Топ найкращого фентезі: від дитячого до дорослого

Українські видавці відзначають стрімке зростання популярності фентезі-літератури серед читачів. Жанр захоплює як підлітків, так і дорослих завдяки захопливим сюжетам, багатогранним світам і глибоким героям, які все більше привертають увагу української аудиторії.

Редакція Вільногірськ.IN.UA  зібрала топ найкращих фентезі. 

«Пригоди змія багатоголового» Дара Корній

Скелястий Світ Вічного Літа населяють мудрі змії та дракони, які подолали заздрість і живуть у гармонії та злагоді, кожен має своє призначення й шанує закон. Однак несподівано цей чарівний Світ спіткало лихо: у Райському саду захворіли жар-птиці й вертоград із молодильними яблуками занедужав. Про це дізнаються друзі — юні Мотузочка й трьохголовий змій, якого всі називають Халепником за бешкетний норов. І строката компанія рушає у світ людей, щоб дізнатися правду й завадити непоправній катастрофі.

Читачі не тільки зануряться у плетиво незвичайних пригод, а й навчаться цінувати дружбу й дослухатися до свого серця. І ще переконаються в істинності заповідей Скелястого Світу, особливо в тому, що любов і повага до матінки Землі — понад усе.

«Срібна стріла» Лев Ґросман

Кейт — звичайна 11-річна дівчинка. У неї є брат Том, а ще — загадковий дядечко Герберт, з яким вони ніколи не бачилися. Та одного разу на день народження Кейт отримує від дядька неочікуваний подарунок: чарівний потяг, що зветься «Срібна стріла». І відтоді в житті Кейт і Тома відбуваються фантастичні події. Бо діти вирушають у мандрівку. І до світу пригод їх мчить «Срібна стріла». Надзвичайний потяг везе дітлахів у далекі краї, час від часу зупиняючись на чарівних залізничних станціях. Вони потрапляють туди, де мешкають екзотичні тварини, які, виявляється, можуть говорити. Туди, де Кейт і Том ніколи не бували, навіть у снах. На брата і сестру чекають пригоди й невідомість, яка хвилює та вабить. А ще ця мандрівка — це нагода врятувати цілий світ…

«Нічний цирк» Ерін Моргенштерн

Лондонські передмістя ХІХ століття, якими їх не знала історія. Конкорд, штат Массачусетс. Повітря повниться п’янкими пахощами карамелі й кориці. Вітер смикає чорно-білі смугасті намети мандрівного цирку. А чи це вже Прага? Хай куди вас приводить нічний цирк, щоразу затамовуєте дух від трюків татуйованої дівчини-змії; милуєтеся Крижаним Садом, який можна порівняти хіба що зі сном, або блукаєте чарівним Лабіринтом, а ще… Господи, скільки див!!! Але від першої сторінки ви розумієте, що тут панує магія. Адже цирк — це арена для змагань двох чарівників, які ще самі не знають, що ціна виграшу — кохання і життя. Як же виплутаються вони з цього магічного двобою, у який їх змалку втягли наставники? Чи не щезне цілий загадковий цирковий світ через чиїсь амбіції, чи не спопелять його чари?

«Лазарус» Світлана Тараторіна

1913 рік. У Києві вільно сусідять люди й нечисть — упирі, чорти, перевертні, лісовики, польовики й водяники. Століттями підтримується відносний лад. Люди керують Імперією, нечисть чекає на повернення свого легендарного царя — Змія. Але одного дня все змінюється.

В очереті біля Труханового острова, де здавна мешкають людиноподібні, знаходять приймака водяників з розпоротим животом. Доктор-змієголовець непохитний: загиблий — людина. Щоб розкрити таємницю і завадити новій війні між людьми й нечистю, залучають досвідченого слідчого Олександра Петровича Тюрина, який опинився у Києві проїздом.

Але чи зможе він побороти власних демонів і побачити те, у що довгі роки відмовлявся вірити?..

«Змієві вали» упорядник Володимир Аренєв

Антологія української фантастики останніх трьох століть. Це чудова нагода познайомитись з жанром, відкрити для себе нових авторів або ж насолодитись короткою прозою вже давно улюблених.

Читайте також:

• Кінопремʼєри жовтня 2024: 5 фільмів, які варто подивитися
• Сучасна українська література: що почитати вільногірцям

Залишки куті не обов’язково викидати: з них можна приготувати смачні десерти та корисні страви. Пропонуємо кілька простих ідей, які допоможуть урізноманітнити святкове меню та не втратити жодної ложки солодкого смаколика.

Про це повідомляє Телеграф. 

Млинці з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями та цукром до отримання однорідної маси. Додайте трохи солі. Смажте млинці на розігрітій сковороді з обох боків до золотистого кольору.

Оладки з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями, цукром і сіллю до однорідної маси. За потреби додайте трохи борошна, щоб тісто стало щільнішим. Випікайте оладки на добре розігрітій сковороді з обох боків до рум’яної скоринки.

Солодка каша з кутею

З’єднайте кутю з молоком, водою та цукром до однорідної маси. Доведіть суміш до кипіння, потім варіть на слабкому вогні 10–15 хвилин.

Запіканка

З’єднайте кутю з молоком, яйцями, цукром, горіхами та сухофруктами. Додайте трохи борошна, щоб тісто стало густішим. Викладіть його у форму, змащену маслом, і запікайте в духовці при 180 °C протягом 30–40 хвилин.

Читайте також: 

Кутя на Святвечір: традиційні рецепти та секрети приготування

Військовий із Кам’янського, який на фронті не лише захищав країну, а й створював музику, перетворив свій воєнний досвід на пісні. Сьогодні Олександр виступає на фестивалях, їздить до шкіл і садочків, а його творчість стала способом зберегти пам’ять про війну та виховувати патріотизм у молодого покоління.

Деталі – на Вільногірськ IN.UA 

Олександр, 32 роки, родом з Кам’янського, до війни мав власний продуктовий магазин. У 2024 році він добровільно пішов на службу, прагнучи захищати жінок і дітей, хоча спершу його не хотіли брати до армії. 

“Я сказав, що з військомату не вийду, буду там ночувати, голодувати, поки мене не поведуть на медкомісію. І так я сам напросився на війну”, — згадує він.

Ще в окопах військовий почав займався музикою. 

“На позиціях писав пісні: записував в телефон, а потім, коли приїжджали з позиції, я переписував на листок. Ну і займався творчістю”, – згадує Олександр. 

Музика стала для Олександра способом проживання воєнного досвіду, тому музика саме військова. 

“Приїхали з позиції, хлопці полягали спати. Я розтопив піч, тому що зима була, сів з листочком і почав писати. І так я написав, що було на душі”, – згадує чоловік історію написання своєї першої композиції. 

Наразі Олександр завжди виконує цю пісню на фестивалях, вона залишається найулюбленішою. 

“Мене люди питають: “У тебе що одна пісня?”, я кажу: “Ні, у мене не одна пісня, але ця для мене особлива””, – каже військовий. 

До Камʼянського, свого рідного міста, у чоловіка особливе ставлення. 

“Я тут народився, я тут виріс. Коли повернувся з фронту, купив собі тут квартиру. Я міг де завгодно її придбати. Але купив там, де народився”, – розповідає Олександр. 

Зараз Олександр періодично співає на концертах та фестивалях, а також їздить по школах та дитячих садочках. 

“Виховуйте в своїх дітях патріотизм змалечку”, – наголошує Олександр. 

Наостанок нашої розмови чоловік додає:

“Найголовніше – підтримувати один одного, триматися один одного так, як це було напочатку війни, у 2022 році”. 

Історія Олександра – приклад того, як людина може знайти сили не лише захищати країну, а й перетворювати травматичний досвід на творчість, надихаючи інших.

Читайте також: 

“Я — громадянин, мені не яка різниця”: військовий з Вільногірська про свій вибір