Редакція Вільногірськ IN.UA продовжує серію публікацій про тих, хто ухвалює рішення у місті. Після матеріалу про міського голову Володимира Василенка розповідаємо про його команду — керівників виконавчого комітету, зокрема про заступника з питань діяльності виконавчих органів ради, який очолює управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства (УАКБ) Ростислава Варницького.

Більше про посадові обов’язки начальника УАКБ читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Чим займається Ростислав Варницький

У міській раді на запит журналістів повідомили, що Ростислав Варницький координує роботу управління, а також комунальних підприємств: “Жилкомсервіс”, “Жилсервіс”, “Теплосервіс”, “Енергоефект”.

Нагадаємо, у березні 2023 року рішенням міськради було реорганізовано комунальні підприємства: КП “Теплосервіс” та КП “Енергоефект” приєднали до КП “УК “Жилкомсервіс”.

Що входить до його обов’язків

• будівництва та ремонту — від доріг місцевого значення і житлових будинків до об’єктів соціально-культурного призначення;
• містобудування та архітектури — підготовка і подання на розгляд міської ради містобудівних програм, контроль за дотриманням державних норм;
• житлово-комунального господарства — організація благоустрою, озеленення, створення зон відпочинку, контроль за використанням житлового фонду та роботою комунальних підприємств;
• земельні питання — підготовка документів щодо надання земельних ділянок, їх вилучення чи викупу, погодження землеустрою та вирішення земельних спорів;
• охорона довкілля — контроль за поводженням з відходами, екологічною безпекою, станом водойм і зелених насаджень. Додамо, у Вільногірську наразі відсутня контейнерна система збору сміття, проте нещодавно в місті створили комісію для визначення місць встановлення сміттєвих контейнерів.
• збереження історичної спадщини — реставрація пам’яток архітектури, культурних об’єктів та природних заповідників. На сайті міської ради зазначено, що охороною культурної спадщини займається Департамент соціально-гуманітарної політики, тоді як до обов’язків УАКБ належить проведення реставраційних робіт на цих об’єктах;
• зовнішня реклама — дозвіл на її розміщення.

Від рішень начальника УАКБ залежить не лише вигляд міста, а й комфорт його жителів. Це і якість доріг, і робота комунальних служб, і наявність чистих скверів та парків.

Посадовець також готує пропозиції міській раді щодо приватизації чи використання комунального майна, звітує про його відчуження та контролює, щоб земля та природні ресурси громади використовувалися раціонально.

Крім того до загальних обов’язків усіх заступників міського голови належить: підготовка проєктів рішень, розпоряджень та нормативних актів, їх погодження та проведення експертизи, щоб усі документи були чіткими та відповідали законодавству.

Додамо, раніше редакція Вільногірськ IN.UA повідомляла, як можна потрапити на прийом до керівництва міста, зокрема заступника міського голови Ростислава Варницького.

Крім того, на сайті Вільногірської міської ради у розділі “Звіт розпорядників коштів” можна ознайомитися зі звітом начальника УАКБ щодо розпорядження бюджетних коштів у 2024 році. У звіті Ростислава Варницького йдеться, що в управлінні архітектури, капітального будівництва та ЖКГ у 2024 році працювало 23 людини.

На утримання управління з міського бюджету було передбачено 6,53 мільйонів гривень, фактично використали майже всю суму — 6,49 мільйонів гривень.

З них:

• на зарплати працівників пішло 4,73 мільйонів гривень;
• ще близько 1,02 мільйонів гривень склали обов’язкові соціальні внески.

Серед витрат УАКБ — ремонт та обслуговування комп’ютерної техніки 3460 гривень, промивка системи теплопостачання 43,3 тисяч гривень, встановлення протипожежної сигналізації понад 321 тисяч гривень.

Окремо було придбано кондиціонер вартістю 23,6 тисяч гривень.

Нагадаємо, раніше в інтерв’ю Вільногірськ IN.UA Ростислав Варницький розповів, що загальний стан ЖКГ потребує значних вкладень. Зокрема, не вистачає нової комунальної техніки. Тому доводиться залучати підрядників або використовувати обладнання віком 50–60 років. У бюджеті на 2025 рік коштів на оновлення техніки не передбачено, проте влада продовжує шукати можливості для залучення додаткового фінансування.

Вільногірськ побачений очима французького гостя — це місто приємних людей, яскравих барв і щирих історій. Благодійник Стефан, який приїхав підтримати місцевий котячий притулок “Пухнастий батальйон”, уперше прогулявся вулицями міста, де кожен куточок має свій характер і душу. Після знайомства з притулком Стефан вирушив на екскурсію Вільногірськом.

Більше про мандри Стефана з Франції читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Подорож до України

Стефан охоче ділився своїми загальними враженнями від України. За кілька днів він встиг побачити лише три міста — Львів, Київ і Вільногірськ. Свою подорож до України Стефан планував із кількома конкретними цілями.

Передусім він прагнув зустрітися з Олександром Посметуховим — із яким познайомився в соцмережах. А також Стефан прагнув відвідати притулок для котів у Вільногірську.

Нагадаємо, про візит Стефана до притулку “Пухнастий батальйон”, редакція Вільногірськ IN.UA писала раніше.

Стефан зізнається: “Я просто мріяв нарешті поговорити наживо. Це не просто зустріч — радше здійснена мрія. Після багатьох місяців онлайн-листування нарешті побачити Олександра Посметухова не на екрані, а поруч — справжнього, із втомленими, але теплими очима волонтера”.

Він замовкає на мить, ніби підбираючи слова, а потім додає: “Тепер я хочу привезти ці свідчення до Франції — розповісти людям, що тут, серед війни, народжується добро”.

Разом із смм-менеджеркою редакції Вільногірськ IN.UA Анастасією Бондар та Олександром Посметухим, Стефан прогулялася вулиця Вільногірська, відвідав галереєю, де зараз триває виставка малюнків місцевої художниці. А потім заглянув у місцеву кав’ярню, де аромат гарячого какао зігрів його після довгої дороги.

А далі на гостя чекала несподіванка — урок ткацтва, де він власноруч спробував створити маленький сувенірний. Для Стефана організували спеціальний майстер-клас англійською, на якому він власноруч створював маленький сувенірний прапор України — символічну пам’ятку свій візит у Вільногірськ.

Французький гість зізнався, що ткацтво далося йому непросто і жартома охрестив свій виріб “шедевром з лапками”. Але сам процес його справді захопив: Стефан відчув себе частиною місцевої спільноти та глибше занурився в українські традиції.Особливе враження на нього справила атмосфера майстерні — діти, що завітали на урок, із захопленням розпитували гостя з Франції, а щирість і тепло, з якими його прийняли.

“Мене вразило, як я раптом став мало не дивом для дітлахів тільки через те, що я француз. Вони обсипали мене питаннями!” – сміється Стефан, згадуючи цю зустріч.

Під час майстер-класу з ткацтва Стефан побачив розмальовані боєприпаси — арт-об’єкти, що контрастували з війною й водночас надавали сенсу пережитому.

“Це було сильно. Мені дуже сподобалися розмальовані гільзи — вражаючий контраст між жорстокістю війни та ніжністю мистецтва. На мить навіть виникла думка запитати, чи можна придбати такі роботи, але потім усвідомив: навряд чи їх пропустять через кордон. Та річ не в цьому. Мене завжди захоплює, коли речі отримують новий зміст — коли те, що колись руйнувало, перетворюється на символ життя, сили й творчості”, — ділиться Стефан своїми враженнями.

Місто Вільногірськ видалося гостеві доволі типовим прикладом міського середовища: повсюди багатоповерхівки, дитячі майданчики, школи. Водночас Стефан відзначив контраст із сучасними магазинами й сервісами, розташованими вздовж головної вулиці.

“Аптеки тут на кожному кроці!” – дивується він, адже у Франції такої кількості аптек не зустрічав.

Дуже сподобався Стефану місцевий парк. Особливо ж він був у захваті від синьо-жовтих кольорів, які жителі міста використовують, де тільки можна, аби підкреслити українську ідентичність.

“Навіть старий футбольний стадіон тут розфарбували в національні барви. Це викликає повагу – люди горді за свою країну,” – зазначає Стефан.

Стефан знайомився з Вільногірцями та дізнавався їхні історії. Його щиро здивувало, що в Україні після виходу на пенсію люди часто змушені продовжувати працювати, адже пенсії не завжди вистачає на власне життя чи утримання сім’ї.

“У Франції після виходу на пенсію лікар чи будь-який працівник не мусить далі працювати – забезпечення достатнє. Тут же люди віддають себе справі, навіть коли держава не може належно потурбуватися про них самих,” – ділився Стефан.

Це відкриття додало йому ще більшої поваги до українців, їхньої відданості та життєвої стійкості.

Головною ж особливістю, яку французький гість виніс із подорожі, стала щирість та гостинність українців. Попри мовний бар’єр, він завжди знаходив когось, хто міг допомогти: десь переклали меню, десь підказали дорогу, а хтось просто підтримав дружньою розмовою.

Емоції після поїздки та послання українцям

Стефан не приховує: ця подорож стала для нього особливою. Попри довгу дорогу й ризики, він радий, що приїхав саме зараз, у такий непростий час. Свій загальний стан після повернення француз описує як піднесений і натхненний.

На питання, яке повідомлення про Україну він повезе світові, Стефан відповідає просто: “Треба й надалі підтримувати Україну та українців усіма можливими способами”.Він переконався, наскільки важливою є ця підтримка на місці – від зброї для фронту до пожертв на корм для тварин у тилу.

Стефан адресував кілька теплих слів самим українцям, особливо волонтерам і мешканцям Вільногірська: “Тримайтеся! Ви неймовірно сильні люди!” Наприкінці візиту Стефан пожартував, що обов’язково приїде ще раз – але вже після нашої перемоги, аби не хвилювати рідних такою небезпечною мандрівкою.

“Ця поїздка видалася трохи довгою і виснажливою – майже два дні в автобусі. Дорогою я багато думав про українців, які їхали цим маршрутом у зворотному напрямку в 2022-му, у набагато тяжких обставинах…Тепер я відчуваю ще більше поваги до українського народу,” – зізнається Стефан.

Французький гість щиро подякував всім, з ким познайомився у Вільногірську, за теплий прийом. Додому він повертається зі спогадами та історіями, якими планує поділитися з друзями.

У Вільногірську судили місцевого жителя, який погодився виготовити вибухівку для теракту. Під час складання пристрою стався вибух, унаслідок якого він сам постраждав.

Про це йдеться у вироку Вільногірського міського суду від 29 жовтня, де жителя визнали винним у підготовці до терористичного акту та спробі виготовлення вибухового пристрою.

Складав вибуховий пристрій

Як йдеться у вироку, у лютому 2025 року обвинуваченому в месенджері Telegram надійшла пропозиція за винагороду зібрати вибуховий пристрій і здійснити теракт.

Щоб отримати необхідні деталі, чоловік поїхав електричкою до Верхівцевого, де неподалік залізничної колії, приблизно за пів кілометра, у схованці знайшов пакет із компонентами для вибухівки.

Повернувшись до Вільногірська, він придбав додаткові матеріали. Невідома кураторка з акаунтом “Biviss” у Telegram надіслала йому докладну інструкцію зі створення саморобного вибухового пристрою.

З вироку суду також відомо, що 24 лютого 2025 року обвинувачений у власній квартирі намагався поєднати мобільний телефон із дротами, вибуховою речовиною, шприцом і електрозапалювачем. Однак замість завершення збірки стався вибух — чоловік зазнав поранень обличчя, грудей і рук.

Обвинувачений уклав угоду зі слідством про визнання винуватості. Він погодився співпрацювати з правоохоронцями, допомагати у викритті осіб, причетних до організації терактів, і дати показання щодо кураторки.

Суд визнав його винним і призначив покарання — 6 років і 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна.

Читайте також:

У Вільногірську встановили коригований тариф на тепло