У Вільногірську витратили понад 9 мільйонів на контейнерний збір сміття

Контейнери для сміття придбали у 2024 році, однак вони досі не встановлені. Також не встановили спеціальні майданчики для сміттєвих баків, які теж придбали у 2024 році. Що заважає і що треба робити для розв’язання задачі, обговорили на депутатській комісії.

Як у Вільногірську планують розв’язувати проблему зі сміттям розповість Вільногірськ IN.UA

Як розв’язувати проблему сміття у Вільногірську?

Під час засідання постійної комісії Вільногірської міської ради міський голова Володимир Василенко розповів, що для встановлення баків, крім поточних питань, необхідно розглянути додаткові аспекти. Він зазначив, що контейнери та майданчики для них вже в наявності, але потрібно забезпечити проїзд до полігону. Раніше вже пропонував виділити на ці потреби близько 300 тисяч гривень, однак фінансування так і не було надано.

“Заїзд на полігон потрібно було розчистити, відремонтувати ями. На полігоні є майданчик, який укладений плитами та є ділянка, яка не облаштована. Це колишній кар’єр. На цей майданчик машини завозять сміття, потім бульдозером це сміття згортають в яму”, – розповів Володимир Василенко.

Крім того, міський голова переконаний, що потрібно придбати для міста резервний сміттєвоз, який буде працювати, якщо основний вийде з ладу. На закупівлю першого сміттєвозу витратили 5,2 мільйона гривень.

Міський голова Володимир Василенко зазначив, що раніше вже пропонували запустити проєкт частково, проте КП “Жилкомсервіс” відмовилося працювати за такою схемою. Також він наголосив, що у місті досі немає затвердженого плану управління відходами. За його словами, причина цього — відсутність відповідного плану на регіональному рівні, який мала розробити Дніпропетровська обласна адміністрація.

У 2020 році Дніпропетровська обласна рада ухвалила “Регіональний план управління відходами у Дніпропетровській області до 2030 року”. Проте наразі цей план не відповідає чинному законодавству, і в обласній раді розробляють новий варіант. Як пояснили в Дніпропетровській обласній раді, робота над планом триває.

Водночас заступник міського голови Ростислав Варницький повідомив, що новий план планують розробити в березні 2025 року, за умови виділення необхідних коштів.

Чому баки для сміття не можуть встановити?

За словами заступника міського голови Ростислава Варницького, на закупівлю контейнерів було витрачено 848,9 тисячі гривень, а на виготовлення металевих конструкцій для їх розміщення – 3,36 мільйона гривень.

Ситуацію прокоментував депутат міської ради Володимир Мельник, який вирішив уточнити витрати на сміттєві баки.

“Гроші витратили, а вони вже працюють? Громадяни користуються вже? У мене таке враження, начебто “Жилкомсервіс” як паразит на “тілі” місцевого бюджету”, – відреагував Володимир Мельник.

Станом на 25 лютого 2025 року майданчики для сміттєвих баків не встановили. Адреси для їх розміщення затвердили ще в червні 2024 року. 

Спецтехніка для збору сміття

Поки Вільногірськ користується старим сміттєвозом, та він не підходить для роботи з наявними контейнерами. 

Для уточнення можливості переобладнання старого сміттєвоза, та причини того, чому майданчики досі не встановлені, редакція Вільногірськ IN.UA звернулась головного інженера КП “Жилкомсервіс” Віталія Федоренка. 

“Це переобладнання неможливо зробити. З технічними, для того, щоб перейти на іншу систему збору, в нашому випадку на контейнерну, з використанням контейнерів, потрібні сміттєвози, які пристосовані для цього”, – головний інженер КП “Жилкомсервіс” Віталій Федоренко.

Також Віталій Федоренко зазначив, що місто має лише один сміттєвоз який пристосований до роботи з новими баками. Якщо ця машина вийде з ладу, то і вся система контейнерного збору перестане функціонувати.

“Не функціонує воно до цього часу, тому що для того, щоб ця система могла працювати, потрібно мати достатню кількість обладнання, зокрема сміттєвозів. Для прикладу скажу вам. У нас один сміттєвоз в місті. Ми розставляємо по місту контейнера, баки і починаємо збирати сміття шляхом контейнерного. З якихось причин, це ж техніка, у нас сміттєвоз виходить з ладу і не може виїхати зібрати це сміття. Яка у нас буде ситуація в місті? Звичайно, ці баки наповняться, вивозитися не будуть.”, – підкреслив Віталій Федоренко.

Чи все-таки можливо переобладнати сміттєвоз?

Проте існує інша думка щодо переобладнання наявного сміттєвоза, про яку  редакції розповів колишній працівник КП “Жилкомсервіс” Олександр Щекодін.

“Маючі один повноцінно працюючий сміттєвоз для вивозу ТПВ, на якому час від часу необхідно проводити ТО чи ремонтні роботи. При цьому, забирати сміття з баків на той період буде неможливо. Але, на підприємстві є сміттєвоз, який також може працювати з вивантаженням сміттєвих баків, який і наразі працює по місту. Гідравлічна система в нього робоча. Тільки інша система захвату сміттєвого баку, яка не підходить під закуплені баки. Але це теж не проблема. Маючи власний досвід, я можу сказати що це можливо. Переобладнання сміттєвоза не займає великий час та не потребує великих коштів. Приведу Вам декілька прикладів. У місті Кременчук існує підприємство ViVa, яке займається виготовленням а також переобладнанням сміттєвозів. КП “Хмільниккомунсфер”, яке у 2019 році замовило ТОВ “Турбівський машинобудівний завод” переобладнання старих сміттєвозів на нові типи сміттєвих баків. Підприємство вирішило питання при заміні старих баків на нові з мінімальними фінансовими вкладанням”, – розповів Олександр Щекодін, в минулому працівник КП “Жилкомсервіс” та головний інженер КП “ВРЖП” у місті Часів Яр.

Читайте також:

• Вільногірці поділилися досвідом переходу на українську мову після повномасштабного вторгнення
• Як дорого хворіти на ГРВІ у Вільногірську: в яку суму обійдеться лікування

З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини. 

Деталі — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

З чого все почалося

Рішення стати патронатною родиною часто народжується не з плану, а з відчуття. Саме так сталося і в цій історії — поштовхом стала війна та велика кількість дітей, які потребували допомоги.

“Почалася війна, і було дуже багато діток. В інтернеті писали, що треба брати дітей. Я пройшла навчання, і якось так — підійшла до чоловіка і кажу: “Треба, давай спробуємо”. І все”, — згадує Ірина Іванова. 

Примітка. Патронатна родина — це форма тимчасового догляду за дитиною, що опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту на нетривалий проміжок часу. 

Перші дні патронату та перші труднощі 

Ірина стала першою патронатною вихователькою у своїй громаді. Перший досвід виявився емоційно складним, незважаючи навіть на те, що вона — мати п’яти біологічних дітей.

“Перший випадок — це дівчинка з інвалідністю, підтримка рідних та команди була дуже необхідна, так як були труднощі. Я навіть телефонувала старості нашої громади та казала, що більше не хочу бути патронатною вихователькою. А вона говорила — зателефонуєш зранку , а зранку я вже їй не дзвонила”, — каже Ірина. 

З часом труднощі почали відступати, а родина — зміцнюватися .

“Місяць, два,  та вже три роки — і ти розумієш, що це твоє покликання. Ми стали великою командою”, — додає Ірина. 

Як троє братів знайшли постійний дім 

Підсумовуючи, Ірина стала патронатною вихователькою для 13 дітей. Згодом подружжя взяло під опіку трьох братів-підлітків. Один із них мав складну історію та проблеми із законом.

“Він крав, бешкетував, усе ламав. Але ми переживали, що якщо його віддамо, його не зрозуміють. І зрозуміли, що ці діти народжені сердцем, вони наші”, — каже Ірина. 

Попри страхи, родина вирішила не відступати: 

“Звісно, думали: а раптом не впораємось? Але потім: а що, впораємось. І впоралися”, — ділиться жінка. 

Сьогодні хлопці залишаються частиною сімʼї, один з них, навіть після досягнення повноліття. 

“Він вже документально вибув, йому 18 років. Але нікуди від нас не пішов — живе з нами”, — розповідає Ірина Іванова. 

Для майбутніх патронатних вихователів Ірина має пораду: не боятися зробити перший крок. Страх, втома і бажання опустити руки — це нормально. Головне у такі моменти — мати підтримку та людей, які скажуть “Ми з усім впораємося” або запитає “Як ти сьогодні?”. Ними можуть стати рідні та близькі, фахівці соціальної служби або члени міждисциплінарної команди.

Сьогодні у великій родині виховується одразу 11 дітей — як рідні, так і ті, хто потребує тимчасового захисту або постійного дому. І, попри всі труднощі, вони живуть, як єдине ціле. 

“У нас немає ревнощів. Ми всі, як рідні. Якщо є проблема — вирішуємо разом. Це такий фундамент сімʼї”, — підсумовує Ірина 

Читайте також:

Єдина патронатна родина у Вільногірську: як живе сім’я Слісаренків і чому залишаються без належної підтримки

Кабінет Міністрів України затвердив правила проведення конкурсів для митців та виробників контенту в межах президентської ініціативи “1000 годин українського контенту”. Держава готова інвестувати мільярди гривень у створення якісних вітчизняних фільмів, музики та навіть відеороликів для соцмереж.

Редакція Вільногірськ IN.UA розповідає, хто, на що і як зможе отримати фінансування.

“1000 годин українського контенту”: ціль програми

Попри тривалу повномасштабну війну, частина українців, особливо молодь, продовжує споживати російський контент. Дослідження компанії Gradus Research доводять, що цей вибір продиктований переважно звичкою, впливом оточення та банальною нестачею якісної вітчизняної альтернативи. Адже глядач обирає те, що якісно знято, емоційно близько та легкодоступно.

Головна мета нової програми — не просто обмежити ворожий вплив, а створити конкурентний, цікавий та затребуваний український продукт.

“Наше завдання — наповнити інформаційний простір українськими історіями, посилити культуру і стійкість суспільства“, — наголосила віцепрем’єрка з гуманітарної політики та міністерка культури Тетяна Бережна.

На які проєкти можна отримати гроші

Ініціатива, яку реалізуватиме Міністерство культури, охоплює надзвичайно широкий спектр напрямів. Державну підтримку через відкриті конкурси зможуть отримати автори таких форматів:

• ігрові фільми та серіали;
• неігрові документальні проєкти;
• анімаційні фільми та серіали;
• спеціальний контент для дитячої аудиторії;
• сучасна музика;
• перформативне та візуальне мистецтво;
• масштабні аудіовізуальні шоу;
• короткі відеоролики для соціальних мереж.

Як працюватиме відбір та коли подавати заявки

Механізм розподілу коштів обіцяють зробити максимально прозорим. Урядовці зазначають, що програма працюватиме виключно через відкриті конкурси. Кожен проєкт проходитиме оцінку незалежних експертів та етап публічного пітчингу (захисту ідеї перед комісією).

Прийом заявок від креаторів стартує вже найближчими днями — з 3 квітня 2026 року. Кампанія збору ідей триватиме до червня включно.

Мільярдні інвестиції в економіку та безпеку

Програму “1000 годин українського контенту” ще у вересні 2025 року анонсував президент Володимир Зеленський. Як пояснив голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, глава держави закликав уряд не просто запустити ініціативу, а й гарантувати їй реальне фінансування.

Згідно з ухваленим бюджетом на 2026 рік, на реалізацію цього проєкту заклали майже 4 мільярди гривень (із загальних 16,1 мільярда, передбачених для Мінкульту).

Посадовці підкреслюють, що це не просто витрати на розваги, а серйозний економічний крок. Програма має стимулювати розвиток креативних індустрій, створити нові робочі місця, залучити додаткові інвестиції та забезпечити зростання ринку загалом.

“Інвестування в культурний продукт сьогодні — це інвестиція в цінності, ідентичність і безпеку держави“, — підсумували в Міністерстві культури.

Читайте також:

Збитки через “постачальника останньої надії”: у “Жилкомсервісу” забирають ще 2,5 млн грн