці хлопці сказали, що в жодному іншому місті не бачили таких диких тварин. Там, куди вони приїжджали раніше, волонтери просто передавали їм собак — у нас же всі, які в руки даються, давно стерилізовані. Залишилися тільки дикуни. Вони були не готові до такого виклику, але дуже швидко переорієнтувались”, — розповідає Вікторія Кукса.

За її словами, після перших кількох днів команда перебудувала підхід, і справи пішли значно краще.

Зрештою, до завершення кампанії вдалося відловити навіть тих собак, які спочатку здавалися “невловимими”.

До роботи ветеринарів Вікторія претензій не має: “Операції проходили дуже добре. Лікар — швидкий, уважний, професійний. Собака перебуває під наглядом усі три дні. Але вся ця злагоджена система працює лише тоді, коли собаку вдається впіймати та привезти”.

Стерилізація один раз на рік — це замало

На думку волонтерки, одна стерилізаційна акція на рік — це неефективно.

“Ми зосереджуємось на одній кампанії, а щенята, які зараз виросли, вже знову вагітні. І це геометрична прогресія. Якби ми мали можливість проводити стерилізацію двічі на рік — наприклад, весною та восени — ми могли б значно скоротити кількість безпритульних собак”, — пояснює вона.

Пропозиції подавалися до міської ради, проте розподіл бюджету дозволив провести лише одну хвилю стерилізації. На заходи з регулювання чисельності безпритульних тварин виділено 400 тисяч гривень, фінансування передбачене програмою “Утримання благоустрою та житлово-комунального господарства Вільногірської міської територіальної громади на 2022 – 2026 роки”.

Волонтери шукають альтернативні шляхи: залучення нових організацій, можливість приймати лікарів частіше, але на меншу кількість тварин — наприклад, поквартально.

Проблемою залишається інфраструктура: перетримка, транспортування, супровід, адже у Вільногірську досі немає власної ветеринарної клініки чи комунального притулку, де б тварини могли проходити ці етапи на місці.

“Можливо, варто шукати організації на кшталт “Зооконтролю”, які мають і лікарів, і перетримку. І тоді не треба буде організовувати все з нуля”, — пропонує вона.

Журналістка звернулася за коментарем до заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Ростислава Варницького, який відповідає за це питання. Втім, на момент підготовки матеріалу він перебував у відпустці, тож отримати відповідь не вдалося. Після його повернення плануємо повторно звернутися, аби висвітлити позицію міської ради щодо подальших кроків.

Водночас волонтерка Вікторія Кукса наголошує, що наступного разу під час стерилізаційної кампанії пріоритет потрібно надати саме собакам жіночої статі, аби зменшити темпи розмноження безпритульних тварин.

Гнучкіші рішення та нові партнери

Це була спільна справа: волонтери, водії, мешканці. Попри складнощі, волонтерка з вдячністю згадує всіх, хто допомагав:

“Хочу подякувати Анні Хороцькій, яка працювала на локаціях біля комбінату, Інні Середі, яка взаємодіяла та допомагала по місту, а також багатьом людям, які просто сідали в машину, показували, де є собаки. Без них нічого б не вийшло”.

Станом на завершення кампанії всі 75 операцій були виконані, як і передбачалося в договорі. Але, як підкреслює Вікторія, у місті залишилося ще багато нестерилізованих собак.

Якщо ви бачите, що безпритульні тварини потребують допомоги, знаєте місця їхнього скупчення та готові долучитися до спільної роботи з волонтерами — звертайтесь безпосередньо до Вікторії в особисті повідомлення у Facebook.

Читайте також:

• Вільногірськ на шляху до безбар’єрності: журналісти перевірили, наскільки доступне місто
• Унікальні ліси і походження чорнозему: чим вас здивують у музеї Верхньодніпровська

Дитячі майданчики у Вільногірську давно потребують уваги та ремонту. В багатьох дворах обладнання зношене, дерев’яні конструкції розбиті, металеві елементи іржаві, а гойдалки та турніки часто не функціонують або становлять небезпеку для дітей. Пісок у пісочницях практично відсутній.

Спроби міської ради організувати ремонт за бюджетні кошти на суму 164 500 гривень закінчилися невдачею — тендер не відбувся, оскільки жоден підрядник не подав пропозиції. Нова закупівля поки не оголошена, а тим часом малеча продовжує гратись на майданчиках, які потребують оновлення.

Втім останнім часом до питання долучилася громадськість, редакція Вільногірськ IN.UA проаналізували, які ініціативи були і хто за ними стоїть.

Перші, хто почав ремонтувати дитячі майданчики — волонтери ГО “Бджола”

Першою ініціативою з ремонту дитячих майданчиків у Вільногірську стала робота волонтерів громадської організації “Бджола”.

“Ми вирішили відремонтувати дитячий майданчик не тому, що це хтось нам доручив. А тому що більше нікому. Це наш двір, наше місто і — найголовніше — наші діти. Я місцева мешканка, живу тут, і в мене двоє синів: старшому 11 років, молодшому 5. І я кожен день бачу, як підлітки тиняються дворами, бо не мають куди подітись, а менші діти лазять по поламаному майданчику й травмуються. І мені як мамі — страшно”, – каже Анастасія Бондар представниця громадської організації.

За словами Анастасії, людей долучається дуже багато, це можливо пов’язано з відсутністю оголошень у різних доступних мережах.

“Так, ми бачимо, що оголошення про прибирання, які роблять інші організації з’являються на офіційних ресурсах громади, а про наші — ні. Але про наші дії знімають відео просто місцеві мешканці – і так про нас знають все більше. До речі, наступного вівторка ми знов виходимо на майданчик, що біля Маркетопту, початок о 17.00 – то приєднуйтеся”, – каже Анастасія.

Також жінка помітила, що завдяки їх прикладу почали долучатись інші ГО та ініціативи.

Разом відновлюємо Вільногірськ

Громадська активістка Ольга Прокопенко, молода мама з Вільногірська, активно збирає однодумців та містян, які разом будуть відновлювати дитячі майданчики у Вільногірську. Кожен день жінка записує відео і наше медіа розміщує її звернення в соціальних мережах. Команда Вільногірськ IN.UA підтримує цю ініціативу інформаційно. Ініціаторка усвідомлює, що без широкої підтримки громади такі проєкти не матимуть успіху.

“Перші кроки вже зроблено, проте зупинятися на досягнутому не варто. Попереду ще багато роботи, яку слід виконувати спільними зусиллями всієї громади Вільногірська. Важливо об’єднуватися, співпрацювати та разом змінювати місто — робити його більш комфортним і доступним як для дітей, так і для дорослих”, – наголосила Ольга.

ГО “Ми масштабуємо добро” та “Люди об’єднані Україною” — нова хвиля оновлення майданчиків

Свіжу ініціативу реалізували громадські організації “Ми масштабуємо добро” та “Люди об’єднані Україною”. Вони оновили два дитячі майданчики: у дворі по вулиці Віктора Варена, 38-40, та по вулиці Захисників України, 12, де грається багато дітей, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Після цього будуть переходити на майданчик за будинками 3 і 5 по вулиці Юрія Устенка.

Для ремонту обрали ті дитячі майданчики, які, за словами голови ГО “Ми масштабуємо добро” Лілії Хрустальової, перебувають у більш-менш належному стані — там, де необхідно замінити шестерню для гойдалки, підфарбувати окремі елементи та провести нескладні локальні ремонти.

“Ми відкрили збір на 5 тисяч гривень, проте вдалось зібрали 6 тисяч 672 гривні за допомогою ГО “Люди об’єднані Україною” та її голови Аліни Чубук”, – розповіла Лілія Хрустальова.

Громадська організація “Люди об’єднані Україною” звернулася по підтримку до міської ради.

За словами Лілії Хрустальової, міський голова надав допомогу — зокрема, забезпечив фарбою та транспортом для закупівлі матеріалів у будівельних магазинах.

До благоустрою майданчиків долучилися небайдужі мешканці, зокрема батьки з дітьми, які проживають поруч, а також внутрішньо переміщені особи. Хоча охочих було небагато, учасники фарбували гойдалки, гірки та турніки.

Погляд з сусіднього міста: стан майданчиків у Жовтих Водах

У Жовтих Водах, сусідньому з Вільногірськом місті, ситуація з дитячими майданчиками також непроста: обладнання давно потребує ремонту, гойдалки скриплять, а у пісочницях немає піску. Місцеві активісти неодноразово фіксували ці проблеми та закликали владу до дій, йдеться у репортажі Жовті Води.Sity.

Попри складнощі, тут також з’являються приклади самозорганізації. На одному з майданчиків у мікрорайоні МЖК ініціативу взяли на себе небайдужі мешканці, зокрема команда звичайних матусь. Вони власноруч прибирали територію, ремонтували обладнання, організовували збір коштів.

“Ми робили все по своїх силах. В нас ніхто не вірив, часто читали коментарі, що це нікому не потрібно. Але цього разу я особливо вдячна жінкам, які просто взяли відповідальність. Це не ідеальний, сучасний майданчик із новітнім покриттям — але він зроблений із турботою та любов’ю”, — ділиться одна з волонтерок.

Втім не так давно мешканці Жовтих Вод упорядкували кілька дитячих майданчиків у місті. Один із них — на МЖК, де ініціативна група взяла на себе організацію та виконання необхідних завдань.

Читайте також:

• Вільногірськ на шляху до безбар’єрності: журналісти перевірили, наскільки доступне місто
• Сила слова: вільногірська поетеса отримала особливу відзнаку та планує випустити збірку поезії

За останній рік поетеса Ірина Третьяченко поповнила свій мистецький багаж ще приблизно на 300 творів, загалом у її творчому доробку вже майже 800 поезій — майже по віршу щодня. Цьогоріч її поезію відзначила мистецька спільнота VIVART, яка об’єднує сотні авторів з України та ще дев’яти країн світу. Це незалежне творче об’єднання, що активно розвиває сучасну українську літературу, організовуючи літературні зустрічі, майстер-класи, презентації та конкурси.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з поетесою та дізналася як Ірина пише пронизані темами надії, краси природи та любові до України вірші.

Поетичний талант Ірини отримав високу оцінку на міжнародному рівні

У 2025 році вона взяла участь у Всеукраїнському літературному конкурсі VIVART, який проводиться в межах діяльності спільноти. Конкурс передбачає подачу україномовних творів — поезії чи прози — на будь-яку тему (окрім пропаганди “руського миру” та насильства). Твори оцінюються в трьох вікових категоріях: 14–20, 21–30 та 31–45 років. Для участі потрібно надіслати власні тексти разом із короткою інформацією про автора та фотографією.

Ірина розповідає: “Я долучилась до спільноти торік. Вони проводять зустрічі, читають вірші, прозу, обговорюють тексти з акторами й письменниками. Це живий творчий простір, де тебе не лише слухають, а й надихають писати далі”.

Конкурс зібрав понад 400 учасників з різних регіонів. Протягом двох місяців журі працювало над оцінкою поданих робіт. Урочисте нагородження переможців відбулося в Кам’янському під час святкування 20-річчя творчої спільноти.

Поезія, що зцілює

Ірина Третьяченко переконана: вірші мають лікувальну силу. Її тексти — часто надихають читачів не лише з України. Один із найтепліших відгуків вона отримала від людини, яка, хоча й не вивчала українську мову, зізналась: “Я закохуюсь в українську просто слухаючи ваші вірші”.

“Мої тексти — про перемогу духу, про любов, про душу, яка шукає світло. Я хочу, щоб мої вірші надихали людей не здаватися”, — каже Ірина.

Один із її творів завершується рядками:

Розкрию крила я сама

І полечу над океаном.

Лечу, нескорена, жива —

Хай квіти виростуть із рани…

Поезія як шлях до себе

Ірина зізнається, що довго писала “в шухляду”. Але саме участь у марафонах, конкурсах і спільнотах допомогла їй розкритися як авторці: “Коли починаєш писати для людей — з’являється бажання вдосконалити, зробити текст кращим, глибшим. Починаєш бачити у своїх віршах сенси, яких раніше не помічала”.

Сьогодні її поезії звучать на відео, звучать у серцях тих, хто їх читає. Один із її віршів переміг у кольоровому марафоні завдяки темі “синього дня”, і отримав найбільше читацьких симпатій:

Плани: збірка, вечори, нові вірші

Попереду — ще амбітніші цілі: видати першу поетичну збірку (уже обрано найкращі твори), озвучити вірші професійно у студії, виступити на творчих вечорах у Вільногірську та інших містах.

Також Ірина радить іншим не боятись писати: “Кожен має талант. Якщо пишеш — поділися. Навіть якщо здається, що твій вірш нікому не потрібен — він може зачепити когось за душу, стати тією краплею світла, якої комусь не вистачає”.

“Моя Україна — нескорена”

Свою творчість Ірина присвячує тим, хто бореться за Україну — і на фронті, і в тилу:

Сплелися у косу сила та ніжність,

Стрічку яскраву дарує Дніпро.

Свобода і воля житимуть вічність.

Мою Україну не скорить ніхто.

Читайте також:

• “Тут народжується сила”: як юні борці з Вільногірська тренуються серед Карпатських вершин
• Вільногірськ на шляху до безбар’єрності: журналісти перевірили, наскільки доступне місто