Мешканка Вільногірська Світлана Штамбург до початку повномасштабної війни була відома як швачка з великим досвідом. 24 лютого 2022 року внесло багато змін в її життя. За понад два роки вона встигла стати частиною волонтерського руху та відшивати для захисників й захисниць необхідний одяг, навчитися нового ремесла та стати майстринею ювелірної справи.

Жінка поділилася своєю історією з редакцією Вільногірськ.IN.UA, розповіла про свою волонтерську діяльність та про те, як знайшла себе у новій професії. 

Навички швачки знадобилися під час повномасштабного вторгнення

Понад 20 років Світлана Штамбург професійно займалася швейною справою. Шила на замовлення клієнтів все, від постільної білизни до весільних суконь. Наближення повномасштабної війни жінка відчувала ще до її початку. Безсонна ніч з 23 по 24 лютого 2022 року, паніка та страх перших днів війни не обійшли її родину стороною. Але вони зберегли бажання та впевненість залишатися вдома у місті. 

«23-го напередодні ми з чоловіком дивилися звернення Путіна і тоді ми зрозуміли, що це все, що це починається війна. Вже в ту ніч ми майже не спали, тому що відстежували телеграм-канали: де вибухи, де прильоти. Ну і так пройшло десь місяці два. Не було сну, не знали, що робити. Бігти в підвали, чи ні, йти до сховища, але таких тут немає. Нічого не зрозуміло. Була трошки паніка, трошки трусило. Але продовжували жити, продовжували працювати, тому що розуміли, що звідси ми нікуди не поїдемо. Ми з чоловіком вирішили, якщо прилетить щось, то значить така доля, краще вмерти у власному ліжку. Так, власне, і залишилися», — розповідає Світлана.

Під час повномасштабної війни навички та професія Світлани стали дуже потрібні для Сил оборони. Адже захисники та захисниці потребували різних елементів одягу та оснащення, яке не завжди можна було швидко знайти чи отримати. Так жінка долучилася до волонтерського руху людей, які займалися шиттям балаклав, розгрузок, плитоносок та інших необхідних речей для військових. 

«Коли прийшла повномасштабна, з’явилася потреба у балаклавах, розгрузках, плитоносках. Хлопці мені привозили з сусіднього села величезні важезні плити, я обшивали їх. Вони там десь їх вивозили на стрільбище, відстрілювали, тестували. Тільки балаклав десь на пару рулонів пошито було», — згадує жінка.

Світлана розповідає, що волонтерський рух тоді швидко організувався та залучив всіх, хто може допомогти, в тому числі і її. Жінка працювала разом ще з однією волонтеркою, Нелею Фурман. У них в команді швидко налагодилася робота: Неля збирала донації на картку, шукала та закуповувала тканину та разом зі Світланою займалася шиттям. Люди працювали там, де була можливість. Хтось знайшов спільне приміщення у місті, хто робив все вдома. Всі справи робили суто за власної ініціативи та власними силами. 

Зміна виду діяльності

Жінка згадує, що тоді у людей був запал, всі дуже швидко об’єдналися задля спільної мети. Але згодом люди почали втомлюватися, у них скоротилися можливості для допомоги. Адже постійно жити в напрузі, стресі та роботі складно морально. Тоді Світлана зрозуміла, що хоче змін у своєму житті. 

«Я потім якось заморилася і вирішила, що треба щось в житті міняти. Моя подруга натикалася на таку об’яву у Фейсбуці, що шукають жінку з можливістю навчання на ювеліра. І тоді я вирішила відгукнутися. Зараз я вже вивчилася і тепер працюю ювеліром», — розповідає Світлана Штамбург.

Світлана вже працює у ювелірній майстерні Вільногірська та займається ремонтом прикрас. Жінка дотримується свого рішення залишатися жити вдома і будує своє життя тут. Хоч війна й накладає свої обмеження на створення планів на майбутнє, але Світлана бажає бачити розквіт міста та продовжувати жити чесною працею. 

«Хочу просто жити, працювати, робити те, що вмію, те, що приносить задоволення мені та людям. Хочу, щоб місто трошки ожило, трошки розквітло. Грандіозних планів не будую. Війна нас дуже обмежує у мріях про майбутнє, бо ми не впевнені, що з нами буде завтра, через місяць, через пів року», — каже майстриня.

Читайте також:

• «Українській мові мене навчили російські ракети»: як вільногірка Неля Фурман стала волонтеркою
• 60 днів у гуманітарному штабі без вихідних: як освітянка стала волонтеркою
• У Вільногірську небайдужі містяни та волонтери Карітас Камʼянське провели толоку

Українські захисники та захисниці мають право на безкоштовне зубопротезування в медичних закладах, що уклали договір з Національною службою здоров’я України (НСЗУ).

Про це повідомили в НСЗУ на запит редакції Вільногірськ.IN.UA.

Де у Вільногірську можна отримати стоматологічні послуги

Як йдеться у відповіді на запит журналістів, військовослужбовці можуть отримати послуги в КП “Вільногірська центральна Міська Лікарня”, що має відповідну угоду з НСЗУ.

Вартість стоматологічної допомоги не повинна перевищувати 34 966 гривень. Вартість послуги покривається за рахунок державного бюджету.

Крім того, як пояснили в НСЗУ, військові для отримання послуги з зубопротезування можуть безпосередньо звертатися до медичного закладу особисто або через представника, подавши заяву та оригінали документів.

Перелік документів, які необхідні для того, щоб скористатися послугою:

• паспорт громадянина України;
• облікова картка платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
• посвідчення встановленого зразка згідно з додатком 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 “Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни” (ЗП України, 1994 р., № 9, ст. 218; 2022 р., № 19, ст. 1038).

Водночас, для отримання безоплатного зубопротезування військовослужбовець має надати такі посвідчення:

1. Посвідчення учасника бойових дій для осіб, які брали участь у бойових діях.

2. Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни для осіб, які отримали інвалідність під час війни.

3. Посвідчення учасника війни або військовий квиток для осіб рядового, сержантського та старшинського складу.

4. Довідка учасника бойових дій для осіб, які брали участь у захисті України під час антитерористичної операції або операції Об’єднаних сил.

Посвідчення має бути дійсне на момент подання заяви.

Контакти: Центральна міська лікарня знаходиться за адресою: вулиця ім. Ю. Устенка, 72, номер телефону 068 909 33 96.

Нагадаємо, у 2025 році Уряд продовжив проєкт з надання безоплатної стоматологічної допомоги та зубопротезування для захисників і захисниць. Витрата послуг на зубопротезування покривається за рахунок державного бюджету. Зокрема на Дніпропетровщині працює 10 лікарень, де військові та ветерани можуть безоплатно вилікувати зуби або зробити протезування.

Читайье також:

• Зниження цін на ліки: ще понад 100 препаратів стануть дешевшими у квітні
• В Україні оштрафували аптеки на суму понад 200 тисяч гривень за підвищені ціни на ліки

З 3 по 7 березня 2025 року у Вільногірському ліцеї №4 пройшов Тиждень мистецтв, у рамках якого свою персональну виставку представила Аріна Затульна, учениця 6-А класу. Редакція Вільногірськ.IN.UA поспілкувалася з бабусею Аріни Затульної, яка розповіла про перші кроки онуки у світі мистецтва, її улюблені техніки та натхнення.

Деталі читайте на Вільногірськ.IN.UA 

На персональній виставці, юна мисткиня представила свої малюнки, виконані в різних техніках, а також вироби декоративно-ужиткового мистецтва. 

Мистецький шлях Аріни розпочався ще в дитячому садочку, коли вона почала захоплюватися малюванням і ліпленням. Тоді дівчинку записали до гуртка з малювання у Палаці культури та спорту “Металург”. 

“17 квітня 2018 року Аріна почала малювати у гуртку, їй ще не було 5 рочків”, – каже бабуся дівчинки, Світлана Іванівна. 

Першою роботою Аріни був малюнок “Русалонька”. 

“У 2019 році Аріна почала приймати участь у конкурсах з малюнком “Русалонька””, – згадує Світлана Іванівна. 

Найбільше юна мисткиня полюбляє малювати фломастерами, а надихається вона видатними українськими художницями. 

“Гапчинька, Марія Приймаченко та Катерина Білокур їй дуже подобаються”, – ділиться бабуся Аріни Затульної. 

Світлана Іванівна підтримує всі починання своєї онуки. Дівчинка займається танцями, вʼяже, ліпить з пластиліну, а також відвідує гурток інженерії і робототехніки. 

“Що їй подобається, тим вона і займається”, – каже Світлана Іванівна. 

Бабуся бажає своїй онуці, щоб у неї все завжди виходило. 

Читайте також:

• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська
• Владислав Шульжик: талант Вільногірська, який надихає