Коли вільногірці можуть прийти з питанням до міського голови та керівників виконавчих органів

Вільногірська міська рада має чітко визначений графік прийому громадян. Жителі міста можуть особисто звернутись до міського голови, або керівників виконавчих органів та обговорити важливі питання.

Графік прийому громадян можна знайти на сайті Вільногірської міської ради.

Прийомні дні у міській раді Вільногірська

Прийомні дні в міській раді – це визначені години, коли громадяни можуть звернутися до посадових осіб з особистими питаннями або питаннями, що стосуються громади. Вони дозволяють мешканцям напряму отримати консультації, роз’яснення та розв’язувати проблеми, які належать до компетенції місцевої влади.

Це можуть бути питання житлово-комунального господарства, соціального захисту, освіти, охорони здоров’я, землекористування, розвитку міської інфраструктури та багато іншого. Прийомні дні забезпечують відкритість влади, дозволяючи мешканцям впливати на ухвалення рішень і бути почутими.

Крім приймальних днів, мешканці міста можуть подати своє звернення онлайн або за номером телефону: 0 800 300 172.

Василенко Володимир Павлович – міський голова

До міського голови можна звертатися з питаннями загального розвитку міста, реалізації міських програм, стратегічного планування, роботи комунальних підприємств та інших питань, що потребують втручання на найвищому рівні міської влади.

Міський голова приймає у перший понеділок місяця з 15:00. Таким чином наступний прийом громадян відбудеться 7 квітня.

Боклаг Антон Сергійович – секретар міської ради

Секретар міської ради займається координацією роботи депутатського корпусу та організацією роботи ради. До нього можна звертатися з питаннями щодо місцевих нормативних актів, порядку денного засідань міської ради, а також механізмів взаємодії громади з депутатами.

Секретар міської ради приймає в останню п’ятницю місяця з 13:00 до 15:45. Таким чином наступний прийом громадян відбудеться 28 березня.

Петруша Інна Олександрівна – заступниця міського голови, директорка департаменту соціально-гуманітарної політики

До заступниці міського голови варто звертатися з питаннями, що стосуються соціального захисту населення, освіти, медицини, культури та спорту. Вона також займається питаннями соціальних виплат і підтримки пільгових категорій громадян.

Директорка департаменту соціально-гуманітарної політики приймає щовівторка з 13:00 до 17:00.

Зюзь Валентина Георгіївна – заступниця міського голови, начальниця міського фінансового управління

Заступниця міського голови з фінансових питань розглядає запити щодо міського бюджету, його розподілу та фінансування міських програм. До Валентини Зюзь також можна звертатися з питаннями про виділення коштів на соціальні, освітні, культурні або інфраструктурні проєкти, а також щодо прозорості міських фінансів.

Начальниця міського фінансового управління приймає у перший понеділок місяця з 14:00 до 17:00. Таким чином наступний прийом громадян відбудеться 7 квітня.

Варницький Ростислав Юрійович – заступник міського голови, начальник управління архітектури, капітального будівництва та ЖКГ

Якщо у вас є питання щодо житлово-комунального господарства, благоустрою міста, стану доріг, водопостачання, ремонту житлових будинків або роботи комунальних служб – звертайтеся до Ростислава Варницького. Також він займається питаннями містобудування, дозволів на будівництво та реконструкцію.

Начальник управління архітектури, капітального будівництва та ЖКГ приймає у кожний другий вівторок місяця з 10:00 до 12:00. Таким чином наступний прийом громадян відбудеться 1 квітня.

Левченко Ольга Миколаївна – начальниця служби у справах дітей

До начальниці служби у справах дітей можна звернутися з питаннями захисту прав дитини, опіки та піклування, усиновлення, соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Також Ольга Левченко розглядає звернення щодо проблемних сімей, насильства в сім’ї та інших питань, пов’язаних із дитячим добробутом.

Начальниця служби у справах дітей приймає у понеділок, середу та четвер з 8:00 до 12:00.

Читайте також:

• В Україні збільшили граничний вік отримання соціальних стипендій до 23 років
• Підприємства Вільногірська сплатили понад 90 мільйонів гривень податків у 2024 році

Сьогодні, 19 вересня 2026 року, Україна вперше на державному рівні відзначає День української музики. Нове пам’ятне свято Верховна Рада запровадила 27 травня 2026 року відповідною постановою.

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA. 

Чому саме 19 вересня: як зʼявився День української музики

Ініціатива започаткувати День української музики належить Українській агенції з авторських та суміжних прав ГО “УААСП”. Її підтримав Олександр Санченко, голова підкомітету з питань музичної індустрії Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.

За словами виконавчого директора ГО “УААСП” Сергія Шаповала, поява окремого дня в календарі має привернути більше уваги до української музичної індустрії та її розвитку. Йдеться не лише про мистецьке значення музики, а й про її роль у культурному та інформаційному просторі країни.

Дата свята також має символічне значення – третьої суботи вересня 1989 року під час фестивалю “Червона рута” у Чернівцях публічно прозвучав гімн “Ще не вмерла Україна”, який на той момент був забороненим твором.

Саме тому День української музики відзначатимуть щороку у третю суботу вересня. У 2026 році ця дата припадає на 19 вересня.

Музика, що передавалася із покоління в покоління: історія української музики

До епохи звукозапису: музика як усна традиція

Протягом століть українська музика існувала переважно як усна традиція. Колискові, веснянки, колядки, щедрівки, весільні, козацькі та чумацькі пісні передавалися від покоління до покоління. Мелодії й тексти могли змінюватися залежно від регіону, але пісні продовжували жити.

Важливу роль у збереженні музичної та історичної пам’яті відігравали кобзарі й бандуристи. Вони виконували думи, історичні та духовні пісні, фактично замінюючи засоби масової інформації в суспільстві без радіо й масової освіти.

Коли народна пісня вийшла на велику сцену 

У XIX столітті важливий етап у розвитку української музики пов’язаний з Миколою Лисенком – композитором, піаністом, диригентом, педагогом і дослідником фольклору.

Лисенко збирав та записував народні пісні, перетворюючи їх на основу професійної музичної традиції. Він прагнув розвивати українську музику на основі рідної мови та фольклору.

Так народна мелодія поступово виходила за межі побуту – звучала в операх, хорових і концертних творах та ставала частиною музичної освіти. Те, що століттями передавалося усно, почало з’являтися на нотному папері.

Українська мелодія, яку знає весь світ 

Одним із найвідоміших прикладів міжнародного поширення української музики став “Щедрик” Миколи Леонтовича. В основі твору – давня українська щедрівка, над якою композитор працював роками. Прем’єра відбулася в Києві 1916 року.

Згодом Українська Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця представила твір європейській та американській публіці. 5 жовтня 1922 року “Щедрик” прозвучав у нью-йоркському Carnegie Hall.

Пізніше мелодія отримала англомовну назву Carol of the Bells і стала частиною світової різдвяної культури. Її використовують у фільмах, рекламі, телешоу та численних музичних аранжуваннях.

Мільйони людей упізнають цю мелодію з перших нот, хоча не всі знають, що її історія почалася з української щедрівки.

Музика попри репресії

XX століття стало для української музики часом не лише творчих пошуків, а й важких випробувань. За новими композиціями, жанрами та іменами стояли долі митців, на яких тиснула радянська влада.

Музичне середовище не залишалося осторонь репресивної політики. Композитори, диригенти, виконавці та народні музиканти могли зазнати переслідувань, а творчість багатьох із них мала відповідати встановленим владою ідеологічним правилам.

Однією з найтрагічніших стала доля Миколи Леонтовича – у січні 1921 року його застрелив у будинку батька агент радянської ЧК.

Проте навіть у таких умовах українська музика не зупинилася у своєму розвитку. Поряд із академічною традицією продовжували існувати хоровий спів, естрадна музика, джаз та авторська пісня. Згодом до них додався й рок.

Особливо помітними зміни стали наприкінці 1980-х. Музика поступово перетворювалася не просто на форму мистецтва, а й на простір для нових культурних проявів, які виходили за межі звичних радянських рамок.

Музика після 1991 року

З проголошенням незалежності українська музика отримала простір для розвитку без радянських ідеологічних обмежень. Разом із державою змінювалася і музична культура: з’являлися нові виконавці, гурти, стилі та способи говорити про українську ідентичність.

У 1990-х українська сцена переживала непростий період. Музикантам доводилося працювати в умовах економічних труднощів, але саме тоді формувалося нове покоління артистів. Поруч із естрадою розвивалися рок, поп, електронна та альтернативна музика.

У наступні десятиліття українські виконавці дедалі активніше виходили на міжнародну сцену. Пісні українською мовою почали звучати не лише для вітчизняної аудиторії, а й за кордоном. Важливу роль у цьому відіграли фестивалі, музичні конкурси, незалежні лейбли та розвиток цифрових платформ.

Окремою сторінкою став Євромайдан. Музика опинилася безпосередньо в центрі суспільних подій – як спосіб висловити позицію, підтримати людей і зафіксувати атмосферу часу.

Після початку російської агресії українська музика ще виразніше стала частиною культурного спротиву. Виконавці переходили на українську, переосмислювали фольклор і традиційні мотиви, а сучасні жанри дедалі частіше поєднувалися з народною музикою.

Сьогодні українська сцена існує одразу в кількох вимірах: від попмузики та репу до року, електроніки й експериментальних жанрів. Вона продовжує змінюватися і водночас дедалі активніше розповідає світові власну українську історію.

Читайте також:

День українського борщу: дата святкування, історія борщу та ТОП-3 некласичні рецепти 

КП “Жилсервіс” у Вільногірську запрошує на роботу слюсаря аварійно-відновлювальних робіт. Працівнику пропонують повну зайнятість та заробітну плату 18 000 гривень.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Вимоги до кандидата: 

• освітній рівень – кваліфікований робітник. 

Досвід роботи не вимагається. 

Завдання та обовʼязки: 

• обслуговування водопровідно-каналізаційних мереж, виявлення, локалізація та усунення пошкодження на трубопроводах, інженерних мережах та обладнанні для відновлення їх безперебійної роботи. 

Режим роботи передбачає 5-денний робочий тиждень, характер виконуваної роботи – постійний. Умови праці визначені як оптимальні. 

Соціальною перевагою є можливість професійного розвитку. 

Зарплата – 18 000 гривень. 

Якщо Вас зацікавила дана вакансія, зверніться до Центру зайнятості, вказавши номер вакансії – 04602605200001. Телефон для отримання додаткової інформації про вакансію: +380684916873. 

Джерело: Державна служба зайнятості. 

Читайте також:

Контролер скляного виробництва до ТОВ “МАКСИТРОН”: відкрита вакансія