Сучасний вчитель у TikTok: Як Сєда Варданян з Вільногірська формує майбутнє своїх учнів

Сучасний вчитель у TikTok: Як Сєда Варданян з Вільногірська формує майбутнє своїх учнів фото 2 16:41, 4 Жовтня 2024
Вчителька Сєда Варданян
Вчителька Сєда Варданян / Фото Вільногірськ IN.UA

23-річна Сєда Варданян викладає вже п’ятий рік у Вільногірському 3-му ліцеї і вважає свою діяльність справою всього життя. Класна керівниця 4-Б класу вже понад рік ділиться в мережі своїм досвідом роботи сучасного вчителя, здобуваючи популярність серед педагогів і батьків.

Напередодні Дня вчителя, який традиційно відзначають у першу неділю жовтня, журналісти Вільногірськ IN.UA поринули у світ сучасного вчителя разом із Сєдою Варданян.

Вчителька, що веде вчительський блог в Тік Tok

Молода та креативна вчителька проводить майстер-класи і вебінари для колег, допомагаючи їм удосконалювати навички та впроваджувати нові технології в навчальний процес. Сєда також розробляє інтерактивні ігри та завдання, які роблять навчання цікавим і ефективним для дітей.

Вона веде педагогічні сторінки в соцмережах, ділячись практичними порадами. Разом з учнями Сєда запустила вчительський блог у TikTok, де вже понад рік має свою аудиторію. Сьогодні в них більше 400 підписників. Вчителька зазначає, що це люди, яким цікаво спостерігати за вчительським життям та розвитком дітей. Серед підписників є також батьки та педагоги закладу. В її відео вже понад 10 000 уподобайок, а перегляди досягають 82 000.

«В мене понад 30 учнів, яких я однаково люблю. Нещодавно я запросила учнів у дослідницьку лабораторію. Де вони ставали чародіями зі світу добра. Саме так вони вивчали та експериментували з кольорами. Вивчали різні барвники. Як на мене, урок пройшов цікаво, але працювати ще є над чим»,  – ділиться  молода викладачка Сєда.

Саморозвиток молодої вчительки

Сєда активно залучається до освітніх проєктів на національному та міжнародному рівнях, зосереджуючи увагу на розвитку інновацій у навчанні.

Сучасний вчитель у TikTok: Як Сєда Варданян з Вільногірська формує майбутнє своїх учнів фото 8
Прогресивна рада освітян / Фото з архіву Сєди Варданян

«Я активно залучена до створення безпечного середовища в школах, зокрема через Національний антибулінговий урок «НЕ ЦЬКУЙ». Мої інноваційні підходи в навчанні отримали визнання на конкурсі «EDU Fest Dnipro», де я здобула II місце», – пригадує вчителька початкових класів Сєда Варданян. 

Сєда живе для дітей і з дітьми. Вона готує «чарівне зілля» для гарного настрою, ходить на туристичні походи у вихідні та знімає мотиваційні відео.

«Що класного в роботі вчителя? Бути класним керівником неймовірних та талановитих дітей, у яких чудові тямущі батьки. Мені з цим пощастило. І до цього ж мати 56 днів відпустки. Коли з першого дня ти вже рахуєш дні до зустрічі з моїми учнями. Оце і є щастя, коли ти відчуваєш себе на своєму місці», – поділилася Сєда.  

Вчителька також пишається тим, що стала частиною «СУТО» – платформи, яка допомагає освітянам постійно розвиватися онлайн.

«Це не просто місце для навчання – це справжня спільнота однодумців, яка підтримує кожного на шляху до самореалізації. Цей проєкт відкриває нові можливості для співпраці з педагогами з різних міст, країн, допомагаючи їм досягати нових висот у своїй діяльності»,  – зауважує Сєда. 

Напередодні Дня вчителя в ліцеях та інших освітніх закладах педагоги отримують привітання від учнів та батьків. Вчителі також вітають один одного з професійним святом.

«Ми щодня творимо маленькі дива, вкладаючи душу у наших дітей. Наша робота нелегка, але кожна посмішка, кожне досягнення учнів – це наша найбільша нагорода. Бажаю вчителям натхнення, сил і нескінченної віри в те, що ми змінюємо світ», – привітала колег Сєда Варданян.

Читайте також:

Підписуйтесь

Янголи в одностроях: вітання до Дня Рятівника

Янголи в одностроях: вітання до Дня Рятівника фото 3 10:09, 17 Вересня 2026
Янголи в одностроях: вітання до Дня Рятівника фото 9

Сьогодні День рятівника України — це не просто професійне свято. В умовах повномасштабної війни, коли щодня доводиться ліквідовувати наслідки ворожих обстрілів, витягати людей із-под завалів та гасити масштабні пожежі під загрозою повторних ударів, ваша праця стала справжнім символом надії, милосердя та незламності. Ви — ті, хто іде у вогонь і небезпеку заради збереження найціннішого — людського життя.

Напередодні свята ми поспілкувалися з начальником 52 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, підполковником служби цивільного захисту Денисом Сіленком, щоб дізнатися, чим живе підрозділ у ці важкі часи.

У 52-й пожежно-рятувальній частині, що опікується нашою громадою, щодня несуть службу 33 співробітники. Хтось із них безпосередньо виїжджає на виклики та ризикує життям у зоні небезпеки, хтось чергує на телефоні, керуючи діями та координуючи виклики, а хтось забезпечує щоденну організацію роботи підрозділу. Але кожен із них є важливою ланкою єдиної команди.

Денис Сіленко переконаний, що поняття «рятівник» сьогодні виходить далеко за межі одного відомства:

«До рятівників відносяться не тільки співробітники ДСНС, а й інші служби, які займаються допомогою населенню. Тому кожен, хто долучений до справи допомоги, до справи рятування, може вважатися рятівником».

Для багатьох надзвичайників війна стала не тільки професійним, а й особистим випробуванням:

«Хочу побажати своїм колегам міцного здоров’я, добробуту, миру в сім’ях, любові, скорішої перемоги нашої держави над агресором.

Скорішого відновлення наших домівок, повернення додому тих, хто був вимушений, як і я, покинути свої рідні місця на Луганщині і Донеччині».

І звичайно, хороший керівник має дбати і про добробут свого колективу:

«Бажаю також підвищення грошового забезпечення, яку нам обіцяли з нового року, і покращення матеріально-технічного забезпечення».

Наша редакція щиро приєднується до кожного з цих слів. Дякуємо за вашу мужність!

Дякуємо співробітникам 52-ї частини та всім рятівникам України за цілодобову готовність прийти на допомогу, за витримку та гарячі серця. 

Нехай кожен виїзд завершується успішним поверненням на базу, а вдома завжди чекають з теплотою та любов’ю.

Низький вам уклін, якнайшвидшого мирного неба та нашої спільної Перемоги!

Підписуйтесь

“Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська 

“Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська  фото 4 17:00, 10 Вересня 2026
“Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська  фото 10
Григорій Громов / фото з особистого архіву побратима

На кухні лунає українська музика. Григорій щось готує, жартує, наводить порядок – навіть у короткі хвилини відпочинку він не звик сидіти без діла. Для побратимів його кухня була місцем, де можна було хоч ненадовго відчути себе вдома. Він добре готував, допомагав іншим і ніколи не відмовляв у підтримці. А ще любив коней і чекав дня, коли закінчиться війна, щоб повернутися до своїх справ. Цього дня він так і не дочекався.

6 серпня під час виконання бойового завдання загинув 55-річний військовослужбовець Григорій Громов. Разом із побратимами він ніс бойову службу поблизу Вільногірська. Ті, хто служив поруч із ним, згадують його як відповідальну, добру й веселу людину, яка завжди підтримувала інших і ніколи не відмовляла у допомозі.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Познайомилися під час формування підрозділу

З побратимом Михайлом Касюком Григорій познайомився наприкінці 2023 року, коли військовослужбовців із різних підрозділів зібрали під час формування 646-го окремого зенітно-кулеметного батальйону.

Разом вони проходили навчання, бойове злагодження, а згодом потрапили до однієї мобільної вогневої групи. На початку 2024 року військові поїхали на Запорізький напрямок, де провели близько двох місяців. Після цього їх перекинули на Дніпропетровщину – до Вільногірська.

“Ми разом вчилися, разом росли”, – згадує Михайло Касюк.

Спочатку Григорій був номером обслуги, а наприкінці 2024 року став кулеметником. За словами побратима, свою роботу він виконував дуже добре та відповідально.

“Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська  фото 11
Григорій із побратимами / фото з особистого архіву побратима

Кухня, жарти та українська музика

Поза бойовою роботою Григорій був людиною порядку. За словами Михайла, у нього завжди було чисто й організовано.

За цивільною спеціальністю та попереднім досвідом служби Григорій був кухарем. Тому саме він часто відповідав за харчування екіпажу.

“Він дуже смачно готував, на ньому весь екіпаж тримався”, – розповідає побратим.

Попри бойові умови, Григорій залишався веселою людиною. Побратим пригадує, що військовий багато жартував і любив слухати музику. Особливо – українську. На кухні чи просто на вулиці поруч із Григорієм часто звучали українські пісні: народні, сучасні, естрадні.

Загинув під час бойового чергування

6 серпня військові з самого ранку перебували під загрозою обстрілів. За словами Михайла Касюка, тоді лунали повітряні тривоги та були атаки ударними безпілотниками.

Екіпаж, у якому служив Григорій, командування направило на підсилення до населеного пункту Вишневе. Там спочатку стався приліт ударного безпілотника, а згодом – балістичної ракети.

Військовий автомобіль опинився під ракетним обстрілом. Машина була неподалік від місця удару, через що військові потрапили під дію уламків.

Григорій загинув. Водій автомобіля отримав контузію та баротравму й наразі проходить лікування.

Як і багато військових, Григорій хотів одного – щоб війна закінчилася і він зміг повернутися додому. Він мріяв знову займатися своїми справами та повернутися до звичного життя. 

Григорію було 55 років. У нього залишилися дружина Світлана, син, донька та онука.

Читайте також:

Підписуйтесь

Янголи в одностроях: вітання до Дня Рятівника фото 5

Янголи в одностроях: вітання до Дня Рятівника

Сьогодні День рятівника України — це не просто професійне свято. В умовах повномасштабної війни, коли щодня доводиться ліквідовувати наслідки ворожих обстрілів, витягати людей із-под завалів […]

“Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська  фото 6
Історії

“Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська 

На кухні лунає українська музика. Григорій щось готує, жартує, наводить порядок – навіть у короткі хвилини відпочинку він не звик сидіти без діла. Для побратимів […]

17:00, 10.09.2026 Єва Буянова
Нова сторінка історії: продовження рукописного літопису Вільногірська  фото 7

Нова сторінка історії: продовження рукописного літопису Вільногірська 

Історія нашого міста ховає ще чимало цікавих сторінок, спогадів та важливих подій. Ми продовжуємо публікацію унікальної книги від почесної громадянки Надії Чирви, присвяченої рідному Вільногірську. […]

16:00, 26.08.2026 Єва Буянова
“Я тепер завжди лелек восени проводжаю, плачу, а навесні зустрічаю – це наші діти”: історія воїна Євгена з Божедарівки за спогадами матері Ірини фото 8
Історії

“Я тепер завжди лелек восени проводжаю, плачу, а навесні зустрічаю – це наші діти”: історія воїна Євгена з Божедарівки за спогадами матері Ірини

Над хатою кружляють лелеки. Вони зібралися високо в небі, перекрикуючи одне одного. Уже вечоріє, а біля будинку люди чекають на машину, яка має привезти Євгена. […]

16:00, 13.08.2026 Єва Буянова
Почесні громадяни Вільногірська  фото 9

Почесні громадяни Вільногірська 

Сьогодні Вільногірськ відзначає своє 70-річчя. У цей день ми з особливою гордістю звертаємося до людей, чиє життя, праця, талант та невтомна енергія є справжнім надбанням […]

15:30, 12.08.2026 Єва Буянова