Що є, а чого немає на сайті Вільногірської міської ради: досліджувала редакція

У сучасному світі найшвидшим та найлегшим способом отримати інформацію є інтернет. Зараз майже у кожної місцевої ради є офіційний сайт, який є засобом поширення інформації про її діяльність. Втім, не всі такі вебсторінки є зручними у використанні або містять всю необхідну для громадян інформацію. Редакція Вільногірськ.IN.UA вирішила проаналізувати сайт міста, щоб зрозуміти, яку інформацію можуть там знайти мешканці про громаду. 

Вільногірська міська рада: сайт 

Після початку повномасштабної війни багато публічної інформації з сайтів було приховано або видалено з метою безпеки. Така ситуація спостерігалася не тільки у регіонах, що знаходяться або межують із зоною бойових дій, але й в глибокому тилу. Тоді це був великою мірою виправданий крок. Втім, коли лінія фронту більш-менш стабілізувалася, держава та місцеві громади вже мають два з половиною роки досвіду життя в умовах воєнного стану, інформація почала повертатися на сайти. Оскільки зараз немає чітких роз’яснень щодо необхідності публікувати або приховувати велику кількість інформації, міські ради переважно наповнюють свої сайти на власний розсуд та з урахуванням безпекової ситуації у громаді. 

Закон щодо прозорості

У травні 2024 року Президент підписав Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо забезпечення прозорості місцевого самоврядування», що визначає обов’язковий доступ громадськості до наступних даних:

• трансляції сесій місцевих рад;
• проєкти порядку денного постійних депутатських комісій ради, висновки й рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань;
• Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування та додатки до них;
• започатковується Реєстр об’єктів права комунальної власності з усіма даними про об’єкти права комунальної власності громади.

У місцевих рад України є три місяці на виконання цих вимог. На сайті та на YouTube каналі Вільногірської міської ради трансляції сесій та засідань комісій публікують ще з серпня минулого року. Тобто, це була ініціативою Вільногірську. Крім того, з липня цього, року у Розпорядженнях голови громади, містяни зможуть знайти розклад засідань сесій та дізнатися про їх графік заздалегідь. 

Депутат міської ради Вільногірська Антон Боклаг розповів про ініціювання практики проведення онлайн-трансляцій у міській раді: читайте більше у матеріалі.

Втім, іншої інформації, доступ громадян до якої регламентує новий Закон, поки на сайті немає. Наприклад, інформацію про комунальне майно громади можна знайти в окремих рішенням. Але вона не повна. 

Петиції: послуги для громадян  

На сайті Вільногірської міської ради також є  можливість подати петицію через власну систему або направити звернення до міського голови. Це швидкий та зручний спосіб комунікації мешканців із місцевою владою. Втім, сайт не має розділу або окремої вкладки, з поясненнями для мешканців щодо методів та інструментів заявити про свої права, проблеми або пропозиції. 

Це суттєво ускладнює шлях людини до активної участі у житті громади. Адже мешканці можуть не знати про деталі формування запитів, звернень, петицій та механізмів їх подання та розгляду. Для прикладу, Ірпінська міська рада на своєму сайті детально пояснює містянам та всім зацікавленим особам, як потрібно сформувати запит на інформацію, куди подавати, скільки чекати та багато інших деталей. Сайт Кам’янської громади розповідає про деталі щодо направлення звернень громадян. Ці вкладки легкодоступні на стартовій сторінці вебпорталів та створюють додаткову зручність для мешканців та гостей міст. 

Так само, на сайті відсутній окремий розділ з публічною інформацією для громадян. Частково цю інформацію, як регуляторна політика, бюджет, щодо запобігання корупції тощо, можна знайти на різних вкладках. Але це також є елементом, який ускладнює пошук для мешканця міста, який має право на швидке отримання необхідної інформації. 

Якщо людину зацікавлять дані про об’єкти комунальної власності громади, які можна орендувати або щодо яких прийнято рішення про приватизацію, то вона навряд чи зможе отримати її на сайті ради. Така інформація є в окремих рішеннях. Втім її складно знайти.

Подібні дані можуть цікавити бізнеси, які планують релокацію або відкриття нових точок чи потужностей. Тому наявність швидкого та легкого доступу до них є важливим фактором для перспектив розвитку громади. Наприклад, Кам’янська міська рада має на своєму сайті перелік таких об’єктів, який доступний для перегляду приватним та юридичним особам, що шукають можливості для приватизації або оренди майна у громаді. 

Відкритість представників Вільногірської міської ради

На сайті Вільногірської міської ради можна знайти контактну інформацію виконавчих органів громади, тобто служб та департаментів та їх керівників. Тобто, людина може використати ці дані для отримання консультації та запитати про графік роботи, адже останнього на сайті немає. 

Натомість вільногірці з легкістю можуть знайти проєкти та рішення міської ради чи виконкому. Місцева влада публікує як актуальні документи, так і зберігає архів. Тому мешканці за бажанням можуть слідкувати за діяльністю органів місцевого самоврядування та за рішеннями, які вони готують чи приймають. 

Склад виконавчого комітету

Мешканцям Вільногірську буде важко знайти склад виконавчого комітету. Це виконавчий орган міської ради, який реалізує прийняті рішення та забезпечує їх виконання. Він працює під керівництвом міського голови й виконує адміністративні, управлінські та виконавчі функції. Крім того, комітет має право приймати рішення обов’язкові до виконання та формувати проєкти бюджету та його програм для міської ради.

Тобто розуміння того, хто є членами цього комітету, буде корисним для містян, які беруть або хочуть активно брати участь у житті міста. При детальному пошуку можливо знайти Рішення міської ради від 2021 року зі списком осіб, що входять до складу комітету. Втім, з того часу відбулося багато змін. Тобто, хоч цю інформацію й можна знайти, але вона не може вважатися легкодоступною.  Редакція вже зробила запит на інформацію щодо цього питання та напише згодом про те, що нам відповіли у міській раді. 

Це може бути пов’язано з тим, що така інформація вважається потенційно чутливою в період воєнного стану. Водночас на сайті можна легко знайти таку ж потенційно чутливу інформацію, до якої можна зарахувати бюджет громади з додатками та депутатський корпус з прив’язкою до округів та номерами телефонів. Також існує приклад Кам’янської громади, де на сайті міської ради розмістили не тільки повний склад виконавчого комітету, але й контакти його членів. З меншою кількістю деталей, але список з іменами членів комітету можна знайти й на сайті Марганецької міської ради, яка знаходиться у безпосередній близькості до бойових дій.

У Вільногірської міської ради ще є час, щоб доповнити сайт інформацією, яку вимагає нове законодавство. Крім обов’язкових даних, важливо додавати на сайт розділи, функції та вкладки, які б полегшували пошук базової та більш детальної інформації для мешканців громади. Відкритість влади позитивно впливає на довіру до неї. А прості та зрозумілі способи комунікації мешканців з міською радою впливають на ефективність співпраці влади та громади. 

Читайте також:

• Мільйони гривень: яку суму витратили на доброустрій Вільногірського парку
• Вільногірськ виділив 2 мільйони гривень ЗСУ: що відомо

На кухні лунає українська музика. Григорій щось готує, жартує, наводить порядок – навіть у короткі хвилини відпочинку він не звик сидіти без діла. Для побратимів його кухня була місцем, де можна було хоч ненадовго відчути себе вдома. Він добре готував, допомагав іншим і ніколи не відмовляв у підтримці. А ще любив коней і чекав дня, коли закінчиться війна, щоб повернутися до своїх справ. Цього дня він так і не дочекався.

6 серпня під час виконання бойового завдання загинув 55-річний військовослужбовець Григорій Громов. Разом із побратимами він ніс бойову службу поблизу Вільногірська. Ті, хто служив поруч із ним, згадують його як відповідальну, добру й веселу людину, яка завжди підтримувала інших і ніколи не відмовляла у допомозі.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Познайомилися під час формування підрозділу

З побратимом Михайлом Касюком Григорій познайомився наприкінці 2023 року, коли військовослужбовців із різних підрозділів зібрали під час формування 646-го окремого зенітно-кулеметного батальйону.

Разом вони проходили навчання, бойове злагодження, а згодом потрапили до однієї мобільної вогневої групи. На початку 2024 року військові поїхали на Запорізький напрямок, де провели близько двох місяців. Після цього їх перекинули на Дніпропетровщину – до Вільногірська.

“Ми разом вчилися, разом росли”, – згадує Михайло Касюк.

Спочатку Григорій був номером обслуги, а наприкінці 2024 року став кулеметником. За словами побратима, свою роботу він виконував дуже добре та відповідально.

Кухня, жарти та українська музика

Поза бойовою роботою Григорій був людиною порядку. За словами Михайла, у нього завжди було чисто й організовано.

За цивільною спеціальністю та попереднім досвідом служби Григорій був кухарем. Тому саме він часто відповідав за харчування екіпажу.

“Він дуже смачно готував, на ньому весь екіпаж тримався”, – розповідає побратим.

Попри бойові умови, Григорій залишався веселою людиною. Побратим пригадує, що військовий багато жартував і любив слухати музику. Особливо – українську. На кухні чи просто на вулиці поруч із Григорієм часто звучали українські пісні: народні, сучасні, естрадні.

Загинув під час бойового чергування

6 серпня військові з самого ранку перебували під загрозою обстрілів. За словами Михайла Касюка, тоді лунали повітряні тривоги та були атаки ударними безпілотниками.

Екіпаж, у якому служив Григорій, командування направило на підсилення до населеного пункту Вишневе. Там спочатку стався приліт ударного безпілотника, а згодом – балістичної ракети.

Військовий автомобіль опинився під ракетним обстрілом. Машина була неподалік від місця удару, через що військові потрапили під дію уламків.

Григорій загинув. Водій автомобіля отримав контузію та баротравму й наразі проходить лікування.

Як і багато військових, Григорій хотів одного – щоб війна закінчилася і він зміг повернутися додому. Він мріяв знову займатися своїми справами та повернутися до звичного життя. 

Григорію було 55 років. У нього залишилися дружина Світлана, син, донька та онука.

Читайте також:

“Я тепер завжди лелек восени проводжаю, плачу, а навесні зустрічаю – це наші діти”: історія воїна Євгена з Божедарівки за спогадами матері Ірини

Телефон у руках Сергія Якименка під час візиту до Вільногірської громади майже не замовкав. Дзвінок за дзвінком – робочі питання, які потрібно вирішувати просто зараз. Він на кілька хвилин відходив убік, відповідав, уточнював деталі, а потім повертався до розмови та продовжував оглядати об’єкти громади.

Це був один із перших робочих візитів голови Кам’янської районної військової адміністрації до Вільногірської громади після призначення на посаду. Програма виявилася насиченою: меморіал, де вшанували памʼять загиблих, а також меморіал, який наразі знаходиться на стадії будівництва за кошти місцевої влади, ліцей, простір для дітей, харчоблок, а згодом – міська лікарня та кабінет реабілітації для цивільних і військових.

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA. 

“Це процес входження на посаду”

Я підходжу до Сергія Якименка ще біля меморіалу, представляюся, пояснюю, що працюю для Вільногірськ IN.UA. Попереду ще кілька локацій, а власного транспорту в мене немає. Тому питаю просто:

— А можна до вас в автівку сісти? Хочеться ж усюди з вами побувати.

— Так, звісно, сідайте, — відповідає він без зайвих церемоній.

Так ми й вирушаємо далі разом. 

Під час поїздки Сергій Якименко пояснює, що нині відвідує громади Кам’янського району в межах процесу входження в посаду.

“Це процес, період входження в посаду, знайомство з територіями, з керівниками”, – розповідає він.

Під час таких поїздок, за його словами, йдеться не лише про знайомство. Серед основних питань – підготовка до опалювального сезону, енергостійкість, оборона, соціальний захист, внутрішньо переміщені особи та ветеранська політика.

У ліцеї – про захист країни

Коли приїжджаємо до ліцею, я заходжу разом із делегацією.

Тут гостю показали навчальні кабінети, зокрема простір, де проходять заняття із “Захисту України”.

Пізніше, дорогою до наступної локації, Сергій зізнається, що для нього ця тема не чужа. До початку повномасштабного вторгнення він працював у сфері освіти, а під час служби в Збройних Силах України також проводив навчання для педагогів за напрямом, пов’язаним із захистом України.

Після звільнення з військової служби він повернувся до Дніпровської академії неперервної освіти, де працював до призначення на нинішню посаду. Загалом його науково-педагогічний стаж становить понад п’ять років.

Та за розмовою про освіту стоїть значно більший особистий досвід. Про початок повномасштабної війни Сергій Якименко дізнався, перебуваючи із сім’єю в Карпатах. Уже 26 лютого вони дісталися Дніпропетровщини, а наступного ранку він був у частині 99-го батальйону територіальної оборони.

Спочатку служив у Кам’янському батальйоні, а згодом продовжив службу в інших підрозділах. Воював, зокрема, на Волноваському напрямку, а також на різних ділянках Донеччини, Харківщини та Запорізького напрямку.

Повернення, про яке не завжди говорять

Під час нашої розмови Сергій окремо зупинився на тому, що відбувається після повернення військових до цивільного життя.

Він говорить про це не як сторонній спостерігач – після служби йому самому довелося проходити цей шлях.

“Адаптація після служби до цивільного життя, вона є і вона буде стосуватися всіх хлопців, які зараз ще у війську”, – зазначає він.

За його словами, після повернення люди можуть зіткнутися зі стресом, психологічними проблемами та наслідками пережитого на війні. Під час служби організм перебуває у постійній напрузі, а вже після повернення ця напруга поступово спадає – і тоді можуть проявлятися наслідки травм, вибухів та тривалого стресу.

Сам Якименко після служби проходив лікування через проблеми зі здоров’ям.

Він наголошує: ветеранам потрібні не лише слова підтримки, а реальна допомога та готовність суспільства прийняти людей, які повертаються з війни.

“Їм треба підставити плече, їм треба реальна допомога, а не на словах”, – говорить він.

Саме тому ветеранську політику голова РВА називає одним із пріоритетів своєї роботи.

Від простору ЮНІСЕФ до сучасного харчоблоку

Також у ліцеї нам показали простір для дітей, облаштований за підтримки ЮНІСЕФ. Зараз це сучасний простір, де діти можуть навчатися, проводити вільний час і відпочивати.

Далі – харчоблок. Я надягаю халат, бахіли і ми заходимо. 

Тут Сергій Якименко оглянув приміщення, де готують їжу для дітей, звернув увагу на обладнання та умови роботи. Під час огляду представники громади показали, як організована робота харчоблоку.

Тема підготовки до зими залишалася однією з головних протягом усього візиту. Після огляду громади Якименко відзначив, що її готовність до опалювального сезону – це не лише цифри у документах.

“У вас це в наявності реально є, не на словах, не на папері”, – сказав голова РВА, оцінюючи побачене.

Реабілітація для цивільних та військових

Останньою локацією стала міська лікарня. Тут гостю показали сучасний кабінет реабілітації, який працює як для цивільних, так і для військових.

Огляд перетворився на своєрідну практичну демонстрацію: один із лікарів, Євген, показав, як працює обладнання та як власноруч проводить процедури.

Це ще одна тема, яка напряму перетинається з ветеранською політикою. Адже потреба в реабілітації після поранень, травм та тривалого фізичного й психологічного навантаження для військових лише зростатиме.

Між дзвінками – розмови про громаду

Поки маршрут переходив від однієї локації до іншої, телефон голови РВА продовжував нагадувати про себе. Робочі питання не зупиняються навіть під час виїздів у громади.

Проте після кожної розмови Якименко повертався до огляду: ставив запитання, уточнював деталі, спілкувався з працівниками та представниками громади.

Такий формат візиту дозволив побачити Вільногірськ не лише через звіти та цифри, а безпосередньо на місці – у навчальних кабінетах, дитячому просторі, харчоблоці та лікарні.

Наприкінці зустрічі голова Кам’янської РВА подякував представникам громади та зазначив, що планує продовжувати такі візити.

“Будемо візити наносити регулярно”, – сказав Сергій Якименко.

Читайте також:

Як вихідні у Вільногірську обʼєднали місто навколо болю і вдячності