Пам’ять, з якої починається місто: історія почесної громадянки Вільногірська Надії Чирви

Надія Чирва створила історико-краєзнавчий музей у місцевому ліцеї №5, у якому Вільногірськ уперше побачив самого себе. Вона десятиліттями збирала історії людей, фотографії, спогади й артефакти, щоб місто не втратило власну пам’ять. Сьогодні почесна громадянка Вільногірська Надія Чирва вже не виходить на вулиці, але її життя й досі наповнене людьми, словами й глибокою любов’ю до міста, яке вона називає рідним.

В гості до пані Надії завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA, адже через стан здоров’я вона вже тривалий час не виходить з дому. Тож редакція вирішила прийти до неї, щоб почути її історію та побачити, як живе людина, чий внесок у культурний нащадок громади складно переоцінити.

Обід із варениками і спогади на все життя

До пані Надії та її доглядальниці Людмили Нечепуренко в гості завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA. Це керівниця проєкту Альона Щекодіна та SMM-менеджерка Анастасія Бондар. Зустріли по-домашньому тепло: варениками з картоплею та пиріжками.

“Ми разом пообідали, було дуже смачно. А головне — дуже затишно. Таке відчуття, ніби ти прийшла не на інтерв’ю, а до рідних людей”, — Альона Щекодіна.

Після обіду пані Надія почала згадувати молодість, роки роботи, людей, з якими йшла пліч-о-пліч, і справу, якій присвятила життя.

Музей як справа серця

Ідея створення музею Вільногірська не була випадковою. Надія Чирва говорить про це просто: вона завжди любила історію, людей і розповіді.

“Я завжди вважала, що місто без пам’яті — це місто без коріння. Коли ми створювали музей, я хотіла, щоб люди бачили: Вільногірськ — це не просто будинки, це долі, праця і життя багатьох поколінь. І це важливо зберегти”, — говорить Надія Чирва.

Працюючи з різними ліцеями, найбільше — з п’ятим, вона роками збирала матеріали про місто: від перших років заснування до сучасності. Мешканці самі несли експонати — фотографії, документи, вироби, особливо багато матеріалів приносили працівники скляного заводу.

Музей жив — там звучали голоси очевидців, проходили зустрічі, розмови, обговорення. Для Надії Чирви це було не місце з вітринами, а простір живої пам’яті.

“Музей для мене ніколи не був просто роботою. Я збирала ці речі, ці історії, бо розуміла: якщо ми їх не збережемо, їх просто не стане”, — ділиться Надія Чирва.

“Вона згадувала не просто факти — вона говорила про людей. Було відчуття, що кожне ім’я для неї важливе”, — зазначає Альона.

Людина, яка завжди була серед людей

Надія Чирва народилася у Дніпрі, але Вільногірськ став її домом. Тут працювали її батьки, тут минуло життя. Вона має вищу освіту — бібліотекарську, понад 53 роки стажу в культурній сфері.

Вона багато читала, працювала в бібліотеці, завжди була серед людей. Саме спілкування було її стихією.

Навіть сьогодні, коли рух обмежений, вона продовжує жити словом — читає, згадує, пише вірші.

Гордість міста

Під час розмови Альона Щекодіна не приховує емоцій:

“Мене дуже вразили пані Надія та пані Людмила — їхні історії, розповіді про життя, щирі емоції, а також той глибокий зв’язок між ними, взаєморозуміння й повага, які відчуваються в кожному слові та жесті. Я пишаюсь тим, що змогла познайомитись із пані Надією особисто. Це справді жінка, якою має пишатися громада”.

Надія Чирва — це не лише музей. Це приклад того, як одна людина може зберегти історію цілого міста.

Читайте також:

Чи стане Вільногірський історико-краєзнавчий музей відкритим для людей?

Ветерани, ветеранки та їхні родини з Дніпропетровщини можуть долучитися до безкоштовного навчання в межах освітньо-підтримувальної програми “Ветеранське коло”. Учасникам пропонують нові навчальні курси, психологічну та кар’єрну підтримку, а також можливість пройти адаптацію до цивільного життя в колі людей із подібним досвідом.

Детальніше про умови участі та можливості програми читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Хто може взяти участь

До участі запрошують:

• ветеранів та ветеранок;
• членів їхніх родин;
• родини військовослужбовців;
• сім’ї загиблих, полонених і зниклих безвісти захисників і захисниць.

Подати заявку можуть жителі або ті, хто раніше проживав у Дніпропетровській, Харківській, Полтавській, Запорізькій та Одеській областях.

Що пропонує програма

Оновлене “Ветеранське коло” поєднує навчання, адаптацію та подальший супровід учасників.

Програма передбачає:

• навчання за новими напрямами: проєктний менеджмент у громадських організаціях, маркетинг та OSINT (розвідка на основі відкритих джерел);
• “Раннє коло” – адаптаційний етап ще до початку основного навчання;
• бадді-групи за принципом “рівний рівному” та розширену систему наставництва;
• кар’єрну підтримку протягом 12 місяців після завершення навчання.

Примітка. Бадді-групи – це формат взаємної підтримки, у якому учасників об’єднують у невеликі групи або пари. Вони регулярно спілкуються, обмінюються досвідом, допомагають одне одному адаптуватися до нових умов, мотивують і підтримують під час навчання та після нього. Принцип “рівний рівному” означає, що підтримку надають люди зі схожим життєвим досвідом, які краще розуміють виклики одне одного.

Організатори зазначають, що програма покликана допомогти ветеранам і їхнім близьким легше адаптуватися до цивільного життя, здобути нові професійні навички та знайти підтримку однодумців.

Як подати заявку

Для участі необхідно зареєструватися на онлайн-зустріч, обрати навчальний курс та заповнити анкету учасника.

Форма реєстрації: https://forms.fillout.com/t/eSxj827ioTus 

Реєстрація триватиме до 4 серпня.

Програму реалізують за підтримки Програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Читайте також:

Синельниківська міська рада переїжджає до Вільногірська через безпекову ситуацію

Втрата близької людини назавжди змінює життя. Але війна змінила ще й те, як українці прощаються зі своїми рідними. Переїзди, евакуація, життя в різних містах і країнах змушують замислюватися не лише про традиції, а й про можливість залишатися поруч із пам’яттю про найдорожчих. Саме тому кремацію дедалі частіше обирають не лише через економію, а й через практичність, турботу про родину та можливість зберегти зв’язок із близькою людиною. Саме в такі моменти підтримку родинам уже понад 12 років надає ритуальна агенція кремації ISHOD, допомагаючи організувати гідне прощання без зайвих клопотів.

“Я просто хотів, щоб вона була поруч”

Дружина хрещеного однієї з представниць редакції померла у Києві. Чоловік розумів: залишатися жити у столиці не буде. Попереду – переїзд до дітей.

Саме тому він обрав кремацію.

Після церемонії прощання він забрав урну із прахом дружини із собою. Так пам’ять про найдорожчу людину не залишилася в іншому місті.

Тоді, через велике навантаження крематорію, чекати на кремацію довелося майже два місяці.

Сьогодні ж організувати цей процес значно простіше. Спеціалізовані ритуальні служби беруть на себе оформлення документів, транспортування та інші організаційні питання, дозволяючи родині зосередитися на прощанні.

“Я не могла залишити його там”

Ще одна історія – жінки з Костянтинівки.

Її чоловік був волонтером і возив гуманітарну допомогу людям, які залишалися у прифронтовому місті. Одного дня російський дрон влучив просто в автомобіль. Чоловік загинув на місці.

Родина ухвалила рішення про кремацію.

Згодом жінка була змушена переїхати до Києва. Урну з прахом чоловіка вона забрала із собою.

Каже, їй було важливо знати, що навіть після втрати дому та вимушеного переїзду він залишився поруч.

Коли доводиться починати життя заново

Подібні історії сьогодні вже не рідкість.

Бахмутянка, яка евакуювалася до Німеччини разом із двома дітьми, втратила там сина з інвалідністю.

Після кремації вона не залишила урну на місцевому кладовищі. Відтоді вона подорожує разом із нею між Німеччиною та Україною.

Для неї це не просто урна. Це можливість бути поруч із дитиною незалежно від того, куди змушує їхати життя.

Саме війна змінила ставлення багатьох українців до кремації. Адже сьогодні ніхто не може бути впевненим, у якому місті чи навіть країні житиме завтра.

Вільногірці також дедалі частіше замислюються про кремацію

Редакція Вільногірськ IN.UA провела анонімне опитування серед своїх читачів.

Результати показали, що тема вже не є табуйованою: 58% відповіли, що серйозно розглядають кремацію для себе або своїх близьких, 23% вважають її практичним рішенням, яке може допомогти заощадити на похованні, 7% зазначили, що розглядали цей варіант, але вважають його занадто дорогим, лише 6% категорично виступають проти такого способу поховання, ще 3% пояснили свою позицію релігійними або особистими переконаннями.

Опитування свідчить: дедалі більше людей готові відкрито говорити про кремацію та розглядати її як один із можливих варіантів прощання.

Що говорять люди, які вже скористалися послугами

Під час підготовки матеріалу представниця редакції поспілкувалася й із людьми, які вже зверталися до ритуальної агенції ISHOD.

За їхніми словами, одним із найбільших плюсів стала можливість майже повністю довірити організаційні питання фахівцям.

Люди відзначали, що їм допомогли оформити свідоцтво про смерть, організували всі необхідні процедури, а також пояснили кожен етап процесу.

Ще одна перевага, про яку згадували співрозмовники, – можливість отримати урну з прахом у будь-якому місті України. Це особливо важливо для тих, хто через війну був змушений залишити рідний дім.

Дехто також зізнавався, що психологічно кремація виявилася менш травматичною.

“Було трохи легше, тому що не довелося бачити, як труну опускають у землю”, – поділилася одна зі співрозмовниць редакції.

Коли часу й сил майже немає

Саме в такі моменти особливо важливо, щоб поруч були люди, які знають, що робити.

Ритуальна агенція кремації ISHOD уже 12 років допомагає родинам організувати гідне прощання, беручи на себе більшість організаційних турбот.

Після отримання медичної довідки про констатацію смерті фахівці можуть допомогти з оформленням документів, організувати транспортування, провести церемонію прощання, відспівування та кремацію.

За бажанням родини священник проводить відспівування, після чого відбувається кремація.

Урну з прахом зазвичай можна отримати протягом 7-14 днів – залежно від завантаженості крематорію.

Не лише Кам’янське

Попри те, що офіси агенції знаходяться у Кам’янському, ISHOD працює по всій Україні.

Найчастіше сюди звертаються жителі Дніпропетровської області, зокрема Вільногірська, Жовтих Вод, П’ятихаток та інших громад.

Фахівці можуть допомогти не лише з кремацією, а й із повною організацією поховання.

Серед послуг:

• організація кремації та традиційного поховання;
• оформлення всіх необхідних документів;
• виклик ритуального агента;
• перевезення померлого;
• підготовка тіла;
• відспівування;
• ритуальний транспорт;
• зал прощання;
• організація поминального обіду;
• транспортування “Вантаж 200”.

Скільки коштує кремація

За словами представників агенції, для жителів Вільногірська орієнтовна вартість кремації становить від 20 до 25 тисяч гривень.

Остаточна сума залежить від індивідуальної ситуації: ваги померлого, необхідності додаткової підготовки тіла, оформлення документів, відспівування та інших супутніх послуг.

Водночас у багатьох випадках кремація дозволяє уникнути витрат, пов’язаних із придбанням місця на кладовищі та проведенням традиційного поховання.

Контакти ритуальної агенції кремації ISHOD

Отримати консультацію, дізнатися орієнтовну вартість послуг або викликати ритуального агента можна за такими контактами: місто Кам’янське вул. Вільна, 9 (Магнітогорська), вул. Будівельників, 25 (лівий берег), вул. Конституції, 2Б, просп. Свободи, 13 (правий берег).
Телефони агенції:  +38 (096) 313 10 80 (Viber, Telegram),  +38 (093) 525 76 63.