У Вільногірську витратили понад 9 мільйонів на контейнерний збір сміття

Контейнери для сміття придбали у 2024 році, однак вони досі не встановлені. Також не встановили спеціальні майданчики для сміттєвих баків, які теж придбали у 2024 році. Що заважає і що треба робити для розв’язання задачі, обговорили на депутатській комісії.

Як у Вільногірську планують розв’язувати проблему зі сміттям розповість Вільногірськ IN.UA

Як розв’язувати проблему сміття у Вільногірську?

Під час засідання постійної комісії Вільногірської міської ради міський голова Володимир Василенко розповів, що для встановлення баків, крім поточних питань, необхідно розглянути додаткові аспекти. Він зазначив, що контейнери та майданчики для них вже в наявності, але потрібно забезпечити проїзд до полігону. Раніше вже пропонував виділити на ці потреби близько 300 тисяч гривень, однак фінансування так і не було надано.

“Заїзд на полігон потрібно було розчистити, відремонтувати ями. На полігоні є майданчик, який укладений плитами та є ділянка, яка не облаштована. Це колишній кар’єр. На цей майданчик машини завозять сміття, потім бульдозером це сміття згортають в яму”, – розповів Володимир Василенко.

Крім того, міський голова переконаний, що потрібно придбати для міста резервний сміттєвоз, який буде працювати, якщо основний вийде з ладу. На закупівлю першого сміттєвозу витратили 5,2 мільйона гривень.

Міський голова Володимир Василенко зазначив, що раніше вже пропонували запустити проєкт частково, проте КП “Жилкомсервіс” відмовилося працювати за такою схемою. Також він наголосив, що у місті досі немає затвердженого плану управління відходами. За його словами, причина цього — відсутність відповідного плану на регіональному рівні, який мала розробити Дніпропетровська обласна адміністрація.

У 2020 році Дніпропетровська обласна рада ухвалила “Регіональний план управління відходами у Дніпропетровській області до 2030 року”. Проте наразі цей план не відповідає чинному законодавству, і в обласній раді розробляють новий варіант. Як пояснили в Дніпропетровській обласній раді, робота над планом триває.

Водночас заступник міського голови Ростислав Варницький повідомив, що новий план планують розробити в березні 2025 року, за умови виділення необхідних коштів.

Чому баки для сміття не можуть встановити?

За словами заступника міського голови Ростислава Варницького, на закупівлю контейнерів було витрачено 848,9 тисячі гривень, а на виготовлення металевих конструкцій для їх розміщення – 3,36 мільйона гривень.

Ситуацію прокоментував депутат міської ради Володимир Мельник, який вирішив уточнити витрати на сміттєві баки.

“Гроші витратили, а вони вже працюють? Громадяни користуються вже? У мене таке враження, начебто “Жилкомсервіс” як паразит на “тілі” місцевого бюджету”, – відреагував Володимир Мельник.

Станом на 25 лютого 2025 року майданчики для сміттєвих баків не встановили. Адреси для їх розміщення затвердили ще в червні 2024 року. 

Спецтехніка для збору сміття

Поки Вільногірськ користується старим сміттєвозом, та він не підходить для роботи з наявними контейнерами. 

Для уточнення можливості переобладнання старого сміттєвоза, та причини того, чому майданчики досі не встановлені, редакція Вільногірськ IN.UA звернулась головного інженера КП “Жилкомсервіс” Віталія Федоренка. 

“Це переобладнання неможливо зробити. З технічними, для того, щоб перейти на іншу систему збору, в нашому випадку на контейнерну, з використанням контейнерів, потрібні сміттєвози, які пристосовані для цього”, – головний інженер КП “Жилкомсервіс” Віталій Федоренко.

Також Віталій Федоренко зазначив, що місто має лише один сміттєвоз який пристосований до роботи з новими баками. Якщо ця машина вийде з ладу, то і вся система контейнерного збору перестане функціонувати.

“Не функціонує воно до цього часу, тому що для того, щоб ця система могла працювати, потрібно мати достатню кількість обладнання, зокрема сміттєвозів. Для прикладу скажу вам. У нас один сміттєвоз в місті. Ми розставляємо по місту контейнера, баки і починаємо збирати сміття шляхом контейнерного. З якихось причин, це ж техніка, у нас сміттєвоз виходить з ладу і не може виїхати зібрати це сміття. Яка у нас буде ситуація в місті? Звичайно, ці баки наповняться, вивозитися не будуть.”, – підкреслив Віталій Федоренко.

Чи все-таки можливо переобладнати сміттєвоз?

Проте існує інша думка щодо переобладнання наявного сміттєвоза, про яку  редакції розповів колишній працівник КП “Жилкомсервіс” Олександр Щекодін.

“Маючі один повноцінно працюючий сміттєвоз для вивозу ТПВ, на якому час від часу необхідно проводити ТО чи ремонтні роботи. При цьому, забирати сміття з баків на той період буде неможливо. Але, на підприємстві є сміттєвоз, який також може працювати з вивантаженням сміттєвих баків, який і наразі працює по місту. Гідравлічна система в нього робоча. Тільки інша система захвату сміттєвого баку, яка не підходить під закуплені баки. Але це теж не проблема. Маючи власний досвід, я можу сказати що це можливо. Переобладнання сміттєвоза не займає великий час та не потребує великих коштів. Приведу Вам декілька прикладів. У місті Кременчук існує підприємство ViVa, яке займається виготовленням а також переобладнанням сміттєвозів. КП “Хмільниккомунсфер”, яке у 2019 році замовило ТОВ “Турбівський машинобудівний завод” переобладнання старих сміттєвозів на нові типи сміттєвих баків. Підприємство вирішило питання при заміні старих баків на нові з мінімальними фінансовими вкладанням”, – розповів Олександр Щекодін, в минулому працівник КП “Жилкомсервіс” та головний інженер КП “ВРЖП” у місті Часів Яр.

Читайте також:

• Вільногірці поділилися досвідом переходу на українську мову після повномасштабного вторгнення
• Як дорого хворіти на ГРВІ у Вільногірську: в яку суму обійдеться лікування

Людмила Дігтяр із Вільногірська роками вишиває картини — великі, багатоколірні, складні. Вона не продає свої роботи, не виставляє їх в інтернеті й не потребує визнання. Для неї вишивка — це тиша, концентрація і спосіб пережити непрості часи.

Журналістка Вілногірськ IN.UA поспілкувалась з Людмилою, деталі читайте в матеріалі.

Місто, робота і новий етап життя

Людмилі Дігтяр 59 років, у цьому році їй виповниться 60. Вона змалку живе у Вільногірську й каже, що місто їй подобається — тут минула значна частина її життя, тут вона працювала, виховувала дітей і згодом знайшла час для себе та улюбленої справи.

За першим фахом Людмила — лаборантка. Вона працювала у скляній лабораторії місцевого скляного заводу, а в період перебудови зайнялася підприємництвом — мала продуктові магазини. На пенсію жінка вийшла у 45 років за шкідливими умовами праці. Саме тоді в її житті почався новий етап — з’явилось більше часу для дому, дачі та творчості.

Як з’явилося хобі 

Вишивати Людмила почала приблизно у 40 років. Спершу — невеликі речі: рушники, сорочки, дрібні роботи. До великих картин дійшла поступово.

Причина була цілком практична.
“Мені захотілося повісити вдома гобелен. Подивилася на ціни — і подумала, що сама без рук? От із цього все і почалося”, — згадує вона.

Малювати Людмила вміє, але власним малюнкам не надає такої великої цінності, як вишиванню картин: це довга робота, де результат залежить від терпіння, точності й організації.

Перша картина, яка поїхала до Америки

Першою вишитою картиною стали лебеді — робота невелика, виконана за схемою. Сьогодні її вже немає в домі майстрині: картину вона подарувала подрузі, яка ще у 2000-х виїхала до США.

“На продаж я не вишиваю. Це дорого і людям не завжди потрібно. А от на подарунок — так, якщо людині це справді цінно”, — пояснює Людмила.

Усі свої роботи Людмила вишиває за готовими наборами від професійних дизайнерів. Вона не використовує картинки з інтернету: каже, що часто виходить зовсім не те, що на малюнку чи не те, що очікувала. Натомість замовляє повні набори зі схемами, полотном, нитками та усіма необхідними матеріалами, завдяки чому результат точно відповідає задуму, а також підтримує українських дизайнерів.

Наразі Людмила вишиває картини за схемами української дизайнерки Оксани Степанчук.

200 кольорів і два роки роботи

Сьогодні Людмилі цікаві лише великі картини — ті, що вимагають багато часу і сил. У деяких з них — до 200 відтінків ниток.

“Чи шити сорока кольорами, чи двісті — це велика різниця”, — усміхається вона.

Над однією картиною майстриня може працювати рік або два. В роботі зазвичай не більше двох полотен: одне — вдома, інше — на дачі. Починати багато робіт одночасно вона не любить — це складно організаційно, та й рами для великих картин недешеві.

Українські сюжети і особлива картина для онучки

Тематика робіт не прив’язана до одного жанру: Людмила вишиває те, що їй сподобалося. Це можуть бути пейзажі, образи, класичні сюжети.

Одна з нинішніх робіт — картина з образом Івана Сірка. Побачивши оригінал, вона настільки вразила Людмилу, що та замовила індивідуальну схему у дизайнерки Оксани Степанчук.

Та є картина, яку вона не подарує ніколи. На ній — сплячий янголятко, дивовижно схоже на її онучку в дитинстві.

“Вона висить у спальні. Дивлюся — і згадую, якою маленькою вона була”, — каже жінка.

Без соцмереж і без виставок

Свої картини Людмила ніде не показує, вона не веде соцмереж.

“Мені це не потрібно. Я вишиваю для себе, для дітей, для дому. Знайомі приходять — бачать, знають, чим я займаюся”.

Замовлень вона також не бере принципово. Вишивка для неї — не робота і не бізнес, а особиста справа.

Вишивка як спосіб пережити складні часи

У теперішній реальності вишивка стала для Людмили способом тримати внутрішню рівновагу.

“Чоловік сміється: як тільки я сідаю шити — мозок перезавантажується. Треба рахувати, слідкувати, бути зосередженою. Це дуже відволікає”.

А коли стає зовсім важко — рятує дача і робота з землею.
“Порився — і попустило”, — каже вона, жартуючи про “бактерії щастя” в ґрунті.

“Хай люди пробують і не побоюються”

Жодних гучних творчих мрій Людмила не має. Вона не ставить перед собою амбітних цілей — просто хоче завершити нинішні роботи і взятися за наступну масштабну картину.

А тим, хто сумнівається, чи варто починати займатися творчістю, радить просто спробувати: “Нема чого боятися. Комусь подобається вишивати, комусь — рибалка. Ми всі різні. Головне — робити те, що приносить задоволення”.

І, здається, саме в цій простій філософії — весь сенс її картин, у яких сотні кольорів, тисячі хрестиків і багато любові до процесу.

Читайте також:

Мрія про власну виставку: історія художниці з Вільногірська

Міністерство фінансів України оприлюднило підходи до можливих змін в оподаткуванні фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі, зокрема щодо ПДВ. Хоча впровадження новацій заплановане не раніше 2027 року ініціатива вже спричинила суспільний резонанс. Підприємці зареєстрували петицію до Президента, а бухгалтери на місцях попереджають: зміни можуть не зменшити тінь, а навпаки — посилити її.

Деталі читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

“Це не спростить систему, а змусить бізнес ховатися”— думка бухгалтерки з Вільногірська

Бухгалтерка з Вільногірської громади Катерина, яка веде фізичних осіб-підприємців першої, другої, третьої груп та загальної системи, скептично оцінює потенційні наслідки ініціативи.

За її словами, обов’язкова реєстрація платниками ПДВ для ФОП із більшими оборотами не означає, що підприємці масово почнуть працювати “в білу”.

“Ті, хто сам себе веде, не будуть повноцінно тягнути ПДВ. Це складне адміністрування, постійні звіти, ризики блокування податкових накладних”, — каже бухгалтерка.

Катерина прогнозує, що частина підприємців у разі перевищення обороту в 1 мільйон гривень обиратиме не легалізацію, а інші шляхи:

“Хтось просто закриється, а хтось почне ділитися — відкривати кілька менших ФОПів, щоб кожен був “до мільйона””.

Окрема проблема, за її словами, — безготівкові розрахунки.

“Підприємці вже зараз кажуть: по терміналу потрібно менше проводити оплату. Люди з картками будуть змушені знімати готівку. Це вдарить і по покупцях, і по прозорості”, — зазначає вона.

Катерина наголошує: ПДВ — це не лише додаткові податки, а й значно складніше адміністрування, до якого багато малих підприємців і бухгалтерів просто не готові.

“Податкові накладні блокують постійно. Щоб розблокувати, треба договори, товарно-транспортні накладні, підтвердження походження товару. Як це все вести малому бізнесу — велике питання”, — говорить бухгалтерка.

“20% податку одразу піднімуть ціни” — думка підприємниці

Журналістка також поспілкувалася з підприємицею з Вільногірська Оксаною. Вона вважає, що запровадження ПДВ для ФОП із великими оборотами неминуче вдарить по споживачах.

“Я скажу прямо: введення ПДВ у 20% одразу й миттєво підніме ціни для людей. При обороті мільйон гривень ще платити 20% — це може просто вбити малий бізнес”, — зазначає підприємиця.

За словами Оксани, утримувати ціни на нинішньому рівні підприємці не зможуть.

“Якщо не підвищувати ціни й не вводити нові тарифи — це буде крах. Дорожчає логістика, продукти, усе зростає в ціні, а додатковий податок лише посилить цей тиск”, — каже вона.

Підприємиця також підтвердила, що планує підтримати електронну петицію ФОПів: “Звичайно, я її підпишу. Я вважаю, що нас мають почути”, — додає Оксана.

Що саме пропонує Міністерство фінансів

У Міністерстві фінансів наголошують: ідеться не про автоматичне скасування пільг чи примусову реєстрацію всіх ФОП платниками ПДВ. Відомство декларує відкритість до діалогу з бізнесом, профільними асоціаціями та експертним середовищем для напрацювання комплексного рішення.

Запропоновані підходи мають:

• забезпечити рівні правила для підприємців із подібними оборотами;
• зменшити використання спрощеної системи для агресивної оптимізації, дроблення бізнесу, “сірого імпорту” та контрабанди;
• захистити сумлінний малий бізнес.
  

Впровадження можливих змін планується не раніше 2027 року, що, за словами Міністерства фінансів, дає час для публічного обговорення, доопрацювання механізмів та підготовки підприємців.

Бюджет війни і зобов’язання перед Міжнародним валютним фондом

Міністерство фінансів пояснює ініціативу фінансовими реаліями воєнного часу. В умовах повномасштабної агресії РФ усі власні надходження Україна спрямовує на сектор безпеки й оборони, потреби якого постійно зростають.

Для прикладу, у проєкті держбюджету 2026 на оборону та безпеку передбачено понад 2,8 трильйон гривень.

Саме тому детінізацію визначено одним із пріоритетів нової програми співпраці з Міжнародним валютним фондом на 2026–2029 роки. У межах переговорів Україна взяла зобов’язання підготувати зміни до Податкового кодексу щодо можливого розширення кола платників ПДВ серед ФОП із річним оборотом понад 1 мільйон гривень.

Петиція до Президента: бізнес просить зупинитися

На тлі ініціативи Міністерства фінансів фізичні особи-підприємці зареєстрували електронну петицію на сайті Президента України з вимогою відкликати ініціативу щодо обов’язкової реєстрації платниками ПДВ для платників єдиного податку з оборотом понад 1 мільйон гривень з 1 січня 2027 року та ініціювати перегляд домовленостей з МВФ щодо збереження спрощеної системи оподаткування.

Автор петиції наголошує на ризиках суспільної напруги, інформаційної безпеки та втрати довіри до державної політики в умовах війни.

Станом на сьогодні петицію підписали 9 923 особи з 25 000 необхідних, до завершення збору підписів залишається 84 дні.

Читайте також:

Що закуповувала Вільногірська центральна міська лікарня у грудні 2025 року: від хлібу до радіатору