У Вільногірську провели благодійний концерт на підтримку ЗСУ: зібрали понад 8500 гривень

Благодійний захід ініціювала Стася Милославська, дружина військового. Її чоловік виконує бойові завдання на Курському напрямку. Всі зібрані кошти підуть на купівлю автомобіля для наших захисників. 

Більше на Вільногірськ IN.UA 

Благодійний концерт на підтримку ЗСУ

Стася розповіла, що її чоловік мав особисту машину, яку купили за власні кошти, але, на жаль, вона вийшла з ладу. 

“Щира вдячність усім, хто підтримав вчорашній концерт на збір для авто для наших захисників! Ми хочемо подякувати кожному, хто долучився до цієї важливої справи”, – дружина військового Стася Милославська.

Організацією заходу активно займалася її подруга Таміла. Вона зазначила, що це вже другий благодійний концерт, на підтримку військових. Перший відбувся восени 2022 року в тому ж ресторані, де вдалося зібрати повний зал і близько 6 тисяч гривень на автівку для військових.

“ЗСУ — це наша підтримка, ми повинні підтримати їх. Це обов’язково. Я не могла не прийти і зробила свій внесок. Кожна людина повинна прийти і це зробити”, — глядачка Вікторія.

Захід був наповнений теплом і підтримкою, а завдяки виступам талановитих виконавців, залу вдалося створити неймовірну атмосферу єдності. Серед учасників концерту були Ігор Перекопський, Люба Мантуля, Аріна Антонова, Макс Антонов, Юлія Малойван, Наталія Пчелінцева, та Дарія Косенко.

Співачка Міла Антонова, яка виступила на заході, зазначила, що музика завжди була важливою частиною її життя і допомагала їй долати різні труднощі. Вона підкреслила, що саме завдяки музиці вона змогла знайти підтримку і сили, а також вірить у її здатність об’єднувати людей у важкі часи.

Юлія Малойван також наголосила на важливості таких благодійних заходів, підкреслюючи, що підтримка наших військових є життєво важливою. За її словами, кожен внесок — навіть найменший — має значення, адже тільки разом ми можемо наблизити перемогу.

“Дуже шкода, що деякі люди здаються, але навіть ці гроші — це крута підтримка. Сподіваюся, що люди подивляться на нас і теж долучаться.” – висловила свою думку про важливість таких заходів ще одна співачка, Юлія Малойван. 

Скільки вдалося зібрати коштів?

Також концерт можна було дивитися онлайн, оскільки була організована пряма трансляція на офіційній сторінці Facebook Вільногірськ IN.UA, де глядачі могли зробити донати під час перегляду.

Загалом на концерті вдалося зібрати 8505 гривень на купівлю автомобіля для військових. 

“Хочеться більше таких концертів та заходів. Я приємно вражена, чесно кажучи. Здавалося б, від невеликої кількості людей в залі і нас, невеликої кількості артистів, ми зібрали таку велику суму. Це безумовний успіх.” — додала інша співачка Дарія Косенко.

Благодійний концерт у ресторані “Гараж” став важливою подією, яка об’єднала людей навколо спільної мети — підтримки наших захисників на передовій.Редакція Вільногірськ IN.UA щиро дякує всім, хто долучився до цього заходу, і закликає підтримувати подібні ініціативи.

Читайте також:

• Вільногірська міська рада інформує: соціальна допомога з перевезення для ВПО
• Безоплатна медична допомога для ВПО, при інфаркті міокарда, надається у 78 лікарнях країни

Сьогодні День рятівника України — це не просто професійне свято. В умовах повномасштабної війни, коли щодня доводиться ліквідовувати наслідки ворожих обстрілів, витягати людей із-под завалів та гасити масштабні пожежі під загрозою повторних ударів, ваша праця стала справжнім символом надії, милосердя та незламності. Ви — ті, хто іде у вогонь і небезпеку заради збереження найціннішого — людського життя.

Напередодні свята ми поспілкувалися з начальником 52 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, підполковником служби цивільного захисту Денисом Сіленком, щоб дізнатися, чим живе підрозділ у ці важкі часи.

У 52-й пожежно-рятувальній частині, що опікується нашою громадою, щодня несуть службу 33 співробітники. Хтось із них безпосередньо виїжджає на виклики та ризикує життям у зоні небезпеки, хтось чергує на телефоні, керуючи діями та координуючи виклики, а хтось забезпечує щоденну організацію роботи підрозділу. Але кожен із них є важливою ланкою єдиної команди.

Денис Сіленко переконаний, що поняття «рятівник» сьогодні виходить далеко за межі одного відомства:

«До рятівників відносяться не тільки співробітники ДСНС, а й інші служби, які займаються допомогою населенню. Тому кожен, хто долучений до справи допомоги, до справи рятування, може вважатися рятівником».

Для багатьох надзвичайників війна стала не тільки професійним, а й особистим випробуванням:

«Хочу побажати своїм колегам міцного здоров’я, добробуту, миру в сім’ях, любові, скорішої перемоги нашої держави над агресором.

Скорішого відновлення наших домівок, повернення додому тих, хто був вимушений, як і я, покинути свої рідні місця на Луганщині і Донеччині».

І звичайно, хороший керівник має дбати і про добробут свого колективу:

«Бажаю також підвищення грошового забезпечення, яку нам обіцяли з нового року, і покращення матеріально-технічного забезпечення».

Наша редакція щиро приєднується до кожного з цих слів. Дякуємо за вашу мужність!

Дякуємо співробітникам 52-ї частини та всім рятівникам України за цілодобову готовність прийти на допомогу, за витримку та гарячі серця. 

Нехай кожен виїзд завершується успішним поверненням на базу, а вдома завжди чекають з теплотою та любов’ю.

Низький вам уклін, якнайшвидшого мирного неба та нашої спільної Перемоги!

На кухні лунає українська музика. Григорій щось готує, жартує, наводить порядок – навіть у короткі хвилини відпочинку він не звик сидіти без діла. Для побратимів його кухня була місцем, де можна було хоч ненадовго відчути себе вдома. Він добре готував, допомагав іншим і ніколи не відмовляв у підтримці. А ще любив коней і чекав дня, коли закінчиться війна, щоб повернутися до своїх справ. Цього дня він так і не дочекався.

6 серпня під час виконання бойового завдання загинув 55-річний військовослужбовець Григорій Громов. Разом із побратимами він ніс бойову службу поблизу Вільногірська. Ті, хто служив поруч із ним, згадують його як відповідальну, добру й веселу людину, яка завжди підтримувала інших і ніколи не відмовляла у допомозі.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Познайомилися під час формування підрозділу

З побратимом Михайлом Касюком Григорій познайомився наприкінці 2023 року, коли військовослужбовців із різних підрозділів зібрали під час формування 646-го окремого зенітно-кулеметного батальйону.

Разом вони проходили навчання, бойове злагодження, а згодом потрапили до однієї мобільної вогневої групи. На початку 2024 року військові поїхали на Запорізький напрямок, де провели близько двох місяців. Після цього їх перекинули на Дніпропетровщину – до Вільногірська.

“Ми разом вчилися, разом росли”, – згадує Михайло Касюк.

Спочатку Григорій був номером обслуги, а наприкінці 2024 року став кулеметником. За словами побратима, свою роботу він виконував дуже добре та відповідально.

Кухня, жарти та українська музика

Поза бойовою роботою Григорій був людиною порядку. За словами Михайла, у нього завжди було чисто й організовано.

За цивільною спеціальністю та попереднім досвідом служби Григорій був кухарем. Тому саме він часто відповідав за харчування екіпажу.

“Він дуже смачно готував, на ньому весь екіпаж тримався”, – розповідає побратим.

Попри бойові умови, Григорій залишався веселою людиною. Побратим пригадує, що військовий багато жартував і любив слухати музику. Особливо – українську. На кухні чи просто на вулиці поруч із Григорієм часто звучали українські пісні: народні, сучасні, естрадні.

Загинув під час бойового чергування

6 серпня військові з самого ранку перебували під загрозою обстрілів. За словами Михайла Касюка, тоді лунали повітряні тривоги та були атаки ударними безпілотниками.

Екіпаж, у якому служив Григорій, командування направило на підсилення до населеного пункту Вишневе. Там спочатку стався приліт ударного безпілотника, а згодом – балістичної ракети.

Військовий автомобіль опинився під ракетним обстрілом. Машина була неподалік від місця удару, через що військові потрапили під дію уламків.

Григорій загинув. Водій автомобіля отримав контузію та баротравму й наразі проходить лікування.

Як і багато військових, Григорій хотів одного – щоб війна закінчилася і він зміг повернутися додому. Він мріяв знову займатися своїми справами та повернутися до звичного життя. 

Григорію було 55 років. У нього залишилися дружина Світлана, син, донька та онука.

Читайте також:

“Я тепер завжди лелек восени проводжаю, плачу, а навесні зустрічаю – це наші діти”: історія воїна Євгена з Божедарівки за спогадами матері Ірини