Мобілізація в Україні: нововведення та особливості жовтневого призову

В Україні триває активна мобілізація населення, і військові комісаріати посилюють заходи з призову. Водночас громадяни дедалі частіше стикаються з питаннями щодо процедур мобілізації, умов призову та особливостей проведення заходів на місцях. Які нововведення очікують на мобілізацію в жовтні?

Більше на Вільногірськ IN.UA

Основні нововведення:

1. Заборона мобілізації юнаків від 18 до 25 років, які були визнані обмежено-придатними.

2. Мобілізація чоловіків віком від 50 до 60 років виключно за спеціальним мобілізаційним розпорядженням.

3. Відстрочка чоловікам, чиї неповнорідні родичі загинули чи зникли на війні.

Категорії, які мають відстрочку:

• заброньовані підприємствами, установами та організаціями;

• особи з інвалідністю;

• особи, які мають на утриманні троє і більше дітей віком до 18 років, за винятком тих, хто має заборгованість зі сплати аліментів;

• батьки-одинаки, які виховують дитину/дітей до 18 років, якщо інший з батьків помер, позбавлений батьківських прав, або визнаний зниклим безвісти;

• особи, які мають неповнолітню дитину та чоловіка (дружину), що проходять військову службу;

• особи, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

• особи, які виховують дитину з тяжким захворюванням;

• особи, які утримують повнолітню дитину з інвалідністю І чи II групи;

• особи, які опікуються дитиною, яка до усиновлення була сиротою або позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років;

• особи, які піклуються про хвору дружину (чоловіка), дитину чи одного з батьків або батьків подружжя, які потребують постійного догляду за висновком медкомісії;

•особи, які є опікунами особи, визнаної судом недієздатною;

•особи, які мають дружину (чоловіка) з інвалідністю | чи 1I групи;

• члени сімʼї другого ступеня споріднення, які здійснюють постійний догляд за особою з інвалідністю І або II групи (за умови відсутності близьких родичів першого ступеня та не більше однієї особи);

• люди, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, дочка, батько, мати, дід, бабуся, рідні (повнорідні чи неповнорідні) брат або сестра) загинули або зникли безвісти під час бойових дій;

• члени сімей осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України;

• військовозобовʼязані, які були звільнені з полону (можуть бути призвані лише за їхньою згодою);

• здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою та здобувають рівень освіти, вищий за раніше отриманий;

Вчителі мають право на відстрочку від мобілізації лише за кількох умов

В Україні почався навчальний рік, отже актуальним є питання відстрочки для вчителів-чоловіків, які працюють у школах. Викладачі мають право на відстрочку від мобілізації, однак не всі. Це стосується лише тих, хто займається науково-педагогічною діяльністю в закладах вищої та фахової передвищої освіти та має науковий ступінь.

До цієї категорії також належать і вчителі середніх шкіл та професійно-технічних закладів. Однак за умови, якщо їхнє навантаження становить не менше ніж 0,75 ставки. Тобто якщо вчитель працює менше або за сумісництвом, його можуть призвати до лав ЗСУ.

У разі відмови в наданні відстрочки, адвокати радять військовозобов’язаним подати документи повторно – вони мають на це право. У заяві на відстрочку варто чітко вказати, які документи надаються, щоб уникнути аргументації про неповний пакет документів.

Скільки повісток надішлють Укрпоштою

Закон про мобілізацію, що набув чинності в травні 2024 року, передбачає надсилання повісток через Укрпошту – рекомендованим листом. Така повістка вважатиметься отриманою, коли на пошті поставлять відмітку про отримання, неможливість вручення чи відмову від отримання.

У липні Кабмін упорядкував механізм централізованого друку і надсилання повісток військовозобов’язаним поштою. Як пише «УП», уряд виділив 71 мільйон 820 тисяч гривень на друк 900 000 повісток до кінця 2024 року.

Читайте також: 

• Військовому з Нікополя, який захищав “Азовсталь” винесли вирок в росії
• Вільногірські депутати від ОПЗЖ залишаються: рішення про відставку не підтримали

12 вересня в Україні відзначають День українського кіно. Це нагода згадати, як за понад століття кінематограф пройшов шлях від перших експериментів із рухомими зображеннями до міжнародного визнання. 

Від класичних стрічок Олександра Довженка та Сергія Параджанова до сучасних документальних фільмів – розповідаємо про історію українського кіно та знакові стрічки, які варто побачити, на Вільногірськ IN.UA.

Від перших кінокадрів до світового визнання: як розвивався український кінематограф

Історія українського кінематографу бере початок наприкінці XIX століття. У 1893 році механік Одеського університету Йосип Тимченко створив апарат, здатний знімати та відтворювати рухомі зображення. Це сталося за два роки до появи відомого винаходу братів Люм’єр. У ті часи кінематограф називали “рухомою фотографією”.

Перший публічний кінопоказ в Україні відбувся 2 грудня 1896 року в Харківському оперному театрі, де нині розташована обласна філармонія. Глядачам продемонстрували кілька короткометражних стрічок, знятих у Харкові фотографом Альфредом Федецьким – одним із перших українських кінооператорів документальної хроніки.

Після цього кінематограф почав розвиватися й в інших українських містах. У Дніпрі, Києві та Одесі з’являлися невеликі кіностудії, де створювали перші водевілі, комедії та драматичні стрічки.

Важливою подією став 1930 рік, коли відбулася прем’єра першого звукового фільму “Ентузіазм: Симфонія Донбасу” режисера Дзиги Вертова.

Новий етап розвитку українського кіно пов’язують із творчістю Олександра Довженка. Його фільми “Звенигора”, “Арсенал” та “Земля”, створені у 1928-1930 роках, стали знаковими для українського кінематографу.

У 1930-х роках звук з’явився і в роботах режисера Івана Кавалерідзе – “Коліївщина”, “Прометей” та “Наталка Полтавка”.

Після Другої світової війни українське кіно продовжили розвивати режисери Сергій Параджанов, Кіра Муратова та Леонід Осика. Саме в цей період на екранах яскраво проявилися таланти Івана Миколайчука, Леоніда Бикова, Ади Роговцевої та Богдана Ступки, які згодом стали одними з найвідоміших постатей українського кінематографу.

Від класики до сучасності: видатні українські фільми

“Тіні забутих предків” (1965, Сергій Параджанов)

Протягом десятиліть між двома гуцульськими родинами триває запекла ворожнеча. Проте на тлі ненависті та помсти зароджується щире кохання між молодими представниками ворогуючих родів – Іваном і Марічкою. Їм доведеться пройти через численні випробування, перш ніж їхні долі зможуть поєднатися.

Сюжет фільму є своєрідним українським переосмисленням історії Ромео та Джульєтти, створеним за мотивами твору Михайла Коцюбинського. Саме ця стрічка принесла режисеру Сергію Параджанову міжнародне визнання та стала однією з найвідоміших робіт українського кінематографу.

“Камінний хрест” (1968, Леонід Осика)

Фільм створений за мотивами двох новел класика української літератури Василя Стефаника. У центрі сюжету – трагічна історія селянина Івана Дідуха, який прагне кращого життя для своєї родини та вирішує емігрувати до Канади.

Стрічка поєднує галицьку поетичність, мальовничі пейзажі та традиційні вірування з моральними питаннями, актуальними й сьогодні. Доля Дідуха символізує болісний розрив людини з рідною землею та необхідність самостійно відповідати за власний вибір.

Фільм вирізняється глибоким психологізмом і реалістичністю, водночас зберігаючи особливу атмосферу українського поетичного кіно. Саме тому ця історія залишається близькою сучасному глядачеві.

“Білий птах з чорною ознакою” (1971, Юрій Іллєнко) 

“Білий птах з чорною ознакою” – сміливий і новаторський для свого часу фільм Юрія Іллєнка, у якому режисер через поетичну кіномову звертається до складних подій історії Західної України.

У центрі сюжету – родина, яка опиняється в умовах крайньої бідності. Щоб прогодувати сім’ю та врятувати її від злиднів, батько змушений віддати своїх синів у найми. На цьому тлі розгортаються драматичні події, пов’язані з боротьбою за встановлення радянської влади на західноукраїнських землях до та після Другої світової війни.

Стрічка поєднує історичну драму з мотивами народного епосу. Особливої атмосфери їй надають образи дитинства в гірському селі, перші життєві та любовні переживання героїв, які розгортаються на тлі трагічних історичних подій.

“20 днів у Маріуполі” (2023, Мстислав Чернов)

“20 днів у Маріуполі” – документальна стрічка українського журналіста та режисера Мстислава Чернова, яка розповідає про перші тижні повномасштабного вторгнення Росії в Україну та облогу Маріуполя.

У центрі фільму – робота журналістської команди, яка залишалася в місті під час активних бойових дій і фіксувала наслідки російських атак, життя цивільних, евакуацію та гуманітарну катастрофу. Камера показує події безпосередньо з місця, дозволяючи побачити реальність війни очима людей, які опинилися в оточеному місті.

Стрічка стала важливим документальним свідченням російської агресії проти України та отримала міжнародне визнання. У 2024 році “20 днів у Маріуполі” став першим українським фільмом, який отримав премію “Оскар” у категорії “Найкращий документальний фільм”.

Читайте також:

Осінь прийшла: час для родинних кіно-вечорів

9 вересня на сайті Державної служби зайнятості опублікували вакансію асистента вчителя до одного з вільногірських ліцеїв. 

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA. 

Вимоги до кандидата: 

• освітній рівень молодшого бакалавра, бакалавра, магістра або фахового молодшого бакалавра; 
• знання психології та педагогіки, роботи з дітьми з ООП; 
• досвід роботи. 

Завдання та обовʼязки: 

• соціально-педагогічний супровід учнів з особливими освітніми потребами. 

Режим роботи передбачає 5-денний робочий тиждень та постійне працевлаштування, а умови роботи визначені як оптимальні. 

Заробітна плата становить 19 400 гривень. 

Якщо Вас зацікавила дана вакансія, зверніться до Центру зайнятості, вказавши номер вакансії – 04602609100007. Телефон для отримання додаткової інформації про вакансію: +380684916873. 

Джерело: сайт Державної служби зайнятості. 

Читайте також:

Відкрита вакансія: практичний психолог до Вільногірського фахового коледжу