Міжнародний день волонтера: згадуємо волонтерів Вільногірська в історіях та фото

5 грудня у світі відзначають Міжнародний день волонтера. Волонтери — це люди, які самовіддано та безкорисливо допомагають іншим. Їхня діяльність охоплює широкий спектр — від підтримки безпритульних тварин до надання допомоги військовим на фронті.

Редакція Вільногірськ IN.UA зібрала історії волонтерів з Вільногірська.

Олександр Словачевський

Олександр Словачевський, вже понад шість років опікується неофіційним притулком для собак у Вільногірську. Він не залишив свою справу, навіть коли став на захист України. До війни Олександр працював на одному з міських підприємств та самостійно доглядав за безпритульними тваринами. У 2018 році він очолив команду волонтерів, які відновили діяльність притулку.

«Там завжди були собаки, яких я підгодовував. Вдома готував їм кашу і віз на роботу. Вони мене вже там чекали», — розповідає Олександр Словачевський.

Будучи на фронті, він підтримує зв’язок з волонтерами, організовує збори через соцмережі та обов’язково відвідує притулок, коли буває вдома.

Олександр Посметухов

Олександр Посметухов, переселенець з Краматорська, вже майже два роки живе у Вільногірську і допомагає безпритульним тваринам. Разом з однодумцями Олександр збирав гроші, купував корм та розвозив його до притулків.

«Якщо у мене запитають, чому мій вибір впав на тварин, однозначної відповіді не буде. Я просто їх люблю», — каже Олександр Посметухов.

Чоловік об’єднався з волонтерами у Вільногірську, разом вони купили покинутий гараж і облаштували там притулок. Благодійники купують ліки, їжу, допомагають зі стерилізацією тварин і навіть підтримують військових, передаючи необхідні речі на фронт. Олександр почуває себе потрібним у Вільногірську і планує залишитися там жити.

Ольга Роговенко

Ольга Роговенко очолює організацію «Пухнастий батальйон» і вже багато років рятує тварин створюючи для них комфортні умови. Притулок «Котячий будинок» став домівкою для десятків котів. Ольга з любовʼю ставиться до кожного пухнастика, який є під її опікою. За словами Ольги, притулок також займається пошуком нових домівок для своїх мешканців. Для цього публікують інформацію у Facebook та звертаються до знайомих.

«На сьогодні в нас корму вистачає на місяць, але я не знаю, що буде далі. Ми часто отримуємо допомогу від благодійних організацій, але на постійній основі корм потрібен завжди», — ділиться Ольга Роговенко.

Вікторія Кукса

Місцева волонтерка Вікторія Кукса вже понад пʼяти років працює у притулку Вільногірська, який існує виключно на благодійній основі.

«Собак було близько сімнадцяти, коли прийшла у притулок, а зараз їх близько сорока. Когось прилаштовуємо, когось знову беремо. У нас залишаються ті собаки, які хронічно хворі, їх вже ніхто нікуди не візьме. Кількість нібито невелика, але дуже велика відповідальність», — розповідає Вікторія Кукса

Для дітей шкільного віку у притулку влаштовують екскурсії. Учні граються з тваринами. Після відвідування тварин діти передають притулку корм та необхідні речі. Їх збирають на шкільних акціях до Дня тварин.

Валерій Білоус

Навесні 2022 року Валерій Білоус приєднався до міської тероборони та контролював блокпост на в’їзді у місто. Паралельно Валерій допомагав військовим, які вирушили на фронт, а згодом приєднався до благодійного фонду «Всесвітня допомога Україні».

«Маючи волонтерське посвідчення, я міг відвозити допомогу хлопцям у дуже “гарячі” напрямки. Ми – велика команда, яка допомагає не тільки вільногірським військовим, а й усім без винятку», — розповідає Білоус. Благодійники передають на фронт їжу, ліки, медичне обладнання, військове спорядження і булер’яни. Валерій почав займатися волонтерством ще у 2014 році, допомагаючи військовим у АТО. «Мені не страшно допомагати, я можу довезти допомогу майже в окоп. Мені страшно ховати друзів та привозити з війни їхні тіла матерям», — ділиться Валерій.

Світлана Мількевич

Світлана Мількевич волонтерка ГО «Обʼєднання учасників АТО Вільногірська». У волонтерському центрі, разом з іншими, вона плете маскувальні сітки шиє спорядження для наших захисників.

«Захисні плащ-палатки, плитоноски, балаклави, панамки. Купуємо дрони, машини, ремонтуємо автівки», — розповідає Світлана Мількевич.

Наразі волонтерський центр працює у будівлі первинної медико-санітарної допомоги, де їм надали приміщення у колишньому дитячому відділенні. До цього волонтери працювали у першій школі.

Сергій Педенко

Зіткнувшись із діагнозом рак, Сергій Педенко не тільки розпочав боротьбу за своє життя, але й вирішив допомагати іншим. Перед початком повномасштабного вторгнення Сергій зібрав волонтерську команду, підтриману жителями міста.

«Отримавши діагноз, я переоцінив своє життя і зрозумів, що життя не вічне, тому почав допомагати людям», — каже Сергій Паденко.

Волонтери вкладали власні кошти та заробляли гроші на благодійність, організовуючи ярмарки. Вони допомогли з реконструкцією санвузлів у центральній лікарні, закупили медикаменти, антисептики, медичний одяг та маски, придбали реанімаційні ліжка та інше необхідне обладнання. Після початку повномасштабного вторгнення команда забезпечувала військових на блокпостах, купувала автівки, генератори, рації, сухпайки, медикаменти та інші необхідні речі.

«Моя волонтерська карта тріщала від донатів. Я ще ніколи не бачив такого об’єднання людей заради допомоги військовим», — розповідає Сергій.

Попри труднощі зі здоров’ям, він продовжує мріяти про дві перемоги: над зовнішнім ворогом країни та над своєю хворобою.

Тетяна Човрі

Тетяна Чорві заступниця директорки з навчально-виховної роботи «Центру профільного навчання та дитячої творчості».

На другий день повномасштабного вторгнення рф в Україну педагоги «Центру профільного навчання та дитячої творчості» обʼєдналися та власними зусиллями почали допомагати військовим й переселенцям.

«Ми ще з 2014 року плетемо сітки, але тоді був не той масштаб, війна від нас тоді була дуже далеко. У лютому мене підтримала керівниця нашого закладу Олена Найда та дуже багато вільногірців», — згадує Тетяна Човрі.

У гуманітарному штабі волонтери шили військову амуніцію, розвантажувальні жилети, підсумки, робили турнікети та бронежилети. Допомогу волонтери доставляли на фронт власними силами. Крім того, благодійники підтримували й переселенців: годували, видавали одяг та необхідні у побуті речі.

Наразі гуманітарний штаб знаходиться у приміщенні лікарні. Його перемістили туди через початок очного навчання. Волонтери продовжують допомагати військовим.

Волонтери жертвують свій час, зусилля і ресурси, щоб зробити світ кращим. Вони надихають своїм прикладом та показують, що кожен з нас може зробити свій внесок у спільне благо. Їхня праця часто не помітна на перший погляд, але її значення важко переоцінити. Волонтери — це справжні герої нашого часу, які не чекають на винагороду, а діють за покликом серця.

Редакція Вільногірськ IN.UA вдячна кожному волонтеру нашого міста та країни, які на своїх плечах несуть добро у цей світ.

Читайте також:

• Історія «Котячого будинку»: як рятують котів від зимових холодів
• «Допомагати не страшно, страшно ховати друзів»: вільногірець Валерій Білоус про волонтерську діяльність
  

Вербна неділя — одне з найсвітліших весняних свят, що наповнене глибокою символікою та давніми традиціями. Воно відкриває передвеликодній період і поєднує духовне очищення, народні звичаї та відчуття оновлення природи. 

Більше — на Вільногірськ IN.UA 

Коли святкувати Вербну неділю у 2026 році

Згідно з біблійною традицією, Ісус урочисто в’їхав до Єрусалима приблизно за тиждень до своєї смерті. Саме тому це свято відзначають за сім днів до Великодня, і воно не прив’язане до фіксованої дати. 

У 2026 році православні християни святкуватимуть Великдень 12 квітня, тож Вербна неділя відзначатиметься 5 квітня. Ця дата є спільною як для тих, хто дотримується нового, так і старого стилю.

Водночас у католицькій традиції Великдень припадає на тиждень раніше — 5 квітня, а отже, католицька Вербна неділя святкуватиметься 29 березня.

Традиції святкування Вербної неділі 

Ключовим символом цього свята, відповідно до біблійного переказу, є пальмові гілки — знак шани й перемоги, якими жителі Єрусалима встеляли шлях Ісусу. В Україні ж пальми не ростуть, тож з часом замість них використовують вербу — рослину, яка однією з перших оживає та розквітає навесні.

На це свято здавна існує традиція освячувати в церкві ці гілочки верби, найчастіше — козячої, з м’якими пухнастими “котиками”. Після богослужіння їх приносять додому та ставлять у воду. Вважається, що освячена верба має особливу силу, приносить добробут, удачу й захист.

За традицією, такими гілочками люди легко торкаються один одного, промовляючи: “Не я б’ю — верба б’є! За тиждень Великдень!”. Цим вони бажають рідним і близьким здоров’я, сили та Божого благословення.

Також у цей день передбачене невелике послаблення харчових  заборон Великого посту: попри те, що мʼясні, молочні продукти, а також яйця вживати не можна, вірянам дозволяється урізноманітнити раціон рибними стравами.

Читайте також:

Як пофарбувати яйця на Великдень кавою: інструкція

Альона Васильєва, фотографиня з Вільногірська, ділиться практичними порадами, як підготуватися до фотосесії, почуватися розслаблено перед камерою та отримати красиві знімки навіть без професійного обладнання.

Детальніше про порали читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Перші кроки: настрій і підготовка

За словами Альони, процес фотосесії починається ще за кілька днів до зйомки. Головне — гарний настрій, повноцінний сон і відсутність стресу. “Не треба чекати моменту, коли “буду ідеально готова”. Ловіть момент сьогодні і зараз”, — радить фотографиня.

Світло і ракурс

Ключ до гарного кадру — світло. Альона радить фотографуватися обличчям до джерела світла, бажано під кутом близько 45 градусів. На вулиці це може бути тінь або світлий фон. Ракурс також важливий: “Для портретів краще знімати на рівні грудей, трохи знизу, щоб пропорції виглядали природно”.

Одяг, зачіска, макіяж

Перед фотосесією варто подбати про свіжу зачіску, мінімальний або бажаний макіяж, а також комфортний одяг. “Жінка почувається впевнено, коли все в порядку. Тоді вона красива сама по собі”, — пояснює Альона.

Розслаблення під час зйомки

Для того, щоб людина почувалася природно перед камерою, Альона радить увімкнути музику, трохи поговорити і зробити перші пробні кадри. Вона працює з дітьми так, щоб вони могли гратися та сміятися, а дорослі отримували позитивні емоції та природні пози.

Селфі та домашні фото

Навіть без професійного фотографа можна отримати гарні фото вдома. Головне — протерти камеру, вибрати світлий фон і правильно розташувати джерело світла. “Любіть себе з усіх боків, шукайте свій робочий ракурс і не бійтеся експериментувати”, — радить Альона.

Пам’ять у кадрі

Фотографія для Альони — це, перш за все, пам’ять. Вона закликає фотографувати батьків, дітей, родичів і не відкладати моменти на потім. “Кожен день ми стаємо старші. Фотографії допомагають зберегти моменти, які більше ніколи не повторяться”, — наголошує майстриня.

Флешки, диски та хмари: поради з архівування фотографій

Ще одна важлива порада стосується зберігання фотографій. Фотографиня радить обов’язково мати кілька носіїв – флешки або жорсткі диски, особливо якщо накопичується великий обсяг фото. 

Часто фотографії завантажуються на сайт, де клієнти можуть скачати їх протягом трьох місяців, після чого файли автоматично видаляються. Для безпеки варто завжди робити дублікати: на телефоні, комп’ютері та, за можливості, на флешках або в хмарі. Фотографії можна архівувати по роках і місяцях, а для зручності зберігання використовувати платні та безкоштовні хмарні сервіси, наприклад Google Фото. 

Крім цифрових носіїв, пані Альона радить друкувати фотокниги, адже вони довше зберігають спогади і є гарним подарунком. Для тривалого зберігання фотокниги краще тримати в горизонтальному положенні, подалі від сонця, що забезпечує їхню довговічність до 100 років.

Читайте також:

Як фотографія з маленького міста стає великим мистецтвом: життєвий шлях та творчість фотографині з Вільногірська