У Вільногірську працює відкритий 50-метровий басейн. За його функціонуванням уже багато років стежить Сергій Пойда — людина, яка знає про нього все: від насоса до рівня кислотності води.

Журналісти Вільногірськ IN.UA поспілкувалися з Сергієм Пойдою, який зараз виконує обов’язки директора “Авангард”, та дізналися, як очищається басейн.

Що відбувається під басейном

Плавальний басейн комунального закладу спортивного комплексу “Авангард” – це не просто місце відпочинку та спорту, а складна система, яка вимагає постійного технічного догляду. Сергій Пойда працює тут вже багато років та  знає кожен клаптик цього об’єкта.

За словами Сергія Пойди, уся технічна частина розташована в підвалі. Вода, яка надходить у чашу басейну, спершу проходить фільтрацію: її очищують сітки, а потім — фільтри з дрібним піском.

“Цей пісок природний, має хорошу щільність. На звичайному — вода буде зеленою”, — розповідає Сергій Пойда.

За станом фільтрів стежать за допомогою манометрів. Коли тиск підвищується, проводиться очищення піску, яке триває до моменту, коли вода знову стає прозорою.

“Через віконце видно, коли вода знову стає чистою. Тоді промивання можна зупинити”, — каже Сергій Пойда.

Як контролюють склад води

Щодня декілька разів перевіряється рівень хлору та кислотності. Для знезараження води використовується гіпохлорит натрію, як у системах централізованого водопостачання. Також додають препарати проти водоростей і регулятори pH.

“Ми тричі на день міряємо хлор. Він має бути в нормі — інакше дітям буде небезпечно плавати”, — каже Сергій.

Також регулярно вимірюється pH води. Якщо показники виходять за межі норми, воду коригують відповідними реагентами.

Сезонна підготовка триває майже місяць

Щороку перед початком сезону проводиться технічна підготовка. Перевіряють усі системи, фільтри, насосне обладнання, труби. Басейн наповнюють водою поступово, на це йде близько двох тижнів.

“Ми намагаємося відкритися на 1 червня — до Дня захисту дітей. Але якщо це вихідні, то на день-два пізніше”, — зазначає Сергій.

Організація роботи під час сезону

У басейні працюють інструктори, які стежать за відвідувачами. За словами техніка, басейн проєктували з урахуванням безпеки: слизьких поверхонь або гострих кутів немає.

“Батьки знають: якщо дитина в басейні — вона в безпеці. Її там не тільки доглянуть, а ще й навчать правильно плавати”, — говорить Сергій.

Бувають відгуки від відвідувачів, які порівнюють басейн з морем.

“Була пара, розповідала: з’їздили на море, витратилися, а вода — брудна, медузи. А тут — прийшли, покупались у чистій воді, поїли й додому”, — згадує Сергій.

Яку роль відіграє басейн у місті

Басейн має олімпійську довжину — 50 метрів. Такі відкриті спортивні споруди в Україні зустрічаються нечасто.

“Усі плавають на короткій воді — 25 метрів. А тут — справжній масштаб. Тренери кажуть, що це важливо для підготовки спортсменів”, — розповідає Сергій.

За словами Сергія, зберегти об’єкт вдалося завдяки попередньому керівництву міста.

“Якби не Віктор Варена — перший директор гірничо-металургійного комбінату, — нічого б не було. Він заклав основу — і ми досі тримаємось”, — каже він.

Читайте також:

• Шантаж року у Вільногірську: секретар міськради Антон Боклаг погрожує піти з посади, якщо гроші за покіс трави віддадуть ФОП
• Вільногірські спортсменки здобули “срібло” у складі збірної Дніпропетровщини на чемпіонаті України з пауерліфтингу

Верхньодніпровськ — місто, що зберігає у своїх затишних вулицях десятки захованих історій. На перший погляд спокійне й камерне, воно приховує у старих фасадах відлуння дворянських балів, приватних театрів, ремісничих майстерень та культурних осередків минулого.

Усе це оживає під час пішої екскурсії, яку проводить директорка Верхньодніпровського історичного музею Наталія Іванівна Коновал.

Початок історії: від дитячого будинку до старого проспекту

Біля музею гуртуються відвідувачі, і саме з цього місця почалася подорож Верхньодніпровськом.

“Хочу вам сказати, — починає пані Наталія, — що там, де зараз знаходиться музей раніше був дитячий будинок імені Кірова”. Саме з цього місця стартує прогулянка. Колись тут стояв гарний приватний будинок, а поруч — ресторан “Славутич”, де нині торговий центр.

Ціла територія дитбудинку була важливою частиною післявоєнної історії міста. Екскурсовод згадує історію чоловіка, який нещодавно віднайшов на кладовищі могилу директора того дитячого будинку — Мічника, і прагне відновити пам’ять про нього. Такі особисті історії повертають емоційний вимір місцям, які ми часто сприймаємо просто як будівлі.

Далі шлях веде до проспекту, який у місті й досі звично називають “Каштановим”. “До 1979 року тут були лише одноповерхові будиночки, — пригадує екскурсовод. — А коли місто відзначало 200-річчя, проспект перебудували. Верхньодніпровськ тоді називали “маленьким Києвом” — настільки затишно стало”. Сьогодні це одна з найатмосферніших частин міста — з рівними рядами каштанів і доглянутими фасадами.

Історичні будівлі, що зберегли свій характер

На маршруті трапляються об’єкти, які цікаві не лише архітектурою, а й тим, що пережили кілька епох. Колишня телефонно-телеграфна станція діяла тут у 1911–1920-х роках. Поруч стоїть старе царське казначейство — одна з перших кам’яних будівель Верхньодніпровська. Воно унікальне тим, що зберегло власне призначення: тут і сьогодні працює фінансова установа.

Справжньою окрасою міста є “Дім із годинником”, зведений у другій половині XIX століття. Його називали “Генеральською дачею”, адже тут відпочивав Катеринославський генерал-губернатор. “На першому поверсі була велика зала, де збиралися дворяни, проводилися бали, музичні вечори”, — розповідає Наталія Коновал. Сьогодні будівля все ще зберігає атмосферу світського життя свого часу.

Поруч — інша важлива споруда, яка колись слугувала столярною майстернею, а згодом — торговельною організацією “Міжторг”. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес повернення майна, відібраного у приватних власників у попередні десятиліття. Тоді й були знайдені документи на цю будівлю, і її повернули спадкоємцям. Згодом її придбали нові власники, і сьогодні вона відома як “Верхауз” — Верхньодніпровська хата.

Театральні та культурні осередки минулого

У центрі маршруту — будівля колишнього кінотеатру “Гастелло”. Попри те, що багато хто вважає його спорудженим у 1930-х, архітектура свідчить про старші витоки. “Колись тут був театр, — пояснює екскурсовод. — Верхньодніпровці — дуже творчі люди, тож вистави й концерти були регулярними”. Згодом театр поступився місцем кіносеансам, і будівля стала одним із культурних центрів міста.

Ще одна виразна споруда — цегляний будинок з червоною та білою цеглою, кованими балконами та сходами на другий поверх. За різних часів тут працювали музей, бібліотека й музична школа. Хоча сьогодні будівля пустує, вона залишається архітектурною родзинкою Верхньодніпровська.

Місто, що дихає річкою

На завершення екскурсії Наталія Іванівна звертає увагу на планування міста: вулиці Верхньодніпровська пролягають паралельно до Дніпра, а інші — перпендикулярно. “Це зроблено спеціально, щоб із річки надходило прохолодне повітря. Так само побудоване й Запоріжжя”, — пояснює вона.

Прогулянка з Наталією Коновал показує Верхньодніпровськ таким, яким його часто не помічають. Місто відкривається через маленькі історії: тут був дитячий будинок, там — телефонна станція, далі ‒ будівля, де колись танцювали на балах.

Читайте також:

“Якір у степу”: морська історія Вільногірська

Уряд оголосив про старт програми “Зимова підтримка”, яка передбачає одноразову виплату 1000 гривень для вразливих категорій населення з метою посилення соціальної допомоги в передзимовий період.

Про це повідомляє Міністерство соціальної політики України.

Хто отримає виплати

Виплата 1000 гривень не замінює чинних соціальних програм, а доповнює їх. Отримати допомогу зможуть сім’ї з дітьми різних категорій, одинокі пенсіонери, внутрішньо переміщені особи та інші громадяни, які проживають в Україні.

Ці кошти можна буде витратити на найбільш необхідні перед зимою товари та послуги:

• ліки;
• поштові та комунальні послуги;
• книги;
• благодійні внески.

Подати заяву на отримання допомоги для дітей можна буде з 15 листопада у застосунку “Дія” або у відділеннях Укрпошти. Після нарахування кошти можна витрачати до 30 червня 2026 року.

Читайте також:

Компенсація за втрачене житло: як ВПО зможуть подати заяву