Директор комунального підприємства “Жилсервіс” Вільногірської міської ради Олександр Лукінов задекларував низку об’єктів нерухомості, зокрема житлові будинки та земельні ділянки.

Відповідна інформація міститься в його декларації про доходи за 2024 рік.

Якою нерухомостю володіє Лукінов

Олександр Лукінов декларує дві квартири у місті Вільногірськ: одну площею 26,8 м², якою володіє з 2012 року, та іншу — площею 44,1 м², що перебуває у спільній частковій власності з Михайлом Лукіновим з 2023 року.

Крім того, Олександру Лукінову з 2013 року належить житловий будинок у селі Кринички площею 49,1 м², а також три земельні ділянки. Одна з них — у селі Дмитрівка, площею понад 4 гектари, перебуває у спільній власності з Михайлом Лукіновим з 2023 року.

Ще дві земельні ділянки розташовані у селі Кринички: площею 2500 м² ( 25 соток ) та 200 м² ( 2 сотки), власником обох з 2013 року є Олександр Лукінов.

Дружина посадовця, Марина Лукінова, володіє двома об’єктами нерухомості у Вільногірську: квартирою площею 71 м² з 2010 року та гаражем площею 22,4 м² з 2004 року.

Стосовно інформації вартості нерухомого майна Олександр Лукінов вказав що “не застосовується”.

Як пояснює Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), у випадку отримання спадщини або подарунка оцінка майна не є обов’язковою.

Тож, якщо в договорі чи іншому документі відсутні відомості про його вартість, у декларації слід обрати позначку “не застосовується”.

Крім нерухомості, у 2024 році Олександр Лукінов придбав автомобіль Subaru Crosstrek 2016 року випуску вартістю 400 тисяч гривень.

Доходи директора КП “Жилсервіс”

За 2024 рік Лукінов отримав понад 530 тисяч гривень заробітної плати від КП “Жилсервіс” — у середньому близько 50 тисяч щомісяця.

Окрім того, він задекларував майже 14 тисяч гривень доходу від здачі майна в оренду та ще 100 тисяч гривень — від продажу рухомого майна.

Додамо, що в декларації за 2023 рік Лукінов декларував легковий автомобіль KIA Optima 2014 року випуску, придбаний у 2020 році, а вже у декларації за 2024 рік інформація про цей автомобіль вже відсутня — зазначено лише дохід від продажу рухомого майна, це може свідчити про його продаж.

Його дружина отримала зарплату понад 196 тисяч гривень у КП “УК “Жилкомсервіс”.

Також Лукінов задекларував компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 127611 гривень.

Читайте також:

• Їздить на арештованому автомобілі та купив 22,5 сотки землі у 2024 році: що ще декларує керівник КП “Жилкомсервіс”, якого підозрюють в особливо тяжкому злочині
• Доходи та майно Валентини Зюзь: що задекларувала заступниця міського голови Вільногірська

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ІХХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.

У Вільногірську з 4 серпня можуть вимкнути світло в під’їздах. Причина — старі лічильники, які давно не перевіряли. Термін повірки яких закінчився ще у 2008–2009 роках.

Про це повідомив депутат та головний інженер Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Віталій Федоренко під час сесії Вільногірської міської ради.

Рішення виділити кошти — прийняли

Федоренко запропонував спрямувати 400 тисяч гривень, які були передбачені на генератор для котельні №10, на перевірку 118 лічильників.

Він також пояснив, що для цього потрібно спершу придбати нові лічильники й тимчасово встановити їх на час перевірки основних.

Депутати також обговорили пропозицію від енергокомпанії — перейти на загальнобудинковий облік.

Федоренко додав: “Енергетична компанія вже закупила і перевірила лічильники для 183 будинків. Вони готові встановити їх за свій рахунок, щоб місто перейшло на новий спосіб обліку електроенергії”.

Він пояснив, що наразі договори з оператором системи розподілу не підписують, бо це призведе до додаткових витрат для мешканців.

“Побутова енергетична компанія вже закупила лічильники, але якщо погодитися, мешканцям доведеться платити за втрати у мережах — це додатково 2–2,5 мільйони гривень на рік. Тому рішення поки не ухвалене”, — зазначив він.

Рішення про виділення 400 тисяч гривень на перевірку лічильників депутати підтримали.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• У Вільногірський ліцей №2 не набиратимуть учнів у перший клас