Мешканка Вільногірська Світлана Штамбург до початку повномасштабної війни була відома як швачка з великим досвідом. 24 лютого 2022 року внесло багато змін в її життя. За понад два роки вона встигла стати частиною волонтерського руху та відшивати для захисників й захисниць необхідний одяг, навчитися нового ремесла та стати майстринею ювелірної справи.

Жінка поділилася своєю історією з редакцією Вільногірськ.IN.UA, розповіла про свою волонтерську діяльність та про те, як знайшла себе у новій професії. 

Навички швачки знадобилися під час повномасштабного вторгнення

Понад 20 років Світлана Штамбург професійно займалася швейною справою. Шила на замовлення клієнтів все, від постільної білизни до весільних суконь. Наближення повномасштабної війни жінка відчувала ще до її початку. Безсонна ніч з 23 по 24 лютого 2022 року, паніка та страх перших днів війни не обійшли її родину стороною. Але вони зберегли бажання та впевненість залишатися вдома у місті. 

«23-го напередодні ми з чоловіком дивилися звернення Путіна і тоді ми зрозуміли, що це все, що це починається війна. Вже в ту ніч ми майже не спали, тому що відстежували телеграм-канали: де вибухи, де прильоти. Ну і так пройшло десь місяці два. Не було сну, не знали, що робити. Бігти в підвали, чи ні, йти до сховища, але таких тут немає. Нічого не зрозуміло. Була трошки паніка, трошки трусило. Але продовжували жити, продовжували працювати, тому що розуміли, що звідси ми нікуди не поїдемо. Ми з чоловіком вирішили, якщо прилетить щось, то значить така доля, краще вмерти у власному ліжку. Так, власне, і залишилися», — розповідає Світлана.

Під час повномасштабної війни навички та професія Світлани стали дуже потрібні для Сил оборони. Адже захисники та захисниці потребували різних елементів одягу та оснащення, яке не завжди можна було швидко знайти чи отримати. Так жінка долучилася до волонтерського руху людей, які займалися шиттям балаклав, розгрузок, плитоносок та інших необхідних речей для військових. 

«Коли прийшла повномасштабна, з’явилася потреба у балаклавах, розгрузках, плитоносках. Хлопці мені привозили з сусіднього села величезні важезні плити, я обшивали їх. Вони там десь їх вивозили на стрільбище, відстрілювали, тестували. Тільки балаклав десь на пару рулонів пошито було», — згадує жінка.

Світлана розповідає, що волонтерський рух тоді швидко організувався та залучив всіх, хто може допомогти, в тому числі і її. Жінка працювала разом ще з однією волонтеркою, Нелею Фурман. У них в команді швидко налагодилася робота: Неля збирала донації на картку, шукала та закуповувала тканину та разом зі Світланою займалася шиттям. Люди працювали там, де була можливість. Хтось знайшов спільне приміщення у місті, хто робив все вдома. Всі справи робили суто за власної ініціативи та власними силами. 

Зміна виду діяльності

Жінка згадує, що тоді у людей був запал, всі дуже швидко об’єдналися задля спільної мети. Але згодом люди почали втомлюватися, у них скоротилися можливості для допомоги. Адже постійно жити в напрузі, стресі та роботі складно морально. Тоді Світлана зрозуміла, що хоче змін у своєму житті. 

«Я потім якось заморилася і вирішила, що треба щось в житті міняти. Моя подруга натикалася на таку об’яву у Фейсбуці, що шукають жінку з можливістю навчання на ювеліра. І тоді я вирішила відгукнутися. Зараз я вже вивчилася і тепер працюю ювеліром», — розповідає Світлана Штамбург.

Світлана вже працює у ювелірній майстерні Вільногірська та займається ремонтом прикрас. Жінка дотримується свого рішення залишатися жити вдома і будує своє життя тут. Хоч війна й накладає свої обмеження на створення планів на майбутнє, але Світлана бажає бачити розквіт міста та продовжувати жити чесною працею. 

«Хочу просто жити, працювати, робити те, що вмію, те, що приносить задоволення мені та людям. Хочу, щоб місто трошки ожило, трошки розквітло. Грандіозних планів не будую. Війна нас дуже обмежує у мріях про майбутнє, бо ми не впевнені, що з нами буде завтра, через місяць, через пів року», — каже майстриня.

Читайте також:

• «Українській мові мене навчили російські ракети»: як вільногірка Неля Фурман стала волонтеркою
• 60 днів у гуманітарному штабі без вихідних: як освітянка стала волонтеркою
• У Вільногірську небайдужі містяни та волонтери Карітас Камʼянське провели толоку

У п’ятницю, 12 вересня, у Вільногірську відбулися заходи з нагоди Дня фізичної культури та спорту України. Цього року свято припадає на 13 вересня.

Про це повідомляє журналістка Вільногірськ IN.UA, яка була присутня на заході.

День фізичної культури у Вільногірську

Святкування пройшло на площі біля спортивного комплексу “Авангард”. На заході зібралися юні спортсмени, їхні тренери, батьки, викладачі.

Під час заходу лунав гімн та вшанували пам’ять загиблих героїв хвилиною мовчання.

Спортивні команди продемонстрували свої вміння.

У коментарі журналістам Вільногірськ IN.UA тренер з греко-римської боротьби Валерій Должиков зазначив, що під час заходу демонструвалися навички з боксу та футболу. Водночас його вихованці не мали змоги виступити через технічні обмеження — необхідне спортивне знаряддя не вдалося винести на вулицю.

Тренерка з пауерліфтингу Наталія Зінчук у коментарі журналістам підкреслила:

”Мама одного з вихованців Анастасія Бондар наголосила:

“Площа біля “Авангарду” наповнилася енергією, рухом і гордістю — саме тут зібрались ті, хто щодня формує силу майбутньої нації: юні спортсмени, їхні тренери, батьки, викладачі й ті, хто щиро вболіває за розвиток спорту у місті. Свято стало нагадуванням: фізична культура — це не лише про медалі. Це про силу волі, витримку, командний дух. Про вміння не здаватися й тримати удар — на рингу, на полі, у житті”.

Також вона додала, що на святі свої вміння демонстрували спортивні команди, вихованці секцій боксу. Кожен виступ — це результат щоденних тренувань.

Читайте також:

У Вільногірську відзначили День фізичної культури та спорту відкритими уроками з пауерліфтингу

У четвер, 17 липня, Вільногірська громада отримала новий шкільний автобус. Який призначений для перевезення учнів до закладів освіти та у зворотному напрямку, зокрема дітей з обмеженою мобільністю.

Про це повідомляє Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради.

Громада отримала шкільний автобус

Автобус придбано в рамках реалізації публічного інвестиційного проєкту “Шкільні автобуси”, спрямованого на забезпечення доступу до освіти. Закупівлю здійснено за кошти державного бюджету за умов співфінансування з бюджету Вільногірської міської територіальної громади.

Водночас на сторінці Вільногірської міської ради у Facebook, міський голова Володимир Василенко привітав жителів з Днем громади та висловив вдячність усім мешканцям міста і сіл, трудовим колективам установ, підприємств і організацій, фермерам і працівникам фермерських господарств, підприємцям, громадським організаціям і об’єднанням, тимчасово переміщеним особам, пенсіонерам і молоді — за всі добрі справи, зроблені на благо громади та країни.

Окремо він подякував захисникам, які захищають незалежність і суверенітет України на передовій, і вшанував пам’ять тих, хто загинув за свободу та майбутнє держави.

“У цю символічну дату, надійшла й приємна новина — громада отримала новий шкільний автобус для перевезення дітей із сіл до освітніх закладів міста і додому”, – наголосив Володимир Василенко.

Нагадаємо, раніше редакція Вільногірськ IN.UA писала, що у громаді передбачили 760 тисяч гривень на співфінансування придбання шкільного автобуса. Тоді начальниця відділу освіти Ірина Бойко повідомила, що на сесію Вільногірської міської ради планується винести питання щодо фінансування облаштування укриттів уздовж маршруту, технічного обслуговування автобуса, заробітної плати водія та вихователя-супроводжувача. Усі витрати покриватимуться з міського бюджету.

Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа @Lviv Media Forum. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.