Топ найкращого фентезі: від дитячого до дорослого

Українські видавці відзначають стрімке зростання популярності фентезі-літератури серед читачів. Жанр захоплює як підлітків, так і дорослих завдяки захопливим сюжетам, багатогранним світам і глибоким героям, які все більше привертають увагу української аудиторії.

Редакція Вільногірськ.IN.UA  зібрала топ найкращих фентезі. 

«Пригоди змія багатоголового» Дара Корній

Скелястий Світ Вічного Літа населяють мудрі змії та дракони, які подолали заздрість і живуть у гармонії та злагоді, кожен має своє призначення й шанує закон. Однак несподівано цей чарівний Світ спіткало лихо: у Райському саду захворіли жар-птиці й вертоград із молодильними яблуками занедужав. Про це дізнаються друзі — юні Мотузочка й трьохголовий змій, якого всі називають Халепником за бешкетний норов. І строката компанія рушає у світ людей, щоб дізнатися правду й завадити непоправній катастрофі.

Читачі не тільки зануряться у плетиво незвичайних пригод, а й навчаться цінувати дружбу й дослухатися до свого серця. І ще переконаються в істинності заповідей Скелястого Світу, особливо в тому, що любов і повага до матінки Землі — понад усе.

«Срібна стріла» Лев Ґросман

Кейт — звичайна 11-річна дівчинка. У неї є брат Том, а ще — загадковий дядечко Герберт, з яким вони ніколи не бачилися. Та одного разу на день народження Кейт отримує від дядька неочікуваний подарунок: чарівний потяг, що зветься «Срібна стріла». І відтоді в житті Кейт і Тома відбуваються фантастичні події. Бо діти вирушають у мандрівку. І до світу пригод їх мчить «Срібна стріла». Надзвичайний потяг везе дітлахів у далекі краї, час від часу зупиняючись на чарівних залізничних станціях. Вони потрапляють туди, де мешкають екзотичні тварини, які, виявляється, можуть говорити. Туди, де Кейт і Том ніколи не бували, навіть у снах. На брата і сестру чекають пригоди й невідомість, яка хвилює та вабить. А ще ця мандрівка — це нагода врятувати цілий світ…

«Нічний цирк» Ерін Моргенштерн

Лондонські передмістя ХІХ століття, якими їх не знала історія. Конкорд, штат Массачусетс. Повітря повниться п’янкими пахощами карамелі й кориці. Вітер смикає чорно-білі смугасті намети мандрівного цирку. А чи це вже Прага? Хай куди вас приводить нічний цирк, щоразу затамовуєте дух від трюків татуйованої дівчини-змії; милуєтеся Крижаним Садом, який можна порівняти хіба що зі сном, або блукаєте чарівним Лабіринтом, а ще… Господи, скільки див!!! Але від першої сторінки ви розумієте, що тут панує магія. Адже цирк — це арена для змагань двох чарівників, які ще самі не знають, що ціна виграшу — кохання і життя. Як же виплутаються вони з цього магічного двобою, у який їх змалку втягли наставники? Чи не щезне цілий загадковий цирковий світ через чиїсь амбіції, чи не спопелять його чари?

«Лазарус» Світлана Тараторіна

1913 рік. У Києві вільно сусідять люди й нечисть — упирі, чорти, перевертні, лісовики, польовики й водяники. Століттями підтримується відносний лад. Люди керують Імперією, нечисть чекає на повернення свого легендарного царя — Змія. Але одного дня все змінюється.

В очереті біля Труханового острова, де здавна мешкають людиноподібні, знаходять приймака водяників з розпоротим животом. Доктор-змієголовець непохитний: загиблий — людина. Щоб розкрити таємницю і завадити новій війні між людьми й нечистю, залучають досвідченого слідчого Олександра Петровича Тюрина, який опинився у Києві проїздом.

Але чи зможе він побороти власних демонів і побачити те, у що довгі роки відмовлявся вірити?..

«Змієві вали» упорядник Володимир Аренєв

Антологія української фантастики останніх трьох століть. Це чудова нагода познайомитись з жанром, відкрити для себе нових авторів або ж насолодитись короткою прозою вже давно улюблених.

Читайте також:

• Кінопремʼєри жовтня 2024: 5 фільмів, які варто подивитися
• Сучасна українська література: що почитати вільногірцям

Наприкінці 2025 року у Вільногірську розпочалися роботи над декількома дороговартісними об’єктами, такими, як ремонт приміщення для Центру надання соціальних послуг та заміна вуличного освітлення. Втім, не всі вважають таке використання коштів раціональним і доречним під час війни.

Про це в інтерв’ю Вільногірськ IN.UA розповів військовий Володимир Клименко.

Володимир — військовий з Вільногірська, який звільнився зі служби за сімейними обставинами. Він став на захист країни з початку повномасштабного вторгнення, де ніс службу у Кременній та Лимані. Володимир висловив свою думку, що під час війни пріоритетом для громад має бути не благоустрій, а збереження життів українських військових.

Додамо, під час одного з опитувань Вільногірськ IN.UA редакція познайомилися з Володимиром і вирішили опублікувати його думку щодо бюджетних витрат громад у період війни.

Розкажіть, будь ласка, про свій шлях: чому у 2022 році ви вирішили піти добровольцем?

— Коли почалась війна, мені це не було байдужим. Я свій шлях знав ще з 2019 року і всіх попереджав. У 2021 році я вже їздив по полігонах, тренувався з “Азовом”, ТРО та іншими підрозділами. Я громадянин, мені “ не яка різниця” це моє кредо! Тому 26 лютого 2022 року я пішов у військомат. Ніс службу у Кременній та Лимані.

Ви висловлювали думку, що частину коштів міська рада витрачає на потреби, які можна реалізувати після війни. Чому, на вашу думку, ці проєкти не є першочерговими саме зараз?

— Освітлення можна зробити після війни. Натомість зараз необхідно зосередитися на збереженні життів військових, їхньому оснащенні та медичному забезпеченні. Коли гинуть побратими, всі ресурси мають бути спрямовані на оборону й підтримку солдатів, адже проєкти благоустрою не є першочерговими в умовах щоденних втрат. Найважливіше — зменшити втрати на фронті. Для цього потрібна реальна допомога від держави, громад і цивільних. Плафони, ліхтарі та благоустрій можуть зачекати, а людське життя — ні. Той, хто не втрачав побратимів, не завжди усвідомлює ціну таких рішень.

Яких ресурсів найбільше потребують військові на фронті?

— Техніки, засобів спостереження, медикаментів. У мене загинув командир взводу. У хлопців елементарно не було тепловізора. Вночі противник закидав позиції боєприпасами — загинуло шість людей. Цього можна було уникнути. І таких історій багато. Є ситуації, коли поранених не можуть евакуювати просто через нестачу техніки. Я сам збирав і передавав медикаменти побратимам — те, чого бракувало. Активно залучені максимум 5–7 людей. Іншим байдуже І така ситуація не Тільки у Вільногірську… Нещодавній обстріл П’ятихаток, а як вони пишалися будівництвом фонтану…Покровськ в якому ще рік тому висаджували троянди. Що зараз з Покровськом (ставить риторичне запитання – прим.ред). Якщо так піде далі — те саме може бути і тут.

Як, на вашу думку, місцева влада може ефективніше підтримувати військових і зберігати життя бійців?

— Місцева влада повинна втертися в важливість ситуації та шукати всі можливі ресурси. Це стосується також збору коштів від громади для потреб військових, аби забезпечити їх всім необхідним. Якби всі громади об’єднали ресурси й звернулися до Міністерства оборони, до Президента з чіткою вимогою: “Шукайте кошти, купуйте засоби захисту, рятуйте життя” — результат був би інший.

Чи потрібно, аби міська рада залучала до обговорення жителів, куди спрямовуються бюджетні кошти?

— Так, залучення жителів до обговорень необхідне. Як платник податків, я маю повне право знати, куди йдуть сплачені мною кошти. Це логічно та справедливо.

Яке повідомлення ви хотіли б донести до представників місцевої влади?

— Я хочу, щоб кожен із них побував “на нулі” й спробував вижити лише на державному забезпеченні — без допомоги волонтерів.Тоді, можливо, прийде розуміння, що і як насправді працює. Бо інакше — не зрозуміють.

Що місцева влада може зробити для підтримки ветеранів уже зараз?

— Державна підтримка в цілому є. Питання пересування, та забезпечення житлом, тут все індивідуально. Потрібна робота з кожною людиною окремо.

Читайте також:

У Вільногірську за майже 800 тисяч гривень проведуть реконструкцію зовнішнього освітлення на Площі Героїв

Вільногірці цьогоріч не економлять на різдвяних подарунках для похресників: більшість опитаних готові витратити на презент від 500 до 1000 гривень, свідчать результати опитування. 

Редакція Вільногірськ IN.UA зʼясувала, яку суму грошей вільногірці готові подарувати похресникам, від чого залежить сума та як правильно дарувати гроші. 

Результати опитування: що дарувати похресникам

Редакція Вільногірськ IN.UA провела опитування серед читачів, щоб з’ясувати, які подарунки та суми зазвичай дарують похресникам. Результати розподілилися наступним чином:

Більшість опитаних, майже третина,вважає оптимальною сумою від 500 до 1000 гривень. Водночас кожен п’ятий респондент готовий дарувати понад 1000 гривень.

Від чого залежить сума 

Сума грошового подарунка залежить від кількох ключових факторів: 

• ступінь близькості з людиною: зазвичай чим ближча людина, тим більшу суму дарують; для родичів та друзів можна подарувати значно більше, аніж колегам та далеким знайомим; 
• вік людини: дорослим прийнято дарувати суму вищу за дітей або підлітків; 
• масштаб святкування: Якщо святкування проходить у ресторані чи іншому закладі, де організація пов’язана з великими витратами, розмір подарунка можна збільшити, щоб частково покрити витрати.
• фінансові можливості: звісно, кожен дарувальник повинен орієнтуватися в першу чергу на свої можливості, а не намагатися вразити сумою подарунку. 

Як правильно дарувати гроші 

Згідно з етикетом, гроші не прийнято дарувати просто так, з рук у руки. Їх слід покласти в конверт — це не лише виглядає акуратніше, а й дозволяє зберегти конфіденційність суми, особливо якщо гостей багато, щоб уникнути непотрібних розмов. Коли ви передаєте конверт, обов’язково привітайте, скажіть кілька теплих слів і побажань.

Читайте також: 

Не за всі гроші світу: що подарувати на новорічні свята  у Вільногірську — підбірка бюджетних ідей