Берегиня української пам’яті в Естонії: історія Тетяни Івушкіної з Вільногірська та її приватного музею

Історія Тетяни Івушкіної — це розповідь про те, як одна людина може стати цілою культурною інституцією за кордоном. Уродженка Кам’янського, яка виросла у Вільногірську, вона вже 42 роки мешкає в Естонії. Колишня позаштатна кореспондентка газети “Робітнича слава” та працівниця Вільногірського комбінату, пані Тетяна зуміла пройти шлях від збереження одного родинного “Кобзаря” до заснування офіційного Українського музею в місті Кохтла-Ярве.

Більше — на Вільногірськ IN.UA 

Початок колекції та заснування музею

Пані Тетяна переїхала до Естонії ще за радянських часів через міжреспубліканський обмін квартирами, але не втратила звʼязок з Україною. З кожної поїздки на Батьківщину вона везла речі, подаровані мамою та бабусею: сорочки, рушники, підзори — декоративні елементи з тканини. 

Лише у 2013 році, реєструючи українське земляцтво в Естонії, пані Тетяна усвідомила, що ці речі — це історія не лише її сім’ї, а й усієї України. Вона внесла пункт про створення музею в статут організації, і вже у 2014 році відкрився перший музейний куточок. 

Історія становлення музею була непростою. Після 2014 року ставлення проросійськи налаштованого населення Кохтла-Ярве до українців різко погіршилося. Пані Тетяна зіткнулася з відкритим цькуванням, погрозами та навіть заявами в поліцію.  

Та агресивний тиск проросійського отченняя не завадив становленню українського осередка. Підтримка з боку української спільноти лише зміцнювалася. Знайомі з інтернету та колишні однокласники з Вільногірська почали надсилати та передавати старовинні речі. Коли місця в орендованому кабінеті стало замало, а місто відмовилося надавати приміщення, Тетяна Івушкіна прийняла рішення: вона придбала власну квартиру площею 98 квадратних метрів для потреб музею.  

11 липня 2017 року вона офіційно зареєструвала музей як окреме неприбуткове підприємство. Сьогодні експозиція займає чотири зали, включаючи великий коридор. 

Скарби української спадщини 

У музеї Тетяни Івушкіної кожен експонат особливий та має свою унікальну історію. Колекція містить зразки дореволюційної порцеляни, виготовленої на заводах Кузнєцова.

В експозиції представлені рушники, сорочки та хустки з різних регіонів. Окреме місце посідають знамениті Кролевецькі рушники із Сумщини. Тетяна розповідає відвідувачам, що такі рушники замовляла навіть британська королева, а Тарас Шевченко обирав їх для свого майбутнього весілля. 

Музей зберігає рідкісні воскові весільні віночки, які сьогодні є великою етнографічною цінністю. Через речі своїх пращурів пані Тетяна розповідає про трагічні сторінки історії — Голодомор та війни. 

“Я знаю чимало про моїх прадіда, прабабусю… Від кожного з їхніх дітей у мене є якісь речі. І я тоді розказую, тому що це і Голодомор, і війна. Це історія нашої країни”, — ділиться Тетяна Івушкіна. 

Виставки не є статичними, вони активно подорожують. Неодноразово Тетяна Івушкіна робила виставку в Таллінні, зокрема минулого року була виставка в парламенті Естонії, де був присутній голова українського парламенту Руслан Стефанчук. 

Особливо запамʼяталася виставка в музеї селища Іізаку. 

“Там більше трьох тисяч відвідувачів було. І багато хто думав, що це з України музей приїхав. Дивувалися, коли їм говорили, що це приватний музей і це все з одного музею”, — згадує Тетяна. 

Крім того, в музеї проводяться різні заходи: зустрічі з громадою, майстер-класи, тематичні вечори тощо. Тетяна співає в гурті “Перелаз”, і часто ці зустрічі проходять під супровід українських народних пісень та живої скрипки. 

Робота музею під час війни 

У перші місяці повномасштабного вторгнення звичні виставкові зали було важко впізнати. Замість екскурсій тут розбирали речі першої допомоги. 

“Коли до Естонії почали прибувати біженці, у нас в музеї працювала лише одна кімната, бо тут все було забито гуманітаркою. Тут декілька сімей по декілька днів жили у мене, поки їм житло шукалося”, — каже власниця музею. 

Попри те, що основний простір займала допомога, саме в цей період музей почав поповнюватися особливими експонатами. Вдячні українці передавали музею свої сімейні реліквії — картини та рушники. Пані Тетяна зізнається, що дуже цінує такі “родинні дрібнички”, адже розуміє їхню справжню вартість для людей, що втратили дім. 

Фінансування на межі альтруїзму 

Утримання музею — це важка фінансова ноша. Базове фінансування, яке один раз на цілий рік виділяє Міністерство культури Естонії,  не покриває навіть мінімальної зарплати за один місяць. 

“Доходу особливого немає. Все, що заробляється на квитках чи виставках, іде назад у розвиток музею”, — пояснює власниця музею. 

Попри труднощі та зменшення кількості відвідувачів після пандемії, Тетяна Івушкіна продовжує свою місію. Вона сама монтує виставки, проводить екскурсії та мріє про те, щоб українська культура в Естонії була представлена професійно та автентично.

Багаторічна праця пані Тетяни не залишилася непоміченою. У 2024 році у Румунії вона отримала нагороду від Світового Конгресу Українців, зокрема медаль св. Володимира Великого. 

Читайте також:

“Щоб не зійти з розуму від пережитого горя, почала займатися рукоділлям”, – історія Ніни Лазаренко з Дружківки

У будинку на вулиці Захисників України у Вільногірську з 2018 року немає централізованого опалення, а з 2019-го — газу. В одній із квартир тут мешкає тренерка КДЮСШ “Авангард” Наталія Зінчук — мама трьох дітей. Температура в її оселі тримається на рівні 5–7 градусів тепла. Попри це, рахунки за електроенергію в січні сягнули 10 тисяч гривень.

Журналісти Вільногірськ IN.UA побували в будинку та поспілкувалися з адвокатом Наталії Зінчук паном Вадимом Жуковим, який нині представляє інтереси мешканців цього будинку у суді.

Будинок без тепла і газу: як так сталося

У 2018 році будівлю офіційно відключили від централізованого теплопостачання — на підставі рішення міської ради про перехід міста на індивідуальне електро- або газове опалення.

У 2019 році будинок відрізали й від газопостачання — через аварійну ситуацію та витік газу. Газову трубу просто від’єднали.

Адвокат Наталії Зінчук, Вадим Жуков, пояснює: “Будинок залишився тільки з електропостачанням. Але потужність мереж не дозволяє використовувати електроприлади для опалення всім мешканцям. Якщо одночасно вмикатимуть обігрівачі всі — мережа не витримає”.

Закладена в проєкті потужність виявилася недостатньою для повноцінного переходу на електроопалення. Крім того, за словами адвоката,  мешканці не можуть укласти напряму договори з постачальниками електроенергії та скористатися спеціальними тарифами для електроопалення.

Адвокат вважає, що саме тому у пані Зінчук такі великі суми за електроенергію.

Статус змінили, тарифи — ні

Будівлю перевели зі статусу гуртожитку в багатоквартирний будинок. Але тарифи, як стверджує сторона захисту, залишилися “гуртожитковими”.

Відповідне рішення ухвалила Вільногірська міська рада 20 серпня 2020 року. Згідно з документом, гуртожиток по вул. Гагаріна, 11 (нині — Захисників України) офіційно перевели в статус житлового будинку квартирного типу. Також виконкому доручили оформити ордери на кімнати в квартирах та вжити заходів щодо приватизації.

“У гуртожитку мешканці сплачують ще й за освітлення місць загального користування — коридори, сходи. У багатоквартирному будинку люди повинні платити лише за те, що споживають у своїй квартирі”, — пояснює пан Вадим.

У січні 2026-го року рахунок Наталії Зінчук за електроенергію склав 10 тисяч гривень. При цьому родина не має можливості оформити пільговий тариф “день-ніч”, адже технічні характеристики будинку не відповідають вимогам для електроопалення.

Один рахунок — без особових договорів

Окрема проблема — відсутність індивідуальних договорів із постачальниками послуг.

За словами адвоката, мешканці не мають особових рахунків за електроенергію чи воду. Всі кошти вони сплачують на один загальний рахунок підприємства ДП “Жилсервіс” КП “Жилкомсервіс”, яке виступає балансоутримувачем будинку.

“Фактично кінцевим споживачем у ланцюгу є підприємство, а не мешканці. А потім воно розподіляє кошти за незрозумілими (стороні захисту — ред.) критеріями”, — каже адвокат.

Він наголошує: формула тарифоутворення людям не надається. Нарахування здійснюються на підставі рішення міської ради ще 2016 року, хоча статус будівлі змінився.

Суд як “детонатор”

Наразі триває судовий процес у справі № 174/1569/25 у Вільногірському місцевому суді. Першим відповідачем у справі стала сусідка Наталії — після спроби стягнення з неї (сусідки) заборгованості через судовий наказ. Адвокату вдалося у вказаній справі залучити третьою особою міську раду як власника зазначеної будівлі.

На 13:15 18 березня 2026 року призначене засідання, де розглядатимуть клопотання про витребування документів: формули нарахування тарифів, підстав встановлення розцінок, документів щодо технічного стану будинку.

У справі також планують ініціювати судову будівельну експертизу.

“Якщо експертиза підтвердить, що будинок не відповідає вимогам Державних будівельних норм і фактично не є житловим через відсутність опалення, тоді постає питання: за що людям нараховують комунальні послуги?”— зазначає адвокат.

Позиція підприємства та офіційні відповіді

Журналістка Вільногірськ IN.UA зв’язалася з директоркою ДП “Жилсервіс” Любов’ю Пойденко та спробувала отримати коментарі щодо ситуації з тарифами і нарахуванням комунальних послуг у будинку на вул. Захисників України. Редакція прагнула показати ситуацію з двох сторін і отримати відповіді на запитання, які хвилюють мешканців.

У телефонній розмові пані Любов Пойденко зазначила: “Це юридичні питання, які ви як медіа задавати не маєте права. Вони можуть вирішуватися тільки в судовому порядку. У нас є з кожним мешканцем договір і один спільний рахунок. Підприємство створене рішенням міської ради для перерозподілу комунальних послуг. На ці питання я не зобов’язана відповідати, якщо вони не зрозумілі вам як медіа”.

Водночас мешканці надали редакції офіційні письмові відповіді від Вільногірської міської ради та безпосередньо від ДП “Жилсервіс”.

Будинок — комунальний, на балансі підприємства

За інформацією дочірнього підприємства, будинок №11 по вул. Гагаріна (нині Захисників України) є комунальною власністю та перебуває на балансі “Жилсервісу”. Підприємство посилається на рішення Вільногірської міської ради про створення дочірнього підприємства та про передачу гуртожитків №9 і №11 на його баланс.

Окрім цього, у відповіді згадується рішення виконкому, яким підприємству дозволено використовувати тариф на утримання будинків і прибудинкових територій для будинків на вул. Гагаріна, 9 та 11.

Базовим документом для розрахунків називають рішення міської ради, яким встановлено тариф на послуги з утримання будинків у місті.

У підвалі будинку розташоване обладнання, що забезпечує водорозподіл, водовідведення та електропостачання.

У відповіді підприємства окремо наголошується, що заявниця не є співвласницею будинку, а проживає як наймачка згідно з договором найму житла державного та комунального фонду.

У разі незгоди з діями підприємства їй рекомендують звертатися до суду.

Питання електропотужності: 7,4 кВт — неможливо

Окремо мешканка звернулася з вимогою збільшити дозволену потужність її квартири до 7,4 кВт.

У відповіді Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства від 2024 року зазначається, що загальна приєднана потужність будинку становить 122 кВт, ця потужність розподілена на 73 кімнати та місця загального користування. Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, індивідуальному побутовому споживачу може бути забезпечено 3 кВт. У разі реалізації інвестиційних програм оператором системи розподілу в перспективі можливе збільшення до 5 кВт.

Таким чином, збільшення до 7,4 кВт технічно не передбачене.

Окремо вказано, що проєкт реконструкції внутрішнього електрообладнання гуртожитку не був реалізований. Збільшення потужності будинку з 55 кВт до 122 кВт раніше здійснювалося шляхом проведення поточних робіт.

У таких умовах — не одна родина

За словами мешканців, у подібній ситуації перебувають щонайменше сім родин цього будинку.

Будинок без тепла, без газу, з обмеженою електропотужністю — і з платіжками, які для багатьох стають непідйомними.

Журналісти Вільногірськ IN.UA продовжують стежити за перебігом судового процесу і надалі висвітлюватимуть цю ситуацію. Редакція готова сприяти розголосу проблеми, щоб мешканці отримали чіткі відповіді та законне вирішення питання.

Читайте також:

“Енергоефект” повертається: у Вільногірську відновлюють роботу комунального підприємства через 3 роки простою

У Вільногірську після трирічного простою відновлюють роботу комунального підприємства “Енергоефект”. Свого часу його роботу припинили у звʼязку з оптимізацією. Директором призначено Ігоря Яцевича, який звільнився з Вільногірської центральної міської лікарні. 

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA 

3-го березня в телеграм-каналі “Вільногірська міська рада” зʼявилося повідомлення, в якому було вказано, що Ігор Яцевич, за згодою сторін, повертається до керівництва КП “Енергоефект”. Це те саме КП, яке Ігор Яцевич очолював до свого призначення на посаду директора КП “Вільногірська ЦМЛ”.

Напередодні, 20 лютого, під час пленарного засідання чергової 95 сесії Вільногірської міської ради, керівниця Управління архітектури та капітального будівництва Віра Зеленська запропонувала доповнити порядок денний змінами стосовно КП “Енергоефект”: 

“… надійшов лист від секретаря міської ради щодо опрацювання питання і внесення змін до рішення № 1042-42/VIII від 09 лютого 2023 року  в частині, що стосується припинення КП “Енергоефект”, так як до теперішнього часу це підприємство не ліквідовано. Нами було підготовлено рішення на цю сесію в частині припинення КП “Енергоефекту”, виключити з рішення 1042-42/VIII ”, — запропонувала Зеленська. 

Таким чином, міська рада виключила з ухваленого раніше рішення пункт про ліквідацію підприємства.

За роз’ясненнями, навіщо було фактично відновлювати ліквідоване КП, ми звернулися до секретаря Вільногірської міської ради Олега Штамбурга: 

За словами секретаря міськради, попереднє рішення не вирішило тих задач, задля яких його приймали. Оптимізації досягти не вдалося. Відродження підприємства з новими повноваженнями буде спробою щось змінити на краще в його роботі.

Нагадаємо, що рішення про припинення КП “Енергоефект” шляхом приєднання до КП “Жилкомсервіс” було підтримано депутатами ще у 2023 році. Це було зроблено начебто з метою оптимізації системи управління субʼєктами господарювання комунальної форми власності, забезпечення комплексного підходу до виконання робіт, підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства громади та ефективного використання майна.

Головою ліквідаційної комісії спочатку призначили директора КП “Жилкомсервіс” Івана Буряка, а через місяць головою ліквідаційної комісії призначили вже головного інженера КП “Жилкомсервіс”  Віталія Федоренка.

Нагадаємо, що КП “Енергоефект” фігурував у справі з бюветами. За офіційними даними міської ради, у період з 1 січня по 1 вересня 2024 року на забезпечення роботи бюветів було витрачено 695 073,45 гривні. Ці кошти перерахували КП “Енергоефект”, яке на той час перебувало у стадії реорганізації. Водночас у звіті не було деталізовано, на що саме пішли ці фінанси. Було зазначено лише загальну суму, отриману підприємством для обслуговування об’єктів.

Зауважимо, що свого часу голова ліквідаційної комісії КП “Енергоефект” Віталій Федоренко не зміг надати нам чіткої інформації щодо планових ремонтів чи заходів для забезпечення безперебійної роботи бюветів. Свою позицію він аргументував тим, що займається виключно процесом ліквідації підприємства і не має стосунку до ремонтних робіт. 

Проте юристи, до яких ми зверталися за коментарем, наголошують на протилежному: посада голови ліквідаційної комісії безпосередньо передбачає повне розуміння стану майна, що передається під час реорганізації.

Процес включення питания до порядку денного супроводжувався палкою дискусією. Головний інженер КП “Жилкомсервіс” та депутат Віталій Федоренко вказував на порушення регламенту: відсутність тексту проєкту для ознайомлення, зміну назви рішення безпосередньо перед голосуванням та ігнорування процедури прийняття документа “за основу”. 

Попри ці зауваження, міський голова Володимир Василенко наполіг на негайному голосуванні в цілому. Зрештою, рішення щодо майбутнього КП “Енергоефект” було офіційно затверджено. Троє депутатів — Буряк, Федоренко та Архипова — виступили проти. 

Читайте також:

У Вільногірську спрямували 250 тисяч гривень на ліквідацію наслідків негоди