Народне свято: чому 19 березня вважають щасливим днем

У народі 19 березня відзначають свято, яке відоме за назвою Дарія Брудна. Православна церква України за новим стилем сьогодні вшановує пам’ять подружжя мучеників Хрисанфа і Дарії, а також мучеників Клавдія і Панхарія. За старим стилем вшановують преподобного Аркадія Кіпрського і мученика Костянтина Амморейського.

Історію народного свята розповість Вільногірськ IN.UA

Народне свято Дарія Брудна відзначають 19 березня

Раніше до цієї дати люди очікували потепління, бо частіше до другої половини березня дороги розмивалися і покривалися сльотою. Через це наші предки не вирушали в дорогу, а чекали, поки бруд підсохне.

В цей день необхідно було освятити колодязну воду, тільки після цього її можна було пити.

Жінки 19 березня білили полотна, якщо надворі ще лежав сніг. Було повір’я, що саме березневий сніг найкраще відбілює тканину.

А от різати на м’ясо домашню птицю, носити брудний одяг чи розповідати сни у цей день було не можна.

19 березня й надалі вважають вдалим днем для лікування та операцій. А також щасливою датою для весілля, побачення, спільного відпочинку подружжя.

Вірили в цей день й прикметам про погоду, а саме:

• похмурий і дощовий день — залишок березня буде таким;
• високі та білі хмари — до поліпшення погоди, сірі та низькі — до негоди;
• лелеки повернулися із зимівлі — до теплого квітня;
• дме холодний вітер — потепліє не скоро;
• не видно зірок вночі — до потепління;
• птахи риються в землі — до теплої погоди, а якщо сидять на деревах, то буде холодно.

Читайте також:

• Вільногірськ наприкінці тижня очікує потепління: погода
• Екополіс «Ерастівка Туристична»: краса, яка зачаровує

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

Цимбали звучать посеред подвір’я, діти сміються біля каруселей, а коло столів гості чекають на гарячі вареники. На вході жінка в українському вбранні усміхається, вітається й простягає канапки з хлібом і салом. Для охочих наливає трохи білого вина. 

Так Равликова ферма в Теплівці зустрічає гостей другого Фестивалю вареників. За кілька днів до початку організатори продали понад 300 квитків, хоча самі зізнаються, що такого ажіотажу не очікували.

Детальніше читайте на Вільногірськ IN.UA. 

Фестиваль вареників у Теплівці: хатинка, у якій минуле зустрічається із сучасністю 

У центрі ферми стоїть невелика хатинка, яку господарі поступово наповнюють українськими речами. Тут є рушники, глечики та старовинні предмети побуту, що нагадують про українське село минулих поколінь.

Але найбільше нашу увагу привертає інша деталь – на вікні стоїть старий програвач, а буквально над ним висить сучасний Wi-Fi-роутер. Ця композиція добре передає саму ідею ферми: тут минуле не відокремлюють від сучасності, воно просто живе поруч із нею.

Саме в цій хатинці протягом фестивалю проходять майстер-класи. Біля майстрині, яка показує, як створювати мотанку, збирається багато жінок. За кілька хвилин навколо неї утворюється коло уважних очей і рук, які повторюють кожен рух.

А з подвір’я тим часом долинає музика.

Коли подвір’я заговорило цимбалами

Музика стає лейтмотивом фестивалю. На подвір’ї звучать українські пісні, а разом із ними – цимбали Анастасії Шморгун.

Вона грає на цьому інструменті все життя. Розповідає, що свого часу саме батьки привели її до музичної школи, де для неї обрали цимбали.

“Я сама тоді ще не знала, що це буде за інструмент. Батьки привели мене до музичної школи, і так почалася ця історія”, – згадує Анастасія.

Згодом дитяче захоплення перетворилося на професію: Анастасія закінчила музичну школу, училище та консерваторію, нині викладає у Верхівцевській музичній школі й навчає учнів онлайн.

“Цимбали – це не лише народна музика. На них можна грати класику, сучасні композиції, рок, джаз. Інструмент дуже багатогранний”, – пояснює вона.

За її словами, цимбали часто сприймають лише як частину фольклору, хоча їхні можливості значно ширші.

“Мені хочеться показати, що цимбали можуть звучати по-різному. Вони можуть бути ніжними, можуть бути дуже ритмічними та передавати зовсім інший настрій”, – говорить музикантка.

Паралельно на території ферми можна було спробувати себе в гончарстві, а просто неба за смаженням кабана стежив козак. 

“Готуємо козацьку страву – кабана на вертелі… Козаки за часом не слідкували. Зранку заготовили вугілля, піймали кабана, наділи на вертел – і весь день отримували задоволення”, – каже він. 

А потім ми бачимо равликів…

У якийсь момент наша журналістка відходить від основного святкового майданчика й згадує, що все ж таки перебуває на равликовій фермі.

Тут облаштована окрема ділянка, де прибрали траву, щоб відвідувачам було простіше побачити равликів, роздивитися, як вони живуть і чим харчуються. Люди підходять ближче, нахиляються та розглядають маленьких мешканців ферми. 

Сама ферма існує вже третій рік, а як локація для гостей та екскурсій працює близько року. У серпні тут відзначили річницю відкриття, а тепер простір уже встиг стати місцем проведення фестивалів і зустрічей.

Торік власниця ферми Ярослава Палієнко розповідала, що мріяла про равликову ферму кілька років, а територію поступово облаштовувала разом із родиною та колегами.

За її словами, спочатку хотілося просто створити затишне місце. Згодом виникла ідея зробити його простором, пов’язаним з Україною, її культурою та традиціями.

Сьогодні, гуляючи фермою, добре видно, як цей задум поступово оживає.

За варениками – у чергу 

Втім, скільки б тут не було музики, майстер-класів, равликів і фотозон, головним героєм фестивалю залишається вареник.

Біля місця, де їх видають, постійно утворюється черга. Щоразу, коли вона трохи скорочується, з іншого боку з’являються нові охочі скуштувати домашню страву.

Організатори навіть вибачаються за очікування та зізнаються, що перед фестивалем зробили все можливе, щоб вареників вистачило на всіх: 

“Ліпили всім селом, друзями, родиною… Днів, напевно, шість, а можливо сім разів збирались, щоб наліпити таку кількість”, – розповідає Ярослава.

Для тіста використали перевірений рецепт колеги Лариси – вареники начиняли картоплею, капустою та сиром. Окремо на гостей чекав й варіант із равликовою начинкою, які цього разу запропонував приготувати хлопець Ярослави. 

Ярослава каже, що можна було б піти значно простішим шляхом – купити готові вареники та просто зварити їх. Але тоді зникло б найважливіше.

“Такі моменти, як ліплення вареників, дуже об’єднує людей”, – каже вона.

Не равликами єдиними: люди, які творять атмосферу фестивалю

Серед тих, хто допомагав готувати фестиваль – Тетяна з Божедарівки. Вона живе там уже 50 років, хоча сама родом із Херсонської області. На Равликову ферму приїхала вдруге, на велосипеді.

“Минулого року я тут побувала, і мене так потягнуло сюди душею, що захотілося приїхати ще”, – розповідає Тетяна.

Цього разу Тетяна навіть допомагала в організації фестивалю.

“Я сьогодні наліпила десять вареників, прикрасила трохи подвір’я…”, – говорить вона.

Неподалік можна побачити ще одного героя фестивалю – коня на ім’я Орлик. Йому 12 років, але його господар Євген придбав його лише місяць тому, тому їхня історія знайомства ще зовсім нова.

“Спочатку було непросто. Він мене скидав, не слухався, кусався. Але потім ми поступово знайшли спільну мову”, – розповідає чоловік.

Орлик любить моркву та овес, а ще, як виявилося, не відмовляється від солодкого. Пізніше господар розповідає ще одну несподівану деталь:

“Йому навіть язик можна погладити. Він спокійно до цього ставиться”, – каже чоловік.

Другий Фестиваль вареників у Теплівці завершився так само, як і почався –  музикою, розмовами та людьми за столами.

Поступово гості роз’їжджаються, музика стихає, а ферма повертається до свого звичного ритму. До наступного фестивалю.

Читайте також:

Фестиваль вареників на Равликовій фермі: смак дитинства, музика та любов до України

Упродовж жовтня мешканці громад Кам’янського району зможуть отримати консультації фахівців Кам’янської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості безпосередньо у ЦНАПах.

Більше – на Вільногірськ IN.UA.

Консультації будуть доступні для мешканців Вільногірської, П’ятихатської, Кам’янської, Верхньодніпровської, Верхівцевської, Лихівської, Затишнянської, Вишнівської, Криничанської, Саксаганської, Божедарівської та Жовтоводської територіальних громад.

Під час зустрічей фахівці служби зайнятості консультуватимуть громадян щодо пошуку роботи, актуальних вакансій, професійного навчання та перекваліфікації, державних програм підтримки, а також можливостей започаткування власної справи.

Окрім цього, мешканці громад зможуть отримати інформацію про інші послуги, які надає служба зайнятості, та поставити фахівцям запитання щодо працевлаштування.

Графік виїзних прийомів у громадах:

Громада	Дата	Час	Місце проведення	Адреса
Вільногірська	02.10.2026	11:00-13:00	ЦНАП Вільногірської міськради	м. Вільногірськ, вул. Центральна, 18
Пʼятихатська	06.10.2026	11:00-12:00	ЦНАП Пʼятихатської міськради	м. П’ятихатки, вул. Садова, 104
Лихівська	13.10.2026	10:00-12:00	Відділ ЦНАпу  Виконавчого комітету Лихівської сільської ради	с. Лихівка, вул. Центральна, 3
Вишнівська	15.10.2026	11:00-12:00	Відділ ЦНАпу Виконавчого комітету Вишнівської сільської ради	с. Вишневе, вул. Степова, 57
Божедарівська	28.10.2026	9:00-12:00	Відділ ЦНАП Виконавчого комітету Божедарівської селищної ради	сел Божедарівка, пров. Вокзальний, 1

З повним графіком можна ознайомитися за посиланням. 

Джерело: сайт Дніпропетровського обласного центру зайнятості. 

Читайте також:

Водій автотранспортних засобів до Жилкомсервісу: відкрита вакансія у Вільногірську