8 березня — не просто день весни та квітів, а свято боротьби жінок за рівні права та гідні умови праці. Історія Міжнародного жіночого дня бере початок із початку 20 століття, коли жінки в Америці та Європі виходили на мітинги та демонстрації, відстоюючи право голосу, скорочення робочого дня та справедливу зарплатню.
Про це повідомляє Музей жіночої та гендерної історії.
Історія свята
19 та 20 століття стали періодом, у який жінки почали активно виступати за свої права, зокрема за рівні умови праці з чоловіками. У світі, від Америки до Європи, відбувалися марші за права. В них брали участь працівниці індустріальних підприємств та суфражистки, які намагалися вибороти виборче право. Окреме місце в історії посів мітинг 1908 року, що проходив у Нью-Йорку. У ньому право голосу, рівні умови праці, збільшення заробітної праці, а також скорочення робочого дня з 16 до 10 годин виборювали соціал-демократки. Як наслідок, вже за рік у США з’явився національний Міжнародний жіночий день.
У 1910 році на Міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені німецькі соціалістичні активістки Луїза Зіц та Клара Цеткін запропонували оголосити Міжнародний жіночий день. Клара Цеткін запропонувала, щоб такий день був у кожній країні, однак офіційної дати не назвала. Вже за рік, 19 березня 1911 року, понад мільйон жінок у Німеччині, Австрії, швейцарії та Данії вийшли на мітинги вийшли на демонстрації.
1914 року на європейському просторі було остаточно призначено відзначення Міжнародного жіночого дня на 8 березня. Святкування цього дня в радянській Україні вперше відбулося 8 березня 1920 року.
Сьогодні в Україні обговорюють зміну формату свята: 8 березня можуть замінити на 25 лютого – День української жінки,- щоб святкування акцентувалося на досягненнях і правах українок та підкреслювало національну ідентичність. Відповідний законопроєкт внесли до Верховної Ради у 2023 році. Нагадаємо, що у Лихівці у цьому році вже відзначили День української жінки, свято, приурочена до Дня народження Лесі Українки.
Читайте також:
Підписуйтесь
