Підкорювачка вершин: незвичне хобі вільногірки

Олександра Зоз 13:00, 5 Березня 2024
Туризм
Світлана долає перешкоди/ фото Світлана Бебешко

Все життя вільногірка Світлана Бебешко займається туризмом. Любов до цього виду спорту жінці прищепив її батько, з яким вона у трирічному віці вперше підкорила Карпати.

Як дитяче захоплення переросло у професію, Світлана Бебешко розповіла журналістам Вільногірськ IN.UA.

Туризм – дитяче хобі, яке стало професією

Активний спосіб життя Світлана розпочала завдяки своєму батькові, який і досі очолює туристичний гурток у Вільногірську.

«Мої перші кроки в цьому напрямку були скромні, але важливі. Перша подорож — у Карпати. Той похід став початком моїх туристичних пригод. Звичайно, разом із батьком», — згадує жінка.

Вперше на висоту понад 2 тисячі метрів Світлана піднялась на Говерлу. У 2022 році жінка з колегами по спорту повернулась туди ще раз, де на висоті розгорнули український прапор розміром 12 на 6 метрів. Його пошили у Вільногірську на знак підтримки ЗСУ. 

Прапор
На Говерлі розгорнули прапор України/ фото Світлана Бебешко

«Я неодноразово підіймалася на Говерлу, але це лише початок. Кожна подорож надихає на нові досягнення та розкриває нові можливості. І я прагну рухатись вперед, завоювати нові висоти. Моя мрія – Монблан», — каже Бебешко.

Світлана родом з Вільногірська, але вже 11 років мешкає у Запоріжжі. Захоплення спортом допомогло їй і на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Тривожну валізу жінка зібрала за лічені хвилини та повернулася у рідне місто, де почала допомагати військовослужбовцям.  

«Відразу по приїзду у Вільногірськ об’єднались з однодумцями та почали допомагати фронту. Возили їжу, спорядження, посилки від рідних нашим військовим на Херсонському напрямку. Переганяли автівки», — розповідає Світлана.

Наразі Світлана Бебешко знову повернулась у Запоріжжя, там з 2012 року жінка працює в обласному центрі туризму. Волонтерську роботу не полишає, продовжує допомагати фронту.

Волонтерство
Вільногірка допомагає військовим/ фото Світлана Бебешко

Читайте також:

Вільногірськ живе тут – FacebookTelegramInstagram

“Дивіться на Україну як на землю своїх дітей” — вільногірка про важливість сортування сміття

Буянова Єва 12:30, 16 Листопада 2024
Таміла Антонова/ фото з особистого архіву героя

Таміла Антонова, мешканка Вільногірська, вже кілька років активно займається сортуванням сміття. Вона розповіла, що стало поштовхом для такого звичаю і чому вважає це важливим для майбутніх поколінь.

Більше на Вільногірськ.IN.UA

Ідея сортувати сміття: мотивація та початок

Таміла почала сортувати сміття близько 8-10 років тому. Спочатку вона збирала макулатуру та пластикові пляшки, а з часом зʼявилася ідея відносити компост на дачу.

“Мене надихнула цитата Святослава Вакарчука: «Дивіться на Україну як не на землю своїх батьків, а як на землю своїх дітей». Ця думка глибоко зачепила мене і стала тією мотивацією, яка допомогла зрозуміти, що я маю залишити своїм дітям чисту землю. Це мене підштовхнуло почати”, — згадує Таміла.

Складнощі на початку

Таміла зазначає, що спочатку було важко організувати процес сортування. Вона ділиться, що важливо було переконати домашніх підтримати таку ініціативу.

“Починалося все складно, бо навіть пояснити родині, чому балкон зайнятий не корисними речами, а сміттям — було непросто. Спочатку чоловік не дуже зрозумів, але з часом вдалося його переконати”, — розповідає Таміла.

Сортування сміття як звичка

Таміла говорить, що сортування сміття стало для неї такою ж звичкою, як і будь-яка інша побутова справа. Вона не витрачає багато часу на цей процес, адже робить це автоматично.

«Наприклад, коли варю борщ: очищую картоплю, моркву, цибулю, буряк, і замість того, щоб викинути ці відходи в загальне сміттєве відро, я складаю їх окремо. Потім відношу компост на дачу», — пояснює жінка.

Сортування у Вільногірську: реалії та можливості

У Вільногірську є пункт прийому вторсировини, який розташований біля автостоянки на вулиці Центральній. Там приймають макулатуру, скляні пляшки, металеві банки, а пластикові пляшки можна викидати в спеціальні сіткові контейнери, які є в кожному дворі. Однак, на думку Таміли, важливим елементом для більш ефективного сортування залишаються тетрапаки — наразі їх не приймають.

“Можливості для сортування сміття є, але на жаль, не всі готові цим скористатися. Мотивація, на мою думку, має бути не тільки у вигляді зручних умов, а й в усвідомленні, яку планету ми залишимо своїм дітям”, — впевнена Таміла.

Рекомендації для тих, хто хоче почати сортувати сміття

Таміла планує й надалі залучати інших людей до сортування, адже це не так складно, як здається на перший погляд. Для початку вона радить кожному почати з сортування хоча б одного виду сміття.

“Мене досі дивує, коли виносять у сміттєву машину картон або пластикові пляшки, це виглядає дуже нелогічно. Це проста справа, яка має стати звичкою”, — ділиться жінка.

Підписуйтесь

Скорбота у Вільногірську: Пам’ять про Володимира Костюшина

Наталія Москаленко 16:24, 12 Листопада 2024
Володимир Костюшин
Володимир Костюшин / фото Вільногірськ IN.UA

Сьогодні було людно біля ПКіС «Металург». Вільногірці зібралися на Церемонію прощання з Володимиром Костюшиним. Багато жителів прийшли, щоб провести його в останню путь, висловлюючи вдячність за його мужність і звитягу.

Більше на Вільногірськ IN. UA 

Звістка про загибель військового надійшла до Вільногірська цими вихідними. Володимир Костюшкин — житель села Кринички. 

Під час Церемонії прощання виступив секретар міської ради Вільногірська Антон Боклаг, який вшанував пам’ять загиблого героя та висловив співчуття рідним і близьким Володимира. Після виступу священник провів молитви за упокій душі, і на обличчях присутніх відобразилися горе та скорбота за великим втраченим героєм.

Старший солдат Володимир Костюшин мобілізувався до війська на початку вересня 2024 року. А загинув 1 листопада 2024 року під час бойового завдання у районі населеного пункту Шипилівка Сєвєродонецького району Луганської області, залишившись вірним Україні до останнього подиху.

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ВІЙСЬКОВОГО 

Володимир народився 16 вересня 1970 року в селі Кринички. Після закінчення Вільногірської середньої школи №1 та місцевого технікуму, він пройшов армійську підготовку і розпочав свою трудову діяльність у ТОВ «Вільногірське скло». Більшу частину життя він присвятив праці у сфері ЖКГ, де його знали як висококласного слюсаря та гарного спеціаліста.

Вдома Володимира згадують як люблячого батька і чоловіка. Він любив сільське життя, природу і риболовлю. Його пам’ятатимуть як оптимістичну і добру людину. У Володимира залишилися дружина Наталя, та син Владислав. 

Редакція Вільногірськ IN.UA  приносить свої співчуття рідним та друзям загиблого. Вічна пам’ять нашому герою та захиснику.

Читайте також:

Підписуйтесь

“Дивіться на Україну як на землю своїх дітей” — вільногірка про важливість сортування сміття

Таміла Антонова, мешканка Вільногірська, вже кілька років активно займається сортуванням сміття. Вона розповіла, що стало поштовхом для такого звичаю і чому вважає це важливим для […]

12:30, 16.11.2024 Буянова Єва

Скорбота у Вільногірську: Пам’ять про Володимира Костюшина

Сьогодні було людно біля ПКіС «Металург». Вільногірці зібралися на Церемонію прощання з Володимиром Костюшиним. Багато жителів прийшли, щоб провести його в останню путь, висловлюючи вдячність […]

У Вільногірську провели благодійний концерт на підтримку ЗСУ: зібрали понад 8500 гривень

Благодійний захід ініціювала Стася Милославська, дружина військового. Її чоловік виконує бойові завдання на Курському напрямку. Всі зібрані кошти підуть на купівлю автомобіля для наших захисників.  […]

Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця

Максим Антонов — талановитий виконавець і композитор з Вільногірська, який активно сприяє розвитку музичної культури нашого міста. Він регулярно виступає на благодійних концертах на підтримку […]

Виставка мотанок у Вільногірську: традиції в новому світлі

У Вільногірську відбулася виставка мотанок, створених талановитою майстринею Світланою. Ця подія триватиме близько місяця, і Світлана сподівається, що відвідувачі зацікавляться її витворами та українською культурою, […]