Через що субсидію можуть не призначити: фактори, які впливають на можливість виплати

Українці можуть отримати допомогу від держави на оплату житлово-комунальних послуг — субсидію. Проте розраховувати на додаткові виплати можуть не всі.

Чому субсидію можуть не призначити йдеться на сторінці Міністерства соціальної політики України.

Не призначили субсидію: чому

За даними Мінсоцполітики, житлова субсидія не призначається, якщо:

1.Площа житла перевищує 130 кв. метрів для квартир; 230 кв. метрів для приватних будинків;

2.Хтось з членів родини протягом 12 місяців перед призначенням житлової субсидії здійснив операцію на суму понад 50 тисяч гривень, а саме:

• купівлю земельної ділянки, нерухомого майна, транспорту, цінних паперів, віртуальних активів, будівельних матеріалів, товарів довгострокового вжитку. Одноразову оплату будь-яких робіт або послуг (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла);
• платежі, за якими передбачено набуття майнових прав на нерухоме майно чи транспортні засоби;
• внески до статутного капіталу товариства, підприємства, організації;
• благодійну діяльність (виключно у вигляді сплати коштів);
• надання поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, позики;
• купівлю іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних чи освітніх послуг).

Водночас житлові субсидії призначаються, якщо родина купила житло протягом шести місяців після продажу іншої квартири або будинку. У разі якщо попереднє житло було єдиним житловим приміщенням у власності.

3. Є у власності більше ніж одне житло, крім житлових приміщень у гуртожитках та житла:

• яке належить на правах спільної сумісної або часткової власності;
• на яке оформлено право на спадщину, за умови, якщо воно не здається в оренду;
• розташованого в сільській місцевості, селищах міського типу, на тимчасово окупованій території. Зокрема, у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та Севастополі, у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення;
• зруйнованого внаслідок російської агресії;
• отриманого дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, особою з їх числа коштом державного чи місцевого бюджету.

4. Депозит у банку понад 100 тисяч гривень або облігації внутрішньої державної позики;

5. У власності є транспортний засіб, що підлягає реєстрації;

6. У складі сім’ї є люди, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, та:

• у них відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії;
• вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший за розмір мінімальної заробітної плати;
• вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

Водночас житлові субсидії призначаються, якщо особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, протягом такого періоду не менш як місяць:

• навчалися за денною формою навчання у закладах загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти, вищої освіти або зареєстровані у Державній службі зайнятості як безробітні;
• отримували хоча б один із таких видів доходу, як пенсія, стипендія, допомога при народженні (усиновленні) дитини, допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по догляду за особами з інвалідністю I та II групи внаслідок психічного розладу, допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасова державна соціальна допомога людині, яка не працює, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомога по безробіттю, допомога по частковому безробіттю;
• надавали соціальні послуги, перебували у місцях позбавлення або обмеження волі, перебували у складних життєвих обставинах, перебувала на диспансерному обліку, або перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, якщо дитина потребує домашнього догляду;
• сплатили єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, протягом кварталу, що передує кварталу перед місяцем звернення за призначенням житлової субсидії або перед місяцем, у якому житлова субсидія призначається без звернення громадянина. Водночас особі, яка працює за строковим трудовим договором, житлову субсидію може бути призначено лише у разі, коли строк дії строкового трудового договору є більшим, ніж строк, на який призначається житлова субсидія;

Не призначили субсидію: чому

7. Громадянин не повернув надміру перераховану суму житлової субсидії за попередні періоди її одержання на вимогу уповноваженого органу або не сплачує суми до повернення, визначені уповноваженим органом;

8. У разі отримання від підприємств – надавачів послуг інформації про наявність простроченої понад три місяці заборгованості з оплати послуг, загальна сума якої перевищує сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії. Житлова субсидія у такому випадку може призначатися за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку;

9. Люди, які мають заборгованість за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів понад три місяці.

Читайте також:

• На субсидію можуть розраховувати орендарі квартир: що відомо
• Переселенці можуть отримати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг

Хореографічні колективи “Фламінго” та “Незламні” з Лихівської громади повернулися з обласного конкурсу “Танцювальний крок” із вагомими перемогами. Про це на своїй сторінці у Facebook поділилась голова Лихівської територіальної громади Лариса Савченко.

Детальніше про тріумфальні виступи і нагороди читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA

Лихівська громада – серед найкращих на Дніпропетровщині

Обласний конкурс “Танцювальний крок” зібрав на одній сцені представників 25 найсильніших громад Дніпропетровщини. Свої таланти демонстрували десятки колективів, однак саме представники Лихівської громади змогли гучно заявити про себе.

Хореографічні колективи “Фламінго” та “Незламні” не лише достойно представили рідний край, а й повернулися додому з вражаючим результатом – двома золотими нагородами, сріблом та бронзою.

Для невеликої громади це не просто конкурсна перемога, а доказ того, що талант, праця та підтримка здатні привести до великого успіху навіть на найпрестижніших сценах області.

“Ваша енергія захоплює”

Голова Лихівської територіальної громади Лариса Савченко на своїй сторінці у Facebook привітала юних танцюристів із перемогою та подякувала їм за наполегливість і талант.

За її словами, виступи дітей стали справжньою гордістю для всієї громади.

“Ви неймовірні! Ваша енергія, старанність і кожен рух на сцені захоплюють. Ви – наше майбутнє, наше натхнення і доказ того, що українська культура живе та процвітає навіть у найскладніші часи”, – зазначила Лариса Савченко.

Перемога, за якою стоїть праця наставників

Окремі слова вдячності очільниця громади висловила керівницям колективів – Наталії Жданюк та Світлані Соколенко.

Саме вони, за словами Лариси Савченко, щодня вкладають у дітей не лише професійні навички, а й віру у власні сили.

“Ви не просто вчите танцювати – ви виховуєте особистостей, розвиваєте таланти та даруєте дітям віру у власні сили. Ці перемоги – результат вашої майстерності”, – наголосила голова громади на своїй сторінці.

Батьківська підтримка – фундамент великих досягнень

Не залишилися без подяки й батьки юних артистів. Адже саме їхня підтримка, віра та допомога стають важливою частиною успіху дітей.

У громаді підкреслюють: великі перемоги народжуються там, де є спільна праця дітей, наставників і родин.

У громаді обіцяють підтримувати творчі ініціативи

Лихівська громада й надалі планує підтримувати розвиток творчих колективів та молодіжних ініціатив.

“Кожна ваша усмішка та кожна медаль – це спільна перемога нашої громади”, – зазначила у публікації Лариса Савченко.

Окремо у громаді подякували українським військовим за можливість дітям навчатися, розвиватися й прославляти рідний край навіть у непрості часи.

Читайте також:

У ритмі вальсу: чим у Вільногірську відомий колектив спортивно-бального танцю

У Вільногірську відкрили символічне місце пам’яті загиблим дітям України – простір болю, пам’яті й надії. 

Про сльози, що не стримували навіть дорослі, про дитячі листи для військових, про сакуру як символ життя і дзвіночки, що нагадують про обірвані голоси, – у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

“Щоб це не була суха статистика”: як народилася ідея місця пам’яті

У Вільногірську з’явилося місце пам’яті загиблим дітям України “Діти – янголи країни” – простір, створений із болю, пам’яті та надії. Ініціаторкою створення меморіального куточка стала тренерка Наталя Зінчук разом зі своїми вихованцями та їхніми батьками. 

Місце пам’яті облаштували біля спорткомплексу “Авангард”. Тут висадили плакучу сакуру – як символ скорботи за втраченими дитячими життями, встановили фігури журавлів – як символ зв’язку з тими, кого вже немає поруч, повісили маленькі білі кросівки, дзвіночки з білими стрічками та запалили лампадки. Дзвіночки символізують дитячі голоси, які обірвала війна.

За словами Наталії Зінчук, поштовхом до створення такого простору стала війна, яка щодня забирає найдорожче – дітей.

“Ми прийшли до того, що повинні провести захід під назвою “Діти – янголи країни”. На жаль, ця страшна війна забирає в нас наше майбутнє – наших дітей. Нам хотілося приділити цьому увагу”, – розповіла Наталя Зінчук журналістці.

Ідею підтримали батьки вихованців спортивного відділення. Разом вони зібралися, обговорили ініціативу та спільними силами облаштували меморіальне місце. Наталія Зінчук із вдячністю згадує всіх, хто долучився до створення простору пам’яті: “Я дуже вдячна батькам свого відділення. Дуже вдячна Олександру Зінчуку – саме він приїхав із міста Костянтинівки і прийшов нам на допомогу. Дуже дякую нашій родині з міста Вільногірськ – Антоніні Орел та її чоловіку Дмитру – за облаштування місця вшанування. А Олександр Бондар із Донеччини настільки пройнявся цим заходом, що придбав за власний кошт цих журавлів”, – із великою шаною і вдячністю розповідає тренерка.

“Ми повинні пам’ятати. Щоб це не була суха статистика – просто немає дітей. Ми повинні нести цю пам’ять”, – наголосила тренерка.

Вона також зазначила, що хотіла б зробити цей захід щорічним.

Історія Маріуполя: “Ми боялися, що закінчиться їжа, і діти дивитимуться голодними очима”

Однією з найбільш емоційних частин заходу стали історії матерів, які пережили пекло війни та змогли врятувати своїх дітей.

Свою історію розповіла Любов – переселенка з Маріуполя, яка нині живе у Вільногірську.

Разом із чоловіком, трьома дітьми, сестрою, її дітьми та батьками вони опинилися в заблокованому місті.

“Було дуже страшно. Просто безкінечний шум за вікном, звуки вибухів. Ми чекали якогось дива”, – згадує жінка.

Коли удари стали зовсім близькими, родина спустилася в підвал.

“Ми готували на вогнищі, коли вдавалося вискочити на вулицю. Збирали сніг із машин, щоб була хоч трохи вода. Я боялася не за себе. Мені було страшно, що закінчаться залишки їжі, що діти будуть дивитися на мене голодними очима, а я не знатиму, що робити”.

Любов каже: найбільше лякала думка, що діти можуть загинути під завалами.

“Ми боялися, що будинок завалиться, і діти залишаться там. Ми дуже намагалися не показувати дітям свого страху”.

Коли залишатися стало неможливо, родина ризикнула виїхати.

“Ми посадили в машину дітей, кішку, речі – і поїхали. Ми боялися, що це останній наш день. Але нам вдалося вирватися. Ми врятувалися і врятували наших дітей”.

Любов звернулася до дітей, які були на заході:

“Цінуйте те, що у вас є. Те, що ви можете спати у своїх ліжках, їсти смачну їжу, ходити до школи, на тренування, зустрічатися з друзями. Ті діти з Бахмута, з Маріуполя, які не дожили до сьогоднішнього дня, всього цього були позбавлені”.

Історія Антоніни: вагітна, з сином, двома собаками й “коктейлем Молотова”

Ще одну історію, від якої в багатьох наверталися сльози, розповіла вільногірка Антоніна.

На початку повномасштабного вторгнення вона жила в Києві разом із восьмирічним сином і була на третьому місяці вагітності.

У перший день вторгнення родина вирішила виїхати з Києва, але помилково рушила в напрямку Бучі, Ірпеня та Гостомеля.

“Горизонт був червоний. Вибухи, ракети, було дуже страшно”, – згадує жінка.

Шість днів вони провели в укритті, а коли бої підійшли впритул – вирішили тікати.

Антоніна сіла в машину з сином, двома собаками, рюкзаком із водою, печивом і кормом для тварин.

А ще – із “Бандерівський смузі” (“коктейль Молотова”), та канцелярським ножем.

“Я думала: якщо нас зловлять – так просто не здамся”.

Вона їхала об’їзними дорогами, полями й посадками до першого українського блокпоста.

“Коли військові побачили мене з “Бандерівським смузі”, почали аплодувати й свистіти: “Дивись, наша мала їде!””

Після цього вона дісталася Житомира, а згодом – Польщі, де народила здорового сина. Згодом жінка повернулася до Вільногірська.

Її розповідь слухали зі сльозами на очах.

Згадали родину Зеленських і дітей, які вже не повернуться додому

Під час заходу згадали й трагічну загибель у Дніпрі батька та сина з вільногірської родини Зеленських.

Присутні вшанували пам’ять усіх дітей, чиє життя обірвала війна, хвилиною мовчання.

Особливо гостро звучали слова про те, що ці діти вже ніколи не повернуться додому, не підуть до школи, не вийдуть на спортивне поле і не заб’ють свій останній м’яч.

Листи військовим і дитячі слова підтримки

На заході були присутні й військові з Вільногірська, які ділилися власними історіями війни.

Вихованці Наталії Зінчук підготували для них листи підтримки. Діти зачитували зі сцени слова вдячності, говорили, що пишаються українськими захисниками, бажали їм сили та повернення додому.

Після цього передали військовим смаколики.

Саме завдяки Збройним силам України, наголошувала організаторка, діти у Вільногірську мають змогу жити, навчатися й тренуватися.

Пам’ять, яка має жити

Життя триває – завдяки тим, хто бореться. Завдяки тим, хто рятував дітей під обстрілами. І заради тих дітей, які вже ніколи не виростуть.

“Я кажу дітям: свої перемоги – сьогодні і в майбутньому – ми будемо присвячувати дітям-янголам”, – сказала Наталя Зінчук.

У Вільногірську з’явилося місце, куди приходитимуть не лише 4 червня – у День вшанування пам’яті дітей, загиблих внаслідок збройної агресії Росії проти України.

Сюди приходитимуть, щоб пам’ятати. Щоб цінувати. І щоб жити – за себе і за них.

Читайте також:

Меморіал “Живі, поки пам’ятаємо”: у Вільногірську обрали підрядника для будівництва місця вшанування Героїв