На початку повномасштабного вторгнення в Україні діяло 8 782 церков Московського патріархату. З них лише 685 перейшли до Православної Церкви України.

Про це йдеться на сторінці Опендатабот. 

ПЦУ у регіонах

На Дніпропетровщині лише одна церква перейшла до ПЦУ. В області й надалі діють 526 церков країни-агресорки. 

Таким чином, Дніпропетровська область розділяє друге місце за кількістю церков Московського патріархату з Вінницькою областю. Проте найбільше таких релігійних установ на Донеччині — 683.

Загалом в Україні досі діють 8 097 проросійських церков.

Відомо, що пік переходів до Православної Церкви України відбувся у 2023 році — тоді до ПЦУ навернулося 386 громад. Проте з грудня минулого року по квітень 2024 їх кількість зросла всього на 96 церков.

Найбільше установ змінили своє релігійне спрямування у Київській області — 164, а також Хмельницькій — 155 та Вінницькій — 75.

За даними Опендатабот, попри таку велику кількість діючих проросійських церков лише 22 з них вказують приналежність до Московського патріархату у своєму найменуванні.

Варто зазначити, що 19 жовтня 2023 року Верховна Рада у першому читанні підтримала законопроєкт 8371 про заборону діяльності релігійних організацій, пов’язаних з державою-агресором. Нині він готується до другого читання.

Читайте також:

• «Маємо не забувати, завдяки кому ми можемо святкувати»: вільногірці поділилися своїми думками про Великдень
• У Вільногірську відбувся великодній благодійний ярмарок

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

У вівторок, 15 липня, у Вільногірську на Площі Героїв з’явилося 81 маленьких прапорців із іменами загиблих військовослужбовців, які віддали життя за незалежність України.

Про це повідомляє журналістка Вільногірськ IN.UA, яка була присутня на заході.

У Вільногірську вшанували пам’ять загиблих військовослужбовців

Ініціаторкою акції стала Тетяна Звягінцева — представниця спілки “Родини полеглих Героїв”. Саме вона запропонувала ідею встановлення прапорців як спосіб вшанування пам’яті. Спочатку планувалося реалізувати задум пізніше, але з огляду на символічність дати, приуроченої до Дня української державності, захід провели саме цього дня.

“Ми, українці, — як одна родина. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших Захисників — тих, хто віддав життя за кожного з нас. Це були наші діти, чоловіки, доньки, найближчі та найрідніші люди. Для нас вони — святі. Я хочу звернутися до всіх: давайте разом шанувати наше місто, берегти його й дбати про нього. Бо за нього поклали життя наші Герої”, – наголосила Тетяна Звягінцева.

Серед тих, хто цього дня прийшов на Площу Героїв у Вільногірську, був і Тарас Шевченко — місцевий мешканець, який встановив прапорець пам’яті на честь свого батька.

“Шевченко Максим Олександрович, 1982 року народження. Він загинув у 2022-му на Донецькому напрямку”, — коротко поділився хлопець.

Максим служив в Національній гвардії і загинув на донецькому напрямку, а тепер його ім’я — серед 81 Героя, які віддали життя за Україну й чия пам’ять вшанована на Площі.

На запитання, чому важливо зберігати й передавати цю пам’ять, Тарас відповідає просто, але з переконанням: “Це наша пам’ять. Її треба вшановувати. Це наша історія. Ми маємо знати, хто віддав життя за нас”.

Серед тих, хто цього дня встановлював прапорці пам’яті у Вільногірську, була й Людмила Олександрівна. Вона прийшла вшанувати свого сина — Біду Руслана Юрійовича.

Руслан народився у 1984 році. До повномасштабної війни не воював, але у травні 2024 року був мобілізований із Харківської області. Саме звідти його і призвали до лав ЗСУ. Служив у піхоті. Родина військового евакуювалася у Вільногірськ.

“Загинув у серпні, майже одразу після того, як пішов на фронт. Це був Курський напрямок, — розповідає мати. — Його поранили, він ще п’ять днів жив у київському військовому госпіталі, але врятувати не змогли”.

Руслан ніколи не був у Вільногірську — сюди родина переїхала вже, у березні 2022 року. Сам Руслан загинув 2024 році. Проте саме тут його й поховали: у рідному місті Попасній залишатися було неможливо через окупацію. Руслан працював рейщиком у кузнечному цеху вагоноремонтного заводу, був простим робітником.

“Він був дуже турботливим, завжди допомагав по дому”, — згадує мати.

На запитання, чому вона вважає важливим зберігати пам’ять про загиблих, Людмила відповідає просто і з болем: “Я думаю, що вони там відчувають, що про них пам’ятають. А мені й досі не віриться, що його немає. Хоча поховали вже, і все”.

Також до вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців долучився і міський голова Вільногірська Володимир Василенко і Антон Боклаг, секретар міської ради.

У середу, 16 липня, у Вільногірську відбудеться трансформаційна практика нейрографіки на тему “Залучення фінансових потоків”.

Про це повідомили на сторінці у Facebook Життєстійкості Вільногірськ.

Учасники матимуть змогу

• активувати нові нейронні зв’язки, пов’язані з фінансовим достатком;
• пропрацювати авторський алгоритм “Фінансовий потік”;
• пройти емоційне оновлення та змінити власне ставлення до грошей.

Практику проведуть психологи Людмила Краснощок та Ірина Сміяненко. Участь у заході безоплатна, але потребує попередньої реєстрації.

Захід пройде в офлайн-форматі за адресою: вул. Юрія Устенка, 29. Початок о 17:15.

Для запису телефонуйте:+38 (067) 914-51-82+38 (096) 783-58-47.