Попри труднощі, жінки допомагають фронту: шиють матраци, плетуть сітки, в’яжуть шкарпетки та навіть пишуть вірші для воїнів. Волонтерська організація Жіноча сотня “З любовʼю” з Кам’янського з 2015 року підтримує військових, а після повномасштабного вторгнення її робота зросла в рази. Ми поспілкувалися з Тетяною Сетраковою, волонтеркою Жіночої сотні. 

Як жінки власноруч забезпечують армію необхідним та з якими викликами стикаються – у нашому матеріалі.

Історія створення 

Жіноча сотня “З любовʼю” була створена 5 січня 2015 року. На створення надихнули важкі умови, які були на фронті, коли військові навіть не мали, у що вдітися та взутися. 

“Ми висилали туди одежу. Тому прийшлось об’єднатися і щось робити. І кухня у нас була, ми їсти тут готували, сухі пайки робили, все це робили на фронт”, – каже Тетяна. 

З початком повномасштабного вторгнення волонтерська діяльність стала більшою в декілька разів. 

“Якщо ми, наприклад, раніше в 2015 році плели десь за місяць 4 сітки, зараз до 100”, – розповідає жінка. 

В організації працює багато переселенців, також допомагають місцеві. 

Труднощі та виклики 

Волонтери самостійно організовуються і складаються коштами на те, щоб купити сітки. Також міський голова  допомагає вже багато років. 

“Він завжди йде на зустріч і вирішує різні питання, і допомагає”, – ділиться волонтерка. 

Звичайно, можливість долучитися до волонтерської діяльності є, але зазвичай охочих мало. 

“Люди якось не дуже приходять, запитують, скільки тут платять.Як дізнаються, що це волонтерство,вони перестають приходити і все”, – зізнається жінка. 

Як допомогти 

Організація Жіноча сотня потребують матеріалів для вироблення подушок та матраців. 

“Ми з синтепону шиємо матраци і подушки, бо вони дуже легенькі. І хлопцям це дуже допомагає в траншеях, там, де вони знаходяться”, – каже Тетяна. 

Також волонтери вʼяжуть шкарпетки та шиють термобілизну. 

У Жіночої сотн” є пральні та швейні машинки. Вони працюють без вихідних з 7:00 до 21:00. 

Також організація потребує донатів.

“Плести сітки дуже дорого. Раз ми замовляли, 18 тисяч нам довелося заплатити. Зараз збираємо на наступну партію, 14 тисяч треба”, – каже Тетяна Сетракова. 

Мотивуюча творчість 

Тетяна пише вірші до воїнів та про росіян, вкладає їх у маскувальні сітки та передає до передової. 

Уривок із звернення до кацап*

                 Чом приперлися, каца*?

                  Заблукали тут без мапи?

             Сплутали Донецьк з Москвою? 

             Хтось не дружить з головою? 

               Що, кортить Вам воювати?

                   Убивати, грабувати?

                 Жінок, діток гвалтувати? 

                   Злі, жорстокі алкаші, 

                    Без святого у душі.

              Виродились руські люди, 

               Краще вже у вас не буде.

                       Недолугі і убогі, 

                  Що не бачили дороги, 

                  Дивувались унітазам, 

                 І айфонам, все одразу. 

                   Що на очі попадає, 

                  Те до вас і прилипає. 

             Ви прийшли нас визволяти? 

                 Вмієте лиш грабувати. 

                  Матюкати і брехати. 

               Хоч одного ви спасли? 

                  Лише горе принесли

Читайте також: 

• “Разом ми сила” – під таким гаслом пройшла зустріч волонтерів Кам’янського району
• Україна тримає оборону: три роки від початку повномасштабного вторгнення

У неділю, 9 березня, у Вільногірську відбувся урочистий захід, присвячений 211-й річниці з Дня народження Тараса Шевченка. Біля пам’ятника Кобзареві зібралися представники влади, громадськість, молодь та небайдужі містяни.

Зі словами про значення творчості Шевченка для українського народу виступив секретар міської ради, Антон Боклаг. Також на заході декларували вірші відомого митця. Присутні поклали квіти до пам’ятника, віддаючи шану великому поету, художнику та борцю за свободу.

Урочистий захід завершився музичним виступом – Катерина Гарагуля виконала пісню “Незалежна душа”.

Читайте також: 

• Інклюзія у Вільногірську: як її оцінюють жителі міста
• Інклюзивне підприємництво в дії: у Кам’янському відкрили унікальну кав’ярню

У місті Кам’янське відкрили новий соціальний проєкт, що став справжньою надією для молоді з інвалідністю. Інклюзивне кафе “Барви”, засноване Карітасом, є частиною ініціативи створення інклюзивного простору, який надає молодим людям можливість не тільки здобути нові професійні навички, а й стати частиною активної соціальної інтеграції.

Деталі читайте на Вільногірськ.IN.UA

Ідея та місія проєкту

Проєкт “Інклюзивний простір-кафе Барви” виник після того, як команда Карітасу почала моніторити потреби молоді з інвалідністю в Кам’янському. Виявилось, що багато таких молодих людей стикаються з проблемою соціальної ізоляції після завершення навчання — вони не мають можливості для подальшого розвитку та самореалізації. Тому було прийнято рішення створити інклюзивний простір, де молодь могла б не лише отримувати нові професійні навички, але й взаємодіяти з однолітками, навчатися комунікації та дружбі.

“Спочатку ідея полягала в тому, щоб ми моніторили потреби в нашому місті і ми побачили таку ситуацію, що молодь нашого міста, саме з інвалідністю, не охоплена. І у нас така виникла мрія, яку ми вирішили втілити. Написали такий проєкт і нарешті ми його запустили. І назвали його “Інклюзивний простір”. Ми хотіли, щоб він відрізнявся, щоб це не був як якийсь учбовий заклад чи інтернат, як всі позиціонують, а що це буде простір для дітей та молоді з інвалідністю, де вони будуть приходити і розкриватись, вчитись дружити, комунікувати, таку інтеграцію робити”, – розповідає Оксана, менеджерка проєкту. 

Підготовка та запуск кафе

Запуск інклюзивного кафе “Барви” став результатом кількох місяців роботи та підготовки. Перш за все, команда організувала зустрічі з потенційними учасниками, де вони обговорювали майбутню роботу кафе та навички, якими можна оволодіти в рамках проєкту. Молодь проходила курси бариста, офіціанта та кулінарії, навчалася елементарним навичкам самообслуговування та командної роботи.

“В нашому просторі ми проводили майстер-класи, де вони вчилися самообслуговування на кухні, такій командній роботі, кулінарним навичкам. Ми вчили їх, надавали курси баристи, офіціанта, ну більше був такий нахил на кулінарію”, – пояснює Оксана. 

Паралельно з професійними курсами проводились психологічні тренінги. Важливим аспектом стало те, що учасники проєкту мали можливість не тільки навчатися, а й отримувати практичний досвід роботи в реальному робочому середовищі. Це дозволило розвинути не тільки професійні навички, а й підвищити самооцінку та впевненість у собі.

Підтримка громади

З моменту відкриття кафе, 15 червня 2024 року, організатори проєкту знайшли спільну мову з боку місцевої громади та міського керівництва. Окрім того, важливу роль у фінансуванні проєкту відіграють донори та гранти, оскільки наразі кафе не отримує фінансування з державних програм.

Майбутнє проєкту

У найближчих планах команди проєкту — розширення можливостей для молоді, залучення нових учасників і відкриття схожих закладів в інших містах. 

Поради для інших ініціатив

Оксана ділиться важливою порадою для тих, хто хоче створити інклюзивний проєкт:

“Мати терпіння, багато любові, тому що потрібно розуміти, для кого ти це робиш. Коли ти знаєш, для кого ти це робиш, тоді надзодить енергія і розуміння, і ти йдеш. Така сила, яка тебе рухає в цьому”.

Кафе “Барви” стало яскравим прикладом того, як інклюзивні проєкти можуть змінювати життя людей. Це місце, де молодь з інвалідністю може розвиватися, здобувати нові професії та знайти свою соціальну нішу. І хоча проєкт ще молодий, він вже має великий вплив на місцеву громаду, і можна очікувати, що такі ініціативи з’являтимуться і в інших містах України.

Читайте також: 

• Інклюзія у Вільногірську: як її оцінюють жителі міста
• Інклюзивне підприємництво в дії: у Кам’янському відкрили унікальну кав’ярню