Пам’ять, з якої починається місто: історія почесної громадянки Вільногірська Надії Чирви

Надія Чирва створила історико-краєзнавчий музей у місцевому ліцеї №5, у якому Вільногірськ уперше побачив самого себе. Вона десятиліттями збирала історії людей, фотографії, спогади й артефакти, щоб місто не втратило власну пам’ять. Сьогодні почесна громадянка Вільногірська Надія Чирва вже не виходить на вулиці, але її життя й досі наповнене людьми, словами й глибокою любов’ю до міста, яке вона називає рідним.

В гості до пані Надії завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA, адже через стан здоров’я вона вже тривалий час не виходить з дому. Тож редакція вирішила прийти до неї, щоб почути її історію та побачити, як живе людина, чий внесок у культурний нащадок громади складно переоцінити.

Обід із варениками і спогади на все життя

До пані Надії та її доглядальниці Людмили Нечепуренко в гості завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA. Це керівниця проєкту Альона Щекодіна та SMM-менеджерка Анастасія Бондар. Зустріли по-домашньому тепло: варениками з картоплею та пиріжками.

“Ми разом пообідали, було дуже смачно. А головне — дуже затишно. Таке відчуття, ніби ти прийшла не на інтерв’ю, а до рідних людей”, — Альона Щекодіна.

Після обіду пані Надія почала згадувати молодість, роки роботи, людей, з якими йшла пліч-о-пліч, і справу, якій присвятила життя.

Музей як справа серця

Ідея створення музею Вільногірська не була випадковою. Надія Чирва говорить про це просто: вона завжди любила історію, людей і розповіді.

“Я завжди вважала, що місто без пам’яті — це місто без коріння. Коли ми створювали музей, я хотіла, щоб люди бачили: Вільногірськ — це не просто будинки, це долі, праця і життя багатьох поколінь. І це важливо зберегти”, — говорить Надія Чирва.

Працюючи з різними ліцеями, найбільше — з п’ятим, вона роками збирала матеріали про місто: від перших років заснування до сучасності. Мешканці самі несли експонати — фотографії, документи, вироби, особливо багато матеріалів приносили працівники скляного заводу.

Музей жив — там звучали голоси очевидців, проходили зустрічі, розмови, обговорення. Для Надії Чирви це було не місце з вітринами, а простір живої пам’яті.

“Музей для мене ніколи не був просто роботою. Я збирала ці речі, ці історії, бо розуміла: якщо ми їх не збережемо, їх просто не стане”, — ділиться Надія Чирва.

“Вона згадувала не просто факти — вона говорила про людей. Було відчуття, що кожне ім’я для неї важливе”, — зазначає Альона.

Людина, яка завжди була серед людей

Надія Чирва народилася у Дніпрі, але Вільногірськ став її домом. Тут працювали її батьки, тут минуло життя. Вона має вищу освіту — бібліотекарську, понад 53 роки стажу в культурній сфері.

Вона багато читала, працювала в бібліотеці, завжди була серед людей. Саме спілкування було її стихією.

Навіть сьогодні, коли рух обмежений, вона продовжує жити словом — читає, згадує, пише вірші.

Гордість міста

Під час розмови Альона Щекодіна не приховує емоцій:

“Мене дуже вразили пані Надія та пані Людмила — їхні історії, розповіді про життя, щирі емоції, а також той глибокий зв’язок між ними, взаєморозуміння й повага, які відчуваються в кожному слові та жесті. Я пишаюсь тим, що змогла познайомитись із пані Надією особисто. Це справді жінка, якою має пишатися громада”.

Надія Чирва — це не лише музей. Це приклад того, як одна людина може зберегти історію цілого міста.

Читайте також:

Чи стане Вільногірський історико-краєзнавчий музей відкритим для людей?

У липні бюджетні кошти громади витратили на пальне, проєктні роботи, товари для медичних, соціальних та комунальних потреб. Найбільшу частину закупівель становили витрати на пальне та розроблення проєктної документації.

Найбільшою за вартістю стала закупівля виконавчого комітету селищної ради на розроблення проєктно-кошторисної документації для меморіалу. На ці роботи передбачили 650 тисяч гривень. Також триває процедура відкритих торгів на проведення експертизи проєкту з очікуваною вартістю 296 925 гривень.

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA.

Відділ освіти, молоді, спорту, культури та туризму

За липень відділ закупив товарів і послуг на 943 660,80 гривень.  Основні витрати спрямували на забезпечення закладів пальним.

Найбільшими закупівлями стали:

• Нафта і дистиляти (Бензин А-95 (Євро 5) та Дизельне паливо (Євро 5), АЗС WOG, талон) — 445 200,00 гривень.
• Нафта і дистиляти (Бензин А-95 (Євро 5) та Дизельне паливо (Євро 5), АЗС УКРНАФТА, талон)  — 417 324,00 гривень. 

Обидві закупівлі перевищили 100 тисяч гривень. Їх провели через запит ціни пропозицій. Також відділ уклав два договори без використання електронної системи.

КНП “Божедарівський центр ПМСД”

Медичний заклад закупив товарів на 368 167,21 гривень. Бюджетні кошти витратили переважно на пальне та дезінфекційні засоби.

Найбільшими закупівлями стали:

• Бензин А-95( Євро 5),АЗС WOG, талон — 303 794,40 гривень.
• Дезінфекційні засоби — 32 083,95 гривень.

Закупівля пального стала єдиною, що перевищила 100 тисяч гривень. Протягом місяця застосували чотири запити ціни пропозицій та чотири закупівлі без використання електронної системи.

Виконавчий комітет селищної ради

За звітний період виконавчий комітет закупив товарів і послуг на 672 600,00 гривень.

Найбільшою за вартістю стала:

• Розроблення проєктно-кошторисної документації по об’єкту будівництва з проходженням експертизи та отриманням позитивного експертного звіту по об’єкту:” Нове будівництво скверу з улаштуванням меморіалу на честь загиблих Захисників і Захисниць України та благоустроєм прилеглої території на земельній ділянці з кадастровим номером 1222055700:03:001:0347 по вул.Кооперативна, селище Божедарівка, Кам’янський район, Дніпропетровська область”  — 650 000,00 гривень.

Закупівлю провели без використання електронної системи. Крім цього, триває процедура відкритих торгів з особливостями на проведення експертизи проєкту.

КЗ “Центр надання соціальних послуг”

Заклад закупив товарів на 74 740,00 гривень. Кошти спрямували на придбання обладнання.

Найбільшими закупівлями стали:

• Кондиціонер 12 з установкою — 30 800,00 гривень.
• Телевізор на стіну 65 дюймів із кронштейном — 28 940,00 гривень.

Усі закупівлі провели без використання електронної системи.

Відділ соціального захисту населення та ветеранської політики

За липень відділ закупив товарів і послуг на 36 600,00 гривень.

Найбільшими закупівлями стали:

• Меморіальні дошки — 13 500,00 гривень.
• Меморіальні дошки — 13 500,00 гривень.

Усі договори уклали без використання електронної системи.

КП “Джерело”

Комунальне підприємство закупило товарів на 47 105,24 гривень. Кошти витратили на пластикові труби та муфти.

Закупівлі здійснювали через запит ціни пропозицій. Одна процедура завершилася укладенням договору, ще дві не відбулися.

Загальна сума закупівель

За наявними даними загальна сума закупівель у липні становила 2 142 873,25 гривень.

Постачальники, які повторювалися

Протягом липня окремі постачальники уклали з замовниками більше одного договору.

• ТОВ “ПЕТРОЛ ПАРТНЕР” — 748 994,40 гривень. Постачало пальне для КНП “Божедарівський центр ПМСД” та Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму.
• ТОВ “СТМ-Фарм” — 2 058,86 гривень. Постачало медичні товари для КНП “Божедарівський центр ПМСД”.
• ФОП Яковенко І. О. — 27 000,00 гривень. Виконував роботи для Відділу соціального захисту населення та ветеранської політики.
• ФОП Крюков Є. В. — 43 940,00 гривень. Постачав обладнання для КЗ “Центр надання соціальних послуг”.

Читайте також:

Що купували установи Божедарівської громади у травні: аналіз закупівель

У Запорізькій обласній клінічній лікарні успішно виконали пересадку нирки 17-річному Станіславу. Хлопець кілька років боровся з нирковою недостатністю та перебував у очікуванні на відповідного донора.

Про це йдеться на сайті Запорізької обласної державної адміністрації. 

До трансплантації хлопець тричі на тиждень їздив на гемодіаліз із Пʼятихаток до Запоріжжя. Дорога з пересадками займала цілий день. Додому вони з матірʼю Любовʼю поверталися близько першої години ночі. Пані Любов залишила роботу на залізниці, аби весь час бути поряд із сином. 

Жінка вже знала біль непоправної втрати – на війні загинув її старший син. Найбільшим страхом для неї було втратити й молодшого. Кожна поїздка до лікарні ставала для неї символом віри та надії на його одужання.

“Є донор – ці два слова ми чекали роками. Лікар запитав, чи ми згодні. Я одразу крикнула: “Звичайно!”, а син додав: “Я готовий!””, – згадує Любов. 

Коли лікар повідомив про те, що для Станіслава знайшли донорську нирку, вони одразу вирушили до Дніпра. Після підготовки донорського органа до пересадки медики разом із пацієнтом повернулися до Запоріжжя, де й виконали операцію з трансплантації.

Як зазначив завідувач відділення трансплантації та нефрології Запорізької обласної клінічної лікарні Євген Гайдаржа, медики підбирали для хлопця донорський орган із найвищим рівнем сумісності.

“Станіслав тривалий час перебував у листі очікування на трансплантацію. Для молодого пацієнта ми свідомо чекали на максимально сумісний донорський орган. Після появи донора команда діяла максимально оперативно, щоб скоротити час холодової ішемії”, – каже він. 

Наразі Станіслав почувається добре та вже будує плани на майбутнє: 

“Я мрію вступити до університету і стати юристом, мрію подорожувати Україною. Хочу побувати в Одесі, Києві, Харкові, Ужгороді, Чернівцях – скрізь. Але найбільше хочу просто жити у нашій мирній країні”, – каже хлопець.

Читайте також:

Оформлення лікарняних та електронних рецептів: нові правила видачі медичних документів в Україні