Системи збору твердих побутових відходів: у Вільногірську діятиме змішана

Понад 80% населення України охоплено послугами з управління побутовими відходами. Це контейнерна, безконтейнерна система та пункти роздільного збору. У Вільногірську планують реалізувати змішану систему збору твердих побутових відходів. Для цього затвердили перелік 26 місць розміщення контейнерних майданчиків.

Більше — у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Збір побутових відходів

У Вільногірську облаштують 26 контейнерних майданчиків. Про це повідомили Вільногірськ IN.UA в управлінні архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради. 

Сміттєві баки розмістять на таких вулицях:

1. Степова (в районі вулиці Зелена);
2. Степова (в районі вулиці Хмельницького);
3. Степова (в районі вулиці Центральна);
4. ім.Ю.М. Устенка (в районі вулиці Гоголя);
5. Молодіжна 8 (позаду будинку);
6. ім.Ю.М. Устенка 11;
7. Садова (в районі ПМСД);
8. Молодіжна 22 (в районі готелю);
9. Захисників України (район спорткомплексу);
10.  Захисників України 13,15 (район ТП);
11.  Молодіжна 28 (позаду будинку);
12.  Центральна 47б (район ТП);
13.  Молодіжна 34в (в районі АДС);
14.  Молодіжна 34 (позаду будинку);
15.  Бульвар Миру 2 (позаду будинку);
16.  Бульвар Миру 5,7 (в районі магазину «Гранд»);
17.  Молодіжна 44 – Бульвар Миру 1 (позаду будинку);
18.  Молодіжна 52 (позаду будинку);
19.  Молодіжна 55 (позаду будинку);
20.  Молодіжна 59 (позаду будинку);
21.  Молодіжна 62б (позаду будинку);
22.  Центральна 81 (позаду будинку);
23.  Бульвар Миру 13 (позаду будинку);
24.  Бульвар Миру 15 (позаду будинку);
25.  Бульвар Миру 15а (позаду будинку);
26.  Центральна 36 (позаду будинку).

Наразі майже 80% населення України охоплено послугами з управління побутовими відходами, повідомили Вільногірськ IN.UA у Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури України.

За їх даними, станом на 2023 рік, на Дніпропетровщині загалом налічувалося 211 полігонів для сміття. З них 14 — перевантажені. А 139 — не відповідають нормам безпеки.

Відомо, що в області не вистачає 42 полігонів загальною площею 143,74 гектара, щоб охопити послугою управління побутовими відходами усі населені пункти.

Як повідомляють у Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури України, послуга з управління різними видами побутових відходів може надаватися за такими системами: 

• контейнерна — система, що передбачає регулярне (за графіком) перевезення побутових відходів, зібраних в контейнери, на об’єкти відновлення чи видалення; 
• безконтейнерна — система, що передбачає регулярне (за графіком) перевезення побутових відходів, зібраних в пластикові пакети, на об’єкти відновлення чи видалення; 
• пункти роздільного збирання побутових відходів (зокрема мобільні, оснащені транспортними засобами); 
• за заявкою споживача. 

Читайте також:

• На Дніпропетровщині планують створити кластерні полігони: один з них може бути поряд з Вільногірськом
• Сміттєвоз та баки передадуть на баланс КП «Жилкомсервіс»

Його перша гітара належала другові батька — забута на десятиліття в шафі. Без нотних шкіл, без академічної бази. Усе — на слух, на відчуттях, на впертості. Андрій Пилипко — один із тих, хто не чекав великої сцени. Він просто взяв гітару. І вже зараз збирає зали як у Вільногірську, так і по всій країні.

• «У мене немає музичної освіти, хоча хист помітили ще з дитинства, але тоді мені це було нецікаво», — ділиться спогадами Андрій.

Коли Андрій говорить про гітару, про перші акорди, про музику — він завжди посміхається. Це помітно одразу. Посмішка не гучна, не сценічна. Вона спокійна, внутрішня. Наче людина згадує щось дуже своє. І в цей момент стає зрозуміло: це не хобі. Це не «період». Це його стихія. Іноді саме так і народжується справжня історія.

«Більше немає кому це робити»

У маленькому місті дуже легко сказати: «Тут це нікому не потрібно». Набагато складніше — зробити так, щоб це стало потрібним. Коли наша журналістка спілкувалася з Андрієм, він кілька разів повторив думку, яка, по суті, і є серцем цієї статті:

• «У місті ніхто цим не займається. Тому це повинен зробити я», — говорить Андрій Пилипко.

Сьогодні він грає у семи гуртах. Частина — у Вільногірську, частина — з музикантами з Дніпра та Івано-Франківська. Склади змінювалися роками — через один колектив могли пройти десятки людей. Але він залишився.

Із «старої школи» поруч із ним досі басист Дмитро Короїд — разом ще з 2002 року, з гурту Hard Life, який згодом трансформувався у Dizattack.

• «Був період, коли Дмитро відійшов від музичних справ на чотири роки, але знову повернувся до рок-н-ролу. І ми досі граємо в одному гурті». – згадує музикант.

У цих словах — не просто ностальгія. Це про те, що рок — не період життя. Це стан.

Пісні, які приходять уночі

Андрій не просто грає — він сам пише тексти й музику. Іноді це відбувається майже містично.

• «Якось я прокинувся вночі, написав за п’ять хвилин текст до пісні й ліг далі спати. А потім кілька днів навіть не пам’ятав, що це зробив. І це стало хітом», — пригадує Андрій Пилипко.

Він говорить це з легкою усмішкою. Але в таких історіях — магія творчості.

• «Іноді текст народжується за одну ніч. Іноді доводиться довго підбирати слова, шукати точне формулювання, шліфувати рядки, щоб вони “лягли” на музику. Буває складно. Буває, що текст не йде. Але якщо пісня має з’явитися — вона з’являється», — упевнений Андрій.

Це не про ремесло. Це про внутрішню потребу.

Про енергію і «мертві зали»

Він виступав перед двома тисячами людей — наприклад, на фестивалях «Metal Heads Mission», «Kozak Fest», «Рок на селі» та «Сила нації».

І тут головне — не сцена і не техніка. Хоча технічно, каже він, вони грають добре. Головне — енергія.

• «За дві пісні можна було запалити натовп. А іноді — “мертві зали”, коли це не твоя аудиторія, коли немає віддачі. Це одразу відчувається. Емоційний контакт дуже важливий: це заряджає, дає життєву силу. Потім спокійніше ставишся до того, що відбувається навколо».

Рок для нього — це спосіб не втратити себе.

У кожному колективі, в якому грає Андрій, функції розподілені: хтось займається логістикою, хтось домовляється з клубами. У гурті «Іржаве яблуко» Андрій відповідає за створення музики, аранжування. А тексти пишуться всім гуртом.

• «Один не впораєшся. Класно, що є рок-спільнота, де є ті, хто також ініціює рух».

І тут знову повертаємося до головної думки: культура в маленькому місті тримається на людях, які не чекають.

Він збирає гурти. Організовує концерти. Бере участь у благодійних виступах. Знімається в кліпах. Працює над новим матеріалом.

Головне в його діяльності — благодійні виступи.

Він не робить із цього гучних заяв. Просто якщо є можливість через музику допомогти — це треба робити. Можна довго сперечатися, чи потрібна важка музика маленькому місту.

Але поки є хоча б одна людина, яка бере гітару, збирає музикантів, пише тексти вночі, репетирує без гарантій і виходить на сцену — культура жива.

Читайте також:

Вільногірський гурт “Іржаве яблуко”: панк-рок та концерти для військових

19 лютого 2026 року в Україні відзначають День Державного Герба. Свято заснували у 2018 році. Обрана дата має символічне значення: саме 19 лютого 1992 року тризуб офіційно затвердили як Малий герб України та елемент майбутнього Великого герба.

Деталі — на Вільногірськ IN.UA

Історія створення герба

19 лютого 1992 року Верховна Рада України офіційно схвалила тризуб як Малий Державний Герб, визначивши його основою для майбутнього Великого герба. Державним символом став золотий знак на синьому щиті. У ХХ столітті він асоціювався передусім із визвольною боротьбою українців та прагненням до незалежності.

Попри це, Великий Державний Герб і досі не ухвалений. За роки незалежності проводили не один конкурс на його створення, однак парламент жодного варіанту не підтримав. Остання спроба затвердити проєкт припала на 2020–2021 роки.

Походження тризуба сягає глибокої давнини. Він був родовим знаком князів Рюриковичів, правителів Київської Русі. Саме тому вибір цього зображення як державного символу мав історичне підґрунтя: його сприймали і як знак влади, і як захисний оберіг. Археологічні знахідки із цим символом датують навіть І століттям нашої ери. Існує понад тридцять версій тлумачення тризуба:  від стилізованого сокола чи якоря до уособлення єдності трьох начал світу.

Читайте також:

20 лютого – День пам’яті Героїв Небесної Сотні