Цьогорічна кампанія зі стерилізації безпритульних собак у Вільногірську наближається до завершення: вже прооперовано близько 75 тварин — саме стільки було передбачено в межах фінансування з бюджету. Попри складний старт, команда впоралася з поставленим обсягом. Цього року до Вільногірська вперше приїхали фахівці з Харкова, ГО “ЗооКонтроль Україна”, які здійснювали відлов та стерилізацію. У місті, втім, залишилося ще чимало нестерилізованих собак, адже процес відлову виявився складнішим, ніж очікувалося.

Волонтерка Вікторія Кукса, яка вже багато років допомагає тваринам у місті, розповіла журналістці Вільногірськ IN.UA, як насправді проходить процес стерилізації.

Без досвіду не впіймаєш: відлов ліг на плечі волонтерів

Цьогорічна команда зі стерилізації вперше працювала у Вільногірську. Перші дні далися їм нелегко — через особливу поведінку місцевих собак, які не йдуть до рук.

“Ці хлопці сказали, що в жодному іншому місті не бачили таких диких тварин. Там, куди вони приїжджали раніше, волонтери просто передавали їм собак — у нас же всі, які в руки даються, давно стерилізовані. Залишилися тільки дикуни. Вони були не готові до такого виклику, але дуже швидко переорієнтувались”, — розповідає Вікторія Кукса.

За її словами, після перших кількох днів команда перебудувала підхід, і справи пішли значно краще.

Зрештою, до завершення кампанії вдалося відловити навіть тих собак, які спочатку здавалися “невловимими”.

До роботи ветеринарів Вікторія претензій не має: “Операції проходили дуже добре. Лікар — швидкий, уважний, професійний. Собака перебуває під наглядом усі три дні. Але вся ця злагоджена система працює лише тоді, коли собаку вдається впіймати та привезти”.

Стерилізація один раз на рік — це замало

На думку волонтерки, одна стерилізаційна акція на рік — це неефективно.

“Ми зосереджуємось на одній кампанії, а щенята, які зараз виросли, вже знову вагітні. І це геометрична прогресія. Якби ми мали можливість проводити стерилізацію двічі на рік — наприклад, весною та восени — ми могли б значно скоротити кількість безпритульних собак”, — пояснює вона.

Пропозиції подавалися до міської ради, проте розподіл бюджету дозволив провести лише одну хвилю стерилізації. На заходи з регулювання чисельності безпритульних тварин виділено 400 тисяч гривень, фінансування передбачене програмою “Утримання благоустрою та житлово-комунального господарства Вільногірської міської територіальної громади на 2022 – 2026 роки”.

Волонтери шукають альтернативні шляхи: залучення нових організацій, можливість приймати лікарів частіше, але на меншу кількість тварин — наприклад, поквартально.

Проблемою залишається інфраструктура: перетримка, транспортування, супровід, адже у Вільногірську досі немає власної ветеринарної клініки чи комунального притулку, де б тварини могли проходити ці етапи на місці.

“Можливо, варто шукати організації на кшталт “Зооконтролю”, які мають і лікарів, і перетримку. І тоді не треба буде організовувати все з нуля”, — пропонує вона.

Журналістка звернулася за коментарем до заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Ростислава Варницького, який відповідає за це питання. Втім, на момент підготовки матеріалу він перебував у відпустці, тож отримати відповідь не вдалося. Після його повернення плануємо повторно звернутися, аби висвітлити позицію міської ради щодо подальших кроків.

Водночас волонтерка Вікторія Кукса наголошує, що наступного разу під час стерилізаційної кампанії пріоритет потрібно надати саме собакам жіночої статі, аби зменшити темпи розмноження безпритульних тварин.

Гнучкіші рішення та нові партнери

Це була спільна справа: волонтери, водії, мешканці. Попри складнощі, волонтерка з вдячністю згадує всіх, хто допомагав:

“Хочу подякувати Анні Хороцькій, яка працювала на локаціях біля комбінату, Інні Середі, яка взаємодіяла та допомагала по місту, а також багатьом людям, які просто сідали в машину, показували, де є собаки. Без них нічого б не вийшло”.

Станом на завершення кампанії всі 75 операцій були виконані, як і передбачалося в договорі. Але, як підкреслює Вікторія, у місті залишилося ще багато нестерилізованих собак.

Якщо ви бачите, що безпритульні тварини потребують допомоги, знаєте місця їхнього скупчення та готові долучитися до спільної роботи з волонтерами — звертайтесь безпосередньо до Вікторії в особисті повідомлення у Facebook.

Читайте також:

• Вільногірськ на шляху до безбар’єрності: журналісти перевірили, наскільки доступне місто
• Унікальні ліси і походження чорнозему: чим вас здивують у музеї Верхньодніпровська

Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа @Lviv Media Forum. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.

З 1 листопада документи для відстрочки від мобілізації прийматимуть лише через Резерв+ або ЦНАП — ТЦК та СП заяви більше не приймають.Деякі категорії громадян отримають автоматичне продовження відстрочки і не повинні повторно подавати заяви. Їм надійде сповіщення у Резерв+ до 5 листопада.

Про це повідомляє Вільногірська міська рада.

Хто має право на автоматичне продовження відстрочки від мобілізації

• люди з інвалідністю;
• тимчасово непридатні до військової служби;
• батьки трьох і більше дітей до 18 років;
• батьки дитини з інвалідністю до 18 років;
• батьки повнолітніх дітей з інвалідністю I чи II групи;
• особи, чиї дружина або чоловік мають інвалідність I чи II групи;
• ті, хто доглядає за батьками з інвалідністю;
• студенти денної або дуальної форми здобуття вищої освіти, докторанти та інтерни;
• наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники з основним навантаженням від 0,75 ставки;
• особи, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час бойових дій;
• родичі героїв України, відзначених посмертно за мужність під час Революції Гідності;
• Яособи, незаконно позбавлені волі через агресію рі;
• військові, звільнені з полону та інші.

Якщо автоматичне продовження не відбулося, необхідно актуалізувати інформацію у реєстрах або звернутися до ЦНАП з документами. Паперові довідки з печаткою більше не видаються — відстрочку підтверджують через Резерв+ або паперову копію військово-облікового документа.

Читайте також:

Тризуб у Вільногірську буде: чому відклали встановлення об’єкту

Вільногірськ побачений очима французького гостя — це місто приємних людей, яскравих барв і щирих історій. Благодійник Стефан, який приїхав підтримати місцевий котячий притулок “Пухнастий батальйон”, уперше прогулявся вулицями міста, де кожен куточок має свій характер і душу. Після знайомства з притулком Стефан вирушив на екскурсію Вільногірськом.

Більше про мандри Стефана з Франції читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Подорож до України

Стефан охоче ділився своїми загальними враженнями від України. За кілька днів він встиг побачити лише три міста — Львів, Київ і Вільногірськ. Свою подорож до України Стефан планував із кількома конкретними цілями.

Передусім він прагнув зустрітися з Олександром Посметуховим — із яким познайомився в соцмережах. А також Стефан прагнув відвідати притулок для котів у Вільногірську.

Нагадаємо, про візит Стефана до притулку “Пухнастий батальйон”, редакція Вільногірськ IN.UA писала раніше.

Стефан зізнається: “Я просто мріяв нарешті поговорити наживо. Це не просто зустріч — радше здійснена мрія. Після багатьох місяців онлайн-листування нарешті побачити Олександра Посметухова не на екрані, а поруч — справжнього, із втомленими, але теплими очима волонтера”.

Він замовкає на мить, ніби підбираючи слова, а потім додає: “Тепер я хочу привезти ці свідчення до Франції — розповісти людям, що тут, серед війни, народжується добро”.

Разом із смм-менеджеркою редакції Вільногірськ IN.UA Анастасією Бондар та Олександром Посметухим, Стефан прогулялася вулиця Вільногірська, відвідав галереєю, де зараз триває виставка малюнків місцевої художниці. А потім заглянув у місцеву кав’ярню, де аромат гарячого какао зігрів його після довгої дороги.

А далі на гостя чекала несподіванка — урок ткацтва, де він власноруч спробував створити маленький сувенірний. Для Стефана організували спеціальний майстер-клас англійською, на якому він власноруч створював маленький сувенірний прапор України — символічну пам’ятку свій візит у Вільногірськ.

Французький гість зізнався, що ткацтво далося йому непросто і жартома охрестив свій виріб “шедевром з лапками”. Але сам процес його справді захопив: Стефан відчув себе частиною місцевої спільноти та глибше занурився в українські традиції.Особливе враження на нього справила атмосфера майстерні — діти, що завітали на урок, із захопленням розпитували гостя з Франції, а щирість і тепло, з якими його прийняли.

“Мене вразило, як я раптом став мало не дивом для дітлахів тільки через те, що я француз. Вони обсипали мене питаннями!” – сміється Стефан, згадуючи цю зустріч.

Під час майстер-класу з ткацтва Стефан побачив розмальовані боєприпаси — арт-об’єкти, що контрастували з війною й водночас надавали сенсу пережитому.

“Це було сильно. Мені дуже сподобалися розмальовані гільзи — вражаючий контраст між жорстокістю війни та ніжністю мистецтва. На мить навіть виникла думка запитати, чи можна придбати такі роботи, але потім усвідомив: навряд чи їх пропустять через кордон. Та річ не в цьому. Мене завжди захоплює, коли речі отримують новий зміст — коли те, що колись руйнувало, перетворюється на символ життя, сили й творчості”, — ділиться Стефан своїми враженнями.

Місто Вільногірськ видалося гостеві доволі типовим прикладом міського середовища: повсюди багатоповерхівки, дитячі майданчики, школи. Водночас Стефан відзначив контраст із сучасними магазинами й сервісами, розташованими вздовж головної вулиці.

“Аптеки тут на кожному кроці!” – дивується він, адже у Франції такої кількості аптек не зустрічав.

Дуже сподобався Стефану місцевий парк. Особливо ж він був у захваті від синьо-жовтих кольорів, які жителі міста використовують, де тільки можна, аби підкреслити українську ідентичність.

“Навіть старий футбольний стадіон тут розфарбували в національні барви. Це викликає повагу – люди горді за свою країну,” – зазначає Стефан.

Стефан знайомився з Вільногірцями та дізнавався їхні історії. Його щиро здивувало, що в Україні після виходу на пенсію люди часто змушені продовжувати працювати, адже пенсії не завжди вистачає на власне життя чи утримання сім’ї.

“У Франції після виходу на пенсію лікар чи будь-який працівник не мусить далі працювати – забезпечення достатнє. Тут же люди віддають себе справі, навіть коли держава не може належно потурбуватися про них самих,” – ділився Стефан.

Це відкриття додало йому ще більшої поваги до українців, їхньої відданості та життєвої стійкості.

Головною ж особливістю, яку французький гість виніс із подорожі, стала щирість та гостинність українців. Попри мовний бар’єр, він завжди знаходив когось, хто міг допомогти: десь переклали меню, десь підказали дорогу, а хтось просто підтримав дружньою розмовою.

Емоції після поїздки та послання українцям

Стефан не приховує: ця подорож стала для нього особливою. Попри довгу дорогу й ризики, він радий, що приїхав саме зараз, у такий непростий час. Свій загальний стан після повернення француз описує як піднесений і натхненний.

На питання, яке повідомлення про Україну він повезе світові, Стефан відповідає просто: “Треба й надалі підтримувати Україну та українців усіма можливими способами”.Він переконався, наскільки важливою є ця підтримка на місці – від зброї для фронту до пожертв на корм для тварин у тилу.

Стефан адресував кілька теплих слів самим українцям, особливо волонтерам і мешканцям Вільногірська: “Тримайтеся! Ви неймовірно сильні люди!” Наприкінці візиту Стефан пожартував, що обов’язково приїде ще раз – але вже після нашої перемоги, аби не хвилювати рідних такою небезпечною мандрівкою.

“Ця поїздка видалася трохи довгою і виснажливою – майже два дні в автобусі. Дорогою я багато думав про українців, які їхали цим маршрутом у зворотному напрямку в 2022-му, у набагато тяжких обставинах…Тепер я відчуваю ще більше поваги до українського народу,” – зізнається Стефан.

Французький гість щиро подякував всім, з ким познайомився у Вільногірську, за теплий прийом. Додому він повертається зі спогадами та історіями, якими планує поділитися з друзями.