Для кого працює Вільногірський історико-краєзнавчий музей?

Дмитро Бойцун Дмитро Бойцун 16:30, 26 Березня 2025
Вільногірський історико-краєзнавчий музей / фото Вільногірськ IN.UA

Редакція Вільногірськ IN.UA опублікувала матеріал про роботу, структуру та відкритість для громади історико-краєзнавчого музею, який функціонує у Вільногірському ліцеї №5, та частина питань залишалась відкритою. Тому журналісти Вільногірськ IN.UA звернулись з запитом до Міністерства культури України та особисто до заступника директора Українського державного центру краєзнавства і туризму учнівської молоді Дмитра Мельченко, за уточненням питання функціонування музею та його належності до ліцею №5.

Як працює музей та хто це вирішує, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Кому належить Вільногірський музей?

Історико-краєзнавчий музей має засновників, директора, окремий розділ на офіційному сайті Вільногірського ліцею №5 та навіть згадування у переліку музеїв, що належать до Музейного фонду України. Проте він не є музеєм у звичному для людей розумінні.

Редакція Вільногірськ IN.UA направила запит у Міністерство культури про реєстрацію історико-краєзнавчого музею при ліцеї №5, у базі даних Міністерства культури.

Відповідь від Міністерства культури України / скриншот відповіді

Так, раніше історико-краєзнавчий музей Вільногірська належав до об’єктів, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України. Та зараз він не зареєстрований як музей на рівні держави. У Міністерстві культури та стратегічних  комунікацій України немає інформації ні про дату реєстрації музею, ні його номеру державної реєстрації.

Перелік музеїв / скриншот постанови Кабінету міністрів №1766

Як пояснив Дмитро Мельченко, наявність інформації у постанові Кабінету міністрів №1766 від 29 листопада 2000 року, більше не актуальна, оскільки від 2014 року, відповідно до “Положення про музеї при закладах освіти”, музеї більше не реєструються, та знаходяться на обліку в управлінні освіти області.

Як з’явився музей?

Як зазначено у розділі про музей Вільногірська, створили музей за підтримки вчительського колективу та батьків учнів, які навчались у ліцеї на той момент. Таким чином, вперше музей зареєстрували у 1983 році, та вже у 1984 музей вперше відкрив свої двері. 

Отже, музей перебуває у повному підпорядкуванні Вільногірського ліцею №5 та функціонує не в рамках держави, а в рамках ліцею. Як зазначив Дмитро Мельничук, музей не має бути зареєстрований, та все ж має бути на обліку в області.

“Міністерство юстиції каже, що такі музеї обліковуються, а не реєструються. І обліковуються вони в книзі “Облік музеїв загальної освіти області”. Ця книга знаходиться або в управлінні освіти області, або в департаменті управління області, яке делегує цю роботу центрам краєзнавства і туризму в тій самій області”, – розповів Дмитро Мельничук.

Виходить що “музей” не музей?

Зі слів Дмитра Мельничука, для функціонування музею, директор ліцею мав призначити директора музею, який би й відповідав за організацію його роботи та збереження музейних фондів. 

Нагадаємо, що наказом від 30 грудня 2022 року керівницею музею є Альона Шульгань.

Керівниця музею / скриншот відповіді від Вільногірського ліцею №5

Таким чином, музей має все необхідне для того, щоб Вільногірський ліцей №5 міг визнати історико-краєзнавчий музей своїм структурним підрозділом, та представники ліцею вважають інакше.

Засновник музею / скриншот відповіді від Вільногірського ліцею №5Засновник музею / скриншот відповіді від Вільногірського ліцею №5

Для ліцею №5 це означає, що музей функціонує виключно в інтересах ліцею. Питання його відвідування також вирішує сам ліцей, в обличчі директорки ліцею Тетяни Крижан та керівниці історико-краєзнавчого музею Альони Шульгань. Крім того, вільногірський музей, і йому подібні, фінансуються міським бюджетом, а не державним, що дозволяє вести свою діяльність вільно та у своїх інтересах.

“Я не знаю хто вам так відповідав (що музей не є структурним підрозділом Вільногірського ліцею №5), і наскільки людина була в темі, щоб так відповісти. Я впевнений ви вже звертались до директора ліцею, який своїм наказом мав призначити директора музею. Положення про музей при закладі освіти, від 2014 року, означає що за управління музеєм при закладі освіти мають платити надбавку, приблизно 10-15% від мінімальної зарплати. Ці гроші йдуть від міського бюджету, не державного. Усі музеї при закладах освіти, крім закладів вищої освіти, фінансуються від міського бюджету. Таким чином, такі музеї можуть вести діяльність вільно”, – пояснив Дмитро Мельничук.

Як можна відвідати музей?

Таким чином, музей у Вільногірську не має державної реєстрації, оскільки працює як частина навчального закладу. Такий музей обліковується, але не реєструється на рівні держави. Це означає, що він підпорядкований Вільногірському ліцею №5, і питання його роботи, доступності та фінансування вирішуються на місцевому рівні. Музей в основному функціонує для учнів ліцею, і чи можуть інші люди його відвідувати – вирішує адміністрація.

Сам Дмитро Мельничук підтримує таку позицію музею, пояснюючи це тим, що музей створений для дітей та покращення їх освіти. Він також вважає що вільне відвідування музею є непрактичним та тільки зашкодить процесу освіти.

“Ця інформація повинна бути, і вона повинна бути досяжна, скажімо, жителям. Для учнів, у процесі навчання, він має бути відкритий постійно. Що стосується громадськості, це справа керівництва закладу”, – зазначив Дмитро Мельничук.

Дмитро Мельничук вважає, що в складі навчального закладу вільного доступу до музею не має бути, лише організовані екскурсії. Він також вважає, що керівництво ліцею та музею готові сприяти організації таких заходів та поширенню історії Вільногірська у суспільстві.

Нагадаємо, що раніше після візиту історико-краєзнавчого музею редакція Вільногірськ IN.UA створила низку статей про роботу музею. Так, наші читачі можуть дізнатися про “Козацтво та Дніпропетровщину”, “Історію війни – другої світової та російсько-української”, про історію створення Вільногірська.

Журналісти також намагалися поговорити з начальницею відділу освіти Вільногірська, але вона відмовилася пояснювати ситуацію, залишивши питання без коментарів.

Читайте також:

Підписуйтесь

У госпіталі зупинилося серце військового з Вільногірська

Анастасія Гришкова 09:30, 22 Квітня 2025
Костянтин Фогель / фото, Вільногірська міська рада

14 квітня 2025 року у Харківському військовому мобільному госпіталі перестало битися серце захисника з Вільногірська Костянтина Костянтиновича Фогеля.

Про це повідомили на сторінці Вільногірської міської ради у Fecebook.

Військовий пішов на фронт добровольцем

Народився Костянтин 19 липня 1986 року у Вільногірську, навчався у ЗОШ №1, здобув фах електрика у місцевому ПТУ, працював на гірничо-металургійному комбінаті.

У 2016 році добровольцем пішов на фронт — став учасником АТО.

З початком повномасштабного вторгнення російських військ Костянтин знову без вагань став на захист держави — вже 28 лютого 2022 року він був у строю.Він пройшов пекло Бахмута, Часового Яру, Херсона, захищав підступи до Покровська й Харкова.

Під час одного з боїв зазнав тяжкого поранення, яке стало фатальним.Його слова залишаться в пам’яті родини і побратимів: “У полон я точно ніколи не здамся. На такий випадок у мене завжди є граната”

Віддати шану Герою можна буде 22 квітня о 12:00 на площі перед ПК і С “Металург”. Поховають солдата Костянтина Фогеля на Алеї Слави Вільногірського міського кладовища.

“Громада висловлює щирі співчуття дружині Софії, дітям Ані та Герману, рідним, друзям, побратимам. Вічна пам’ять і шана Герою”, – додали у Вільногірській міській раді.

Підписуйтесь

З Бахмута до Вільногірська: історія кота, що пережив війну

Єва Буянова 18:30, 21 Квітня 2025
Бахмутік/ фото з особистого архіву героїні

У квітні 2023 року родина Марини Прилипко прихистила кота, якого вивезли з-під Бахмута. Після травм, стресу й боротьби за життя він знайшов дім, любов і нове ім’я — Бахмутік.

Детальніше про історію порятунку тварини читайте на Вільногірськ.IN.UA

Як зʼявився Бахмутік

1 квітня 2023 року у родині Марини Прилипко з’явився новий член — кіт із зони бойових дій під Бахмутом. Його врятував бойовий медик ЗСУ Федір Головко з позивним “Кабан”.

“Його частина базувалася під Бахмутом. Саме там він нашого Бахмутика врятував”.

Кота передали через Сергія Тарковського, а його донька Луїза Тарковська виклала оголошення у Facebook. Саме так сім’я Прилипків і дізналась про Бахмутика.

“Коли мій син побачив цього кота, він мені одразу зателефонував і сказав: “Мама, якщо ти знаєш цю дівчину, дзвони, пиши їй. Це мій кіт”.

Порятунок та реабілітація

На момент потрапляння до нової родини кіт був у вкрай важкому стані.

“Це був скелет, обтягнутий шерстю. Ці грусні очки, було видно, що багато чого він бачив і чув”.

Ветеринари діагностували контузію, травми лап, тазу та сечовивідної системи. Тварина переживала тривалий стрес, боялася, що їжі більше не буде.

“Він їв кожні п’ять хвилин… немов не міг наїстися”.

Завдяки турботі, лікам і любові Бахмутік відновився, поправився і став грайливим та здоровим.

Характер і звички

Кіт виявився неймовірно лагідним і вдячним. Він швидко адаптувався до нового дому і до кожного мешканця квартири.

“Було видно, що йому довгий час не вистачало товариства”.

Особливо він прив’язався до сина Марини, Віталія.

“Він на руки йде тільки до нього, і спить він тільки з ним… він його обійняв за шию і не хотів відпускати”.

У Бахмутика є й особливі звички: він сідає на диван, як людина, п’є воду з-під крана, голосно «дякує» після їжі та туалету.

“Коли він кушає, він покушав і він мяукає. Я так вважаю, що це він каже дякую”.

Кіт з Бахмута/ фото з особистого архіву героїні

Психологічні наслідки війни

Кіт має глибоку тривожність — ховається в шафи, коли чує гучні звуки або бачить, що господарі збираються в дорогу.

“Коли ми починаємо збирати валізи, він лізе в цю валізу або лягає на речі, які ми збираємо”.

Бахмутик навіть реагує на ракетні обстріли ще до того, як лунає сирена.

“Він починає ховатися по шафах… Це сто відсотків, що буде ракетний обстріл”.

Присутність кота стала терапією для всієї родини. Особливо — для сина, який часто буває у відрядженнях.

“Є рідна близька душенька, яка його чекає і радіє йому”.

Бахмутик настільки органічно влився в родину, що здається, ніби був з ними завжди.

“У нас таке відчуття, що він з нами був все життя”.

Поради для тих, хто хоче врятувати тварину 

Марина впевнена: тварини, врятовані з війни, стають найвідданішими.

“Вони такі благодарні… вони будуть віддавати свою любов новим хазяєвам”.

Її порада — не боятися труднощів:

“Я думаю, що ніякі складнощі не варті того, щоб не врятувати тваринку”. 

Подяка

На завершення Марина висловлює вдячність тим, хто, ризикуючи життям, рятує тварин.

“Велика-велика подяка нашим хлопцям, воїнам, волонтерам, які спасають тваринок”.

Читайте також: 

Підписуйтесь

У госпіталі зупинилося серце військового з Вільногірська

14 квітня 2025 року у Харківському військовому мобільному госпіталі перестало битися серце захисника з Вільногірська Костянтина Костянтиновича Фогеля. Про це повідомили на сторінці Вільногірської міської […]

Які послуги у Вільногірському ДРАЦСі можна отримати безкоштовно, а за які треба платити

У Вільногірському відділі реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) мешканці можуть скористатися як безкоштовними, так і платними послугами. Про те, за що доведеться сплачувати держмито або […]

Як Лихівська громада підтримує внутрішніх переселенців: соціальні ініціативи та допомога від місцевої влади

У Лихівській громаді вже понад рік працює Рада з питань внутрішньо переміщених осіб (ВПО), створена у квітні 2024 року. Очолює її Наталія Ільїна, переселенка з […]

Новини

Народилися 94 дитини та зареєстровано 58 нових шлюбів: Вільногірський ДРАЦС звітує за І квартал 2025 року

За інформацією відділу реєстрації актів цивільного стану, за останній квартал у регіоні було зареєстровано 94 народження дітей. Про це журналістам Вільногірськ IN.UA повідомила керівниця відділу, […]